Особливості та суть програмно-цільового методу складання бюджету

 

ЗМІСТ

1.Особливості  та суть програмно-цільового методу  складання бюджету                 3

2. Головні принципи формування бюджетних програм                                              7

3. Перспективи  впровадження програмно-цільового  методу в Україні                   13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                      15                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Особливості  та суть програмно-цільового методу  складання бюджету

 

Ефективне використання бюджетних коштів є важливою проблемою, особливо в умовах обмеженості бюджетних ресурсів.

 

 

 

Рис.1.1 Завдання в умовах обмеженості бюджетних  ресурсів

 

Програмно-цільовий метод вперше був застосований у  США в середині 1960 років у Міністерстві оборони міністром Робертом Макнамарою, який запозичив цю систему в автомобілебудівній компанії "Форд", яку раніше очолював. Президентові США цей метод сподобався, на нього були переведені всі міністерства.[3]

Відтоді практика програмно-цільового методу складання бюджету поширилася на цілу низку інших країн. Канада й більшість країн Європейського союзу активно практикують програмно-цільовий метод складання бюджету. Сьогодні більшість країн ЄС надають допомогу іншим країнам саме у формі програм, після здійснення яких ЄС прагне бачити досягнення конкретних результатів.

Саме їх досвід застосування програмно-цільового  методу складання бюджету, в основі якого лежить абсолютно нова для  України бюджетна філософія, часто  ставлять за приклад для наслідування рештою країн світу. [4]

В Україні ПЦМ  був вперше впроваджений при складанні бюджету на 2002р. У статті 10 Бюджетного кодексу визначено законодавчо застосування програмно-цільового методу при формуванні бюджету. КМУ розпорядженням № 538-р від 14 вересня 2002 року схвалив Концепцію застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. [2]

Результати  реалізації Концепції свідчать про  здійснення декількох заходів:

 

 

 

Рис. 1.2 Заходи щодо реалізації Концепції

 

Застосування  ПЦМ не тільки кардинально змінило ідеологію бюджетного процесу, а й дозволило підвищити його ефективність, тому що процес формування бюджету починається з зосередження уваги на результатах, а потім – на ресурсах, необхідних для досягнення цих результатів.

Водночас у  процесі реалізації завдань було виявлено окремі проблеми як системного, так і технічного характеру:

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.3 Проблеми впровадження ПЦМ

 

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання і виконання бюджету  в розрізі бюджетних програм.

 

 

 

Рис.1.4 Сутність програмно – цільового методу

 

Програма –  це комплекс взаємопов’язаних бюджетних  заходів, які потрібно здійснити  або які вважаються за необхідні  для досягнення спільного бюджетного результату чи одержання бажаного наслідку. Кожна програма визначається своєю особливою бюджетною метою. Всі заходи, передбачені програмою, мають підлягати класифікації в одній загальній функціональній класифікації.

Програмно-цільовий метод складання бюджету –  це практика групування різних видів  бюджетних видатків в окремі програми таким чином, щоб кожна стаття видатків була закріплена за певним видом програми. Кожна програма – це фіскальне зобов’язання одного головного розпорядника коштів, ефективність роботи якого оцінюється з погляду успішності досягання мети програми. [5]

Запровадження програмно-цільового методу складання  бюджету є істотною зміною в бюджетній  ідеології. Бюджетний процес можна  уявити як виробничу функцію, яка  встановлює зв'язок між бюджетними результатами та ресурсами державного сектора, що використовуються для досягнення цих результатів.

Програмно-цільовий метод формування бюджету застосовує зовсім інший підхід до формування бюджету, особливістю якого є те, що процес починається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необхідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться питання про те, які ресурси слід використати для досягнення цих результатів. Результати в цій системі – це те, чого уряд має намір досягти, або цілі, яких він досягає, здійснюючи певні заходи в державному секторі. [4]

Завдяки тому, що програмно-цільовий метод складання  бюджету зосереджує увагу на результатах  та досягненнях діяльності уряду  та його структур, він дозволяє посилити дієвість та ефективність державного сектора. В аналітичному плані він  запроваджує в бюджетний процес важливі елементи аналізу зіставлення витрат і досягнутих результатів. Цей аналіз є інструментом оцінки програм, який забезпечує схвалення та здійснення у бюджетній сфері тих програм, результати від реалізації яких (що можуть бути визначені кількісно) перевищуватимуть витрати на них. Однак оскільки часто результати, яких досягають, витрачаючи державні кошти, є нематеріальними за своєю природою, в багатьох випадках застосовувати аналіз витрат і результатів непросто. За умови, коли результат важко оцінити кількісно, нерідко застосовується дещо менш потужний критерій ефективності, а саме критерій ефективності витрат. Аналіз ефективності витрат спонукає розробників бюджетної політики шукати такий метод досягнення тієї чи іншої цілі, який пов'язаний із якнайменшими витратами.

Програмно-цільовий метод складання бюджету формує систему звітування та оцінки роботи та також забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень у державному секторі. При застосуванні програмно-цільового методу як суспільство в цілому, так і законодавча гілка влади можуть отримати значно чіткішу картину того, що робить головний розпорядник бюджетних коштів і для чого він взагалі існує, чого він намагається досягнути, яким чином він намагається це здійснювати і, в кінцевому результаті, наскільки успішно він це здійснює. Ця чітка картина, у свою чергу, сприяє створенню такого клімату для розробки політики, в якому стає можливим приймати більш раціональні фінансові рішення стосовно рівня та складу видатків бюджету. [2]

Таким чином, використання програмно-цільового методу складання та виконання бюджету має такі переваги:

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.5 Переваги ПЦМ

 

Недоліком програмно-цільового бюджетування є досить докладний періодичний  аналіз усіх програм, що потребує значних  людських ресурсів і часто фінансових витрат. До моменту завершення аналізу та прийняття управлінських рішень може виникати невизначеність щодо майбутнього фінансування програм.

 

2. Головні принципи  формування бюджетних програм

 

Бюджетна програма(БМ) – це систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Прив'язка коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду функціональної класифікації видатків бюджету використовується з метою:

Рис.2.1 Класифікація цілей прив'язки бюджетної програми

Бюджетна програма за своїм змістом має відноситися  до одного розділу функціональної класифікації, проте на відміну від функції, яка є загальною категорією, що визначає певний напрямок діяльності держави, бюджетна програма повинна мати чітко визначені мету і завдання окремого головного розпорядника, і давати можливість розробити показники виміру очікуваного результату в процесі їх досягнення. [2]

 

 

 

 

 

Рис.2.2 Основні  характерні риси бюджетної програми

 

Бюджетна програма має декілька складових елементів, що наведені на рисунку 2.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3 Складові елементи бюджетної програми

1. Найважливішим елементом формування бюджетної програми є визначення головної мети бюджетної програми та головних завдань на короткостроковий (поточний) та середньостроковий періоди.

Мета виконання  бюджетної програми – законодавчо визначені основні цілі (кінцевий результат), яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми. Мета бюджетної програми:

1. відображає кінцевий результат;
2. залишається однаковою впродовж років;
3. повинна узгоджуватися з місією головного розпорядника.

Завдання бюджетної  програми - конкретні цілі або результати, яких необхідно досягти при виконанні бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду і оцінити які можна за допомогою результативних показників. Характерні риси завдання:

1. чітке формулювання та орієнтованість на результат;
2. результат виражається показниками у кількісних вимірах;
3. конкретна дата виконання;
4. конкретність та реалістичність.
2. Другим елементом є визначення напрямів діяльності, тобто шляхів, якими головний розпорядник прагне досягти задач і цілей бюджетної програми.

Напрями діяльності – конкретні дії, спрямовані на виконання завдань бюджетної програми, з визначенням напрямів витрачання бюджетних коштів. Напрями діяльності повинні:

1. відповідати завданням і функціям головного РБК;
2. відображати шляхи, якими головний розпорядник прагне досягти цілей;
3. забезпечувати реалізацію бюджетної програми у межах виділених коштів.
3. Здійснення видатків на основі бюджетних програм передбачає визначення конкретних виконавців.

Виконавець  бюджетної програми – юридична особа, яка безпосередньо несе відповідальність за виконанням програми і забезпечує виконання однієї або кількох бюджетних програм у системі головного розпорядника.

Відповідальними виконавцями  можуть бути:

1. головний розпорядник – за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом;
2. розпорядники нижчого рівня та одержувачі, які виконують бюджетні програми у системі головного розпорядника.

Відповідальний  виконавець визначається головним розпорядником  на стадії складання проекту Державного бюджету на наступний рік. У системі головного розпорядника не може бути більше дев'яти відповідальних виконавців. Відповідальний виконавець:

1. назначається за письмовим погодженням з Міністерством фінансів;
2. є юридичною особою, що має окремий рахунок та бухгалтерський баланс;
3. несе безпосередню відповідальність за виконання бюджетних програм.
4. Результат виконання програми відповідальним виконавцем визначається за допомогою показників результативності.

Результативні показники – кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів. Їх застосування дає змогу:

1. чітко показати ефективність використання бюджетних коштів;
2. визначити співвідношення досягнутих результатів та витрат;
3. показати тривалість виконання бюджетної програми;
4. підтвердити необхідність цих програм і відповідність визначеній меті;
5. порівняти результати виконання бюджетних програм у динаміці за роками та між головними розпорядниками бюджетних коштів;
6. визначити найбільш ефективні бюджетні програми.

Результативні показники можна класифікувати  за групами, склад та характеристика яких наведена на рис.2.5.

 

 

 

 

 

 

Рис.2.4 Характеристика показників результативності

виконання бюджетної  програми

 

5. Аналіз і оцінка бюджетної програми дає вичерпну інформацію про результати або наслідки здійснюваної політики.

Аналіз бюджетної  програми – це важливий елемент формування бюджету. У результаті аналізу, який здійснюють всі учасники бюджетного процесу, програми поділяються на три групи, а саме:

1. програми, які будуть впроваджуватися;
2. програми, які пропонуються до виконання;
3. програми, виконання яких є недоцільними.