Розрахунки з підзвітними особами

    Розділ  1. Система нормативно-правового регулювання господарських операцій розрахунків з підзвітними особами.

    Тема  «Розрахунки з підзвітними особами» є дуже актуальною на сьогоднішній день, тому що в Україні багато підприємств, де основну роль виконують працівники, які і можуть бути підзвітними особами. Підзвітними особами вважаються працівники організації, отримали авансом кошти з каси. У підзвіт видаються для майбутніх відрядних витрат, і навіть на оплату господарських витрат, витрат, що з придбанням матеріалів, і інші господарські потреби . І тому виникає багато питань з приводу: термінів звітування про використання коштів, строку відрядження, штрафних санкцій.

      Основною метою нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні є встановлення єдиних для всіх підприємств правил його ведення, які гарантують і захищають інтереси користувачів фінансової звітності і визначення перспектив та основних напрямків удосконалення його з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

    Перший  рівень – конституційний, який передбачає регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності на основі Конституції України, котра є єдиним нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили. Основний Закон країни встановлює загальні принципи здійснення підприємництва. Її положення є нормами прямої дії, а це означає, що державні закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

    Другий  рівень – законодавчий, який передусім включає Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. В цьому законі передбачена обов’язковість ведення бухгалтерського фінансового обліку всіма юридичними особами незалежно від їх організаційно-правового статусу і форм власності, визначені його головні принципи, мета, основні поняття, єдині правила ведення та порядок регулювання, обов’язки і відповідальність осіб за організацію бухгалтерського фінансового обліку на підприємстві, вимоги до фінансової звітності, а також взаємовідносини зі споживачами інформації.

    Проаналізувавши Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” й інші законодавчі акти, можна зробити висновок, що між ними існують деякі неузгодженості. Так, у вказаному законі зазначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності складаються підприємствами, які використовують грошовий вимірник, на основі даних бухгалтерського обліку, а Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що податкова звітність складається за даними податкового обліку. Це призвело до того, що сьогодні підприємства змушені вести два види обліку – бухгалтерський фінансовий і податковий. Ведення двох обліків у практиці спричиняє виникнення помилок і перекручень у бухгалтерському фінансовому облікові та недостовірне визначення фінансових результатів і в кінцевому випадку суттєво впливає на прийняття обґрунтованих управлінських рішень не тільки керівництвом підприємства, а й іншими користувачами фінансової інформації. З метою усунення зазначених недоліків усі законодавчі акти, які тією чи іншою мірою стосуються питань обліку, на нашу думку, повинні проходити експертизу в Методологічній раді з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.

      Третій  рівень регулювання бухгалтерського  обліку – нормативний. До нього відносяться  національні П(С)БО, План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств, інструкція про його застосування тощо. Документи цього рівня визначають загальні принципи і правила ведення  бухгалтерського фінансового обліку та формування повної, достовірної  і неупередженої інформації про  фінансово-майновий стан підприємства у фінансовій звітності.

      З метою єдиної інтерпретації змісту П(С)БО, Плану рахунків та інших нормативних  документів бухгалтерами, аудиторами, тощо виникає необхідність у розробці методичних рекомендацій щодо їх застосування. В зв’язку з цим необхідно  виокремити четвертий методичний рівень нормативно-правового забезпечення бухгалтерського фінансового обліку. Документи цього рівня розробляються міністерствами і відомствами в межах їхньої компетенції відповідно до галузевих особливостей на базі національних П(С)БО та мають рекомендаційний, а не обов’язковий характер. Вони не повинні суперечити Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Плану рахунків бух обліку та інструкції про його застосування, іншим нормативно-правовим актам.

      Існує і п’ятий рівень – організаційно-розпорядчий. Документи цього рівня формуються безпосередньо на підприємстві його економічними службами (бухгалтерією, фінансовим і планово-економічними відділами). До цього рівня документів можна віднести:

• наказ про облікову політику підприємства;
• робочий План рахунків бухгалтерського обліку;
• наказ про порядок проведення інвентаризації ;
• положення про організацію управлінського обліку

   Згідно  зі статтею 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» підприємства самостійно розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності  і контролю господарських операцій, а також визначає :

- права  працівників на підписання бухгалтерських  документів;

- форми  первинних документів, облікових  регістрів і внутрішньої звітності  як для бухгалтерського фінансового  обліку, так і управлінського;

- правила  документообігу і технологію  обробки облікової інформації;

- порядок  і правила внутрішнього контролю  за господарськими операціями;

- посадові  інструкції для бухгалтерських  працівників тощо.

        В зв’язку з введенням у  дію нової нормативно-правової  системи забезпечення бухгалтерського  обліку необхідно:

1. Систематизувати  законодавчі акти та нормативні  документи, що стосуються питань  ведення обліку, в Бухгалтерському  кодексі України 

2. Переглянути  первинні облікові документи  відповідно до вимог П(С)БО.

3. Внести  зміни до комп’ютерних бухгалтерських  програм з урахуванням вимог  національних П(СБО і Плану  рахунків.

4. Передбачити  сертифікацію (визначення кваліфікаційної  придатності) бухгалтерів, оскільки  професійний рівень бухгалтера  суттєво впливає на повноту  і достовірність фінансової звітності,  прийняття на її основі обґрунтованих  щодо фінансового стану підприємства  рішень різними користувачами  інформації.

      Таким чином, в Україні закладені правові  основи нормативно-правової системи  забезпечення бухгалтерського фінансового  обліку які дали змогу підприємствам  самостійно вирішувати питання стосовно його ведення, створили реальну базу для розрахунку макроекономічних показників розвитку економіки за системою національних рахунків і загалом наблизили  облік до міжнародної практики.

Таблиця «Характеристика нормативно правових-документів, що регулює   господарські операції»

      Загалом в Україні не повністю регулюється здійснення господарських операцій з підзвітними особами, тому що інформація розкидана по положеннях і нема одного загального,окремого положення  яке б могло містити всю ту необхідну і чітку інформацію  про потрібний нам об’єкт. Наша пропозиція ввести нове положення П(С)БО «Розрахунки з підзвітними особами», яке могло б місти:

1. загальні положення та визначення терміну підзвітна особа;
2. порядок надання коштів під звіт: терміни, суми, та ін;
3. порядок відрядження працівників, як в Україну, так і за кордон;
4. форма подання звітності;
5. штрафні санкції.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  2. Система документування господарських операцій з об’єктом дослідження.

     Підзвітними особами є працівники даної установи, яким в обмежених розмірах видаються  аванси на здійснення деяких операційно-господарських  витрат, які не можуть бути здійснені  шляхом безготівкових розрахунків, а також на відрядження і наукові  експедиції. Через підзвітних осіб може виплачуватися заробітна плата  в установах, в яких за штатом не передбачено посади касира, або якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті  довіреною особою в касу централізованої  бухгалтерії по закінченні трьох  робочих днів.

     Готівка видається під звіт з каси установи тільки за дозволом керівника установи і лише у разі відсутності заборгованості за раніше отримані аванси.

Згідно  з Порядком ведення касових операцій №334 розмір авансу на господарські потреби  не лімітується, але підзвітна особа  повинна відзвітувати за отримані підзвітні  суми не пізніше наступного робочого дня після їх видачі (за службовими відрядженнями — не пізніше трьох  робочих днів після повернення з  відрядження). У противному разі готівка, видана під звіт, але не витрачена  і не повернена до каси установи (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, не підтвердженій авансовими звітами), наступного дня після закінчення зазначених вище термінів включається  розрахункове до суми фактичного залишку  готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється з встановленим лімітом залишку  готівки в касі.

     Основна маса авансів видається під звіт на службові відрядження у межах  сум, необхідних відрядженим особам на оплату вартості проїзду до місця  відрядження і назад, добових  і витрат на наймання житлового приміщення.

     Порядок оплати службових відряджень встановлено  Інструкцією про службові відрядження  в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом від 13.08.98 № 165) та постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.99 № 663 з подальшими змінами.

     Термін  відрядження в межах України  визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів.

     Рішення про службове відрядження керівників центральних і місцевих органів  виконавчої влади приймається згідно з постановою Кабінету Міністрів  України «Про впорядкування службових  відряджень керівника органів державної  виконавчої влади» від 27.06.96 № 682.

     За  наявності підтверджувальних документів установою відшкодовуються витрати  відрядженим працівникам на наймання житлового приміщення в розмірі  фактичних витрат з урахуванням  додаткових побутових послуг, що надаються  в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, але не більше 10% від вартості споживання.

     За  бронювання місця в готелях відшкодовується  плата в розмірі не більше 50% його вартості за добу згідно з поданими підтверджувальними документами.

     Відрядженому  працівникові відшкодовуються також  витрати на проїзд до місця відрядження  і назад у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним та автомобільним транспортом загального користування з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків, користуванням постільними  речами в поїздах, страхових платежів на транспорті, суми податку на додану вартість за придбані проїзні документи.

     Виплати на відрядження (крім добових) відшкодовуються  лише за умови наявності підтверджувальних  документів в оригіналі.

     Термін  відрядження працівника за кордон визначається також керівником установи, але не може бути більше 60 календарних днів.