Облік і розподіл загальновиробничих витрат

Міністерство  освіти і науки  України

                         
 
 
 
 
 
 

Реферат

на тему: 

«Облік  і розподіл загальновиробничих витрат» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                   

                                                   
 
 
 
 
 
 

    План 

    Вступ

1. Характеристика рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»
2. Склад статей загальновиробничих витрат
3. Порядок розподілу загальновиробничих витрат
4. Списання загальновиробничих витрат

    Висновок

    Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 

 

     Вступ 

    Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).

    Поточні витрати чинників виробництва бувають  циклічними та безперервними. Перші  повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну  плату виробничників, інструмент та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).

    Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

    Слід  відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списуються на неї), і реальні грошові виплати. Перші витрати зв'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплено відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі – це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

    Ясна  річ, що будь-які витрати орієнтовано  на певний результат. Тільки це виправдовує  їхню доцільність. Стосовно виробничого підприємства цей загальний принцип діяльності, що його покладено в основу визначення собівартості продукції, виражається формулою «Витрати – Випуск».

      Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

      
 

    1. Характеристика рахунку  91 «Загальновиробничі  витрати» 

    Облік виробничих витрат на організацію виробництва  та управління цехами, ділянками, відділеннями, бригадами й іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

    За  дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом ― щомісячне  списання, з відповідним розподілом, на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації». Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами та статтями (видами) витрат.

    Для синтетичного обліку загальновиробничих витрат використовують Журнал 5 (5А).

    Загальновиробничі витрати збираються у відомостях №12, де відображаються дані в дебет рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» з кредита рахунків:

    Д 91 «Загальновиробничі витрати»;

    К 13 «Знос необоротних активів» ― на   суму   зносу   основних  засобів,

        інших          необоротних          активів,       нематеріальних         активів

        загальновиробничого призначення;

    К 20 «Виробничі запаси» ― на   суму   витрачених  на обслуговування та

        управління цехами матеріальних  ресурсів;

    К 23 «Виробництво» ― на  суму  послуг  наданих допоміжними цехами

        для загальновиробничих  потреб  (теплова енергія, водопостачання  та

         інше);

    К 37 «Розрахунки   з    різними    дебіторами» ― витрати      на      оплату

        відряджень;

    К 65 «Розрахунки за страхуванням» ― відрахування  на страхування від

        фонду оплати працівників цехів та дільниць;

    К 66 «Розрахунки   з   оплати   праці» ― на      суму    заробітної     плати

        працівників   апарату   управління   та   робітників,   які   обслуговують

        виробничий процес у цехах  та дільницях;

    К 68 «Розрахунки за  іншими операціями» ―   на   суму   робіт   і  послуг

        сторонніх організацій.

    Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Конкретний перелік постійних  та змінних загальновиробничих витрат визначається підприємством, для чого треба вивчити характер зв’язку кожної статті із загальним обсягом виробництва. Якщо взяти інформацію про витрати за кожною статтею і обсяг продажу за останні 3 роки, то можна визначити, які з витрат є залежними (змінними) і незалежними (постійними). Такий поділ необхідний для обґрунтованого їх розподілу  та   включення    до

собівартості  продукції.

    Змінні  загальновиробничі витрати списуються на собівартість продукції записом:

    Д 23 «Виробництво»;

    К 91 «Загальновиробничі витрати» (змінні).

    Постійні  витрати списуються залежно від бази розподілу, яка визначається в якості нормальної потужності підприємства у машино-годинах роботи. Нормальною вважається така потужність, котра характеризує середній обсяг діяльності, досягнутий протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Склад статей загальновиробничих  витрат 

    Рахунки Класу 9 «Витрати діяльності» застосовуються для узагальнення про витрати  операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

    На  рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» ведеться облік виробничих витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами  та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

    Орієнтований  перелік статей загальновиробничих витрат наводиться у стандарті бухгалтерського  обліку 16 «Витрати». До таких витрат належать:

    1. витрати   на     управління   виробництвом    (оплата     праці     апарату

        управління    цехами,   дільницями  тощо;  відрахування   на   соціальні

        заходи    і    медичне      страхування      апарату    управління     цехами

        дільницями; витрати   на   оплату   службових   відряджень   персоналу

        цехів, дільниць тощо);

    2. амортизація     основних    засобів    загальновиробничого    ( цехового,

        дільничного, лінійного) призначення;

    3. амортизація нематеріальних  активів   загальновиробничого  (цехового,

        дільничного, лінійного) призначення;

    4. витрати    на     утримання,   експлуатацію   та    ремонт,    страхування,

        оперативну  оренду   основних   засобів,  інших   необоротних   активів

        загальновиробничого призначення;

    5. витрати   на    вдосконалення   технології    й   організації  виробництва

        (оплата   праці   та   відрахування   на   соціальні   заходи   працівників,

        зайнятих   удосконаленням   технології    й    організації   виробництва,

         поліпшенням       якості     продукції,     підвищенням    її     надійності,

         довговічності, інших експлуатаційних   характеристик  у виробничому

         процесі; витрати   матеріалів   купівельних  комплектуючих   виробів і

         напівфабрикатів, оплата послуг  сторонніх організацій тощо);

    6. витрати  на  опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення  та

        інше утримання виробничих приміщень;

    7. витрати   на   обслуговування    виробничого    процесу  ( оплата  праці

        загальновиробничого   персоналу,  відрахування  на  соціальні заходи,

        медичне страхування  робітників  і апарату  управління  виробництвом,

        витрати   на   здійснення   технологічного   контролю  за  виробничими

        процесами та якістю продукції,  робіт, послуг);

    8. витрати на охорону праці, техніку безпеки  й  охорону  навколишнього

        природного середовища;

    9. інші  витрати (внутрішньозаводське   переміщення матеріалів, деталей,

        напівфабрикатів, інструментів зі  складів  до  цехів  і   готової продукції

        на  складі;  нестачі  незавершеного   виробництва;  нестачі і  втрати  від

       псування матеріальних цінностей  у цехах; сплата простоїв тощо).

    3. Порядок розподілу  загальновиробничих  витрат 

    В кінці місяця загальновиробничі  витрати розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і виправним браком, між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, а також між виробами або групами виробів.

    Загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»  перелік і склад змінних і  постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством, що зазначається в Наказі про облікову політику.

    До  змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехами,ділянками),які  змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу(годин роботи обладнання, заробітної плати,обсягу діяльності,прямих витрат),виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Іншими  словами,змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції(робіт,послуг)  у період їх  виникнення, тобто списуються на витрати виробництва(за дебетом рахунку 23»Виробництво» щомісяця у повному обсязі.