Контрольна робота з "Стратегiчний облiк"

Таблиця 1.3 – Координати кутів приведеної зони можливих рішень

Кут	Обсяг виробництва, одиниць
	Мотори S	Мотори В
1	0	0
2	0	110
3	25	110
4	75	90
5	120	0

 

Таблиця 1.4 – Розрахунки загального маржинального доходу

Спроба	S, (у.о.)	В. (у.о.)	Загальний маржинальний доход, (у.о.)
1	200(0)	+ 250(0)	= 0
2	200(0)	+ 250(110)	= 27500
3	200(25)	+ 250 (110)	= 32500
4	200(75)	+ 250(90)	= 37500
5	200(120)	+ 252(0)	= 24000

 

Як бачимо, кут 4 є оптимальним, оскільки  виготовлення і реалізація 75 двигунів S  і 90 двигунів  В забезпечить компанії максимальний маржинальний доход.

У даному випадку  координати кута 4 можна визначити  шляхом рішення простої системи рівнянь з наступною послідовністю дій:

1. Складемо систему рівнянь:

2S + 5В = 600     (1)

1S + 0,5В = 120     (2)

2. Помножимо друге  рівняння на 2:

2S + 1В = 240     (3)

3. Віднімемо рівняння (3) з рівняння (1) і знайдемо значення В:

 

 

2S + 5В = 600

2S + 1В = 240

4В = 360

В = 90

4. Уведемо значення В  в рівняння (2) і знайдемо значення S:

1S + 0,5(90) = 120;

S = 120 – 45 = 75

5. Визначимо загальний  маржинальний доход:

200(75) + 250(90) = 37500

Альтернативний варіант  графічного підходу припускає перебування і використання лінії рівно економічних рішень.

З цією метою на графіку  проводиться лінія цільової функції, що перетинає зону можливих рішень.

Припустимо, що загальний  маржинальний доход дорівнює 10000 у.о.

У цьому випадку рівняння цільової функції буде мати такий  вид: 200S + 250В = 10000, а можливі координати крапок на графіку будуть:       S= 0; В = 40, S =50; В = 0.

Лінія, проведена через  ці крапки на графіку, буде первинною  лінією рівноекономічної величини. Вона зображена на малюнку 6.2 пунктиром.

Наступний етап – проведення ліній, рівнобіжних первинний лінії  рівноекономічної величини.

Оптимальної буде лінія, що проходить через останній кут  зони можливих рішень.

Як бачимо, координати останнього кута: S = 75; В = 90.

Аналіз рішення

Метою аналізу рішення  є визначення чутливості моделі до змін значень обмежуючих факторів. Для цього варто розрахувати тіньову ціну.

Тіньова ціна – це величина зниження значення цільової функції внаслідок зменшення значення відповідного обмежуючого фактора на одну одиницю.

Розглянемо  розрахунок тіньової ціни на прикладі цеху 1. Припустимо, що потужність цього цеху зменшилася на одну годину.

У цьому випадку система  рівнянь обмежень буде мати вид:

2S + 5В = 599;

1S + 0,5В = 120.

Виникає питання, наскільки  зменшиться маржинальний доход компанії в цьому випадку? Щоб відповісти на це питання, необхідно вирішити приведену систему рівнянь. Для цього помножимо друге рівняння на 2 і знайдемо значення В:

(2S + 5В = 599) –  (2S + 1В = 240);

4В = 359

Отже, В = 89,75.

Тепер підставимо значення В в перше рівняння і знайдемо S:

 

1S + 0,5(89,75) = 120;

S = 120 – 44,875 = 75,125;

200(75,125} + 250(89,75) = 15 025 + 22 437,5 = 37 462,5

37 500 –  37 462,5 = 37,5

 

Таким чином, у випадку зменшення  потужності цеху 1 на одну годину загальний маржинальний доход компанії відповідно зменшиться на 37,5 у.о.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
2. Берсуцкий я.Г., Лепа Н.Н. Стратегическое управление: модели и методы: Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП, 2001. – 141с.
3. Берсуцький Я.г., Дугинський Б.Л., Коваль Г.В. Бухгалтерський облік і прийняття рішень: Навч. посіб. – Донецьк: ДІЕГП, 2001. – 227 с.
4. Берсуцкий Я.Г., Дугинская И.А., Дугинский Б.Л. Анализ хозяйственной деятельности предприятия (задачи, тесты, ситуации): Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП, 2001. – 133 с.
5. Берсуцкий Я.Г., Дугинский Б.Л. Словарь бухгалтера-экономиста: Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП. – 157 с.
6. Берсуцкий Я.Г., Дугинская И.А., Дугинский Б.Л. Анализ хозяйственной деятельности: Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП, 2000. – 181 с.
7. Берсуцкий Я.Г., Дугинский Б.Л. Управленческий учет: Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП, 2000. – 70 с.
8. Боб Райан Стратегический учет для руководителя. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 616 с.
9. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация / Пер. с англ.  науч. ред. И.И. Елисеева, гл. ред. серии Я.В. Соколов. – М.: Финансы и статистика, 1966.
10. Бетге Й. Балансоведение. – М.: Изд-во «Бухгалтерский учет», 2000. – 454 с.
11. Богатин Ю.В., Швандер В.А. Производство прибыли: Учеб. пособ. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 256 с.
12. Бочаров В.В. Управление денежным оборотом предприятий и корпораций. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 144 с.
13. Бреславцева Н.А., Ткач В.И., Кузьменко В.А. Балансоведение: Учеб. пособ. – М.: «Издательство Приор», 2001. – 160 с.
14. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – К.: «Скарби», 1998. – 384 с.
15. Дугинський Б.Л., Дугинська І.О. Моделі прийняття управлінських рішень. Вестник национального технического университета «Харьковский политехнический институт». Вып. 24 Технический прогресс и эффективность производства. – Харьков: НТУ «ХПИ», 2001. – 254 с.

 Дугинський Б.Л., Дугинська І.О. До питання про стратегічне керування прибутком. Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип.. 79. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001.– 196 с.