Облік розрахункових операцій

 ·  здійснення орендної плати за  користування транспортної техніки;

 ·  наймання комор, лабораторій,  житла;

 ·  придбання паливно-мастильних матеріалів;

 ·  поштово-телеграфні витрати;

 ·  інші витрати.

 Основна  маса авансів видається під  звіт на службові відрядження  у межах сум, необхідних відрядженим  особам на оплату вартості  проїзду до місця відрядження  і назад, добових і витрат  на наймання житлового приміщення. [14,550]

 Службове  відрядження – це поїздка працівника  за розпорядженням керівника  підприємства, об’єднання, установи, організації  на певний строк в інший  населений пункт для виконання  службового доручення поза місцем  його постійної роботи. Вибуття  у службове відрядження – обов’язок  працівника. Відмову без поважних  причин визнають дисциплінарним  проступком. Жінок, які мають дітей  віком від 3 до 14 років, можна  направити у відрядження тільки  з їх згоди (ст. 177 КзПП), а вагітних  жінок або жінок, які мають  дітей до 3-х років, – направляти  у відрядження заборонено. Направлення  працівників у відрядження здійснюється  керівником установи з оформленням  наказу, в якому зазначається:

 ·  пункт призначення;

 ·  назва підприємства або організації,  куди відправляється працівник;

 ·  строк і мета відрядження.

 Наказ  про направлення працівника у  відрядження є підставою для  видачі йому відповідного посвідчення.  Посвідчення на відрядження –  це документ, який видається працівнику  на підставі наказу (розпорядження)  керівника для виконання службового доручення поза постійним місцем роботи, тобто у відрядженні. Суму авансу на відрядження, що видається в підзвіт, визначають на підставі попереднього розрахунку. Установа, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію посвідчень у спеціальному журналі. Строк відрядження не може перевищувати:

 ·  в межах України – 30-ти календарних  днів;

 ·  за кордон – 60-ти календарних  днів.

 Державним  службовцям, а також іншим особам, які відправляються у відрядження  в межах України і за кордон  підприємствами, установами та організаціями,  що повністю або частково утримуються  (фінансуються) за рахунок коштів  бюджетів, за наявності підтверджуючих  документів відшкодовуються витрати:

 ·  з наймання житлового приміщення  в межах норм відшкодування  видатків з урахуванням побутових  послуг (прання, чищення, ремонт взуття, прасування одягу), що надаються  готелях, - у розмірі не більше 10 % норм добових видатків за  всі дні проживання;

 ·  транспортні витрати, тобто видатки  на проїзд до місця призначення  та під час відрядження з  урахуванням страхових платежів;

 ·  видатки на службові телефонні  переговори в розмірах, погоджених  з керівником установи;

 ·  видатки на харчування, вартість  якого включається у вартість  проживання в готелі, при одноразовому  харчуванні – не більше 20 %, при  дворазовому – не більше 45 %, при  триразовому – не більше 65 % норми  добових витрат;

 ·  видатки на оформлення закордонних  паспортів, дозволу на в’їзд,  суми комісійних (при обміні валюти).

 Відшкодування  ж видатків на проживання понад  встановлену норму та оплата  видатків на провезення більше  ніж 30 кг багажу здійснюється  за наявністю відповідних документів  в оригіналі та тільки з  дозволу керівника установи. За  кожний день (включаючи день від’їзду  і приїзду) перебування працівника  у відрядженні, враховуючи вихідні,  святкові, неробочі дні та час  перебування у дорозі, йому виплачуються  добові в межах норм. Для державних  службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження  установами та організаціями,  які повністю або частково  утримуються (фінансуються) за рахунок  бюджету:

 ·  норми добових витрат встановлені  в доларах США;

 ·  дано перелік окремих категорій  працівників , яким передбачені  надбавки до норм добових, і  розміри цих надбавок;

 ·  зазначено, у якому випадку  працівник, який отримав надбавку, буде сплачувати з перевищення  прибутковий податок.

 Визначення  кількості днів відрядження для  виплати добових здійснюється  із врахуванням дня вибуття  у відрядження і дня повернення  до місця постійної роботи, які  зараховуються як 2 дні. Фактичний  час перебування у відрядженні  визначається по відмітках у  посвідченні про відрядження,  які завірені печаткою. При відсутності  у посвідченні відміток про  відрядження добові не виплачуються. При відрядженні строком на  один день або в таку місцевість, звідки працівник має можливість  щоденно повертатися до місця  постійного проживання, добові відшкодовуються  як за повну добу. Починаючи  з 20 липня 2002 року, для перерахування  в іноземну валюту граничних  норм, встановлених у гривнях,  використовують не прогнозний  офіційний обмінний курс, а застосовують  офіційний курс НБУ, що діє  на день одержання коштів з  каси уповноваженого банку. Витрати  на відрядження (крім добових)  відшкодовуються лише за умови  наявності підтверджувальних документів. Підприємства, установи та організації,  які направляють працівників  у відрядження за кордон, забезпечують  їх коштами у національній  валюті країни, до якої він  виїжджає, або у вільно конвертованій  валюті. Розмір авансу повинен  бути достатнім для того, щоб  забезпечити реальні потреби  відрядженого.  Бухгалтер повинен  ознайомити працівника з довідкою-розрахунком  на виданий аванс і з діючими  положеннями про надання звіту  за отриманий аванс. Після повернення  з відрядження працівник зобов’язаний  протягом трьох робочих днів  подати авансовий звіт про  кошти, витрачені у відрядженні.  Залишок невитраченої суми повертають  до каси у грошових одиницях, у яких був виданий аванс,  але не пізніше трьох робочих  днів після повернення з відрядження.  Разом з авансовим звітом подають  документи (в оригіналі), які підтверджують  вартість оплачених витрат, із  зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, кредитною карткою, безготівковим  перерахунком). До звіту додають  ксерокопію відміток у закордонному  паспорті, яка завірена відділом  кадрів або керівником підприємства.  За час перебування у відрядженні  працівнику виплачують добові  й відшкодовують такі витрати:

 ·  на проїзд як до місця відрядження  і назад, так і за місцем  відрядження;

 ·  з наймання житлового приміщення;

 ·  на оплату телефонних рахунків;

 ·  комісійні (при обміні валютних  коштів), обов’язкове страхування,  інші документально оформлені  витрати, пов’язані з правилами  в’їзду і перебування у місці  відрядження, включаючи будь-які  збори та податки, які підлягають  сплаті у зв’язку зі здійсненням  таких витрат.

 Перелічені  витрати обов’язково підтверджуються  документами в оригіналі. Якщо  підзвітна особа не надала  звіти і необхідні виправдовуючи  документи у встановлені строки або не повернула в касу залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість з нарахованої заробітної плати в порядку, встановленому чинним законодавством. До обліку приймаються авансові звіти, які перевірені арифметично, за змістом (щодо необхідності витрат та відповідності до призначення авансу) і затверджені керівником. Бухгалтер опрацьовує авансовий звіт, проставляючи на документах і на звіті кореспондуючі рахунки, які відповідають призначенню авансу. Підчистки, помарки, необумовлені виправлення, перекручення дат у посвідченні на відрядження та авансовому звіті не допускаються. Авансовий звіт обов’язково підписується підзвітною особою.[2,5]    Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку 362 “ Розрахунки з підзвітними особами ”. По дебету цього субрахунка відображаються грошові суми, які видані під звіт з каси, а також суми перевитрат, що відшкодовуються підзвітній особі. По кредиту субрахунка 362 “ Розрахунки з підзвітними особами ” відображають суми, які підтверджені відповідними звітами і документами, а також внесена в касу готівка в погашення невикористаних авансів. Аналітичний облік ведеться в розрізі фізичних осіб, які отримали гроші під звіт. Сальдо на субрахунку 362 “ Розрахунки з підзвітними особами ” може бути як дебетовим, так і кредитовим. Дебетове сальдо показує залишки отриманих під звіт авансів, за якими не надані авансові звіти. Кредитове сальдо відображає величину перевитрачання по авансовому звіту порівняно з сумою, отриманою під звіт. Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться в меморіальному ордері 8.[4,7] 

1.3. Облік розрахунків за виконані роботи та надані послуги.

 У  результаті здійснення своєї  діяльності, тобто при виконанні  кошторисів доходів і видатків, у бюджетних установ виникають  поточні зобов’язання. Зобов’язання  виникають через існуючі борги  установи щодо передачі певних  активів або надання послуг  іншим установам у майбутньому.  Одним із видів поточних зобов’язань  бюджетних установ є кредиторська  заборгованість постачальникам  та підрядникам за матеріальні  цінності, виконані роботи та  отримані послуги. Постачальники  – це юридичні або фізичні  особи, які здійснюють постачання  товарно-матеріальних цінностей  (сировини, матеріалів, палива, будівельних  матеріалів, МШП), що надають послуги  (подачу електроенергії, газу, води), виконують роботи (поточний і  капітальний ремонт тощо). Підрядники  – це спеціалізовані підприємства  або фізичні особи, які виконують  будівельно-монтажні роботи при  спорудженні об’єктів на підставі  договорів підряду на капітальне  будівництво. Розрахунки з постачальниками і підрядниками за виконані роботи та надані послуги проводяться на підставі документів постачальників:

 ·  накладних;

 ·  рахунків-фактур;

 ·  актів прийнятих робіт, послуг;

 ·  товарно-транспортних накладних  тощо.[14,553]

 У  бюджетних установах розрахунки  з постачальниками, підрядниками  і замовниками за виконані  роботи та надані послуги з  капітального будівництва, надання  послуг у наукових бюджетних  установах, виробничих майстернях  і підсобних господарствах обліковуються  на рахунку 63 “Розрахунки за  виконані роботи ”. Аналітичний  облік розрахунків з постачальниками  та підрядниками ведуть на  картках форми № 292-а в розрізі  кожного постачальника та підрядника.[4,5]

1.4. Облік розрахунків зі страхування.

 Право  працівників на матеріальне забезпечення  в старості, а також у разі  хвороби і втрати працездатності  закріплене Конституцією України  і забезпечується широким розвитком  мережі соціального страхування  за рахунок держави. Усі бюджетні  установи, зокрема органи ДПС,  які використовують працю найманих  робітників, є платниками збору  на обов’язкове соціальне страхування  (зокрема загальнообов’язкового  державного соціального страхування  на випадок безробіття та загальнообов’язкового  державного соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності) і збору на обов’язкове пенсійне  страхування. Об’єктом оподаткування  є фактичні витрати на оплату  праці працівників, які включають  витрати на виплату основної  і додаткової заробітної плати,  а також інших заохочувальних  та компенсаційних виплат. До нарахувань на Фонд оплати праці належать:

 ·  збір до Пенсійного фонду;

 ·  збір на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами,  зумовленими народженням і похованням;

 ·  збір на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  України на випадок безробіття;

 ·  збір на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання.[1]

 Облік  розрахунків зі страхування ведеться  на рахунку 65 “ Розрахунки  за страхуванням ”. По кредиту  цього рахунка відображаються  нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів  страхування кошти, по дебету  – погашення заборгованості та  витрачання коштів страхування на підприємстві.[4,9] Страхові внески сплачуються одночасно зі сплатою прибуткового податку після закінчення календарного місяця, не пізніше терміну отримання в установах банків коштів на виплату заробітної плати. Аналітичний облік розрахунків зі страхування ведеться на багатогранних картках форми № 283 у розрізі фондів.[14,557]

1.5. Облік розрахунків за податками та платежами.

 Бюджетні  установи, отримуючи доходи за  рахунок асигнувань з державного  та місцевих бюджетів, є платниками  податків і платежів в бюджет  і мають з ним постійні розрахунки.

 Податки  і платежі за рахунок бюджетних  установ:

 ·  податок на прибуток;

 ·  податок на додану вартість;

 ·  податок на землю;

 ·  податок з власників транспортних  засобів;

 ·  виручка від реалізації будівель  і споруд;

 ·  інші платежі.

 Податки  і платежі фізичних осіб, утримані  через бухгалтерію бюджетної  установи:

 ·  прибутковий податок;

 ·  різниця в цінах за нестачами  матеріальних цінностей та іноземної  валюти;

 ·  інші платежі.[5,2]

 Розрахунки  з бюджетом обліковуються на  рахунку 64 “ Розрахунки за  податками та платежами ”.  Порядок оподаткування прибутку  бюджетних установ регламентовано  Законом України “  Про оподаткування  прибутку підприємств ”. Згідно  із Законом податок на прибуток, отриманий від підприємницької  діяльності, сплачують бюджетні  установи, які не відносяться  до неприбуткових, а неприбуткові  організації сплачують податок  на прибуток від неосновної  діяльності. Доходи неприбуткових  організацій, в тому числі закладів  освіти, науки, культури, охорони  здоров’я, які утримуються за  рахунок бюджету, зараховуються  до складу кошторисів на утримання  таких неприбуткових організацій  і використовуються виключно  на фінансування видатків за  кошторисом. [4,9]