Гроші та кредит

Заліковий модуль I

1 Поняття, сутність, склад та функціонування грошових потоків.

     Грошовий потік є одним з найпоширеніших показників, що застосовується при аналізі діяльності підприємстві. Сучасна міжнародна практика здійснення господарської діяльності підтверджує той факт, що наявність чи відсутність прибутку не завжди свідчить про ефективність використання ресурсів підприємства. Пояснюється це тим, що подібний бухгалтерський підхід передбачає розгляд як кінцевого результату діяльності фірми тієї суми грошових коштів, якою фірма може вільно розпоряджатися на свій розсуд, ігноруючи при цьому значну частину грошових надходжень, використання яких лімітоване чинними нормативними документами (амортизаційні відрахування та відкладені податкові платежі). Тому сучасні аналітики основну увагу приділяють аналізу і прогнозуванню саме грошового потоку компанії.

Концепція грошових потоків  дуже проста: потік грошових коштів — це різниця між грошовими  надходженнями (припливами) та витратами (відтоками) протягом певного періоду. Вивчаючи грошовий потік варто мати на увазі такі два аспекти.

По-перше, існує поняття  загального грошового потоку фірми, який відображає фактичні чисті грошові  кошти, що надходять у фірму чи витрачаються нею протягом певного  періоду. У даному разі грошовий потік відображає ефективність комерційної діяльності підприємства та є результатом надходжень грошових коштів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, пов'язаних з придбанням необхідних ресурсів (сировини, робочої сили, енергії та ін.), утриманням у працездатному стані свого основного капіталу, здійсненням інвестиційних заходів, виплатою дивідендів і процентів за кредити, відшкодуванням основних сум заборгованостей і т. ін.

Грошовий потік від  операційної діяльності — це потік  грошей, що є результатом основної діяльності підприємства, а також інших видів діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою діяльністю. Витрати, пов'язані з фінансуванням фірмою своїх активів, не включаються до операційного потоку, оскільки вони не є операційними витратами.

Грошовий потік від  інвестиційної діяльності – це зміна  грошових потоків у результаті придбання  та реалізації необоротних активів  та фінансових інвестицій, які не є  складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Грошовий потік від  фінансової діяльності - це надходження та витрати грошових коштів, пов'язані зі змінами власного та позикового довгострокового капіталу.

Цей підхід може бути використаний у проектному аналізі, але базовою  моделлю є визначення загального грошового потоку. Поняття грошового потоку як загального руху коштів протягом певного періоду, тобто циклу реалізації проекту, найбільш прийнятне у проектному аналізі. Загальний грошовий потік розраховується за допомогою показника кеш-фло.

На основі узагальнення теорії грошового потоку можна запропонувати наступну загальну класифікацію надходжень і витрат. Припливи поділяються на грошові надходження від:

1) операційної діяльності  – продажу товарів, робіт та  послуг; зменшення оборотних активів  та витрат майбутніх періодів, збільшення поточних зобов’язань та доходів майбутніх періодів;

2) інвестиційної діяльності  – реінвестицій; продажу основних  фондів та нематеріальних активів;  відсотки за аванси та позики, надані іншим сторонам, дивідендів  як результат придбання акцій  та боргових зобов’язань інших підприємств, а також паїв участі в спільних підприємствах та інші надходження від інвестиційної діяльності;

3) фінансової діяльності  – збільшення власного капіталу; інкасації дебіторської заборгованості; грошових позик та інших надходжень, пов’язаних з фінансовою діяльністю.

Відпливи поділяються  на витрати з:

1) операційної діяльності  – купівлі товарно-матеріальних  запасів, оплати праці, відрахувань  на соціальні заходи; оплати операційних  витрат (разом — поточні витрати  без амортизації), зменшення поточних зобов’язань та доходів майбутніх періодів, сплати податків та зборів;

2) інвестиційної діяльності  – купівлі основних фондів  та нематеріальних активів; придбанні  фінансових інвестицій, наданням  позик іншим сторонам, проведенні  у звітному періоді капітального ремонту, модернізації та реконструкції основних засобів;

3) фінансової діяльності  – погашення позик, сплати  дивідендів інші виплати, пов’язані  з фінансовою діяльністю.

У проектному аналізі  важливо зробити оцінку саме тих  грошових потоків, які будуть прийняті при розрахунках критеріїв та показників ефективності проекту. Такі грошові потоки називаються релевантними.

Релевантні грошові потоки — це визначені грошові потоки, які розглядаються у аналізі доцільності інвестицій та оцінки їх ефективності.

Якщо проект впроваджується на базі існуючого підприємства, тобто воно має фіксовані на певну дату основні  та оборотні засоби і намагається  досягти певної мети, для достовірної  оцінки впливу проекту на її фінансовий стан, результати та забезпеченість коштами необхідно враховувати тільки цей вплив, а не поточні фактори, які не мають відношення до проекту. Тому у розрахунках показників та критеріїв ефективності проекту необхідно використовувати лише додаткові грошові потоки.

Додаткові грошові потоки — це грошові потоки, які супроводжують інвестиційний проект, і не зумовлені операційною, інвестиційною та фінансової діяльністю підприємства. Додаткові грошові потоки є виразом додаткових вигід і витрат проекту.

Розрахунок проектного грошового потоку базується на змінах у грошових коштах підприємства та фактично є результатом впровадження окремих проектів. Доцільність реалізації того чи іншого проекту визначається за критерієм позитивної зміни в грошових потоках фірми в цілому.

Оцінюючи додаткові  грошові потоки необхідно враховувати чотири важливих моменти:

1. не слід брати до уваги безповоротні витрати, тобто грошові витрати, які вже були понесені і які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту;
2. необхідно враховувати неявні вигоди і витрати від проекту (грошові потоки, що можна було б отримати від активів, якими вже володіє фірма);
3. слід розглядати екстерналії (вплив проекту на результативність діяльності інших підрозділів фірми), незважаючи на складність їх визначення;
4. обов'язково слід враховувати транспортні витрати та витрати на монтаж і налагодження необхідного обладнання.

На величину чистого  грошового потоку безпосередньо  впливають такі чинники:

• метод нарахування амортизації;
• наявність ліквідаційної вартості обладнання та її величина;
• зміна потреби у величині оборотного капіталу;
• використання номінальних та постійних цін.

 

2 Дати відповіді на тести:

1.  Функція грошей як засобу платежу – це:

в) функція, при якій гроші погашають різні боргові зобов'язання суб'єктів економічних відносин;

2. При якій операції гроші виконують функцію засобу нагромадження:

г) всі відповіді не вірні.

3. У якій функції грошей важливою умовою їхнього функціонування виступає стійкість їхньої купівельної спроможності:

а) міра вартості;

4. Що означає термін "білонна монета":

б) розмінна монета;

5. Функція грошей як засобу нагромадження – це:

г) функція,  при якій гроші  забезпечують нагромадження вартості в загальній абстрактній формі.

3 Задача

Визначити грошову базу та динаміку грошової бази.

Показники	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік
М0	12,4	15,4	21,7	31,4	45,0
Мкас	6,1	7,1	9,6	12,8	19,5
Мрез	12,5	15,7	22,1	32,1	45,5

 

Для визначення грошової бази використовуємо наступну формулу:

,

Гб- грошова база;

Мо-сумма готівки,що перебуває поза банками;

Мк-сумма готівки в кассах банків;

Мрез-сумма грошових резервів;

 

Визначимо грошову базу для кожного  року:

1 рік: Гб=12,4+6,1+12,5=31

2 рік: Гб=15,4+7,1+15,7=38,2

3 рік: Гб= 21,7+9,6+22,1=53,4

4 рік: Гб=31,4+12,8+32,1=76,3

5 рік: Гб= 45+19,5+45,5=110

 

Динаміка грошової бази

 

Заліковий модуль 2

 

1 Види кредиту та  їх характеристика.

     На ринку реалізуються дві основні форми кредиту: комерційний кредит і банківський. Вони відрізняються один від одного складом учасників, об’єктом позик, динамікою, величиною відсотка і сферою функціонування.

Комерційний кредит надається  одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Знаряддям такого кредиту є вексель, оплачуваний через комерційний банк. Як правило, об’єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів зі сфери виробництва в сферу споживання. Особливість комерційного кредиту полягає в тому, що позичковий капітал тут зливається із промисловим. Головна мета такого кредиту – прискорити процес реалізації товарів і укладеної в них прибутку. 
Відсоток за комерційним кредитом, як правило, нижче, ніж по банківському кредиту. Банківський кредит надається банками та іншими кредитно-фінансовими інститутами юридичним особам, населенню, державі, іноземним клієнтам у вигляді грошових позик. Саме банківський кредит нас цікавить перш за все.

В даний час існує  декілька форм банківського кредиту.

Споживчий кредит, як правило, надається торговими компаніями, банками і спеціалізованими кредитно-фінансовими  інститутами для придбання населенням товарів і послуг з розстрочкою платежу. Звичайно за допомогою такого кредиту реалізуються товари тривалого користування (наприклад, автомобілі, меблі і т. д.).

Іпотечний кредит видається  на придбання або будівництво  житла або купівлю землі. Надають  його банки (крім інвестиційних) і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Найбільш високий рівень розвитку іпотечного кредиту – в США, Канаді, Англії.

Державний кредит слід розділяти  на власне державний кредит і державний  борг. У першому випадку кредитні інститути держави (банки та інші кредитно-фінансові інститути) кредитують різні сектори економіки. У другому випадку держава запозичує грошові кошти у банків і інших кредитно-фінансових інститутів на ринку капіталів для фінансування бюджетного дефіциту і державного боргу. При цьому державні облігації купують населення, юридичні особи, різні підприємства та компанії.

Міжнародний кредит носить як приватний, так і державний  характер, відображаючи рух позичкового  капіталу в сфері міжнародних  економічних і валютно-фінансових відносин.

Однією з важливих складових кредитного ринку є  ринок міжбанківських кредитів. Значення цього ринку полягає в тому, що комерційні банки можуть поповнювати  свої кредитні ресурси за рахунок  ресурсів інших банків. Про це ми докладніше поговоримо в окремому розділі. Зараз же можна сказати, що вільними кредитними ресурсами торгують стійкі у фінансовому відношенні комерційні банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Щоб ці ресурси приносили дохід, банки прагнуть розмістити їх в інших банках-позичальниках. Крім солідних, фінансово стійких банків вільними кредитними ресурсами володіють банки, що знаходяться в стадії розвитку, тому що вони поки ще відчувають нестачу в клієнтурі.

У ринкових умовах господарювання основною формою кредиту є банківський  кредит, тобто кредит, що надається комерційними банками різних типів і видів.

Суб’єктами кредитних  відносин в області банківського кредиту є підприємства та організації, населення, держава і самі банки. Як відомо, в кредитній угоді суб’єкти кредитних відносин завжди виступають як кредитори і позичальники. Кредиторами є особи (юридичні та фізичні), що надали свої тимчасово вільні кошти в розпорядження позичальника на певний строк.

Позичальник – сторона  кредитних відносин, яка отримує  кошти в користування (у позичку) і зобов’язана їх повернути у встановлений термін. Що стосується банківського кредиту, то суб’єкти кредитних угод тут обов’язково виступають в двох особах – як кредитор і як позичальник. Це пов’язано з тим, що банки працюють в основному на залучені кошти і, отже, по відношенню до підприємств і організаціям, населенню, державі – власникам цих коштів, поміщених на рахунках у банку, виступають в якості позичальників.

Перерозподіляючи зосереджені  у себе ресурси на користь нужденних  в них, банки виступають як кредитори. Те ж саме спостерігається і щодо іншої сторони кредитних угод-населення, господарства, держави: поміщаючи на рахунках в банку свої грошові кошти, вони виступають в ролі кредитора, а питаючи позичку, перетворюються на позичальників.

Комерційні банки надають своїм клієнтам різноманітні види кредитів, які можна класифікувати за різними ознаками.

За основними групами  позичальників: кредит господарству, населенню, державним органам влади.

За призначенням (напрямку) розрізняють кредит:

• споживчий;
• промисловий;
• торговий;
• сільськогосподарський;
• інвестиційний;
• бюджетний.