Контрольна робота з "Стратегiчний облiк"

На третьому етапі  аналізу розглядається збалансованість позитивного і негативного грошових потоків по загальному обсязі: вивчається динаміка показника чистого грошового потоку як найважливішого результативного показника фінансової діяльності підприємства й індикатора рівня збалансованості його грошових потоків у цілому. У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку; виявляється ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позицій необхідного відновлення основних засобів і нематеріальних активів.

Особливе місце в процесі  цього етапу аналізу приділяється .якості чистого грошового потоку – узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується ростом питомої ваги чистого прибутку, отриманої за рахунок росту випуску продукції і зниження її собівартості, а низьке – за рахунок збільшення частки чистого прибутку, зв'язаного з ростом цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій і т.п.

На четвертому етапі аналізу досліджується синхронність формування позитивного і негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду; розглядається динаміка залишків грошових активів підприємства, що відбиває рівень цієї синхронності і забезпечує абсолютну платоспроможність. У процесі дослідження синхронності формування різних видів грошових потоків розраховується динаміка коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду. Розрахунок цього показника здійснюється по наступній формулі

,            

 

де КЛ_ГП – коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ПГП – сума валового позитивного грошового потоку (надходження коштів);

НГП – сума валового негативного грошового потоку (витрати коштів).

Для забезпечення необхідної ліквідності грошового потоку цей  коефіцієнт повинний мати значення не нижче одиниці (перевищення одиниці буде генерувати ріст залишку грошових активів на кінець розглянутого періоду, тобто сприяти підвищенню коефіцієнта абсолютної платоспроможності підприємства).

На п'ятому  етапі аналізу визначається ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки виступає коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства, що розраховується по наступній формулі

,     

 

де КЕ_ГП – коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ЧГП – сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ОГП – сума валового негативного грошового потоку підприємства в розглянутому періоді.

Визначене представлення  про рівень ефективності грошового  потоку дозволяє одержати і коефіцієнт реінвестування чистого грошового  потоку, що розраховується по наступній формулі

 

,     

де Кр_ЧГП – коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку в розглянутому періоді;

ЧГП_р – сума чистого грошового потоку підприємства, спрямована на інвестування його розвитку в розглянутому періоді;

ЧГП – загальна сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді.

Ці узагальнюючі показники можуть бути доповнені  поруч частих показників – коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях; коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку інвестиційних ресурсів, що накопичуються, у довгострокових фінансових вкладеннях і т.п.

Результати  аналізу використовуються для виявлення  резервів оптимізації грошових потоків підприємства і їхнього планування на майбутній період.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства. Така оптимізація є однієї з найважливіших функцій керування грошовими потоками, спрямованої на підвищення їхньої ефективності в майбутньому періоді. Найважливішими задачами, розв'язуваними в процесі цього етапу керування грошовими потоками, є: виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів; забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і по обсягах; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства; підвищення суми і якості чистого грошового потоку, що генерується господарською діяльністю підприємства.

4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів. Таке планування носить прогнозний характер у силу невизначеності ряду вихідних його передумов. Тому планування грошових потоків здійснюється у формі різноманітних планових розрахунків цих показників при різних сценаріях розвитку вихідних факторів (оптимістичному, реалістичному, песимістичному).

5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства. Об'єктом такого контролю є: виконання встановлених планових завдань по формуванню обсягу коштів і їх витраті по передбачених напрямках; рівномірність формування грошових потоків у часі; ліквідність грошових потоків і їх ефективність. Ці показники контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

 

 

Задача 17. Компанія виготовляє мотори для аеросаней (S) і човнів (В):

Вихідна інформація про виріб

Підрозділ	Потужність	Використання потужності (годин на одиницю)		Ціна за одиницю, у.о.	Перемінні витрати на одиницю, у.о.
		Мотори S	Мотори В
Цех 1 –збірний	600 машино-годин	2,0	5,0	S = 800	S = 600
Цех 2 – іспитовий	120 машино-годин	1,0	0,5	В = 950	В = 700

 

Запаси  матеріалів для виробництва моторів  В дозволяють робити тільки 110 моторів щодня.

Необхідно визначити, скільки моторів кожного  виду варто робити щодня для одержання  максимального прибутку?

 

Рішення:

Компанія виготовляє мотори для аеросаней (S) і човнів (В) (таблиця 6.10):

Запаси матеріалів для виробництва моторів В  дозволяють робити тільки 110 моторів  щодня.

 

Таблиця 6.10 – Вихідна  інформація про виріб

Підрозділ	Потужність	Використання потужності (годин на одиницю)		Ціна за одиницю, у.о.	Перемінні витрати на одиницю, у.о.
		Мотори S	Мотори В
Цех 1 –збірний	600 машино-годин	2,0	5,0	S = 800	S = 600
Цех 2 – іспитовий	120 машино-годин	1,0	0,5	В = 950	В = 700

 

Необхідно визначити, скільки  моторів кожного виду варто робити щодня для одержання максимального  прибутку?

Побудова моделі лінійного  програмування передбачає :

– визначення змінних величин;

– визначення цільової функції  і побудова її рівняння;

– визначення обмежень і  побудова їх рівнянь.

Визначення змінних величин

У моделі лінійного програмування  комбінації продукції кількість  кожного її виробу і є змінною  величиною.

Визначення  цільової функції і побудова її рівняння

Цільова функція – це ціль, що намагається досягти менеджер.

Рівняння цільової функції – це алгебраїчне зображення мети, якої намагається досягти менеджер у процесі лінійного програмування.

У нашому прикладі метою  є максимізація прибутку чи маржинального доходу за допомогою оптимальної комбінації виробів.

Отже, оптимальною комбінацією  виробів є така комбінація, що дозволяє досягти мети, зображеною цільовою функцією.

Оскільки цільовою функцією розглянутої компанії є максимізація загального маржинального доходу, те визначимо його величину на одиницю кожного виробу.

Маржинальний доход на одиницю:

Мотор S: 800 – 600 = 200 у.о.

Мотор В: 950 – 700 = 250 у.о.

Виходячи з цього, рівняння цільової функції буде мати такий  вид: Загальний маржинальний доход = 200S + 250В, де S і В – кількість відповідно моторів для аеросаней і для човнів.

Визначення обмежень і побудова їхніх рівнянь

У нашому прикладі існує  три основних обмеження: потужність цеху 1, потужність цеху 2 і матеріальні  запаси для виробництва моторів  В.

Рівняння обмеження – це алгебраїчне вираження одного з обмежуючих факторів.

З огляду на максимальну  потужність цеху 1 і робочий час, необхідний для зборки одиниці продукції, складемо рівняння обмеження потужності цеху 1: 2S + 5В £ 600.

А рівняння обмеження потужності цеху 2 буде мати такий вид:        1S + 0,5В £ 120.

Третє рівняння обмеження  стосується запасів матеріалів для  виробництва двигунів В: В £ 110.

Нарешті, ще одне обмеження  лінійного програмування передбачає неможливість негативного виробництва, тобто: S ³ 0, В ³ 0.

Рішення моделі лінійного  програмування

На практиці моделі лінійного  програмування зважуються переважно  за допомогою комп'ютера. При цьому, у залежності від кількості перемінних у рівнянні цільової функції (рисунок 6.1) можуть бути застосовані різні методи рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок – Рішення моделі лінійного програмування.

 

У нашому прикладі ми маємо  справу з двома виробами, тому рішення моделі лінійного програмування можна здійснити за допомогою графічного підходу.

Графічний підхід

Графічний підхід до рішення  моделі лінійного програмування  означає побудову графіка, у якому осі координат відображають значення змінних величин, і вже на графіку визначається зона можливих рішень.

Зона можливих рішень – площа графіка лінійного програмування, обкреслена лініями рівнянь існуючих обмежень.

Для обмеження зони можливих рішень необхідно насамперед визначити координати ліній обмежень.

Для цього розрахуємо максимальний щоденний обсяг виробництва (таблиця 1.1):

 

Таблиця 6.11 – Максимальний щоденний обсяг  виробництва

	Мотори 5	Мотори В
Цех1	600 / 2 = 300	600 / 5 = 120
Цех 2	120 / 1 = 120	120/0,5 = 240

 

Виходячи з  цього, можемо записати координати ліній обмеження (таблиця 1.2):

 

Таблиця 1.2 – Координати ліній обмеження

Обмеження	Координати ліній обмеження
Потужність цеху 1	(S = 300; B = 0) (S = 0; В = 120)
Потужність цеху 2	(S = 120; В = 0) (S = 0, В = 240)
Запаси матеріалів	(В = 0; S ³ 0)

 

Приведені координати дозволяють побудувати графік і визначити зону можливих рішень (рисунок 1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.1 – Графічне вирішення моделі лінійного програмування

Оптимальна  комбінація виробів – це завжди кут зони можливих рішень.

Отже, який з п'яти  кутів приведеної зони можливих рішень є оптимальним?

Відповідь на це питання  можна одержати шляхом проб і помилок  чи за допомогою лінії рівноекономічної величини.

Рішення шляхом проб і помилок припускає  послідовну підстановку координат кожного кута зони можливих рішень у рівняння цільової функції.

Спроба, що покаже найбільше  значення показника цільової функції, буде означати оптимальну комбінацію виробів.

Кути приведеної зони можливих рішень мають такі координати (таблиця 1.3).

Таким чином, для визначення оптимальної комбінації виробів  необхідно зробити п'ять розрахунків (спроб) загального маржинального доходу (таблиця 1.4):