Гроші та кредит

     Зміст

     Вступ..........................................................................................с.3

     1.Необхідність, суть та виникнення грошей.........…................с.3

     2.Пропозиція грошей……………………………...…………….с.7

     3.Організація діяльності центральних банків............………...с.9

4.Поняття про спеціалізовані кредитно-фінансові інститути

та  їх основні види……............…………………………………с.13

     Висновки...................................................................................c.15

     Список використаної літератури..............................................с.17

 

     Вступ. 

     У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб’єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин.

     Справді, величезна кількість людей у  світі щоденно розраховуються грошима  за придбані товари чи послуги. Проте  не кожна людина задумується про  те, яке важливе значення мають  гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.

     Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають  на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять  до розподілу своїх доходів між  заощадженням і споживанням, ніж  у періоди стабілізації цін.

     Найдавнішими  вважаються операції по збереженню грошей. Цим займались чи церковні заклади, чи приватні особини. Слід зазначити, що в деяких випадках уже в давньому світі нараховувались відсотки за внесені  гроші чи власність у сучасному світі  цим займаються банки.

     У цій роботі я намагатимуся розглянути сутність грошей, їхнє економічне значення, і фактори, що визначають їхню сутність. Також буде розкрита тема діяльності центральних банків, та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів.  

     1. Необхідність, суть та виникнення грошей

     Гроші – це одне з найвеличніших досягнень  людства. Їх виникнення пов’язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з’явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які  отримали загальне визнання у продавців  та покупців як засіб обміну. Тобто  все, що визнавало суспільство в  якості обігу, - це і були гроші.

     Існування грошей таке ж давне, як існування  самої людської цивілізації. Зокрема, монети із неблагородних металів  стали використовуватись в обігу  у міру того, як росла вартість золота. Згодом з’явились повноцінні гроші, виготовлені з паперу.

     Уперше  паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У XV - XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, з’явились у Європі і так широко розповсюдились і прижились, що стали основним замінником повноцінних грошей.

     На  протязі століть гроші, як і погляди  на них, змінювались, і навіть у наш  час їх стан не можна вважати завершеним.

     Економічна  сутність, закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов’язані  і взаємозумовлені.

     В економічній науці традиційно виділяються  дві основні концепції походження грошей:

     1)раціоналістична;

     2)еволюційна.

     Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші  виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента  для обслуговування сфери товарного  обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова  форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно  забезпечують її впровадження у господарський  оборот. Прихильником цієї концепції  був Арістотель. Еволюційна концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник еволюційної концепції - А.Сміт.

     Епоху товарних грошей змінила епоха паперових  грошей. Вони виявились дуже зручним  загальним еквівалентом, який мав  значні переваги порівняно з попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні функції.

     Для того, щоб краще зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв’язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.

     Традиційно  в економічній науці виділяють п’ять основних функцій грошей:

     1) міра вартості;

     2) засіб обігу;

     3) засіб платежу;

     4) засіб нагромадження;

     5) світові гроші.

     Цих п’ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

     Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе  ринкове господарство й еквівалентний  товарний зв’язок між товаровиробниками.

     Для забезпечення виконання грошима  функції міри вартості держава у  законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну  грошову одиницю розрахунків  – національну валюту. Масштаб  цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції  міри вартості.

     Гроші як засіб обігу. У цій функції  гроші відіграють роль тимчасового  посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при  купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов’язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

     Акт реалізації товару на ринку або акт  перетворення товару в гроші –  центральний, найважливіший у ринковому  господарстві. Процес товарно-грошового  обміну здійснюється за формулою: Т1 –  Г – Т2; де Т1 – Г - продаж товару; Г – Т2 - купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб’єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).

     Ці  дві основні функції найбільше  зумовлюють сутність грошей. Функція  грошей як засобу обігу доповнює функцію  грошей як міри вартості, а ідеальна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

     Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів  у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують  гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.

     Функція грошей як засобу нагромадження. У цій  функції гроші вилучаються з  товарного обігу і нагромаджуються  на банківських рахунках. Такі заощадження  є об’єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.

     Світові гроші у функціональному плані  відображають вихід товарно-грошового  обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При  цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

     Говорячи  про світові гроші потрібно розглянути поняття “конвертованість” валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у  всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсі називається  конвертованістю (conversion (англ.) – перетворення).

     На  даний час повністю конвертованими вважаються лише не більше десяти валют світу, з них шість - вільно використовувані: долар США,Євро, німецька марка, японська йена, англійський фунт стерлінгів і французький франк. Саме ці валюти виконують функцію світових грошей в повному обсязі, виступаючи в якості міжнародного розрахункового і платіжного засобу в усіх видах операцій. Також цю функцію відіграють наднаціональні грошові одиниці – СДР, ЕКЮ, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

     Українська  гривня поки що не є конвертованою  валютою, це пов’язано

       з недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям  гривні та загальною нестабільністю  фінансової ситуації в Україні. 

     Детальний розгляд кожної із виконуваних грошима  функції допоміг визначити грошову  суть. Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед – як засобу обміну і засобу платежу). Такий характерний  для сучасної економічної науки  підхід – виводити суть грошей з  їх функцій був визначений англійським  економістом Дж. Хіксом, який сказав: “Гроші – це те, що використовується як гроші”.

     Зі  сказаного ним можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їх суть:

     · гроші забезпечують всезагальну  безпосередню обмінюваність. На них  можна придбати будь-який товар;

     · гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається

     ціна  товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;

     · гроші виступають матеріалізацією  всезагального робочого часу закладеного  в товарі.

     Кожна з вищевказаних функцій має свою специфіку, але при цьому діє  у взаємозв’язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.

     2.Пропозиції грошей.

     Монетаристи (люди,які дотримуються  економічної теорії, згідно з якою кількість грошей справляє вирішальний вплив на економічну активність і рівень цін, а цілі грошової політики найкращим чином досягаються шляхом регулювання темпів зростання пропозиції грошей) розглядають пропозицію грошей як альтернативне відношення до їх попиту. Це дві невіддільні й водночас  протилежні сторони єдиного економічного механізму, взаємодія яких здійснюється на монетарному ринку. Грошова пропозиція, як проміжна мета, повинна визнаватися відповідно до попиту на гроші. Неврахування цієї істини може призвести до суттєвого розходження між пропозицією і попитом, що в свою чергу може вилитись в проблеми із платіжним балансом, падіння ВВП, високими темпами інфляції.

     Позитивний  кореляційний зв’язок між зростанням грошової пропозиції та рівнем інфляції визнають і кейсіанці і монетаристи. Так, Дж. Кейнс уважав, що усяке зростання грошової пропозиції підвищує ліквідність в економіці, і рівень відсоткової ставки (ціни за ліквідні кошти) падає. Сукупний попит буде розширюватися опосередковано, оскільки пониження відсоткової ставки призводить до збільшення інвестиційних витрат.

     У протилежність цьому, М.Фрідмен наполягав на тому, що зростання грошової пропозиції призводить до додаткових витрат безпосередньо, і тим самим викликає інфляцію. Він стверджував, що люди завжди тримають визначену частку свого доходу у вигляді готівки і зростання грошової пропозиції збільшує сукупний попит на товарному і фондовому ринках.

     Кейсіанство вчить мистецтву маневрування з допомогою норми процента: як відомо, тільки вона, змінюючи ціни на капітальні активи визначає обсяг інвестицій.

     Монетаристи  прихильники цінової стабілізації, не виключають процентного регулювання, але вбачають свою “проміжну мішень” у грошовій масі. В наукових працях М.Фрідмена сформульовано “грошове правило”, згідно якого збільшення грошової маси необхідно проводити систематично, але поступово і незалежно від кон’юнктури і циклічності коливань.

     Таким чином, у монетаристів спостерігається  протиріччя у поглядах на пропозицію грошей на монетарну політику. З  одного боку, монетаристи вважають, що на відміну від попиту, який визначається економічними процесами, пропозиція грошей є суто екзогенним показником, що не залежить від функціонування економіки, М.Фрідмен та його прихильники закликають “Не чіпати гроші”, пояснюють кризи, інфляцію, безробіття причиною втручання держави в грошово-кредитну сферу. З другого боку, методи лікування економіки прямо пов’язані у монетаристів з контролем за станом грошової маси. Основну причину недоліків у грошовому обігу монетаристи вбачають у безладному коливанні грошової маси, дефіциті бюджету і надто дешевих кредитах. Основний зміст монетаризму полягає в тому, що приборкання інфляції можна досягти шляхом гальмування зростання грошової маси.