Особливості організації внутрішнього аудиту в банківських установах

Стандарт 6. Складання аудиторського  висновку

Аудиторський висновок має  містити інформацію про обсяг  роботи, період перевірки та про  перевіряючого. Після завершення аудиторської перевірки внутрішні аудитори складають висновок і підписують його. Внутрішній аудитор, уповноважений підписати аудиторський висновок, має призначатися керівником підрозділу внутрішнього аудиту.

В аудиторському висновку має бути відображено, наскільки  діяльність підрозділу, що перевіряється, відповідає чинним законодавчим і нормативним  вимогам. Аудиторський висновок має  містити інформацію, яка відображає достовірність та повноту фінансової документації банку, про правильність ведення бухгалтерського обліку. В аудиторському висновку слід приділити  увагу виявленню помилок, шахрайств  та інших подібних випадків у діяльності банку, а також усіх ситуацій, які  можуть спричиняти ризик збитків  для банку. В аудиторському висновку можуть зазначатися вжиті підрозділом  заходи після останньої аудиторської перевірки або інформація про  запровадження суворого контролю за операціями.

Аудиторський висновок надається  тим співробітникам банку, які можуть вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків або гарантувати  їх виконання. Він обов'язково надається  керівникам підрозділу, що перевіряється, а керівництву банку надається  тільки резюме. Аудиторський висновок може надаватися іншим зацікавленим особам або тим, чиї інтереси було порушено в результаті проведення перевірки.

Інформація конфіденційного  характеру викладається в окремому висновку. Якщо вона стосується керівників банку, то аудиторський висновок надається  спостережній ради банку з повідомленням Національного банку України [4, ст.587].

 

5. Основні елементи аудиторського висновку

 

Аудиторський висновок складається  у довільній формі, але в ньому  обов'язково мають міститись такі розділи:

• заголовок;

• вступ;

• масштаб перевірки;

• висновок аудитора про  фінансову звітність;

• дата аудиторського висновку;

• підпис.

Заголовок аудиторського  висновку. У заголовку аудиторського  висновку зазначається, що аудиторська  перевірка проводилась незалежним аудитором. Вказуються прізвище аудитора або назва аудиторської фірми, повна  назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки.

Розділ "Вступ". Аудиторський висновок має містити інформацію про склад та дату підготовки фінансової звітності. У цьому розділі йдеться  також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності  покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки. Вступна частина  аудиторського висновку може наводитися з використанням таких висловлювань:

"Згідно з договором  № від 1 січня 20x1 року аудиторська  фірма (наводиться повна назва  аудиторської фірми) провела аудит  поданого в додатку зведеного  балансу акціонерного банку (наводиться  повна назва банку) (далі –  "Банк") станом на 1 січня 20x1 року, звіту про прибутки і  збитки, використання прибутку, звіту  про затрати на капітальні  вкладення, звіту про наявність  і рух основних засобів та  амортизаційного фонду, звіту  про розкрадання та прорахунки  за 20x1 рік. Відповідальність щодо  зазначеної фінансової звітності  несе керівництво Банку. Нашим  обов'язком є виголошення висновку  стосовно цієї фінансової звітності  на підставі проведеного аудиту".

Розділ "Масштаб перевірки". В аудиторському висновку необхідно  зазначати масштаб аудиту і зміст  проведених робіт. Цей розділ аудиторського  висновку дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська перевірка  здійснена відповідно до вимог українського законодавства та норм, які регулюють  аудиторську практику і ведення  бухгалтерського обліку, або відповідно до вимог міжнародних стандартів та практики. Тут йдеться про те, що перевірка була спланована та підготовлена з достатнім рівнем упевненості  у тому, що в фінансова звітність  не має суттєвих помилок.

Під час аудиторської перевірки  аудитор має давати оцінку помилок  у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їхнього  суттєвого впливу на фінансову звітність. Оцінюючи суттєвість помилок, аудитор  повинен керуватися положеннями  Національного нормативу аудиту № 11 "Суттєвість та взаємозв'язок з  ризиком аудиторської перевірки".

Далі зазначається, що аудитор  використовував принцип вибіркової перевірки інформації і під час  перевірки брав до уваги тільки суттєві  помилки. Також подається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах  у період перевірки.

У цьому розділі можуть бути використані такі висловлювання:

"Ми провели нашу  перевірку відповідно до вимог  Закону України "Про аудиторську  діяльність" та "Національних  нормативів аудиту в Україні". Ці нормативи вимагають, щоб  планування та проведення аудиту  було спрямовано на одержання  розумних підтверджень щодо відсутності  у фінансовій звітності суттєвих  помилок. Під час аудиту проведено  дослідження шляхом тестування  доказів на обґрунтування сум  та інформації, розкритих у фінансовому  звіті, а також оцінювання відповідності  застосованих принципів обліку  нормативним вимогам щодо організації  бухгалтерського обліку та звітності  в Україні, чинним протягом  періоду перевірки. Крім того, шляхом тестування також оцінено  відповідність даних звітності  з метою оподаткування бухгалтерського  обліку. На нашу думку, проведена  аудиторська перевірка забезпечує  достатню основу для аудиторського  висновку".

Розділ "Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність". У цьому розділі подається  висновок аудитора про фінансову  звітність, її правильність в усіх суттєвих аспектах, а саме:

"Ми підтверджуємо,  що за винятком невідповідностей, викладених у додатку № 1, фінансовий (бухгалтерський) звіт в усіх суттєвих  аспектах достовірно та повно  подає фінансову інформацію про  Підприємство станом на 1 січня  20x1 року згідно з нормативними  вимогами до організації бухгалтерського  обліку та звітності в Україні".

Розділ "Дата аудиторського  висновку". Аудитор повинен проставляти  дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво  підприємства підписує акт приймання-передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському  висновку проставляється або перед  вступною частиною аудиторського висновку, або біля підпису аудитора.

Розділ "Підпис аудиторського  висновку". Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або  уповноваженою на це особою, яка  має відповідну серію сертифіката  аудитора України на вид проведеного аудиту [6, ст.188].

 

6. Кодекс професійної етики внутрішніх аудиторів

 

Кодекс професійної етики  внутрішніх аудиторів банківських  установ (далі – Кодекс) встановлює правила поведінки та принципи етики, яких має дотримуватися внутрішній аудитор банківської установи (далі – внутрішній аудитор).

Головне завдання цього Кодексу  – це встановлення моральних принципів  етики та поведінки внутрішнього аудитора для забезпечення гарантії високої якості його роботи, ефективної роботи банківської установи (далі – банк), а також підвищення організаційного  статусу служби внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора) банку.

Моральні принципи етики  внутрішнього аудитора. Внутрішній аудитор  під час виконання своїх службових  обов'язків дотримується таких моральних  принципів:

1) чесності:

на чесності, що є головним принципом моральної етики внутрішнього аудитора, ґрунтується довіра до думки  аудитора. Внутрішній аудитор має  виконувати свої службові обов'язки чесно  та неупереджено;

2) об'єктивності:

а) внутрішній аудитор має  продемонструвати найвищий рівень професійної  об'єктивності під час виконання  своїх службових обов'язків у  процесі збирання, оцінювання і надання  інформації про діяльність банку, яку  перевіряє. Він повинен зважено  оцінювати всі обставини, ставитися  до справи неупереджено та не допускати  того, щоб особиста упередженість  або тиск зі сторони могли позначитися  на об'єктивності його оцінок та висновків;

б) об'єктивною основою для  висновків, рекомендацій внутрішнього аудитора може бути тільки достатній  обсяг інформації, а не упередженість  або конфлікт інтересів;

3) конфіденційності:

а) внутрішній аудитор під  час виконання своїх службових  обов'язків має доступ до інформації про діяльність банку і зобов'язаний дотримуватися її конфіденційності;

б) внутрішній аудитор несе відповідальність за несанкціоноване  розголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці й не має  права використовувати її у власних  інтересах та розкривати без відповідного на це дозволу керівництва банку, крім випадків, коли цього вимагає  законодавство України;

4) компетентності:

а) професійна компетентність внутрішнього аудитора вимагає наявності  в нього повної вищої фінансово-економічної  освіти, здобутої в навчальному закладі  України, що має державну акредитацію, або в навчальному закладі  іноземної держави, дипломи якого  мають юридичну силу в Україні. Внутрішній аудитор використовує необхідні  знання, навички і досвід роботи під час здійснення внутрішнього аудиту;

б) внутрішній аудитор бере на себе лише ті зобов'язання, для виконання  яких володіє достатніми професійними знаннями, навичками і практичним досвідом;

в) внутрішній аудитор проводить  внутрішній аудит відповідно до професійних  стандартів, зазначених у Методичних вказівках щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в банках України, затверджених постановою Правління  Національного банку України  від 20 липня 1999 р. № 358, та вимог Положення  про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженого  постановою Правління Національного  банку України від 20 березня 1998 р. № 114.

Загальні обов'язки та правила  поведінки внутрішніх аудиторів. Внутрішній аудитор під час виконання  службових обов'язків має діяти  згідно з Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України, Положенням про службу внутрішнього аудиту банку.

Він повинен визнавати  свою відповідальність перед суспільством, вкладниками та кредиторами банку, сприяти створенню умов для виконання  завдань та мети банку, а також  докладати зусиль до їх досягнення.

На високому професійному рівні має виконувати свої службові обов'язки, планувати свою роботу, своєчасно  та якісно виконувати поставлені перед  ним завдання, виявляти ініціативу.

Постійно створювати та підтримувати належну репутацію своєї професії, утримуючись від будь-яких дій, що можуть дискредитувати його.

Підвищувати свій рівень знань  і навичок відповідно до функцій  та завдань обійманої посади, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень шляхом вивчення відповідних національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, аудиту, відвідування семінарів, курсів підвищення кваліфікації, участі в наукових конференціях, симпозіумах та шляхом самоосвіти.

Діяльність, несумісна з  виконанням завдань внутрішнього аудитора. Внутрішній аудитор не бере участі в будь-якій іншій діяльності, що є несумісною з виконанням завдань  професійного характеру та яка могла  б завдати шкоди їх оцінці, чесності, об'єктивності, незалежності чи репутації  внутрішнього аудитора або яка може суперечити меті та інтересам банку.

Він дотримується письмового зобов'язання банку про збереження та нерозголошення банківської таємниці, яка стала відома йому під час  виконання службових обов'язків.

Внутрішній аудитор не має права:

• відмовляти службовим  особам у наданні інформації, що передбачено посадовою інструкцією  та нормативно-правовими актами Національного  банку України, умисно затримувати  її, надавати недостовірну чи неповну  інформацію;

• сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним та юридичним особам в одержанні  ними кредитів або позичок, прийманні  вкладів (депозитів) та здійсненні інших  банківських операцій з наданням пільг або переваг під час  їх проведення;

• вимагати чи брати від  фізичних та юридичних осіб подарунки, отримувати послуги, що є винагородою  за рішення або дії, які належать до його службових обов'язків чи можуть трактуватись як такі;

• сприяти, використовуючи своє службове становище, окремим фізичним або юридичним особам у проведенні ними кредитно-фінансової діяльності з метою одержання за це для  себе, своїх родичів або інших  зацікавлених осіб матеріальних благ, послуг, пільг чи інших привілеїв [7].

 

Висновок

 

Таким  чином,  можна  зробити  висновок, що  сучасна  світова  практика  передбачає для  внутрішнього аудиту незрівнянно вищий  статус і значно ширші функції, ніж  він їх має в  українських  банках  сьогодні.  Внутрішній аудит на Заході розглядається як важливий орган  ради директорів,  за  допомогою  якого забезпечується  збереження  та  збільшення цінності банку для  акціонерів,  клієнтів, співробітників  і  наглядових  органів.

Для  оптимального  виконання  внутрішнім  аудитом своїх  завдань  необхідно дотримуватися базового  принципу  корпоративного  управління –  чітко  розподіляти  повноваження  між радою директорів і правлінням банку.