Інформаційні системи і технології: основні поняття

 

3. Сучасний стан розвитку інформаційних систем.

Для сучасних умов характерне застосування високоефективних внутрішньофірмових систем інформації, що грунтуються  на використанні найновіших інформаційних  технологій, зокрема єдиної локальної  комп’ютерної мережі. Управлінська внутрішня  інформаційна система представляє  собою сукупність інформаційних  процесів для задоволення потреб в інформації на різних рівнях прийняття рішень. Інформаційна система включає компоненти обробки інформації, внутрішні і зовнішні канали передачі.

Інформація, особливо її автоматизована обробка, і тепер залишається  важливим фактором підвищення ефективності діяльності будь-якої організації. Важливу роль у використанні інформації відіграють способи її реєстрації, обробки, нагромадження і передачі; систематизоване збереження інформації і її видача в потрібній формі; виробництво нової числової, графічної та іншої інформації.

В сучасних умовах у великих організаціях створені і ефективно діють інформаційні системи, які обслуговують процес підготовки і прийняття управлінських рішень і вирішують наступні задачі: обробку даних, обробку інформації, реалізацію інтелектуальної діяльності з метою створення інформації. Управлінські інформаційні системи послідовно реалізують принципи єдності виробничого процесу та інформаційного процесу супроводу через застосування технічних засобів збору, нагромадження, обробки і передачі інформації в поєднанні з використанням аналітичних методів математичної статистики і моделей прогнозно-аналітичних розрахунків та інших необхідних прикладних засобів. У виробничо-господарській структурі підприємства забезпечується узагальнення інформації “знизу - вверх”, конкретизація інформації “зверху - вниз”, а також уніфікується інформаційний процес, спрямований на отримання науково-технічної, планової, контрольної, облікової і аналітичної інформації.

Підвищення ефективності використання інформаційних систем досягається шляхом наскрізної структури і сумісності інформаційних систем, які дозволяють усунути дублювання і забезпечують багатократне використання інформації, встановлюють визначені інтеграційні зв’язки, обмежують кількість показників, зменшують обсяг інформаційних потоків, підвищують рівень використання інформації. Інформаційна система повинна підтримувати такі функції, як надання інформації (наприклад, потрібної користувачам для вирішення науково-виробничих задач) та створення найзручніших умов для її поширення (наприклад, проведення адміністративно-організаційних, науково-дослідних і виробничих заходів, які забезпечують її ефективне розповсюдження).

Сучасна інформаційна система в  заданій сфері діяльності організації  дозволяє забезпечити вирішення  таких завдань:

1) прямий, своєчасний доступ до  інформаційного продукту (точну  інформацію про хід виробничого  процесу в просторі та часі);

2) ефективну координацію внутрішньої  діяльності та оперативне розповсюдження  різноманітних повідомлень;

3) ефективнішу взаємодію із суміжниками  по технологічних маршрутах за  рахунок використання більш інформованих  та наочних засобів відображення та передачі-прийому повідомлень;

4) виділення необхідного і неперервного  часу для менеджерів всіх ланок  на такі високоефективні види  діяльності, як аналіз та прийняття  рішень за рахунок зменшення часу на здійснення малопродуктивної діяльності;

5) використання якісно кращої  технології системного аналізу та проектування оперативного управління на нижній та середніх ланках управління виробництвом. [3; 31]

Гальмуючі фактори впровадження інформаційних систем.

Складний стан з впровадженням  інформаційних систем в організаціях у нашій країні пояснюється наступними причинами:

I. важке економічне становище  обумовлює відсутність достатніх  коштів на їх розробку;

II. погане фінансування науки  та освіти не може сприяти первинним вітчизняним розробкам;

III.колишні розробки інформаційних  систем в переважній більшості  випадків показали неефективність їх застосування.

Оскільки перші дві причини  випливають з економічного становища  країни, тому їх аналіз можна упустити. Визначення виду і обсягів конкретної інформації, необхідної для потреб керівництва організацією, - надзвичайно  складне завдання, і його вирішення  залежить від досвіду і функцій  керівників, а також від їх повноважень  у прийняті управлінських рішень. Розчаровані результатами попередніх спроб впровадження інформаційних систем, керівники організацій сумніваються в тому, що інтелектуальні працівники будуть використовувати складну технологію і організація зможе від цього отримати вигоду. Таке становище погіршує проблема непідготовленості більшості працівників до роботи в галузі інформаційних технологій, яких хвилює питання коли, як і чи взагалі вони зможуть освоїти інформаційні технології. Дехто чекає, що фірми-розробники технічного і програмного забезпечення вирішать за них ці проблеми шляхом спрощення роботи з інформаційними технологіями. Тому більшу увагу приділимо аналізу причин неефективності застосування інформаційних систем в минулому.

 

4. Поняття комп'ютерної інформаційної системи підприємств

Система — це сукупність пов'язаних між собою  та із зовнішнім середовищем елементів або частин, функціонування яких спрямовано на отримання конкретного результату. [3; 9]

Інформаційна  система обліку (ІСО) — це сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів телекомунікації, баз і банків даних, методів і процедур, персоналу управління, які реалізують функції збору, оброблення, нагромадження та оброблення інформації для підготовки та прийняття ефективних управлінських рішень.

ІСО — це множина  різних елементів та зв'язків між  ними, що складають систему в цілому.

У сучасній концепції  організації інформаційних систем у різних предметних сферах виокремлюють дві частини: забезпечувальну й функціональну. Кожна з них у свою чергу складається з підсистем.

Забезпечувальна частина ІС охоплює підсистеми, що реалізують технологію автоматизованого оброблення інформації.

Склад цих підсистем  однорідний у різних інформаційних  системах і відповідно до Державного стандарту охоплює: інформаційне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правове забезпечення.

Таблиця. 2.2.   Загальна структура АІС

Автоматизована  інформаційна система
Забезпечувальна частина	Функціональна частина
	Підсистема	Комплекс задач
• Інформаційне забезпечення • Технічне забезпечення • Програмне  забезпечення • Математичне  забезпечення • Організаційне забезпечення • Правове забезпечення

Інформаційне  забезпечення (ІЗ). Інформація формується в результаті оброблення даних і є важливим елементом комп'ютерних інформаційних систем.

Організація інформаційного забезпечення в інформаційних системах має особливе значення.

Система інформаційного забезпечення передбачає створення  єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розроблення засобів формалізованого  опису даних тощо.

Інформаційне  забезпечення охоплює:

• методичні та інструктивні документи;
• єдину систему класифікації та кодування;
• інформаційну базу, яка,  у свою чергу,  поділяється на нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, інформаційні масиви.

Технічне  забезпечення. Технічні засоби служать основою побудови ІС. Потужність засобів значною мірою визначає склад задач, що розв'язуються в даній предметній сфері. До технічного забезпечення ІС належать комп'ютерна техніка, засоби комунікації і оргтехніка. Іншими словами, технічне забезпечення — це комплекс взаємозв'язаних технічних засобів, призначених для збирання, нагромадження, оброблення, передавання, обміну та відображення інформації, потрібної для управління системою.

Технічне забезпечення сучасних інформаційних систем —  це комплекс різних видів техніки: обчислювальна  техніка, периферійні пристрої, засоби автоматичного зчитування даних, офісне обладнання, комунікаційне обладнання, засоби передачі й обміну даними, комунікаційне обладнання, мережеве обладнання, засоби мультимедіа тощо.

Програмне забезпечення (ПЗ) — це сукупність програм, що  реалізують мету й завдання інформаційної системи та забезпечують функціонування технічних засобів системи.

Програмне забезпечення охоплює сукупність програм, що реалізують функції та задачі автоматизованих інформаційних технологій і забезпечують стабільну роботу комплексів технічних засобів.

До складу ПЗ входять загальносистемні та спеціальні програми.

До загальносистемного програмного забезпечення належать програми, розраховані на широке коло користувачів і призначені для організації облікового процесу та для розв'язання завдань обробки  інформації, які часто зустрічаються.

Спеціальне програмне  забезпечення — це сукупність програм, які розробляються для створення інформаційних технологій конкретного функціонального призначення. Охоплює: пакети прикладних програм (ППП), які здійснюють організацію даних і їх оброблення у процесі розв'язання функціональних задач.

Математичне забезпечення — це сукупність економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації, які є в інформаційній системі.

Організаційне забезпечення передбачає власний апарат управління, що забезпечує функціонування всіх його підсистем як єдиного цілого. Як правило, персонал ІС складають працівники відділу розроблення, відділу впровадження та супроводу нових програм, відділу експлуатації.

У теорії комп'ютерних  систем оброблення інформації в інформаційному забезпеченні виокремлюють:

• зовнішнє інформаційне забезпечення, яке охоплює систему показників даної предметної сфери, систему класифікацій, первинні документи;
• внутрішнє забезпечення, що охоплює інформаційну базу даних на машинних носіях.

Правове забезпечення — це сукупність норм, виражених у нормативних актах, які встановлюють і закріплюють організацію цих систем, їх цілі, завдання, структуру, функції та правовий статус ІС.

Правове забезпечення на етапі розроблення автоматизованих  інформаційних систем та інформаційних технологій охоплює нормативні акти, пов'язані з договірними взаєминами розробника й замовника у процесі створення ІС та ІТ, із правовим регулюванням різних відхилень у ході цього процесу, а також зумовлені потребою забезпечення процесу розроблення ІС і ІТ різними видами ресурсів.

Економічне  забезпечення — сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов ефективної та безпомилкової діяльності людини в інформаційній системі та її освоєння.

Функціональна частина інформаційної системи реалізує розв'язання задач предметної сфери.

Підсистема —  це сукупність компонентів системи, відокремлених за певною ознакою. Кожна функціональна підсистема має свій склад комплексів задач, призначений для реалізації функцій управління.

Основні принципи виокремлення самостійних функціональних підсистем (комплексів задач):

• відносна самостійність кожної з них;
• наявність відповідного набору функцій і функціональних задач із чітко виявленою локальною ціллю функціонування;
• мінімізація складу елементів, що входять у підсистему.

В основі інформаційної  системи бухгалтерського обліку лежать розв'язання облікових задач, об'єднаних у комплекси, які виконують окремі ділянки обліку. Комплекс задач характеризується визначеним економічним змістом, веденням затверджених синтетичних рахунків, первинними й зведеними документами, взаємопов'язаними алгоритмами розрахунків, а також методичними матеріалами й нормативними документами конкретної ділянки обліку.

Інформаційна  система бухгалтерського обліку традиційно охоплює такі підсистеми:

• облік основних засобів та нематеріальних активів;
• облік матеріальних цінностей;
• облік праці та заробітної плати;
• облік готової продукції та її реалізації;