Облік результатів переоцінки

К_і= [І(а–1)–10] : 100,

де І(а – 1) – індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Індексація проводиться  лише в тому випадку, коли коефіцієнт індексації перевищує одиницю (тобто  якщо річний індекс інфляції більше 110 %). Якщо значення К не перевищує одиниці (тобто коли індекс інфляції менше 110 %), основні засоби не індексуються.

Так, за даними Держкомстату, індекс інфляції за 2010 р. становив 109,1 %. Оскільки коефіцієнт індексації за 2010 р. менший одиниці, у 2011 р. бюджетні установи не мають право провести індексацію основних засобів.

Коефіцієнт індексації застосовується до об’єктів основних засобів, що обліковуються в бухгалтерському обліку на рахунках 10, 11 і 12, крім земельних ділянок та об’єктів житлового фонду. Стосовно таких об’єктів індексація їх вартості здійснюється за окремими правилами.

Що стосується строків проведення індексації, то ні в самій Інструкції № 64/30, ні в офіційних роз’ясненнях Держказначейства з цього питання нічого не зазначено.

Індексацію основних засобів  проводить інвентаризаційна комісія, яку призначають наказом керівника  установи щороку та яка діє протягом року. У деяких випадках до складу комісії можуть включити суб’єктів оцінної діяльності. Як нормативно-правовими документами регламентуються такі ситуації? По-перше, керівник установи може самостійно прийняти рішення про залучення до складу комісії суб’єктів оцінної діяльності (п. 1.10 Інструкції № 64/30). По-друге, у ст. 7 Закону про оцінку майна передбачено обов’язковість проведення оцінки майна в разі переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку, а у ст. 10 цього ж Закону надано право суб’єктам оцінної діяльності – органам державної влади та місцевого самоврядування у випадках, визначених нормативно-правовими актами щодо оцінки майна, які затверджуються КМУ, здійснювати оцінку майна самостійно, на підставі наказу керівника.

Держказначейство в листі  “Про порядок проведення переоцінки”  від 07.06.2007 р. № 3.4-04/1458-6755 роз’яснювало, що за потреби проведення незалежної оцінки до складу комісії з переоцінки можна залучати суб’єктів оцінної  діяльності.

Таким чином, з одного боку, Інструкцією № 64 керівнику надано право щодо залучення до складу комісії суб’єктів оцінної діяльності чи проведення самостійної оцінки, а з іншого – Законом про оцінку майна передбачено обов’язковість застосування його норм під час оцінки основних фондів.

Після того як стає відомим  коефіцієнт індексації, комісія приймає  рішення про доцільність індексації основних засобів. На підставі висновків комісії керівник бюджетної установи приймає рішення щодо проведення чи непроведення індексації. Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості активів – на керівника та голову комісії.

Під час індексації відбувається зміна первісної (відновної) вартості основних засобів та зносу. Залежно від розміру нарахованого зносу застосовуються різні підходи до переоцінки основних фондів. Під час індексації основних засобів, що мають залишкову вартість, відбувається зміна величини первісної вартості та нарахованого зносу об’єкта. Первісну вартість такого об’єкта збільшують на відповідний коефіцієнт індексації, і одержана величина являє собою проіндексовану первісну вартість:

Переоцінена вартість об’єкта = Первісна вартість × К

Аналогічно індексують суму нарахованого зносу:

Переоцінена сума зносу = Сума нарахованого зносу × К

Під час індексації (переоцінки) комісія оглядає кожну окрему одиницю основних фондів і встановлює на них нові ціни. Якщо вартість проіндексованих  основних засобів значно відрізняється  від вартості аналогічних нових об’єктів, то вартість цих засобів слід узгодити з вартістю аналогічних нових зразків (п. 1.10 Інструкції № 64 і лист Держказначейства України від 02.02.2007 р № 397-1346). Для цього комісія мусить провести переоцінку таких видів основних засобів і встановити нові ціни, що відповідають цінам на аналогічні нові зразки, які діють на дату індексації. Причому ціни на однотипні предмети мають бути однакові в межах одного головного розпорядника бюджетних коштів. Для цього потрібно мати відповідне розпорядження головного розпорядника. По суті, п.1.10 Інструкції зобов’язує бюджетні установи встановлювати однакові ціни на однотипні об’єкти. Отже, якщо після проведення переоцінки виявиться, що переоцінена первісна вартість об’єкта основних фондів відрізнятиметься від вартості аналогічних нових об’єктів (чи більше, чи менше), то потрібно провести додаткову переоцінку такого об’єкта.

Варта уваги ситуація з  переоцінкою об’єктів основних фондів, на які нараховано знос у розмірі 100 %, тобто залишкова вартість яких дорівнює нулю. Інструкція № 64 (п. 1.10) передбачає на такі об’єкти встановлювати нову вартість, що додається до їх первісної вартості без зміни суми зносу. Під час переоцінки об’єктів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, доводиться застосовувати механізм переоцінки, який використовують небюджетні установи на підставі п. 17 П(С)БО 7. Отже, в результаті переоцінки первісну вартість таких об’єктів буде збільшено на переоцінену залишкову вартість, сума зносу залишиться без змін. У цьому разі переоцінена залишкова вартість являє собою справедливу вартість, за якою може бути здійснено продаж чи обмін об’єкта, тобто переоцінена залишкова вартість дорівнюватиме справедливій вартості.

У бюджетних установ, що мають  на балансі повністю зношені основні  засоби, неминуче виникають такі запитання: чим керуватися під час визначення справедливої вартості та як визначити фактичний стан об’єкта? Ідеальним варіантом було б залучення суб’єктів оцінної діяльності, які мають відповідну ліцензію. Адже для цього в керівника бюджетної установи є всі підстави – ст. 7 Закону про оцінку майна і п. 1.10 Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ.

Крім того, проблему з  переоцінкою повністю зношених об’єктів основних засобів могли б вирішити рекомендації з боку органів Держказначейства. Адже ще в минулому році Держказначейство в листі від 07.06.2007 р. № 3.4-04/1458-6755 акцентувало увагу на проблемі невідповідності фактичної вартості активів і їх справедливої вартості. Однак нині з даного питання немає будь-яких роз’яснень цього відомства. Тому для установи найприйнятніший варіант – отримати рекомендації з боку вищих за рівнем органів управління.

У зв’язку з тим, що зараз  немає роз’яснень Держказначейства про механізм визначення справедливої вартості, є сенс звернутися до Національного стандарту № 1 “Загальні принципи оцінки майна та майнових прав”, затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440. Як передбачено цим документом, під час визначення вартості об’єкта оцінки застосовуються прибутковий, порівняльний та витратний методи оцінки.

Найприйнятніший метод оцінки майна бюджетних установ –  витратний. В основу цього методу покладено процедуру визначення вартості витрат, необхідних для відтворення  чи заміщення об’єкта. При цьому  оцінна вартість об’єкта визначається, виходячи з витрат на створення, розробку чи придбання об’єкта, подібного до об’єкта оцінки, який за своїми споживчими, функціональними характеристиками може бути йому рівноцінною заміною. Таким чином, вартість об’єкта, що визначається витратним методом, дорівнюватиме витратам на його відтворення за мінусом втрати вартості об’єкта.

Переоцінена залишкова вартість розраховується за такою формулою:

Переоцінена залишкова вартість = Вартість аналогічних нових зразків × (1–К),

де К – коефіцієнт втрати вартості об’єкта.

У свою чергу, коефіцієнт втрати вартості об’єкта визначається таким  чином:

К = Ф : (Тс + З)

де Ф –  фактичний термін служби (термін служби об’єкта оцінки з дати його введення в експлуатацію до дати переоцінки);

Тc – установлений термін служби;

З – справедливий залишковий термін служби.

Результати переоцінки доцільно відображати в окремих відомостях. У зв’язку з тим, що нині Держказначейство не розробило спеціальної форми  такої відомості, ці документи складаються  в довільній формі.

Що стосується об’єктів основних фондів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, то підставою для  внесення даних до відомостей будуть акти оцінки.

Після проведення переоцінки комісія складає акт про зміну  вартості основних засобів, що затверджується керівником бюджетної установи. Обов’язковість складання цього документа передбачена п. 1.10 Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ. Інформація про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів підлягає відображенню в інвентарних картках обліку основних засобів. 

 

Висновки

Отже, питанням державного регулювання  оцінки основних засобів бюджетних  установ у системі обліку й  звітності приділяється велика увага, адже наявність повної й достовірної  інформації про наявність і рух державного майна сприятиме прийняттю адекватних управлінських рішень щодо необхідності державних закупівель основних засобів за бюджетні кошти. Тому дане питання регулюється на загальнодержавному та відомчому рівнях. Разом з тим цей аспект потребує подальших наукових досліджень, спрямованих на уніфікацію та типізацію методичних підходів до процесу оцінки основних засобів як у бюджетних установах і організаціях, так і в госпрозрахункових підприємствах.

 

Список  використаних джерел

1.  Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:www.ligazakon.ua/

2.  Про затвердження  Інструкції з обліку основних  засобів та інших необоротних  активів бюджетних установ [Електронний  ресурс] : наказ Державного казначейства України від 17 лип. 2000 р. № 64, із змінами та доповненнями від 22 груд. 2009 р. № 526. – Режим доступу : http:www.ligazakon.ua/

3.  Лесняк  В. Порядок обліку переоцінки  основних засобів / Лесняк В. // Формування ринкової економіки  : зб. наук. пр. – К., 2007. – Вип. 19. – С. 3–4.

4.  Мельниченко  В. Учет основных средств и  нематериальных активов в бюджетных  организациях / В. Мельниченко // Практика  бухгалтерского учета. – 2006. –  № 24. – С. 45.

5. Економічна  класифікація видатків

6. ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"

7. Лист "Про  порядок проведення переоцінки  необоротних активів" від 07.06.2007 р. N 3.4-04/1458-6755

8. «Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ» затверджена наказом Держказначейства України від 17.07.2000р. року №64 (у редакції від 21 лютого 2005 року №30)