Виконання бюджету

     — центральному апараті Державного казначейства України;

     — територіальних органах Державного казначейства.

     Державне  казначейство України здійснює фінансування видатків Державного бюджету шляхом переказування коштів територіальним управлінням державного казначейства. Для цього органи казначейства повинні мати інформацію про територіальне розташування підприємств, організацій, установ, а також показники кошторисів доходів і видатків розпорядників коштів відповідного рівня.

     Державне  казначейство України доводить до головних розпорядників коштів (ГРК) затверджені обсяги асигнувань. Головні розпорядники коштів готують розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій і подають до центральної ланки органів казначейства. На підставі розподілу бюджетних коштів Державне казначейство готує реєстри на здійснення видатків з єдиного казначейського рахунка по відповідній території і розпорядження на перерахування коштів. Потім готують платіжне доручення на переказування коштів територіальним управлінням органів казначейства та розпорядникам коштів. Територіальні управління Державного казначейства на своєму рівні доводять до розпорядників коштів отриману суму асигнувань. Вони можуть здійснювати (фінансувати) видатки в межах коштів, отриманих від розпорядника коштів вищого рівня. У свою чергу, територіальні управління Державного казначейства так само працюють із відділеннями Державного казначейства.

     Перерахування бюджетних коштів з бюджету розпорядникам  коштів здійснюється через оплату витрат: оплату рахунків і видачу готівки.

     Оплата  рахунків здійснюється Державним казначейством  шляхом безготівкового перерахування бюджетних коштів з єдиного казначейського рахунка на користь суб’єктів господарської діяльності, що виконали роботи та надали послуги розпорядникам коштів, про що буде зроблено запис у реєстраційному рахунку цього розпорядника.

     Оплата  рахунків розпорядників коштів бюджету  здійснюється лише за наявності в  обліку органів казначейства їхніх  зобов’язань та залишків коштів на рахунках розпорядників. Підставою для оплати рахунків є платіжні доручення розпорядників коштів та документи, які підтверджують цільове направлення коштів: рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт (крім договорів на оплату комунальних послуг, послуг зв’язку, охорони, оренди приміщень), акти виконаних робіт, тендерна документація, акцепти тендерних пропозицій, договори про закупівлю тощо. Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники коштів подають до органів казначейства заявку на видачу готівки. Заявки подаються в двох примірниках, один з яких після видачі готівки повертається розпорядникам бюджетних коштів з відповідним відбитком штампа казначея.

     Заявки  на видачу готівки виписуються розпорядниками бюджетних коштів на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки вказуються суми податку на доходи фізичних осіб, суми нарахувань до фондів соціального страхування та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші податки й обов’язкові платежі, які утримуються із заробітної плати.

     У заявках на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів відмічають наявність чи відсутність заборгованості зі сплати податків.

     На  підставі перевіреної заявки органи Державного казначейства України виписують на осіб, указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки.

     На  підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників  бюджетних коштів отримують готівку  з бюджетних рахунків, відкритих в установах банків на ім’я органів Державного казначейства України. Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників бюджетних коштів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, під час заповнення яких обов’язково вказується номер реєстраційного рахунка, на який повинні бути зараховані кошти.

     4. Касове виконання  бюджету

     У процесі виконання бюджету як державного, так і місцевого рівнів у самостійну сферу виділяється  касове його виконання.

     Під касовим виконанням бюджету слід розуміти організацію і здійснення розрахунково-касових операцій (приймання, зберігання і видання бюджетних коштів) щодо виконання бюджету відповідного рівня. Це одна з найскладніших сфер виконання бюджету в цілому.

     Відомо  три системи касового виконання  бюджету:

     1) банківська,

     2) казначейська,

     3) змішана.

     За  банківської системи рахунки  для виконання бюджету відкриваються в установах банківської системи. Казначейська система касового виконання бюджету передбачає відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету через спеціалізовану структуру — Державне казначейство. Змішана система передбачає можливість відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету як в установах банківської системи, так і в Державному казначействі.

     За  банківської системи касового виконання  бюджету установи банків здійснюють такі операції:

     — приймають кошти в доходи кожного  з бюджетів, які входять у бюджетну систему, і зараховують їх на рахунки відповідних бюджетів;

     — розподіляють в установлених розмірах (у законі про Державний бюджет, у постановах місцевих органів влади про затвердження бюджетів) загальнодержавні податки і доходи між усіма бюджетами бюджетної системи країни;

     — видають кошти міністерствам, відомствам, галузевим управлінням (відділам) виконавчих комітетів місцевих органів влади, підприємствам, організаціям і установам;

     — ведуть облік доходів і видатків бюджетів і складають звітність про їх касове виконання;

     — контролюють своєчасність подання  підприємствами, організаціями й установами доручень в установи банків на перерахування в бюджет податків, стягнених із заробітної плати, і внесків із загальнообов’язкового державного соціального страхування та ряд інших операцій.

     Сьогодні  всі бюджетні грошові надходження  Уряду автоматично спрямовуються на центральний кореспондентський рахунок за доходами, а платежі за видатками здійснюються через 28 кореспондентських рахунків у Національному банку України: один — для центрального казначейства і один — для кожного з обласних управлінь казначейства. При цьому всі ці рахунки містяться в єдиній системі електронних платежів, і тому Державне казначейство має до них прямий доступ. Управління цими рахунками здійснюється центральним казначейством.

     Таким чином були створені передумови для  завершального кроку з упровадження Єдиного казначейського рахунка  на центральному рівні казначейства — відкриття кореспондентського рахунка на центральному рівні шляхом технічного злиття 28 діючих кореспондентських рахунків казначейства в НБУ у консолідований Єдиний казначейський рахунок з субкореспондентськими рахунками для кожного обласного управління Державного казначейства України та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати НБУ на обласному і центральному рівнях. При цьому управління Єдиним казначейським рахунком здійснюється центральним апаратом Державного казначейства.

   СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Василик Д. О. Бюджетний механізм в управлінні економікою // Фінанси України. — 2006. — № 7.
2. Дьяконова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації // Фінанси України. — 2004. — № 10.
3. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наук. думка, 1997.
4. Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України. — К.: НІОС, 2000.
5. Бюджетний Кодекс України від 2001.06.21 №2542-III
6. Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних матеріалів. Упорядники: С.І. Мельник,  З.М.Луценко, І.Ф. Щербина, А.В.Данілова. К: „проект підтримки економічної та фіскальної реформи”, 2002
7. Василик О.Д.  Державні фінанси України. – Київ: Вища школа, 1997.– 320с.
8. Петрашко П.Г.,Чечуліна О.О., Александров В.И. Казначейська справа, 2003.