Сутність та роль фондового ринку в умовах ринкової економіки

1.2 Суб'єкти фондового  ринку та особливості  механізму фондової  біржі 

Учасники  ринку цінних паперів можуть мати один із таких статусів: виступати  як індивіди, як інститути або як органи державно - правового врегулювання.

Індивідуальні учасники - це фізичні особи, які мають здатність і процесі ринкової взаємодії користуватися правами та виконувати обов'язки. Це можуть бути громадяни даної держави, іноземні громадяни, а також особи без громадянства. 

Інституційні  учасники - це юридичні особам, які не є органами державно - правового регулювання. Основні риси їх наступні: наявність організаційної єдності, закріпленої у статуті ( положенні, заснованому договорі), який визначає структуру та діяльність юридичної особи як самостійно цілісного утворення; наявність відокремленого майна, яке є необхідною основою діяльності його як суб'єкта права; спроможність виступати від свого імені у відносини з приводу цінних паперів, набувати прав та виконувати обов'язки; наявність розрахункового рахунку в банку; спроможність виступати від свого імені в суді або в арбітражному суді в якості позивача або відповідача; внесення відомостей про даний інститут у державний реєстр юридичних осіб. Як інститути звичайно виступають підприємства, організації, установи, товариства, компанії, фонди, корпорації тощо.

Органи  державно-правового врегулювання - це органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також державні органи, які не належать до органів  законодавчої або виконавчої влади  але підкоряються законодавчій владі. Характерними рисами органів державно-правового регулювання є наявність публічної влади, організаційної оформленості, право видавати загальнообов'язкові акти, звертатися в необхідних випадках до організаційного примусу та санкцій, включаючи адміністративні.

В залежності від функцій, а також з огляду на зміст постійно виконуваних у процесі ринкової взаємодії дій, суб'єкту ринку цінних паперів поділяються на дві великі групи: основних та інфраструктурних учасників.

До складу першої групи, зокрема, належать: 1) емітенти, 2) інвестори, 3) посередники, 4) інститути-регулятори, 50 державні органи регулювання.  

Інфраструктурними учасниками вважаються: а) довірчі товариства, б) депозитарії, в) реєстратори, г) агенти по трансферту, д) клірингово-розрахункові установи, е) спеціальні фонди страхування акцій, є) торговці інформацією про ринок цінних паперів. 

Головними учасниками вважаються тому, що саме вони своїми діями створюють ринок  акцій, підтримують їх рух, забезпечують безперервність та постійність взаємодії  на ньому. Інша група учасників має призначення допомагати та прискорювати взаємодію поміж ними, сприяти підвищенню якості цієї взаємодії.

Без перших учасників ринок акцій не може існувати; без других - він не може удосконалюватись. 

Емітенти. Термін «емітенти» означає «той, хто випускає цінні папери». Емітентами можуть бути держава в цілому, окремі державні органи, муніципальні органи та інститути, у випадках, коли вони випускають цінні папери. Відповідно до законодавства, емітентами можуть виступати виключно юридичні особи. Коли мова йде про випуск державних або місцевих цінних паперів, то теж мається на увазі, що вони як суб'єкти цивільно-правових відносин є юридичними особами. Наприклад, у випадках випуску державних або місцевих облігацій відносини заборгованості виникають між інвесторами, з одного боку, та вказаними державними або місцевими органами як юридичними особами, з другого боку. Це означає, що вказані юридичні особи несуть цивільно-правову відповідальність перед інвесторами за виконання ними зобов'язань, зафіксованих в умовах випуску, так само, як і інституційні юридичні особи.

Необхідно мати на увазі, що право юридичної  особи на випуск цінних паперів, тобто  право бути емітентом, є спеціальним, а не абсолютним. Це означає, що конкретні  види цінних паперів можуть випускатися конкретними юридичними особами, тобто існує певна залежність між тим, які види цінних паперів можуть випускатися, і тим, які саме юридичні особи можуть випускати конкретні цінні папери. Інакше кажучи, існують певні правові обмеження та вимоги що до того, які види цінних паперів можуть випускатись конкретними емітентами. 

Основні обов'язки емітентів боргових цінних паперів полягають у тому, щоб  у встановлені строки повністю повернути  власнику цінного паперу суму боргу  та сплатити йому винагороду у вигляді  доходу. Якщо мова йде про облігації, то обов'язком емітента також є  підготування та оголошення умов випуску облігацій. Якщо облігації випускаються і емітентом - інститутом у вільний обіг, то крім вище вказаних, він також зобов'язаний зареєструвати випуск облігацій і інформацію про їх випуск у комісії цінних паперів.

Інвестори. Інвесторами називають тих учасників ринкової взаємодії, які вкладають грошові та інші кошти в цінні папери з певною метою. Основними цілями інвестування, як правило, є збереження існуючих вільних коштів від знецінення, також одержання прибутку. Як інвестори на ринку цінних паперів звичайно виступають індивіди та інститути, рідше - держава в особі Національного банку. Названі цілі інвестування є основними, крім них також можуть існувати і спеціальні цілі.

Найбільш  активними серед інституційних  інвесторів звичайно є комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії. Менш активними є промислові або торгові підприємства, компанії, господарчі товариства.

Посередники. Посередники на ринку цінних паперів - це професійні юридичні особи, які мають відповідну державну ліцензію на здійснення одного, декількох або усіх видів посередницької діяльності та надають брокерські, та дилерські послуги щодо цінних паперів.

Брокери являють собою посередників, діяльність яких полягає в наданні послуг щодо укладання угод з цінними паперами за рахунок клієнтів. Брокери завжди діють на ринку цінних паперів як агенти, тобто виражають волю та інтереси своїх клієнтів. За виконання доручених дій клієнти платять брокерам комісійну винагороду. Брокери можуть здійснювати свої посередницькі функції як на біржовому, так і на позабіржовому ринку цінних паперів. 

Розрізняють брокерів, які працюють у офісі  брокерської фірми, та брокерів, які  безпосередньо виконують замовлення клієнтів на біржових торгах. Такий  поділ залишається і сьогоднішнього часу в тих випадках, коли торги на фондових біржах проводяться в торговому залі. Більш детально про це мова йде в розділі, де розглядаються способи торгівлі на відомих фондових біржах. 

Дилери являють собою посередників діяльність яких полягає в наданні послуг щодо здійснення на постійній основі придбання та продажу певних цінних паперів від свого імені та за власний рахунок. Джерелом доходу дилера є різниця між ціною продажу певного цінного паперу та ціною його придбання дилер у будь-який свій робочій час повинен бути готовий до того, що до нього можуть звернутися з пропозицією придбати в нього або продати йому цінні папери, якими він торгує, і він не має права відмовити, якщо особи, що звернулися, згодні з цінами, встановленими дилером. В комісії з цінних паперів в більшості випадків видають ліцензію на здійснення цього виду посередницької діяльності за умови, щоб в дилера на банківських рахунках знаходиться певна сума коштів і він є учасником спеціальних страхових фондів, що діють на ринку цінних паперів.  

Інститути-регулятори. Цим терміном називають саморегульовані  організації, основною функцією яких є  впорядкування відносин з цінними  паперами шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки  на ринку. Найбільш важливими інститутами-регуляторами є фондові біржі, асоціації брокерів та дилерів з цінних паперів, інші добровільні організації, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів. 

Правові норми, які встановлюють інститути-регулятори на ринку цінних паперів, звичайно закріплюються у їх статутах, положеннях, правилах та інших документах. За допомогою вказаних документів вони визначають механізм взаємодії учасників в рамках конкретної само регульованої організацій, встановлюють процедури допуску та виходу з інституту-регулятора. 

Державні  органи регулювання. 

Під спеціальними держаними органами регулювання  ринків цінних паперів звичайно розуміють  органи виконавчої влади, які забезпечують виконання відповідних законодавчих актів, здійснюють врегулювання ринкових відносин з цінними паперами, контролюють поведінку індивідуальних та інституційних учасників на ринку, а також здійснюють заходи які спрямовані на захист інтересів інвесторів та публічних інтересів.

Механізм  на українських фондових біржах є  аналогічним тому, який застосовується в багатьох зарубіжних країнах у процесі біржової торгівлі. Він складається з таких елементів: одержання брокерською конторою наказу від клієнта, передавання його своєму біржовому брокеру, виконання та повідомлення брокерською конторою клієнта про результати.  

Взаємини  між клієнтом і брокерською конторою оформлюються письмовим договором  на обслуговування на біржі. Брокерська контора після перевірки документів клієнтів та встановлення наявності  в них цінних паперів та грошових коштів відкриває в кліринговій установі та депозитарії відповідні рахунки своїх клієнтів. 

Як на фондових біржах світу, так і в  практиці українських бір-жових  операцій у разі угод із цінними  паперами допускається виконання таких  операцій: 

1) з  готівкою (касових операцій); 

2) строкових; 

3) з  премією; 

4) з  опціоном. 

Операції  з готівкою означають, що оплата куплених цінних паперів проводиться негайно  або, через технічні причини, в установлені  біржею мінімальні строки (наприклад, за облігаціями -- на наступний день, а за акціями -- на п'ятий робочий день) за курсом дня здійснення угоди. 

Сутність  строкових операцій полягає в  тому, що кінцевий грошовий розрахунок за угодою, що здійснюється на біржі  в день Х, проводиться в день Y, визначений клієнтом (зазвичай до місяця). Це означає, що покупцю в день Х не потрібні гроші, а продавцю -- цінні папери. Строкові контракти належать до похідних фінансових інструментів (деривативів). Саме вони краще за інші відповідають інтересам тих, хто професійно грає на біржі цінних паперів. Для того щоб унеможливити масову спекуляцію, на фондових біржах строкові угоди дозволяється проводити тільки з цінними паперами окремих компаній і в кількості, не меншій установленого мінімуму. 

Операції  з премією та опціоном побудовані за принципом термінових операцій, однак дають можливість відмовитися від своїх зобов'язань за сплати клієнту раніше обумовленої суми (премії або опціону). Ці операції відрізняються одна від одної, у першу чергу, тривалістю відстрочення кінцевих розрахунків. У першому випадку воно дається на строк від 1 до 3 місяців, а в другому -- від 1 до 9 місяців. 
 
 

Висновки  до розділу 1

Зміст цього розділу полягає в тому, що фондовий ринок - особлива сфера економічних відносин, яка має свою певну структуру, тому його вивчення передбачає врахування цих особливостей і структури. Фондовий ринок підрозділяється на первинний і вторинний. Первинний - це ринок, призначений для сприяння новому випуску цінних паперів і їх первинного розміщення. Вторинний ринок - це такий, на якому відбувається обертання раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів. Фондовий ринок за своєю структурою складається з наступних компонентів: суб'єктів ринку, власне ринку ( біржовий та позабіржовий фондові ринки ). В структуру фондового ринку входять також органи державного регулювання та нагляду, такі як Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк, Міністерство фінансів тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2: Проблеми та перспективи  удосконалення фондового  ринку України

2.1 Особливості організації  фондового ринку України

Важливою  складовою частиною фінансового  ринку є фондовий ринок. Сьогодні, на жаль, доводиться констатувати, що в  Україні фондовий ринок розвинений дуже слабко. Вторинний ринок, що є  його основою, практично не функціонує. Однією з причин цього є відсутність комплексної, достовірної інформації про емітентів і про стан ринку в цілому. Така інформація є головним джерелом даних для потенційних інвесторів, кредиторів і партнерів, що керуються у своїй діяльності, як результатами фінансового аналізу підприємства, так і його рейтинговою оцінкою. 

Останнім  часом міжнародні дослідницькі центри і аналітичні інституції у галузі фінансів приділяють Україні особливу увагу. Про перспективність вітчизняного ринку для іноземних інвесторів, яка ґрунтується на поступальному нарощуванні фундаментальних показників економічного зростання в нашій державі дбає і Кабінет Міністрів.