Облік і розподіл загальновиробничих витрат

Міністерство освіти і науки  України

Київський національний економічний  університет 

імені Вадима Гетьмана

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат дисципліни бухгалтерський облік 

на  тему:

«Облік і розподіл загальновиробничих витрат»

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконала:

студентка ІІІ курсу

спец. 6505, 3 група

Cамуйлова Аліна

 

Викладач:

Токарева  Т.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………....3

Облік загальновиробничих витрат……………………………………………………4

Фактори, що впливають на організацію обліку витрат……………………………..8

Розподіл  і списання загальновиробничих витрат……………………………………9

Висновки………………………………………………………………………………14

Список використаних джерел………………………………………………………..15

Додатки………………………………………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У ринкових умовах господарювання головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, які формують собівартість виготовленої продукції . Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Також, оскільки останнім часом зростає досить впевнено конкуренція у вітчизняній економіці, актуальним є розгляд проблеми ефективності обліку витрат та їх розподілу.

Проблеми  обліку та розподілу загальновиробничих витрат набувають особливого значення при обчисленні суми понесених витрат  та обрахунку собівартості продукції, оскільки вони формують виробничу собівартість продукції. Загальновиробничі витрати, в свою чергу, непрямі витрати, що пов’язані з організацією виробництва та управління окремими галузями виробництва або цехами, бригадами, відділеннями тощо, а також виробничі витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта.

Від належної організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення. Однією із нагальних  проблем, які не вирішені і сьогодні, є проблема правильного та обґрунтованого розподілу витрат відповідно до сучасних умов та баз розподілу. Існуючий порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат на підприємствах   не   повною  мірою  відповідає   сучасним вимогам  національних  стандартів та потребує відповідного його вдосконалення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Облік загальновиробничих витрат(ЗВВ)

Під загальновиробничими  розуміють витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню роботою  цехів та інших підрозділів основних і допоміжного виробництв. До них  належать зокрема:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо); витрати на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на службові відрядження персоналу цехів, дільниць тощо;
• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
• витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, покращенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів) купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
• витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід та інше утримання виробничих приміщень;
• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами й якістю продукції, робіт, послуг);
• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища; 
• інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі та втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Як бачимо, зараз до складу ЗВВ поряд з  витратами на організацію виробництва  і управління цехами, дільницями та іншими підрозділами основного і  допоміжного виробництв також включено витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання (далі – ВУЕО). Причому, якщо в дореформений період (до 01.01.2000 р.) підприємства були зобов'язані вести роздільний облік таких витрат (ЗВВ і ВУЕО) і для цього старим Планом рахунків передбачалися два рахунки: 24 «Витрати на утримання і експлуатацію обладнання» і 25 «Загальновиробничі витрати», то тепер облік цих витрат ведеться на одному рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Однак це не свідчить про те, що підприємства, які вважають за доцільне вести роздільний облік ЗВВ і ВУЕО, не можуть цього робити. Оскільки П(С)БО №16 «Витрати» надає підприємствам свободу у встановленні переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), пропонуємо підприємствам, які визнали за доцільне ведення роздільного обліку таких витрат, відкрити до рахунка 91 субрахунки, наприклад 911 «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» і 912 «Загальновиробничі витрати».

Але повернемося  до складу ЗВВ і спробуємо порівняти  його з витратами, що підлягають віднесенню до ЗВВ згідно з Положенням № 473.

Синтетичний облік зазначених витрат ведеться на збірно-розподільчому рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведуть по кожному цеху, окремо за прийнятою номенклатурою статей у відомості № 12 (або відповідній  машинограмі). Місячні підсумки відомостей переносять до журналу-ордера № 10.

Загальновиробничі витрати поділяються  на постійні і змінні.

Відповідно до П(с)БО №16 перелік  і склад постійних і змінних  загальновиробничих витрат встановлюється підприємством.(Розподіл загальновиробничих витрат див. Додаток 3)

До змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Таким чином, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості  продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (облік яких  ведеться на 23 рахунку “Виробництво”) в дебет рахунка 23 щомісяця в повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності.

Постійні виробничі (накладні) витрати  розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

Нормальна потужність -  це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною  і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові – на фінансові результати).

  Якщо випуск продукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними.

Отже, загальновиробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду у  однакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Як зазначалося вище, облік загальновиробничих витрат здійснюється на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Його економічна характеристика наведена нижче (Рис. 1). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” виробничі  підприємства обліковують протягом місяця  виробничі накладні витрати  на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами  та іншими підрозділами основного і  допоміжного виробництва, а також  витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок  замінює старі  рахунки 24 “ Витрати на експлуатацію машин і обладнання ” та 25 “Загальновиробничі витрати”.

За дебетом  рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне за відповідним  розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 “Виробництво”  та 90 “Собівартість реалізації”.

Фактори, що впливають на організацію обліку витрат

На організацію обліку загальновиробничих витрат впливають різноманітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характер виробництва, і продукції, яка виробляється, структура управління і розміри підприємства, особливості  технології та організації виробництва.

Можна виділити наступні загальні принципи організації обліку загальновиробничих витрат:

• показники обліку витрат і калькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановими і нормативними показниками;
• документування витрат в момент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями від норм витрат ресурсів і оплати праці;
• всі витрати, які відносяться до виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до її собівартості;
• всі витрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об’єктами обліку витрат статями витрат;
• собівартість продукції калькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребує ідентифікації об’єктів обліку втрат з об’єктами калькулювання.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення, центрами й  статтями (видами) витрат. Економічний  зміст загальновиробничих витрат встановлений пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку  16 “Витрати”.

Отже, в  основі розподілу загальновиробничих витрат є розрахунковий (плановий) показник очікуваного середнього  обсягу діяльності з виробництва продукції (робіт, послуг), пропорційно до якого  розподіляються фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати.

 

 

 

 

Розподіл і списання загальновиробничих витрат

Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до П(с)БО 16 “Витрати”. Наказом Міністерства фінансів України  від 14 червня 2000 року № 131 внесені зміни  до порядку розрахунку розподілу  загальновиробничих витрат.

Накопичені  протягом місяця на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” списують за розрахунком  розподілу їх на види (групи) готової  продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво”  або на дебет рахунку 90 “Собівартість  реалізації”– на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих  послуг.

Розподіл  і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним  розрахунком, форма якого є в  додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати” зі змінами  і доповненнями. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних  загальновиробничих витрат на кожен  об’єкт витрат застосовуються бази розподілу  пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу  загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг  діяльності, прямі витрати тощо.

Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загальновиробничих витрат застосовувати.   

Загальна  сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.   

Необхідно підкреслити, що порядок розподілу  загальновиробничих витрат принципово змінився, хоч можлива база розподілу  цих витрат (години праці (машино-години), заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) як база розподілу  застосовувалась і раніше. Тому, на погляд автора, для кращого розуміння  та засвоєння нового порядку розподілу  загальновиробничих витрат, установленого  ПСБО 16 “Витрати”, доцільно більш детально розглянути особливості нового порядку  розподілу загальновиробничих витрат.   

Перелік і склад  змінних і постійних  витрат установлюються  підприємством  з урахуванням змісту загальновиробничих витрат, встановленого пунктом 15 ПСБО 16 “Витрати”.  

Важлива особливість нового порядку  розподілу загальновиробничих витрат полягає в тому, що змінні витрати  повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.