Нормативний метод калькулювання в управлінському обліку

Періодично необхідно  складати зведені дані про відхилення за причинами їх виникнення окремо за статтями калькуляції, аналіз яких дасть змогу розробити заходи щодо ліквідації перевитрат, запобігання  втратам[3, ст. 94].

Щоденне узагальнення та аналіз відхилень від норм за місцями  виникнення витрат і центрами відповідальності дозволяють керівникам виробничих підрозділів  своєчасно усувати недоліки, що виникають  при  організації виробництва, і попереджувати можливість їх появи в майбутньому.

Відхилення від норм витрат матеріалів за рахунок цін є різницею між фактичною і стандартною  ціною, помноженою на фактичну кількість  витрачених на виробництво матеріалів. Стандарт на матеріали може ґрунтуватись на середніх, поточних або очікуваних цінах.

Якщо матеріали придбані за ціною, що не перевищує стандартну, то відхилення буде від’ємним (економія).

Відхилення по матеріалах за рахунок цін виникає у випадку  недостачі поставок, виконання термінових замовлень, витрат, що перевищують фактичні тощо.

Відхилення по матеріалах за рахунок їх використання виникає  у випадку неекономного їх витрачання в процесі виробництва та обчислюються множенням стандартної ціни на різницю  між фактичною і стандартною  кількістю матеріалів.

Відхилення по матеріалах можуть виникати через: недоліки в конструкції  виробів; зміни технології; структурні зрушення у виготовленні моделей  та варіанті виробів; несправність обладнання; заміну сировини, матеріалів та напівфабрикатів; невідповідність сировини та матеріалів технічним умовам; відхилення при  розкрої; відхилення від планових сум  транспортно-заготівельних витрат тощо.

Відхилення якості матеріалів від встановленого стандарту  відбувається у випадку придбання  неякісних матеріалів, браку, неточності інженерних рішень, використання несправного  інструменту або верстатів, природного убутку тощо.

Всі відхилення від стандарту  детально аналізуються і встановлюються дійсні фактори, які впливають на них. Якщо кількість відхилень надто  велика, то вживаються заходи для скорочення цих витрат.

При встановленні стандартів на робочу силу визначають найбільш ефективні  процеси обробки продуктів. Іноді  використовують синтетичні стандарти  часу – таблиці, які містять стандартні допуски часу для різних операцій.

Встановлення стандартів робочої сили вимагає послідовності  виконання операцій (з урахуванням  середньої кваліфікації) за годину, яка підлягає оплаті.

Відхилення по заробітній платі за рахунок тарифів є  різницею між фактичним і стандартним  тарифом, помноженою на фактичну кількість  відпрацьованих годин.

Такі відхилення виникають  при переведенні високооплачуваних  працівників на роботи, які оплачуються  за низькими тарифними розцінками, або при оплаті понаднормових  робіт.

Відхилення по продуктивності праці виникає при відхиленні в обсязі праці основних робітників виробництва. Обсяг праці, який повинен  бути затрачений на фактичний вихід  продукції, виражається часом виробництва  в нормо-годинах.

Відхилення за продуктивністю праці визначається як різниця нормативного часу в годинах, затраченого на фактичний випуск продукції, і фактичного часу в годинах, відпрацьованого за період, що розглядається, помноженій на нормативну годинну ставку заробітної плати.

Існують наступні причини  відхилень від норм по заробітній платі: помилки у кресленнях та технічній  документації; виконання робіт на обладнанні, не передбаченому технологічним  процесом; виконання додаткових операцій, не передбачених технологічним процесом; невідповідність розряду робітника; додаткові операції, викликані невідповідністю  сировини, матеріалів, інструментів; неякісне налагодження обладнання; доплати до заробітної плати, викликані заміною  сировини та матеріалів; заміна напівфабрикатів  та деталей, інші відхилення від нормальних умов праці.

Відхилення по заробітній платі оформлюються листками на доплату, нарядами на роботи, не передбачені  технологічним процесом, та іншими документами. Вони виписуються при  виникненні відхилень до початку  робіт. Відхилення від норм при погодинній оплаті праці визначаються спеціальним розрахунком, складеним на бригаду, дільницю, з зазначенням причин та винуватців. В розрахунках визначаються суми за нормами та фактично нараховані суми.

Оперативна інформація, що одержується на основі документів про  відхилення, зводиться по бригадах, дільницях та цехах по декадах, а  по підприємству в цілому – по місяцях.

Відхилення за накладними витратами – це різниця між  нормативними змінними накладними витратами  фактичними накладними витратами.

Відхилення накладних  витрат можуть виникнути з різних причин: відхилення по валовому прибутку; відхилення за ціною реалізації; відхилення за обсягом реалізації. Лише шляхом зіставлення окремих статей витрат і з’ясування причин відхилень можна визначити, контролюється дане відхилення чи ні [1, ст. 240-242].

На практиці важко встановлювати  і використовувати стандарти  на накладні витрати для їх оцінки та контролю за ними. Це пов’язано, перш за все з тим, що питома вага цих  витрат не залежить від обсягу випуску  продукції. Однак, при встановлені  стандартних норм відхилення по накладних  витратах слід враховувати, що вони виникають в результаті невиконання або перевиконання плану по обсягу випуску продукції. При віднесенні постійних витрат за нормами на окремі вироби виникають від’ємні відхилення в результаті невиконання плану випуску продукції, внаслідок чого витрати зменшуються. У випадку перевиконання плану випуску продукції є позитивні відхилення, адже планові витрати менше фактичних. Отже, ці відхилення сигналізують про ефективність виробничої діяльності щодо виробництва та контролю за накладними витратами.

Норми переглядаються по мірі здійснення організаційно-технічних  заходів. Відповідно переглядаються і  нормативні калькуляції на вироби при  надходженні до нормативного бюро повідомлень  про зміни норм витрат. Відхилення від норм за місцями їх виникнення виявляються в оперативному порядку  на підставі сигнальної та іншої документації для прийняття управлінських  рішень.

При нормативному методі обліку витрат підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція. Основою для складання  нормативних калькуляцій собівартості окремих видів виробів та напівфабрикатів  є розроблені нормативи витрат. Вони встановлюються відповідно до технічної  документації на виробництві продукції (креслення деталей та вузлів, що розроблені конструкторським бюро).

На відміну від планових калькуляцій, в основі яких лежать середньорічні  нормативи витрат, нормативні калькуляції  складаються за нормами, які діють  в даному звітному періоді. Тобто, нормативна калькуляція собівартості виробу відображає технічний рівень, якого досягнуло  дане підприємство на певну дату, при чому на різні дати величина її різна; планова – є середньою величиною між тим, що було досягнуто підприємством на початок планового періоду, і тим, що повинно бути досягнуто ним до кінця цього періоду [6, ст. 141-143].

Нормативні калькуляції  складаються на всі види виробів, які випускає підприємство, послідовно на деталі, вузли і вироби в цілому або, тільки на вироби в цілому. Калькуляція  на деталі та вузли складається тільки за статтями основних витрат. При цьому  в калькуляціях на виріб в цілому додаються витрати на обслуговування виробництва і управління, а витрати  на матеріали розшифровуються по окремих групах матеріалів.

Для складання калькуляції  собівартості використовують дані зведеного  обліку витрат на виробництво, який ведеться в бухгалтерії в спеціальних  відомостях по групах однорідних виробів  і статтях витрат.

У відомості обліку витрат на виробництво, побудованій за калькуляційними  статтями витрат, узагальнюються всі  витрати, пов’язані з виготовленням  однорідної групи виробів в цехах  підприємства. Дані про витрати на матеріали, заробітну плату та інші витрати наводяться у відомості  у вже згрупованому по цехах вигляді. У відомості з метою спрощення  наведені тільки відхилення від норм витрат, враховані зміни норм у  звітному місяці.

Нормативну собівартість всієї товарної продукції розраховують як добуток кількості відвантаженої  продукції та діючих в звітному періоді  норм витрат за кожною статтею калькуляції.

Фактична собівартість продукції (однорідних груп або видів виробів) при нормативному методі обліку обчислюється не шляхом прямого підрахунку за статтями витрат, а як алгебраїчна сума нормативних  витрат, змін норм і відхилень від  норм, що можна виразити формулою:

Ф=Н±В±З

де: Ф – фактична собівартість продукції;

Н – поточні витрати  за встановленими нормами плану;

В – відхилення від діючих норм витрат;

З – зміни діючих норм витрат.

Через велике аналітичне значення калькуляцій для виявлення резервів зниження собівартості виробів за даними за рік більш широко застосовується форма калькуляційного листа, в якій наведені показники планової і звітної калькуляції, в силу чого вона називається планово-звітною.

В калькуляції містяться  всі показники, необхідні для  проведення аналізу факторів зниження собівартості порівняно з минулим  роком і планом. Розшифрування  витрат на матеріали дає можливість прослідкувати, за якими позиціями  матеріалів і напівфабрикатів допущені відхилення (економія або перевитрати), і який вплив на відхилення фактичних  витрат матеріальних цінностей здійснили  кількісні і вартісні фактори. Крім того, можна простежити зміни не тільки витрат заробітної плати на одиницю продукції, але й трудомісткості її виготовлення порівняно з плановими  і нормативними витратами, а також  з рівнем минулого року [1, ст. 242-244].

Висновок

За даними науково-пошукової  роботи можна прийти до висновку, що суть нормативного методу обліку витрат і калькуляції собівартості продукції  за нормативним методом полягає  в тому, що бюджети (кошториси) центрів  відповідальності формуються на основі норм і нормативів (вартісного вираження  норм) витрат сировини, оплати праці, інших  елементів. Тут попередньо визначаються собівартість одиниці продукції на основі нормативних калькуляцій. Видача матеріальних ресурсів на виробництво здійснюється за документами, в яких обґрунтована потреба за нормами і нормативами. Всі відхилення від норм відображують на рахунках обліку як збільшення чи зменшення результату діяльності центру відповідальності.

Взагалі нормативний і  управлінський облік прийнято розглядати як систему планування й обліку витрат, яка складається з таких елементів: нормування термінів виробництва продукції, її складу та якості; нормативне обґрунтування  потреби, витрачання і використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також засобів виробництва; планування, облік і оцінка економічної  ефективності на основі норм і нормативів [2, ст. 210-211].

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник  Ф.Ф. Бутинець, Т.В.  Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Мадюга, Л.В. Чижевська – 3-тє вид. – Житомир: ПП Рута, 2005. – 480с.
2. Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Курс управлінського обліку: Навчальний посібник К.: Знання, 2007. – 314 с.
3. Радецька Л.П., Овод Л. В. Управлінський облік: Навчальний посібник К.: ВЦ Академія, 2007. – 352 с.
4. Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік: Навчальний посібник К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 254 с.
5. Добровський В. М., Гнилицька Л. В., Коршикова Р. С. Управлінський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. Київ: КНЕУ, 2003. – 245 с.
6. Атамас П.Й. – 2-ге видання – Управлінський облік: Навчальний посібник К.: Центр учбової літератури, 2009. – 440 с.
7. Голов С.Ф. – 2-ге видання – Управлінський облік: Підручник Київ: Лібра, 2004. – 704 с.
8. Нормативний метод калькулювання і стандарт-кост: екскурс в історію виникнення і застосування на практиці [Електронний ресурс] / О.А. Мошковська // Бібліотека online – 2010. – с. 126-131. – Режим доступу до праці: http://udau.edu.ua/library.php?pid=1571