Банківська діяльність в Україні

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………….....3

1. Банки та банківська діяльність в Україні…………………………....5
2. Національний банк України (НБУ).................................................6
3. Наука в банківській діяльності.......................................................8

Висновок.............................................................................................9

Список використаної літератури........................................................11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Банківська  діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

В Законі “Про банки і банківську діяльність” ( березень 1991р.) банком названо будь-яку  установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом.

До банківської  діяльності відноситься комплекс з  трьох посередницьких операцій:

- приймати грошові вклади від клієнтів;

- надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

- здійснювати розрахунки між клієнтами.

Комплекс з  трьох базових операцій створює  первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує  цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

В дійсності  фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових, але потрібних для грошового  ринку операцій. Такі банки прийнято називати універсальними. Банки, що виконують  лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціальними.

Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з названих базових операцій, тобто  позбавлений ознак банку, його відносять  до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

Банківська  система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового  ринку, які займаються банківською  діяльністю. Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції.

Закон України  “Про банки і банківську діяльність” перш ніж визначити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, що банківська система України повинна бути дворівневою, встановив, які банки відносяться до кожного з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.

Необхідність  формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:

- пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;

- пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

За своєю  структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, дворівнева їх побудова.

На першому  рівні знаходиться центральний  банк. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все – підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи.

На другому  рівні банківської системи знаходяться  решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками.

В зарубіжних країнах  до комерційних  належить тільки частина  банків другого рівня. Переважно  це банки, що виконують весь комплекс базових операцій і створені на акціонерній  основі. Крім комерційних у кожній країні виділяється цілий спектр інших банків – кооперативних, приватних, спеціалізованих тощо.

1. Банки та банківська діяльність в Україні

Банки у своєму розвитку пройшли еволюційний шлях і удосконалювалися разом із суспільно-економічними формаціями. У сучасних умовах розвитку світового господарства банки є центрами акумуляції коштів та нагромадження їх. Вони виконують функції центрів грошового обігу, кредитування суб'єктів господарської діяльності та інші функції

За функціями  і характером виконуваних операцій банки поділяють на емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні та ін. У нашій країні функціонує дворівнева банківська система. На першому рівні функціонує Національний банк України, на другому — комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.

Ринок істотно  розширює сферу банківської діяльності. Зарубіжні банки, що з'являються  в Україні, використовують нові підходи  до задоволення потреб клієнтів у  нових послугах із урахуванням специфічних  особливостей міжнародних операцій. Відкриваються нові ринки капіталів, які трансформували традиційні системи вкладів, розвитком міжбанківського ринку.

Комерційні  банки практикують фінансування під заставу майна, розвивають споживчий  кредит, фінансування комерційної діяльності, виконання операцій:і євровалютою, створення кредитних карток та ін.

На зміну  паперовій технології обробки документів приходить банківська індустрія  з пластиковими картками і ЕОМ; зростає  використання касових автоматів  і автоматичних касових машин, створюються  АСУ банку, які дають можливість реально надавати послуги з інформаційної обробки даних, що для банків є новим видом маркетингових послуг. Основними послугами для всієї банківської системи України є електронна пошта, що охоплює всю інформаційну і розрахунково-кредитну систему банків.

В умовах становлення  ринкової економіки з багатоукладними  формами власності виникла конкуренція  і в банківській діяльності щодо обслуговування приватних осіб.

Прибуткове  залучення коштів вкладників, здійснюване  за ініціативою ощадних і кредитних банків, призвело до гострої конкуренції з комерційними банками.

Багатогранна  банківська діяльність в умовах становлення  ринкової економіки потребує постійного удосконалення, яке неможливе без  фінансового контролю і впровадження науково обґрунтованих методик щодо поліпшення банківської справи.

2. Національний банк України (НБУ)

Національний  банк України (НБУ) створений у 1991 р., має у своїй структурі Кримське республіканське і 24 обласних управлінь, які діють від його імені у  межах наданих їм повноважень і функцій.

НБУ підзвітний Верховній Раді України і оперативно підпорядкований Кабінету Міністрів  України. Йому надано монопольне право  емісійного і розрахункового центру держави, випуску грошей у обіг. Він  встановлює організаційно-технічні основи здійснення грошового обігу, зокрема:

• правила збереження, перевезення та інкасації готівки;
• правила виконання касових операцій банками і господарюючими суб'єктами;
• створює і керує резервними фондами банкнот і монети;
• встановлює ознаки платоспроможності грошових знаків. Як розрахунковий центр держави НБУ встановлює правила здійснення безготівкових розрахунків господарюючими суб'єктами, а також організовує розрахунки між комерційними банками України. Він представляє інтереси держави у стосунках із центральними банками інших держав, у міжнародних фінансово-кредитних установах;
• встановлює правила і провадить реєстрацію комерційних банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює контроль за діяльністю комерційних банків на території України. Крім того, веде рахунки комерційних банків, здійснює їх розрахунково-касове обслуговування, надає кредити комерційним банкам, встановлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні;
• організовує касове виконання бюджету банківської системи України, за рішенням Верховної Ради України надає кредити уряду, виконує операції з розміщення державних цінних паперів, обслуговування внутрішнього державного боргу;
• виконує операції, пов'язані з функціонуванням валютного ринку України. Так, за погодженням з урядом встановлює офіційний валютний курс національних грошей, створює валютні резерви, організовує операції з монетарними металами.

У структурі  НБУ є контрольно-ревізійний (аудиторський) підрозділ, який здійснює контроль за діяльністю комерційних банків, спрямований на стабілізацію банківської системи, захист інтересів вкладників, профілактику ризику у діяльності комерційних банків.

Розрізняють зовнішній  і внутрішній банківський ризик. Зовнішній ризик — неліквідність (неспроможність банку забезпечити регулярну оплату своїх зобов'язань); валютний ризик (збитки від несприятливої зміни валютного курсу в умовах наявності відкритої валютної позиції); ризик валютної ставки (збитки від зміни відсоткової ставки, встановленої НБУ, в умовах фіксованої відсоткової ставки по наданих кредитах); ризик із цінними паперами (збитки від зміни курсу цінних паперів, що знаходяться у портфелі банку).

Внутрішній  ризик — комерційні й оперативно-технічні ризики — це втрати, обумовлені низьким  професійним рівнем працівників банків (погана організація внутрішнього аудиту та бухгалтерського обліку, техніки безпеки тощо), що призводять до банкрутства банків, самоліквідності.

3. Наука в банківській діяльності

Інтеграція  банківської системи України  у міжнародні банківські системи потребує наукової розробки не лише фінансового контролю, а й всієї банківської діяльності.

Наука в банківській  діяльності — це цілеспрямовані дії  на виявлення і використання резервів підвищення ефективності фінансових ресурсів у розвитку народного господарства для задоволення соціальних і культурних потреб членів суспільства. Виконання цього завдання потребує подальшого розвитку теорії і наукового узагальнення передової практики банківської справи в сучасних умовах реформування суспільно-економічного ладу. Виходячи із цього, найважливішою проблемою науки є розвиток економіки за допомогою удосконалення наукової теорії функції грошей, спрямованої на забезпечення практики банківської діяльності новими постулатами щодо підвищення ефективності виробництва і трудової діяльності в суспільстві.

Наука про грошові  системи інтегрується з науковими  знаннями про кредитні системи, цінні  папери і фондові біржі, міжнародні валютні та кредитно-розрахункові відносини, банківські системи. Така інтеграція дає змогу створити чітку систему знань про розвиток банківської діяльності в умовах ринкової економіки. Спираючись на глибокі знання об'єктивних зв'язків дійсності, наука виявляє об'єктивні економічні закони розвитку банківської системи та її функції у суспільстві.

Завдяки тому, що банківська система обслуговує всі  сфери життя держави, наука у  цій галузі має стати знаряддям  передбачення наслідків емісії грошей, випуску в обіг цінних паперів, впровадження нових умов кредитування суб'єктів  господарювання та розробки рекомендацій щодо запобігання інфляційним процесам, необумовленому зростанню цін на товарному ринку, зниженню життєвого рівня людей та іншим кризовим явищам в економіці.

Відмінною рисою  науки з банківської справи є  її активний пошуковий характер. Вона постійно розвивається відповідно до вимог управління виробничими відносинами і продуктивними силами. Якщо наука не виявляє раціональних шляхів вирішення практичних питань банківської справи, то вона не може відповідати на потреби, якими зумовлений її розвиток. Ось чому наука про банківську діяльність є не тільки системою наукових знань, які пояснюють цю діяльність, а й одночасно засобом, методом її подальшого удосконалення. Наука про банківську діяльність — це динамічна сукупність теорії і методу. Вона виробила свою мову (систему понять і термінологію), має свою анатомію, тобто структуру галузей економічної науки.

Висновок

Напрями розвитку банківської діяльності в сучасних умовах визначаються проблемами розвитку економіки, основними серед яких є проблеми вартості грошей, інфляційні процеси, розбалансування розрахункових відносин всередині Держави та з іноземними контрагентами. Найважливішими засобами вирішення цих проблем виступають прискорювачі науково-технічного прогресу у виробництві найбільш досконалої конкурентоспроможної продукції за якістю, кількістю і вартістю; зростання продуктивності праці, підвищення технології виробництва всіх галузей до рівня світових стандартів. У вирішенні цих проблем чільне місце посідає контролі) діяльності банківської системи.

Крім загальнодержавних  економічних проблем, вирішення  яких неможливе без добре налагодженої банківської системи та її контролю, функціонування банків залежить також  від наукового вирішення питань банківської індустрії.

Зокрема, потрібні науково обґрунтовані методики створення телекомунікацій, інформаційно-пошукових систем міжнародного рівня, типового програмного забезпечення, спеціалізованих комп'ютерних систем контролю, автоматизованих робочих місць працівників банку на базі ПЕОМ та новітніх інформаційних технологій.

Отже, банківський  контроль е важливою ланкою у системі  економічного контролю і спрямований  на регулювання економічних відносин через грошовий обіг та кредитно-розрахункові відносини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Адамик Б.П. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2007. – 397 с.

2. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа: Навчальний посібник. – Львів: “Новий Світ - 2000”, 2008. – 560 с.

3. Гранкевич-Вальтц Г. Центральний банк. Центр освіти та розвитку бізнесу. – Варшава, 2004. – 158 с.