Облік і розподіл загальновиробничих витрат

На  виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних  загальновиробничих витрат прямо відноситься  на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Фактичні  постійні витрати, які перевищують  розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку наступною контировкою:

Дт 90 “Собівартість  реалізації”, субрахунки 901 і 903

Кт 91 “Загальновиробничі витрати”   

Якщо згідно з розрахунком постійні розподілені витрати в розрахунковій (плановій)  сумі перевищують фактичну суму цих витрат, то на витрати виробництва  списується фактична їх сума (див. змінений розрахунок за 2-й звітний період в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати”). 

Розрахунок  розподілу загальновиробничих витрат складається з двох частин:

1. База розподілу та загальновиробничі витрати за нормальною потужністю (рядки 1-5 розрахунку).

У цій  частині розрахунку визначають розрахункову (планову)  суму змінних і постійних  витрат в гривнях (з достатньою точністю) на одиницю бази розподілу – на машино-годину, на одну гривню зарплати, на одну гривню прямих витрат тощо.  

2. База  розподілу за фактичною потужністю  і фактичні загальновиробничі  витрати (рядки 6-13 розрахунку).  

Таким чином, за зміненим розрахунком  розподілу  загальновиробничих витрат, наведеним  у додатку 1 ПСБО 16, на списання  розподілених загальновиробничих витрат мають бути складені бухгалтерські проводки:

У зв’язку  з тим, що розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається  в узагальнених сумах змінних  та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих витрат на кожен об’єкт калькулювання необхідний допоміжний розрахунок. Він складається на основі  показників  розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю.

Цей допоміжний розрахунок рекомендується складати аналогічно тому, як складається розрахунок  розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції (робіт, послуг). Різниця  в тому, що замість суми основних матеріалів вказуються назва та сума бази розподілу за фактичною потужністю (машино-години, зарплата тощо), а замість середнього відсотка витрат – середня сума загальновиробничих витрат, списаних на витрати виробництва,  на одиницю  фактичної бази  розподілу  (на одну машино-годину, на одну гривню зарплати тощо).

Допоміжний  розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на окремі види (групи) готової  продукції   служить основою  тільки для записів в аналітичному обліку витрат на виробництво за видами (групами) готової продукції (робіт, послуг) до рахунку 23 “Виробництво”.  

Очевидно, що при відсутності з об’єктивних  причин розрахункових (планових) показників бази розподілу та загальновиробничих витрат за нормальною потужністю фактичні змінні та постійні загальновиробничі  витрати можуть бути розподілені  та списані на об’єкти витрат (калькулювання) лише на базі розподілу за фактичною  потужністю. В цьому разі можна  та необхідно скласти тільки  другу частину  розрахунку  за фактичними показниками бази розподілу  та загальновиробничих витрат. При  цьому вся сума змінних і  постійних  витрат розподіляється та списується на витрати виробництва, а постійних  нерозподілених витрат бути не може. В  цьому випадку  розрахунок розподілу  загальновиробничих витрат складається  за прикладом другого звітного періоду.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат рекомендується вести аналогічно як ведеться аналітичний облік адміністративних витрат на рахунку 92.

Порядок розподілу та списання загальновиробничих витрат для включення їх до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) принципово змінився. На дебет рахунку 23 “Виробництво” згідно з розрахунком списуються повністю тільки змінні загальновиробничі витрати, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат. 

Отже, загальна сума змінних загальновиробничих витрат та сума постійних розподілених витрат списуються в кінці місяця на підставі розрахунку для включення  до виробничої собівартості  готової продукції (робіт, послуг) контировкою:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 91 “Загальновиробничі витрати”

За окремим  допоміжним розрахунком сума загальновиробничих витрат, списана на витрати виробництва, має бути розподілена на окремі об’єкти  витрат: на види і групи готової  продукції, на роботи та послуги.

Фактичні  постійні витрати, що перевищують розрахункову суму (т.зв. нерозподілені постійні витрати),  згідно з пунктом 16 ПСБО 16 “Витрати” включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку. Для цього  роблять запис на рахунках:

Дт 90 “Собівартість  реалізації”

Кт 91 “Загальновиробничі витрати”

Для визначення суми прямих і непрямих витрат на виготовлену  та випущену з виробництва продукцію (роботи, послуги) за кожним об’єктом витрат необхідно врахувати величину незавершеного  виробництва на початок і на кінець місяця. До незавершеного виробництва  відносяться не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси (Додаток № 1).

Можна розглянути приклад  обліку та розподілу загальновиробничих витрат на хлібопекарських підприємствах.

Для підприємств хлібопекарської галузі доцільно застосовувати метод обліку затрат на виробництво по підрозділах з елементами нормативного, який передбачає своєчасне відхилення від норм, визначення їхнього обсягу, а також обсягу зміни норм. Фактична собівартість реалізованої продукції обчислюється формулою:

ФСРП = НВСРП + ВН – ВП,  (1)

де НВСРП – нормативна виробнича собівартість реалізованої продукції;

ВН – понаднормативні відхилення (негативні);

ВП – понаднормативні відхилення (позитивні).

До нормативної виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: нормативні прямі матеріальні витрати; нормативні прямі витрати на  оплату праці; інші нормативні витрати та нормативні загальновиробничі витрати.

Особливості хлібопекарського виробництва обумовлюють можливість застосування трирівневої моделі розподілу загально-виробничих витрат (Додаток4).

Мета першого рівня – вибрати метод, що забезпечує найбільш тісний причинно-наслідковий зв’язок із собівартістю. Для цього складаються накопичувальні відомості-звіти за кожним центром відповідальності. Тут загальновиробничі витрати розподіляються за виробничими підрозділами в два етапи:

1 етап. Загальновиробничі витрати розподіляються за виробничими та обслуговуючими підрозділами.

2   етап. Загальновиробничі витрати центрів обслуговування перерозподіляються на виробничі підрозділи із врахуванням обсягу послуг, що надаються.

Кінцевий  результат цього  рівня — розподіл витрат за статтями, виділення витрат, що відносяться до конкретних підрозділів, розподіл загальних витрат між підрозділами.

На другому  рівні здійснюється процес розмежування мі постійними та змінними загальновиробничими витратами за умови досягнення підприємством нормальної потужності з метою включення цих витрат до виробничої собівартості продукції.

На третьому рівні загальновиробничі витрати, накопичені за виробничими підрозділами, розподіляються за видами продукції, що здійснюється також у два етапи.

1 етап. Обирається база розподілу, тобто показник грошовий або натуральний, непрямих витрат, яка закріплюється обліковою політикою підприємства.

2 етап. Розрахунок ставки розподілу накладних витрат на окремі види продукції шляхом ділення суми планових накладних витрат на очікувану величину базового показника.

 

Висновки

Отже, витрати  є основним обмежувальним фактором прибутку і  одночасно головним фактором, який впливає на обсяг пропозиції

 Так,  на сьогоднішній день одним  з актуальних питань обліку  витрат виробництва, калькулювання  собівартості продукції і пов’язаного  з цим ціноутворенням є облік  і розподіл загальновиробничих  витрат.

Значення загальновиробничих витрат особливо зростає із прискоренням технічного прогресу, в результаті чого збільшується їх питома вага. Аналізуючи наявні нині на практиці підходи до питання управління загальновиробничими  витратами, можна дійти висновку про односторонність способів розв’язання  цієї проблеми, що зводиться до пошуків  обґрунтованої бази розподілу. Однак, яким би чином не розподілялися непрямі  витрати, абсолютної точності у визначенні собівартості окремих видів продукції  досягти неможливо. Існує необхідність приділяти увагу розподілу змішаних витрат на постійну і змінну складову, особливо тому, що розподіл названих витрат на постійні і змінні в практичній діяльності викликає значні труднощі.

Отже, нагальність проблеми розподілу загальновиробничих витрат між окремими видами продукції є  нагальною та потребує всебічного вивчення особливостей технологічного процесу  виробництва продукції, рівня організації  праці робітників, характеру виробленої продукції.

Крім того, правильний порядок обчислення собівартості продукції дасть змогу більш ефективно управляти витратами, адже керівництво оперативно отримує інформацію саме щодо відхилення від норм i зможе своєчасно вплинути на причину чи винуватців цих відхилень.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 р. № 996-14.
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.
3. Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку № 16 «Витрати».
4. Словінська Л.Г. Бухгалтерський облік. – к.: КНЕУ, 2002. – 370 с.
5. Слюсарчук Л. Методи розподілу загальновиробничих витрат позамовної калькуляції. – Бухгалтерський облік і аудит № 8, 2002. – с. 41 – 45.
6. Світлана Федун. Економічний аналіз. Випуск 2 (18). 2008.
7. Войтенко Т., Вороная Н. Усе про облік витрат на виробничому підприємстві. – Х.: Фактор, 2005. – 116 с.
8. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України :Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл – 6-те вид. – К.: А.С.К. , 2005 .734 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 1

 

Рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом  рахунків:
13	«Знос необоротних активів»	23	«Виробництво»
20	«Виробничі запаси»	90	«Собівартість реалізації»
22	«Малоцінні та швидкозношувані предмети»
30	«Каса»
31	«Рахунки в банках»
37	«Розрахунки з різними дебіторами»
39	«Витрати майбутніх періодів»
47	«Забезпечення майбутніх витрат і платежів»
50	«Довгострокові позики»
60	«Короткострокові позики»
63	«Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
64	«Розрахунки за податками й платежами»
65	«Розрахунки за страхуванням»
66	«Розрахунки з оплати праці»
68	«Розрахунки за іншими операціями»
80	«Матеріальні витрати»
81	«Витрати на оплату праці»
82	«Відрахування на соціальні заходи»
83	«Амортизація»
84	«Інші операційні витрати»