Формы международных расчетов

Гарантія на забезпечення оплати векселів складається банком обов'язково у письмовій формі. Усі гарантії вважаються безвідзивними, якщо не зазначено інше. Взагалі під гарантією платежу за векселем вважається безвідзивне зобов'язання здійснити платіж за векселем у строк за пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення письмової вимоги платежу згідно з умовами гарантії.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії. Для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, достатньо, щоб в ній були такі реквізити:

— повне найменування банку-гаранта;

— безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гарантійної  суми;

— сума гарантії;

— місце видачі.

Крім того, гарантія платежу  за векселем, якщо вона обтяжена іншими обставинами та умовами про невиконання  зобов'язань щодо угоди, може мати такі реквізити:

повне найменування позичальника (особи, від імені якої видається  гарантія);

— повне найменування бенефіціара (особи, на користь якої видана гарантія);

— посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;

— строк платежу;

— умови пред'явлення  вимоги платежу;

— можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;

— застереження про витрати.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови її погашення визначаються змістом гарантії та чинним законодавством.

Розрахункові поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування операції переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку; видача простих векселів банком кредиторові банку; видача банком переказних векселів на боржника банку; видача банку простих векселів боржником банку) та на операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

Розрахункові вексельні  операції банків здійснюються у вигляді  оформлення заборгованості векселями  та проведення розрахунків з використанням  векселів. Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою (боржником або кредитором банку) полягає у заміні одних зобов'язань іншими — вексельними.

До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

— акцепт (надання згоди  на оплату) переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

— видача простих векселів банком кредитору банку.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості банку належать:

— видача банком переказних векселів на боржника банку і акцепт векселів боржником;

— видача боржником банку  простих векселів на користь банку.

До операцій із розрахунків векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора, їх зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій з розрахунків  векселями щодо погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржником на користь банку. їх зміст полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

Комісійні та довірчі вексельні операції здійснюються банками у формі: інкасування векселів; доміциляції векселів; зберігання векселів; купівлі, продажу та обміну векселів за дорученням.

Інкасування векселів — це здійснення банком за дорученням векселетримача операцій з векселями і супровідними комерційними документами (за їх наявності — розрахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами тощо) на підставі одержаних від векселетримача інструкцій з метою:

— одержання платежу (акцепту) за векселями;

- передавання векселів  і комерційних документів проти  платежу (акцепту);

- передавання векселів  і комерційних документів на  інших умовах.

Використовуються такі види інкасування векселів і супровідних комерційних документів:

• чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;
• документарне інкасо — інкасування векселів із супровідними комерційними документами.

Сторонами в операції інкасування виступають:

• принципал — особа, яка доручає банку операцію інкасування;
• банк-ремітент — банк, якому принципал доручив операцію інкасування;
• інкасуючий банк — будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції інкасування;
• пред'являючий банк — інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів і комерційних документів платнику;
• платник — особа, якій пред'являються векселі та комерційні документи згідно з дорученням на інкасування.

Чисте і документарне інкасо векселів здійснюється банком на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування.

Доміциляція векселів — це призначення особливого місця платежу за векселем, відмінного від місцезнаходження платника за векселем, а також призначення особливого платника (доміциліата) за векселем. Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) — це здійснення банком за дорученням довірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

— приймання векселів до платежу від законного векселетримача;

— здійснення платежу за векселями;

— передавання векселів платнику після повної оплати векселя. Ознакою доміцильованого векселя  є наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця: "Доміцильований в (найменування особливого місця платежу  і назва банку)", "Платник (назва банку і найменування особливого місця платежу)", "Підлягає сплаті в (назва банку і найменування особливого місця платежу)". Платіж банк-доміциліат виконує від імені і за дорученням платника за векселем — векселедавця. Векселедавець перераховує в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок наданого векселедавцю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк-доміциліат і здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.

Зберігання векселів — це здійснення банком за дорученням, від імені і за рахунок довірителя (векселетримача) операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

— схову;

- передавання оригіналу векселя законному векселетримачу копії векселя;

- передавання примірника  переказного векселя, що призначався  для акцепту, законному векселетримачу  іншого примірника векселя;

— передавання оригіналів примірників і копій векселів іншій особі на умовах, зазначених довірителем.

Зберігання векселів здійснюється за двома видами:

• "закрите зберігання" — зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;
• "відкрите зберігання" — зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання з точними інструкціями щодо дій банку з векселями.

Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем договору про зберігання.

Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється банком на підставі договорів комісії і доручення. На виконання цих договорів банк укладає з клієнтами окремі договори купівлі, продажу і міни векселів.

При купівлі векселів за дорученням клієнта банк може надавати останньому кредит або забезпечувати виконання його зобов'язань гарантією чи поручительством на загальних принципах банківського кредитування, беручи при цьому на себе відповідні кредитні ризики.

Угоди про кредитні, торговельні  та гарантійні операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені в письмовій формі з урахуванням вимог чинного законодавства. Розрахункові операції можуть здійснюватись без угод (договорів) на підставі первинних документів (реєстрів, актів тощо).

Урахування векселів — операція з кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним з дисконтом (зі знижкою) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю. При цьому сума дисконту утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя, виходячи з кількості днів, що залишаються до строку платежу за ним з прийняттям до розрахунку дня врахування і дня платежу.

 

 

Дисконтна ставка, що застосовується банком при врахуванні векселів, тісно  пов'язана з процентною ставкою  по звичайних кредитних операціях  і може бути розрахована за формулою:

     R

D – річна ставка дисконту, %;

R – річна процентна ставка, %;

n – кількість днів до погашення векселя.

Розрахунок суми, яку налжить  сплатити пред’явнику векселя у момент його врахування банком, можна здійснити за формулою:

 АР = NV                                 ,

де  АР – сума, що виплачується пред’янику за врахований вексель;

NV – номінальна вартість векселя.

Окрім зазначених у Положенні  «Про операції банків з векселями», банки можуть також здійснювати  й емісійні операції у сфері вексельного обігу. Зокрема, як і інші суб'єкти господарської діяльності, банки використовують векселі для оформлення своїх господарських боргів, а також для переоформлення власної фінансової заборгованості.

До прийняття Закону України «Про обіг векселів в Україні» вітчизняні банки емітували векселі з метою залучення ресурсів, кредитування клієнтів, організації системи розрахунків між підприємствами. Унаслідок цих операцій виникав специфічний продукт, який було заведено називати банківським векселем. Нині ж, відповідно до чинного законодавства подібні інструменти як такі, що не мають товарного підґрунтя, випускати заборонено.

Організаційне забезпечення проведення операцій з векселями  визначається банком. У банках, які активно використовують векселі, як правило, створюються спеціалізовані структурні підрозділи, до основних функцій яких належать: координування здійснення установами банку операцій з векселями; контроль за дотриманням вимог законодавчих та нормативних актів; здійснення юридичної та фінансової експертиз векселів, що подаються в банк; накопичення, оброблення і зберігання інформації про фінансовий стан зобов'язаних осіб за векселями, що належать банку на праві власності або перебувають у заставі; контроль за строками здійснення відповідних дій за векселями (платіж, акцепт тощо); складання, видача й акцептація банком простих і переказних векселів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" 2121-14  08.03.2011;      

2. Закон України Про Національний банк України 20.05.1999р. N 679-XIV;

 

3. Закон України Про цінні папери та фондовий ринок 23.02.2006р.N 3480-IV; 4. Закон України Про обіг векселів в Україні 5.04.2001р. N 2374-III;

5. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Кредит і банківська справа: Підручник.. – К.: Знання, 
    2008. – 564с.;

6. О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.;

7. „Юридичний журнал » №2/2004  Азаров Лев - Міжнародні розрахунки і документарні операції;

8. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.;

9. Завгородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики: Навч. посіб. – К.: Знання, КОО, 2004. – 377с.;
10. http://zakon.rada.gov.ua