Економічна сутність грошових коштів і їх еквівалентів та розрахунків пов’язаних з ними

Після перевірки  правильності складання реквізитів чеків та реєстру банк зараховує  кошти на рахунок чекодержателя  на підставі реєстру чеків і залишає  у себе перший примірник цього  реєстру. Чек, погашений штампом банку чекодержателя, разом з дебетовим авізо і одним примірником реєстру чеків надсилається в банк чекодавця. Банки зобов’язані приймати від клієнтів чеки і інкасувати їх у ті банки, які обслуговують чекодавця. В цьому випадку кошти на рахунок пред’явника чека можуть бути зараховані тільки за умови отримання їх із банку-емітента чека. Тобто чек пересилається банку платника.  

Розрахунки акредитивами  

      Акредитив є грошовим зобов’язанням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальнику платіж або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред’явлення їм документів, які передбачені в акредитиві.

В банку покупця  або постачальника можуть відкриватися такі акредитиви: покриті (депоновані в банку постачальника або  в банку платника); непокриті (гарантовані). Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.

Постачальник  може достроково відмовитися від  використання акредитива, якщо це передбачено  умовами акредитива. Акредитив може відкриватися для розрахунків тільки в одним постачальником. Строк  дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у договорі між платником і постачальником.

Для одержання  коштів за акредитивом, депонованим  у банку постачальника, постачальник, який відвантажив товари, подає реєстр рахунків та передбачені умовами  акредитива документи в обслуговуючий  банк до закінчення строку дії акредитива. Виконуючий банк повинен ретельно перевірити подані постачальником документи на предмет відповідності всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов виплати за акредитивом не проводити про що він інформує сторони.

Списання коштів з позабалансового рахунку “Акредитиви  до оплати” в банку-платника здійснюється на підставі отриманих від банку-постачальника  реєстру рахунків та доданих до них  товарно-транспортних документів.

У разі використання акредитива, депонованого у банку-платника, виплати постачальнику за акредитивом здійснюватимуться у банку постачальника на підставі отриманих від постачальники реєстру рахунків з відповідними документами.

Не приймаються  до оплати за акредитивом документи  без зазначення в них дати відвантаження, номерів товарно-транспортних документів, номерів поштових квитанцій при відправленні товарів через підприємства зв’язку, номерів або дат приймально-здавальних документів та виду транспорту, яким відправлений вантаж після прийому товару представником покупця на місці у постачальника, якщо це передбачалось умовами акредитива.  

Розрахунки векселями.  

      Вексель – це цінний папір, складений з  дотриманням суворо встановлених правил і містить нічим не зумовлену  обіцянку сплатити визначену суму (звичайний вексель) або нічим не зумовлену пропозицію сплатити визначену суму (переказний вексель). Вексель виписують на спеціальних бланках, які мають необхідний ступінь захисту.

Звичайний (простий) вексель виписує і підписує сам  боржник.

Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант) і він є наказом боржникові (трасату) про оплату у визначений строк певної суми грошей третій особі. Передавальний напис (індосамент), який роблять на зворотній стороні векселя або на прикладеному до нього аркуші, засвідчує право передачі власності на вексель до іншої особи (ремітента). Індосамент може не зазначати особи, на користь якої він зроблений або він може складатися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). Гарантувати платіж (повністю або частково) за переказним векселем можна за допомогою аваля. Аваль – це вексельна запорука юридичної особи (аваліста), як правило, банку, за якою вона приймає на себе відповідальність за виконання зобов’язань по векселю будь-якої із зобов’язаних сторін, векселедавця, індосанта, акцептанта. Аваль оформляють у вигляді гарантійного запису на векселі.

Для обліку наявності  та руху грошових коштів, що знаходяться  на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій слугує рахунок 31 “Рахунки в банках”. Порядок здійснення та оформлення операції на ньому регулюється Правилами Національного Банку України.  

Рахунок 31 “Рахунки в банках” має такі субрахунки:  

311 “Поточні  рахунки в національній валюті”; 

312 “Поточні  рахунки в іноземній валюті”;

313 “Інші рахунки  в банку в національній валюті”; 

314 “Інші рахунки  в банку в іноземній валюті”.  

За дебетом  рахунку 31 “Рахунки в банках” відображається надходження 

грошових коштів, за кредитом – їх використання. 

Рахунок 31 “Рахунки в банках” кореспондує з наступними рахунками  

Дебет 31 – кредит рахунків:  

31 “Рахунки в  банках”–передані гроші з каси  в банк 

50 “Довгострокові  позики” – надійшла на поточний  рахунок довгострокова позика 

48 “Цільове фінансування  і цільові надходження” –  одержання цільового фінансування на будівництво із зовнішні джерел

373 “Розрахунки  за нарахованими доходами” –  отримані нараховані доходи по  інвестиціях та інші 

Кредит 31 – дебет  рахунків:

31 “Рахунки в  банках”– одержано з банку  гроші в касу 

641 “Розрахунки  за податками” – податок на прибуток

685 “Розрахунки  з іншими кредиторами” – оплачено  чеком транспорті послуги 

50 “Довгострокові  позики” – погашено довгострокову  позику з поточного рахунка  та інші  
 

 У випадку  необхідності суб'єкти підприємницької  діяльності одержують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання готівки. Для одержання коштів у касу на виплату заробітної плати підприємства повинні складати касові заявки, в яких вони повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки та не допускає видачі коштів на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.

Готівкова виручка - це сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв'язку. Вона не повинна перевищувати 10 тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

Підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які  здійснюють розрахунки (розрахункові операції) зі споживачами в сфері  торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку, зобов'язані здійснювати такі розрахунки через належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій, якими є пристрої або програмно-технічні комплекси, в яких реалізовано фіскальні функції, та які призначені для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), проведенні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо

Вся готівка  понад суми встановлених лімітів  підприємства повинна здаватися  для зарахування на поточний рахунок у порядку і в строки, встановлені та узгоджені з установою банку, в якому відкрито поточний рахунок одним із наступних способів: до денних і вечірніх кас банківських установ; інкасаторам Національного банку України або установ комерційних банків до наступної здачі до банків;до об'єднаних кас при підприємствах для подальшої здачі до відповідних банківських установ. 

Гроші, здані  до банку або інкасаторам, але  не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.

В умовах ринкової економіки, для інвесторів, постачальників, кредиторів і акціонерів, що вклали свій капітал у розвиток підприємницької  діяльності підприємства, стабільність підприємства має велике значення, адже це в інтересах самих акціонерів, кредиторів, постачальників, інвесторів, а також керівництва і працівників даного підприємства. Тому організація обліку грошових коштів завжди посідає перше місце.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Аудит грошових  коштів.  

      Метою аудиту касових операцій є встановлення законності, достовірності і доцільності здійснених операцій з грошовими коштами підприємства і правильності їх відображення в обліку. Метою аудиту касових операцій є встановлення відповідності застосовуваної в організації методики обліку та оподаткування операцій з руху готівки, що діють в Україні в періоді, коли відбувається перевірка, нормативним документам, для того щоб сформувати думку про достовірність бухгалтерської звітності в усіх суттєвих аспектах.  

Завдання даного аудиту:  

- забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей у касі, при доставці її з банку і здаванні в банк;

- оцінка стану аналітичного і синтетичного обліку готівки на підприємстві, що перевіряється;

- оцінка якості відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку;

- перевірка дотримання підприємством нормативних документів стосовно організації роботи з готівкою;

- додержання порядку документального оформлення надходження і вибуття грошових коштів та цінних паперів;

- стан обліку касових та банківських операцій;

- перевірка умов зберігання готівки.  

      Аудитори  застосовують різні методи фактичного та документального контролю за грошовими  коштами. Насамперед перевіряють наявність  системи внутрішнього аудиту і ефективність їх функціонування. Метод вивчення бухгалтерських документів залежить від обсягу документообігу: у невеликих підприємствах їх розглядають у хронологічному порядку, а у невеликих – в стистематизованому.

      Аудит касових операцій передбачає перевірку  операцій підприємства, пов’язаних з обігом готівки в процесі здійснення фінансової господарської діяльності, правильності їх проведення відповідно до чинного законодавства.

Перевірка касових  операцій починається з перевірки  надходження готівки в касу. Звертають  увагу від кого надійшли ці кошти, на яку суму за що конкретно. Важливим моментом тут є встановлення наявності фактів фіктивних перерахувань коштів за насправді непродані товари, виконані роботи і надані послуги. Особливо ретельно слід вивчати операції з видачі готівки, які списують на виробничі та інші рахунки без наступного подання звітів про їх використання. Важливим елементом аудиту касових операцій є перевірка правильності їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку і в журналі 1 та у відомостях до нього. Для цього арифметичним підрахунком по кожному рядку журналу-ордера та у відомостях до нього визначають правильність підсумку.  

      Аудиторська практика засвідчила, що власника дуже часто цікавить не стільки відповідність  бухгалтерського обліку прийнятим  стандартам, скільки законність та обґрунтованість витрачання коштів. Вона доводить, що господарюючі суб'єкти дуже часто припускають порушень у порядку ведення касових операцій, найбільш типовими з яких є нецільове використання готівки, отриманої з установ банку, порушення вимог розрахунків з підзвітними особами, розрахунки з іншими суб'єктами понад установлену суму, невикористання реєстраторів розрахункових операцій. Враховуючи відсутність у Національних нормативах аудиту рекомендацій щодо проведення аудиту такої ланки облікової роботи, виникає потреба у самостійній розробці необхідних робочих документів аудитора. У зв'язку з тим, що основним напрямом здійснення готівкових розрахунків є ведення їх через касу підприємства, доцільно планувати роботу аудитора з перевірки касової дисципліни.  

Виходячи із мети аудиту, слід сформувати такі завдання:  

1) оцінити стан  аналітичного та синтетичного  обліку готівкових операцій, які  здійснювало підприємство за  період, що перевіряється;