Нормативний метод калькулювання в управлінському обліку

 

Янтух Назар ЕКО-41с

Нормативний метод  калькулювання в управлінському обліку

Вступ 

З формуванням в Україні  ринкової економіки заслуговує на увагу  питання про те, що має бути взято  за одиницю калькулювання: одиниця  продукції повної споживчої вартості з урахуванням її корисності чи тільки фізична одиниця продукції. На думку  багатьох економістів, об’єкт калькулювання  повинен виражати не тільки параметри  продукції, а й її якісні характеристики. Тому при виборі калькуляційної одиниці  необхідно мати в полі зору передусім  такі критерії, як характер продукції, її номенклатуру, організацію технологічного процесу, тип виробництва, систему  планування та обліку. Наостанок треба  відмітити, що для підвищення ефективності виробництва передбачається здійснювати  на всіх рівнях управління господарством  систему заходів, направлених на більш повне використання всіх видів ресурсів - праці, енергії, сировини і матеріалів, обладнання і виробничих потужностей, скорочення різних втрат і відходів, часткову ліквідацію невиробничих витрат.

Цілеспрямований підхід визначення собівартості продукції, робіт, послуг є основою сучасної практики ціноутворення, що забезпечує рентабельну діяльність суб’єктів господарювання.

Нормативний метод є поширеним методом визначення собівартості, що входить до сфери бухгалтерського управлінського обліку.

Методика досліджень. Теоретичні і практичні засади управлінського обліку визначені в працях зарубіжних і вітчизняних науковців: А. Апчерча, М.А. Вахрушиної, М.Д. Врублевського, С.Ф. Голова , Р. Ентоні, Т.П. Карпової, Л.В. Нападовської, Б. Ніддлза,  В.Ф. Палія, Дж. Ріса , Дж. Фостера і Ч.Т. Хорнгрена, М.Г. Чумаченка, А. Яругової [8].

Основна частина

Нормативний метод калькулювання  витрат уперше був застосований у 20-ті роки XX ст. в США і отримав назву «стандарт-кост» (standart cost): «стандарт» (standart) – це норма матеріальних або трудових ресурсів на одиницю продукції, а «кост» (cost) – грошове вираження цих витрат [3, ст. 92].

В кінці 20-х років на основі засвоєння ідей та технічних прийомів стандарт-косту в нашій країні було розроблено нормативний облік. У 1931 р. Інститут техніки управління розпочав детальне вивчення можливих шляхів реалізації і практичного застосування системи стандарт-косту, яку у вигляді нормативного методу обліку представив професор М. Х. Жебрак. Але на той час (за часів центральної економіки) основна увага приділялась не ринковим цінам на працю, матеріально-сировинні, енергетичні ресурси, а централізовано встановленим цінам, тарифам та тарифним коефіцієнтам; виявленні в ході обліку відхилення від норм та внесені зміни норм списувались на собівартість продукції, а не на фінансові результати одразу, як це робиться при системі стандарт-кост, оскільки в останньому випадку першочерговий інтерес представляє вплив відхилень не на собівартість, а на прибуток, який, як відомо, є метою виробництва.

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій  організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних  калькуляцій, але й щоденно в  самому процесі виконання плану  на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким  вимогам відповідає нормативний  метод, який застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості з масовим та крупносерійним виробництвом, які виготовляють різну складну продукцію (підприємства машинобудування, швейної, взуттєвої, трикотажної, шинної, меблевої промисловостей тощо) [1, ст. 234-235].

Нормативний метод – основний метод виробничого обліку, який сприяє впровадженню прогресивних норм витрат, дієвого контролю за рівнем витрат виробництва, що дає змогу використовувати  дані обліку для виявлення резервів зниження собівартості продукції та оперативного управління виробництвом [з, ст. 92].

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані при планування і  в практичній роботі резерви, визначати  результати розрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок тощо).

Основними принципами нормативного обліку є:

1. Нормування витрат і обов’язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу. У нормативній калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходить відображення вже досягнутий рівень прогресивних норм і організаційних заходів.
2. Систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати.
3. Постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції.
4. Попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину.
5. Завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва.
6. Калькулювання фактичної собівартості груп (типів) однорідної продукції виходячи з їх нормативної собівартості та відхилень від норм.
7. Щомісячний або щоквартальний облік внесених змін до встановлених норм, що дає можливість оперативно управляти процесом виконання організаційно-технічних заходів [1, ст. 235].

Норми витрат – заздалегідь  задані, технологічно зафіксовані і  попередньо скалькульовані величини витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, робочого часу тощо, розраховані на основі єдиних цін і тарифів.

Для пропорціональних прямих (змінних) витрат за вихідну базу нормування використовують величину кінцевої продукції  та її складові частини (деталі, вузли, напівфабрикати тощо).

Для постійних витрат, які  нормуються в розрахунку на календарний  період, розподіл по видах продукції  здійснюють пропорційно до обраної  бази.

Норми прямих витрат (натуральні і вартісні) повинні бути систематизовані  по виробах, їх частинах, застосування в різних виробах, місцях використання ресурсів, статтях витрат. Кількість угрупувань при цьому може бути досить значною, оскільки виникає необхідність комбінації групувальних ознак для отримання різних показників.

Така деталізація норм з метою всебічного охоплення  ними витрачання і використання ресурсів дозволяє визначити систему вихідних нормативних даних, тобто склад  нормативного господарства підприємства.

За даними нормативного господарства складаються з метою попереднього визначення нормативної собівартості одиниці продукції нормативні калькуляції.

Якщо розглядати нормативне господарство з точки зору охоплення ним окремих статей собівартості, то у всіх виробництвах як мінімум повинні нормуватись сировина, основні матеріали, напівфабрикати, заробітна плата. Однак бажаним є максимально можливий охват нормуванням і інших статей витрат.

Бажано, наприклад, мати норми  витрат на утримання і експлуатацію устаткування. Що стосується решти  витрат, то включення їх нормативну собівартість продукції здійснюється шляхом віднесення цих сум на окремі вироби пропорційно базисам, які  застосовуються для розподілу накладних (непрямих) витрат у відповідних  галузях промисловості.

Зарубіжні автори переконують, що використання нормативних затрат усуває необхідність щомісячного обчислення фактичної собівартості одиниці  продукції. Визначивши один раз нормативні витрати прямих матеріалів, прямої праці і загально-виробничих витрат можна обчислити загальні нормативи витрат на одиницю продукції в будь-який час. А знаючи собівартість одиниці продукції можна приймати основні управлінські рішення по встановленню ціни виробу, плануванню доходів і витрат, оперативно контролювати основні показники витрат, здійснювати оцінку виробничих запасів (готової продукції і незавершеного виробництва) [5, ст. 114-115].

Всі випадки відхилення від  норм повинні оформлюватись відповідними документами і обліковуватись. Облік  відхилень ведеться з метою забезпечення своєчасної інформації про розміри  і причини додаткових, не передбачених нормами витрат, і прийняття необхідних організаційних і технічних заходів.

При нормативному методі повинен  здійснюватись систематичний облік змін діючих норм, Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

На підприємствах повинен  бути встановлений порядок оформлення змін норм, а також повідомлення зацікавлених відділів і цехів про ці зміни. За повідомленням про зміни норм вносяться зміни до технічної і планової документації, як підстава для оформлення первинних документів (вимог, лімітних карток, робочих нарядів, маршрутних листів тощо), де зазначаються діючі норми для видачі сировини, матеріалів і напівфабрикатів, а також для нарахування заробітної плати.

Характерним для системи  нормативного обліку є своєчасне  оновлення нормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організації виробництва (рис 1.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фактичні витрати, віднесені  на кожен центр відповідальності

Нормативні витрати на фактичний  обсяг виробництва за кожним центром  відповідальності

 

 

Порівняння нормативних і  фактичних витрат та аналіз їх відхилення

Дослідження відхилень, усунення причин їх виникнення

 

Зміни нормативів з урахуванням  зміни умов функціонування підприємства

 

Рис. 1. Схема дій при нормативному обліку витрат

 

Саме тому організація  нормативного обліку, перш за все, пов’язана  з необхідністю розробки прогресивних, технічно обґрунтованих норм витрат матеріалів, праці та заробітної плати  на одиницю продукції та її складових  частин – деталей, вузлів та інших  збірних матеріалів. Нормативи, які  характеризують величину витрат праці  та заробітної плати, виражаються в  показниках норм виробітку та розцінках  на оплату праці, які встановлюються на кожну технологічну операцію.

Нормативні дані про матеріальні  витрати для нормативних калькуляцій  беруться зі специфікацій, що розробляються у відділі головного технолога. Дані про нормативні витрати стосовно заробітної плати (нормативні затрати часу, розцінки по операціях) готує відділ праці та заробітної плати підприємства.

Впровадження у виробництво  організаційно-технічних заходів, більш  досконалого обладнання, раціоналізаторських  пропозицій призводить до зниження витрат матеріалів і заробітної плати на одиницю продукції, а, отже, і до змін встановлених за ними нормативів. Ці зміни  фіксує відділ підготовки виробництва  в спеціальних повідомленнях, які  складають окремо на зміни норм витрат матеріалів, нормативного часу і розцінок, цехових та інших витрат. В повідомленнях  наводиться назва деталі (виробу), якої стосується зміна норм, стара і нова норми, різниця від зміни норми, дата і обґрунтування причини введення нової норми.

Зміни норм обов’язково  групуються за причинами, найменуваннями виробів, їх однорідних групах, цехах. На підставі повідомлень зміни норм вносять корективи до нормативних  калькуляцій. Нові норми, як правило, вводяться  з 1-го числа наступного після зміни  місяця (кварталу).

Облік змін норм дає можливість уточнювати фактори формування фактичної  собівартості та виявляти економічну ефективність впроваджених раціоналізаторських  пропозицій і проведених організаційно-тенічних заходів. У всіх виробництвах у разі змін норм виникає необхідність переоцінки незавершеного виробництва на дату зміни. Це викликане тим, що залишок незавершеного виробництва, який переходить на 1-ше число звітного місяця, розрахований за старими нормами, а звітна калькуляція складена, виходячи із витрат за новими нормами. Переоцінку незавершеного виробництва проводять з використанням коефіцієнтів (індексів змін норм).

Важливим і обов’язковим моментом організації нормативного обліку є системний облік в  процесі виробництва відхилень  від норм витрат, встановлених на початок  місяця, по матеріалах (по кожному найменуванню), заробітній платі робітників та нормативних  витратах.

Чинні норми – це обумовлені технологічним процесом норми, за якими  здійснюються відпуск сировини й  матеріалів та оплата виконаних робіт. Відхиленнями від норм вважаються як економія, так і додаткові витрати  сировини, матеріалів, заробітної плати  та інші додаткові витрати (в тому числі викликані заміною сировини й матеріалів, оплатою робіт, не передбачених технологічним процесом, доплатами  за відхилення від нормальних умов праці тощо) [1, ст. 235-238].

Зіставленням фактичних  витрат на виробництво одиниці продукції  із нормативними (стандартними) витратами  забезпечується пошук і аналіз відхилень, які відбулися як в сторону  збільшення, так і зменшення витрат. Для реалізації поставленого завдання відхилення від норм узагальнюються в обліку в розрізі причин і винних осіб та слугують підставою для прийняття керівництвом відповідних рішень. Забезпечення аналізу відхилень, а також усунення їх негативного впливу на формування собівартості має тісний зв’язок з оперативністю обліку і подачі необхідної інформації апарату управління підприємством. Залежно від характеру і технологічних особливостей виробництва інформація про відхилення може надходити та аналізуватися за довільний проміжок часу (за кожен день, за кожний тиждень або декаду місяці і т. ін.) [4, ст. 192].

Відхилення від норм враховуються за місцями їх виникнення (цехами, ділянками, бригадами), причинами та винуватцями  на підставі документації і , перш за все, сигнальної документації, що має, зазвичай, інший колір чи кольорову смугу. Такими сигнальними документами є матеріальні вимоги на додатковий (понадлімітний) відпуск матеріалів для заповнення недостач і браку деталей, акти на заміну матеріалів, доплатні листки по заробітній платі, наряди на виконання операцій, не передбачених технологією тощо. Частина відхилень виявляється на підставі інших документів, в яких фактичне витрачання відображається у співставленні з нормативним (актами розкрою матеріалів, шихтові записки тощо) [7, ст. 155].