Облік результатів переоцінки

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна самостійна робота №1

Реферат

з дисципліни "Бюджетний облік"

за  темою "Облік результатів переоцінки"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк - 2012

Вступ

Різноманіття напрямів діяльності бюджетних установ зумовило той  факт, що на їх балансі враховуються різноманітні види майна (основних засобів і нематеріальних активів), дати введення в експлуатацію яких різні. Нерідко дуже істотна і різниця у вартості окремих однотипних об'єктів, але придбаних в різні роки. Крім того, ціни більшості об'єктів відрізняються від цін, що існують в даний час, на аналогічні об'єкти. У зв'язку з цим, виникає необхідність періодично перераховувати вартість об'єктів основних засобів і нематеріальних активів в єдині ціни, що існують на встановлену дату, і відображати підсумки цього перерахунку в бухгалтерському і статистичному обліку.

1. Переоцінка необоротних активів

Необоротні активи у бухгалтерському  обліку та звітності відображаються за такою вартістю:

- первісна;

- балансова  (залишкова);

- відновна.

            Первісна (відновлювальна) вартість необоротних активів, що значаться в балансі бюджетної установи може змінюватись у результаті індексації, а також при добудові, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації тощо.

Основні засоби для бюджетної установи є фундаментом для безперервного виконання основних функцій і завдань. І звісно, їх технічний, фізичний, а також вартісний стан одне із важливих питань для установи. Ніщо не вічне, інфляція та знос, можна сказати, з‘їдають вартість основних засобів, що рахуються на балансах  бюджетних установ, в тому числі, повністю придатних до використання.

Поняття зносу  основних засобів у бюджетних  установах відмінне від зносу  підприємств виробничої сфери, так  як в процесі виробництва не здійснюється перенесення його обсягів на результати виробництва, тобто на основні засоби не нараховується амортизація. Вартість основних засобів в бюджетних установах поступово зменшується в процесі їх виробничого використання, інших природних впливів та морального зносу.

В такому випадку, щоб привести у відповідність балансову вартість основних засобів до рівня справедливих цін рекомендується щорічно здійснювати їх переоцінку, по – перше, шляхом проведення індексації. По - друге, якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації суттєво відрізняється від аналогічних нових зразків, то вартість цих активів приводиться у відповідність до вартості нових зразків на момент проведення переоцінки.

Переоцінка - зміна  оцінки вартості майна у зв'язку з матеріальним і моральним зносом, інфляцією, зміною цін.

Також, зміна  первісної вартості основних засобів  проводиться при добудові, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об‘єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування  основних засобів. Можна сказати ,що бюджетні установи повинні постійно слідкувати за технічним станом та реальною вартістю основних засобів і щорічно її відновлювати. Відновлювальна вартість – це первісна вартість, змінена після переоцінки .

Слід відмітити, що для  бюджетних установ «Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ» визначено, що індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів може проводитись щорічно по закінченні року згідно з індексом інфляції року . Індекс інфляції друкується Державним комітетом статистики в газеті «Урядовий кур‘єр».

Для обліку результатів  переоцінок бюджетних установ призначений  пасивний рахунок 44 "Результати переоцінок"(пасивний, за Дт відображається уцінка матеріальних активів та зменшення курсу, за Кт - переоцінка та збільшення курсу). Характеристика субрахунків відображено в табл.1.1.

Методологія обліку дозволяє розподіляти субрахунок 442 на субрахунки 3-го порядку у випадку відображення курсової різниці при операціях в іноземній валюті (на кожен вид іноземної валюти).

Переоцінка  матеріалів оформляється відомістю, де вказано розрахунок за позиціями. Після  цього записи відображаються в меморіальних ордерах і заносяться до книги  „Журнал-Головна”.

 

2. Державне  регулювання процесу оцінки та переоцінки основних засобів бюджетних установ

Формування  основних фондів бюджетних установ  – основна затратна стаття їх кошторису. Тому питання державного регулювання  оцінки майна, що надходить та вибуває  з бюджетної установи чи організації, досить актуальні.

У процесі ефективного  управління основними засобами великого значення набуває їх обґрунтована оцінка. Оцінка основних засобів являє собою  грошовий вираз їхньої вартості. Тому на державному рівні регулюється  та контролюється правильність обліку основних засобів, що відображаються за первісною вартістю, до якої включаються всі фактичні видатки, пов’язані з їх придбанням, спорудженням та виготовленням, або за відновною (первісною вартістю, зміненою після індексації, переоцінки).

Важливу роль у  діяльності установи відіграють основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, без яких неможливе надання послуг і виконання робіт. Для підвищення ефективності використання основних засобів бюджетні установи мусять вести своєчасний, повний та постійний облік їх вартості.

Крім того, облік результатів  проведеної переоцінки ускладнюється  тим, що об’єктом переоцінки є залишкова  вартість, яку не відображено в  обліку як самостійну величину. Її формують два інших показники, що відображаються в обліку: первісна (або переоцінена, якщо об’єкт раніше переоцінювався) вартість і сума накопиченого зносу. Відповідно, в результаті переоцінки мають змінитися як первісна (переоцінена) вартість, так і сума зносу. Загальна сума переоцінки дорівнює різниці між переоціненою залишковою вартістю й залишковою вартістю до цієї переоцінки. Але для відображення в обліку результатів переоцінки цієї суми недостатньо, слід знати, як змінилися окремо первісна (переоцінена) вартість та окремо сума зносу (переоцінена сума зносу).

Для оцінки основних засобів у митних установах застосовують натуральний і вартісний методи. За натуральним методом оцінки використовуються показники, якими визначаються технічний склад устаткування, основних засобів, виробнича потужність, складається баланс устаткування. Вартісний метод використовується для визначення структури й динаміки основних засобів у цілому, нарахування їх зносу, визначення собівартості та рентабельності виробництва. У зв’язку з тривалим функціонуванням і поступовим спрацьовуванням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька показників оцінки основних фондів. Основні засоби в митних установах оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою), відновленою чи середньорічною вартістю; залежно від стану основних засобів – за повною або залишковою вартістю.

У системі обліку і звітності основні засоби відображаються за первісною вартістю, до якої включаються  всі фактичні видатки, пов’язані  з їх придбанням, спорудженням та виготовленням, або за відновною (первісною вартістю, зміненою після індексації, переоцінки).

Видатки, пов’язані з  придбанням необоротних активів, відображаються за КЕКВ 2110 “Придбання обладнання та предметів  довготривалого використання”.

Не належать до збільшення первісної вартості основних засобів:

1) витрати на  наймання транспорту для перевезення  основних засобів, бо вони належать  до фактичних видатків установи  та відображаються за КЕКВ 1135 “Оплата транспортних послуг  і утримання транспортних засобів”;

2) суми ПДВ,  сплачені під час придбання основних засобів. Стосовно джерела придбання суми ПДВ належать:

– до видатків установи та відображаються за КЕКВ 2110 “Придбання обладнання та предметів  довготривалого використання” –  під час придбання основних засобів  за рахунок коштів загального фонду кошторису;

– до складу податкового  кредиту – під час придбання  основних засобів за рахунок коштів спеціального фонду. При цьому суми ПДВ, сплачені під час придбання  основних засобів, бюджетна організація  зараховує до складу податкового  кредиту лише в тому випадку, коли її зареєстровано як платника ПДВ. Якщо ж вона не є платником ПДВ, то такі суми належать до видатків установи за КЕКВ 2110 “Придбання обладнання та предметів довготривалого використання”;

3) податки і  збори, вартість послуг та інші витрати, що сплачуються під час придбання основних засобів. Ці витрати належать до фактичних видатків установи.

Окрім цього, не збільшують вартість основних засобів:

– роботи з установлення структурованої кабельної системи, настроювання локальної обчислювальної мережі тощо, а також витратні матеріали (кабельні лотки, монтажні панелі, розетки, коректори тощо), які було використано під час таких робіт. Ці витрати списуються на фактичні видатки на підставі виправдних документів (договорів на роботи, актів виконаних робіт тощо);

– витрати на поточний і капітальний ремонт. Такі витрати належать до фактичних видатків установи за відповідними кодами економічної  класифікації видатків;

– ремонт основних засобів, що спричинив заміну запасних частин. Вартість таких запчастин належить до видатків за відповідними кодами економічної класифікації видатків (крім добудовування, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, що спричинила додаткове укомплектування основних засобів).

Капітальні витрати на поліпшення земель зараховуються до вартості основних засобів щороку в  сумі видатків, що належать до прийнятих  в експлуатацію площ, незалежно від  закінчення всього комплексу робіт.

Облік капітальних витрат на поліпшення земель ведеться шляхом розподілу їх на такі заходи:

– планування земельних  ділянок;

– викорчовування площ під ріллю;

– очищення водойм із зазначенням зайнятої площі та вартості виконаних робіт щодо кожного  заходу.

Капітальні вкладення  в багаторічні насадження зараховуються до складу основних засобів щороку в сумі видатків на прийняті в експлуатацію площі незалежно від закінчення всього комплексу робіт.

У бухгалтерській звітності  основні засоби відображаються за балансовою вартістю, що є різницею між первісною  вартістю та сумою нарахованого зносу.

Зміна первісної вартості основних засобів відбувається у  випадках:

– індексації (переоцінки), що проводиться відповідно до порядку, передбаченого ст. 146.21 Податкового кодексу України;

– добудовування, дообладнання, реконструкції та модернізації, що спричинили додаткове укомплектування основних засобів;

– часткової  ліквідації відповідних об’єктів.

Зміна первісної вартості основних засобів після проведення індексації не є підставою для  переведення їх на інший субрахунок. Крім того, зміна первісної вартості основних засобів не є додатковим доходом бюджетної установи і не належить до доходів.

Облік основних засобів, за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей і тих, що мають обмежене використання, ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених під час придбання основних засобів, належить до видатків бюджетної установи.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обліковуються у груповому обліку та за номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт. Витрати на ремонт і реставрацію книг, у тому числі на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не зараховуються, а списуються на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.

Відповідно до Закону України  “Про бібліотеки та бібліотечну справу”  від 27.01.1995 р. № 32/95-ВР, бібліотечний фонд – це впорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці. Бібліотечні фонди формуються відповідно до їх значення, складу користувачів та виду бібліотеки.

Зарахування періодичних  видань та іншої літератури до бібліотечних фондів має регламентуватися відомчими  нормативними актами. Відповідальність за розподіл періодичних видань на бібліотечний і небібліотечний фонд покладається виключно на розпорядника бюджетних коштів. Адже від того, як буде класифіковано таку літературу, залежить застосування КЕКВ під час її придбання.

Так, за КЕКВ 2110 “Придбання обладнання та предметів довготривалого користування” здійснюються видатки  на поповнення книг для бібліотечних фондів, тобто якщо періодичні видання (газети, журнали) є бібліотечним фондом, видатки на їх придбання здійснюються за вищевказаним кодом. Якщо ж періодичні видання не належать до бібліотечних фондів, видатки на їх придбання необхідно здійснювати за КЕКВ 1131 “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар”.

Згідно з п. 1.7 Інструкції № 64/30 бюджетні установи можуть проводити  індексацію первісної (відновної) вартості груп необоротних активів за самостійним  рішенням керівника установи. Індексація первісної (відновної) вартості груп необоротних активів проводиться з урахуванням коефіцієнта індексації, що визначається за формулою, передбаченою ст. 146.21 Податкового кодексу України: