Аналіз виконання державного бюджету за видатками

     Видатки бюджету на соціальний захист населення  – це видатки, спрямовані на адресну  підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні).

     Видатки на соціальний захист населення за джерелами класифікують на ті, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету  та видатки, що фінансуються за рахунок  місцевих бюджетів.

     За  метою використання видатки на соціальний захист населення поділяють на:

     1) видатки на соціальний захист  у зв’язку з малозабезпеченістю;

      2) виплати, призначенням яких  є відшкодування втраченого доходу (допомога по вагітності і пологах,  по догляду за дитиною-інвалідом тощо);

      3) виплати, пов’язані з відшкодуванням  втраченого здоровя або майна  (виплати компенсацій реабілітованим  громадянам);

      4) витрати, плвязані з наданням  підтримки в облаштуванні (на  утримання притулків для непоановлітніх);

     5) витрати на надання пільг і  привілеїв окремим категоріям  громадян. 
За формами здійснення виплати на соціальний захист можуть бути гршові, безготівкові, натуральні. 
Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:

     - виплату пенсій і допомоги;

     - пільги ветеранам війни і праці;

     - допомогу сім'ям з дітьми;

     - інші види соціальної допомоги;

     - пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу;

     - фінансування (дитячих закладів-інтернатів; притулків для неповнолітніх; програм соціального захисту неповнолітніх; будинків-інтернатів для пристарілих та інвалідів; інших закладів і заходів у галузі соціальної політики; Молодіжних програм;)

     - кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України.

      2.3. Видатки на фінансування науки і культури

     Видатки на науку, освіту, охорону здоров'я, культуру належать до поточних видатків бюджету. Названі галузі практично  не мають доходів і свою діяльність провадять на основі видатків відповідних  бюджетів. Розміри видатків на їх утримання визначаються спеціальними документами — кошторисами. Відтак фінансування видатків по цих установах називається кошторисним. Кошторис — це основний документ, який визначає обсяг, цільове направлення і щоквартальний розподіл коштів, направлюваних із бюджету на утримання установ. Усі установи, які фінансуються в кошторисному порядку, належать до бюджетних.

     Показниками планування видатків бюджету по вищих  учбових закладах виступають прийом і випуск студентів у кількості, встановлюваній Міністерством освіти України. Вони фінансуються з Державного бюджету, за винятком педагогічних ВУЗІВ, які фінансуються з місцевих бюджетів, як правило, обласних. Спеціальні учбові заклади (технікуми, коледжі) фінансуються з обласних бюджетів, крім відомчих — Національного банку України, Міністерства фінансів України та ін. Професійно-технічні училища фінансуються в основному з обласних бюджетів. Середні загальноосвітні школи, гімназії фінансуються з міських районних бюджетів. Дитячі садки, яслі-садки, за винятком відомчих, утримуються за рахунок відповідно міських, районних, селищних бюджетів. Особливої уваги заслуговують діючі школиінтернати, які зобов'язані забезпечити державну допомогу в одержанні освіти дітям, що залишилися без рідних, та дітям, які не мають умов для проживання у сім'ї, а також хворим дітям. Кошторис видатків шкіл-інтернатів — основний документ, який визначає обсяг, цільове направлення і поквартальний розподіл асигнувань, що відпускаються з бюджету на утримання школи-інтернату. Він складається на календарний рік із обов'язковим заповненням усіх показників. Видатки, які включаються в кошторис, повинні бути обгрунтовані відповідними розрахунками по кожній статті кошторису. Розрахунки складаються на основі показників по числу учнів, класів, педагогічних ставок з додержанням встановлених натуральних норм видатків по окремих видах витрат, діючих цін і тарифів. Визначають видатки, виходячи з дійсної необхідності у коштах, після чого кошторис подається для перевірки до вищестоячого органу, який його і затверджує

     Видатки бюджетів Зміни в кошторис школи-інтернату  в процесі виконання може вносити  тільки вищестоячий орган, який затвердив  кошторис. Оформлення цих змін провадиться  на основі повідомлення за встановленою формою.

     Фінансування  соціально-культурних закладів забезпечує підняття культурного рівня населення. Для цього діє широка мережа різноманітних культурно-просвітних установ. Фінансування цих установ провадиться за рахунок трьох джерел: — Державного і міських бюджетів; — коштів профспілок; — коштів акціонерних, приватних підприємств та колективних сільських підприємств. За рахунок Державного бюджету утримуються ті соціально-культурні заклади, які мають загальнодержавне значення.

     Фінансування  культури  здійснюється  на нормативній основі за рахунок республіканського і місцевих бюджетів, а також коштів  підприємств, організацій, громадських об’єднань. Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 відсотків від НД України. Місцеві Ради народних депутатів мають право у порядку передбаченому законодавством, збільшувати видатки для потреб культури понад установлені норми.      

       Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місцевих  бюджетів або ДБ на своє  утримання, використовують   на свої потреби спеціальні кошти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на виставки та ін.        

       При фінансуванні культури головними  розпорядниками бюджетних коштів  є Міністерство культури України,  міністри та керівники державних  комітетів та відомств України,  а також АРК у підпорядкуванні яких знаходяться підприємства, організації, заклади культури.

     Розпорядниками  бюджетних коштів нижчого рівня  є керівники відповідних закладів, підприємства , організації. Фінансування за державним бюджетом України здійснюється  Мін.фінансів України шляхом надання  головним розпорядникам права використання бюджетних коштів. Після отримання коштів із бюджетів на свої рахунки, головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти  на поточні рахунки підвідомчих підприємств та закладів культури. По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських та селищних бюджетах фінансування здійснюється відповідними виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування. Кожне підприємство, організація або заклад культури отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ культури на ті, що фінансуються  з ДБ і ті, що фінансуються з місцевих бюджетів здійснюється в залежності від їх значимості та підпорядкування.  

      2.4. Видатки на охорону здоров’я

     Право кожного в Україні на охорону  здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантується Конституцією України (ст. 49). Охорона здоров'я забезпечується державним фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм. Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я.

     Суспільство і держава відповідальні перед  сучасним і майбутніми поколіннями  за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я  у діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

     Конституцією  закріплено, що медична допомога у  державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безплатно, а держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

     За  функціональною структурою, ці видатки  поділяються на такі підрозділи (код 0700 "Охорона здоров'я"): медична продукція та обладнання; поліклініки і амбулаторії, швидка та невідкладна допомога, у тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії; спеціалізовані поліклініки; стоматологічні поліклініки; станції швидкої та невідкладної допомоги; фельдшерсько-акушерські пункти; лікарні та санаторно-курортні заклади: лікарні загального профілю; спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади; пологові будинки; санаторно-курортні заклади; санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я; інша діяльність у сфері охорони здоров'я, у тому числі будинки дитини; станції переливання крові; інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

     Закріплення фінансування за бюджетом відповідного рівня відбувається виходячи із закріплених конституційних гарантій. За рахунок державного бюджету здійснюються видатки на:

     а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні  лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

     б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну  допомогу (клініки науково-дослідних  інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

     в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії  для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої  Вітчизняної війни);

     г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезинфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

     ґ) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних  функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

     Обсяги  бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих  нормативів з розрахунку на одного жителя. Зокрема, обсяг фінансування за державним та місцевими бюджетами  на утримання лікарень визначається за економічними нормами та нормативами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профілем захворювань (терапевтичних, хірургічних, онкології, гінекології тощо). За цими нормативами визначається необхідна кількість лікарів, середнього та молодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної плати, витрати на медикаменти та харчування. У поліклініках кількість медичного персоналу встановлюється на основі Даних про чисельність населення на території, яка обслуговується, у сільській місцевості - на кожний населений пункт.

     За  рахунок бюджету АРК та обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти).

     У свою чергу районні та обласні  бюджети беруть участь у фінансуванні лікарень широкого профілю, пологових  будинків, станцій швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклінік і амбулаторій, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів фінансуються також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи з санітарної освіти).

     При цьому кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються  і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.

     Відомчі та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують лише окремі категорії  населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною із станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ та організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення даної місцевості.

     Із  зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання  дітей, підлітків, дорослого населення. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру. Спорт - органічна частина фізичної культури, особлива сфера виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Соціальна цінність спорту визначається його дієвим стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення.

     Видатки на фізкультуру і спорт фінансуються за розділом "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) функціональної класифікації. Він включає такі підрозділи, як "фізична культура і спорт" (код 0810), "Дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку" (код 0840), "Інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвитку" (код 1850). 
За рахунок коштів державного бюджету фінансуються: 
а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення; 
б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації; 
в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки державних програм розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.