Вегетативні органи рослин

Транспірація

Процес випаровування  води рослиною називають транспірацією. Вода бере участь у біохімічних процесах клітини — без неї неможливі  обмін речовин, дія ферментів, процеси  фотосинтезу тощо. Але вода, яка  надходить у рослину, лише частково витрачається на внутрішньоклітинні процеси. Більша її частина випаровується. Швидкість  випаровування води залежить від  температури, руху повітря, віку листків  тощо. Транспірація забезпечує безперервний рух води, постачання мінеральних  речовин, розвантажування провідної  системи від залишків води та ін.

У процесі життєдіяльності  рослини пропускають крізь себе велику кількість води: із 1000 г води, увібраної рослиною, 990 г випаровується.

Іноді водний баланс порушується  через нестачу води у ґрунті, що негативно впливає на життєдіяльність  рослин. Багато рослин пристосувалися до несприятливих умов, особливо рослини  пустель, які можуть впадати в  стан криптобіозу (просо, осока піщана).

Типовий листок складається  з листкової пластинки, черешка, основи і прилистків.

Основною частиною листка є його пластинка, яка своєю основою переходить у звужену частину — черешок, який має близьку до циліндричної форму. Нижній бік черешка округлий, а верхній може бути плоский, жолобчастий, овальний. За допомогою черешка пластинка прикріплюється до стебла і може змінювати своє положення в просторі, орієнтуючи листок до світла. Листки без черешків називають сидячими. У деяких рослин нижня частина листка, розширюючись, утворює піхву, яка охоплює стебло. Особливо розвинена піхва в однодольних — злакових, осок, орхідних, а з дводольних — у селерових. У сидячих листків піхва переходить безпосередньо у пластинку. Піхва захищає пазушні бруньки, а в злакових також вставну меристему від ушкодження та дії несприятливих умов. У селерових піхва утворює при основі здуття — розтруб.

На листках злаків при  переході з піхви у пластинку  є язичок і пушка. Язичок захищає  від потрапляння води до пазухи листка під час дощів, а також, відгинаючи пластинку від стебла, сприяє кращому  освітленню листка. Вушка фіксують верхню частину піхви навколо  стебла.

При основі листка багатьох рослин утворюються вирости різної форми, які називають прилистками. Прилистки бувають парними і мають вигляд невеликих листочків, лусок, плівок, колючок, щетинок. У багатьох представників родини бобові вони досягають великих розмірів (термопсис ланцетоподібний). У гречкових прилистки зростаються у вигляді трубки, яка охоплює стебло, утворюючи розтруб.

 

ВИСНОВОК 

     до  п’ятого питання:

Листок виконує  дуже важливі  для рослини функції: фотосинтезу, транспірації, газообміну; може також  бути органом вегетативного розмноження, місцем відкладення запасних поживних речовин тощо. Знання про морфологічну будову листка допоможуть фармацевту правильно визначити ідентичність ЛР або ЛРС.

6. Типи листків  та їх морфологічна різноманітність.  Розміщення листків.

Прості  листки

Назва форми листка залежить від форми листкової пластинки. За кількістю листкових пластинок  на черешку листки поділяють на прості і складні.

Прості листки мають одну листкову пластинку на черешку, їх поділяють на два типи: з нерозчленованою і розчленованою пластинкою.

До листків з нерозчленованою  листковою пластинкою належать округлі, яйцеподібні, оберненояйцеподібні, овальні або еліптичні, довгасті, ланцетні, оберненоланцетні, лопатеві, ромбічні, серцеподібні, ниркоподібні, стрілоподібні, списоподібні, ліроподібні, лінійні, голчасті, тощо.

За обрисом країв листкової  пластинки листки бувають: цілокраї — відсутні виїмки, городчасті — коли виїмки округлі, зубчасті — краї пластинки гостротрикутні, пилчасті — виступи гострі і косокутні, зарубчасті — виїмки гострі, а виступи округлі, виїмчасті, звивисті тощо.

 

 

   

 

 

 

Мал. 50. Форми листкових  пластинок:

1 — округла; 2 — овальна; 3 — довгаста; 4 — лінійна; 5 — яйцеподібна; 6 — ланцетна; 7 — оберненояйцеподібна; 8 — оберненоланцетна

Форма верхівки листка буває гострою, загостреною, тупою, гострокінцевою, виїмчастою.

Основа листка буває округла, клиноподібна, серцеподібна, ниркоподібна, стрілоподібна, списоподібна.

Листки з  розчленованою листковою пластинкою залежно від глибини розчленування поділяють на: лопатеві, в яких вирізи доходять до 1/3 —1/4 листкової пластинки; роздільні з глибиною вирізів понад чверть; розсічені — майже з повністю розчленованою пластинкою, що доходить до центральної жилки чи основи листка.

За типом розчленування  листки поділяють на трійчасті, пальчасті, перисті.

Трійчасті листки поділяють на трійчастолопатеві, трійчастороздільні та трійчасторозсічені.

Пальчасті — на пальчастолопатеві, пальчастороздільні, пальчасторозсічені.

Перисті — на перистолопатеві, перистороздільні, перисторозсічені.

Складні листки

Складні листки (мал. 51; див. уклейку) мають кілька листкових  пластинок, які прикріплюються своїми черешками до загального черешка — рахіса.

За розташуванням листків  на рахісі складні листки поділяють на трійчастоскладні, пальчастоскладні і перистоскладні.

У трійчастоскладних три листки прикріплюються до верхівки одного черешка (конюшина).

У пальчастоскладних листки прикріплюються також до верхівки рахіса і розміщуються радіально в одній площині, як пальці на руках (гіркокаштан).

До перистоскладних належать: а) непарноперистоскладні, в яких на верхівці є непарний листок (горобина); б) парноперистоскладні (касія).

Зустрічаються листки і складнішої будови, коли частки або листки в  свою чергу розчленовуються далі, утворюючи на бічних жилках частки і листки другого, третього порядку  тощо.

Жилкування  листків

Жилки — це судинно-волокнисті пучки листка, які рельєфно виступають із нижнього боку і виконують провідну та механічну функції.

За характером галуження  розрізняють кілька типів жилкування.

В однодольних поширене паралельне і дугове жилкування. При паралельному — жилки розташовані вздовж листка паралельно (злакові). При дуговому — жилки розташовані дужкоподібно, внизу і зверху листка вони зближуються (конвалія, тюльпан). Як виняток дугове жилкування зустрічається серед дводольних (подорожник). Для дводольних характерніше пальчасте і перисте жилкування. При пальчастому — кілька жилок відходять від черешка і мають приблизно однакову товщину, а потім галузяться на тонші. При перистому виділяється центральна жилка, від якої відходять бічні тонші. За дуже розвиненої мережі дрібних часток жилкуванню дали назву сітчастого (кропива, шавлія, наперстянка пурпурова).

Дихотомічне жилкування представлене вилчастим розгалуженням жилок (деякі папороті, гінкго).

Листкорозміщення

На пагонах листки розташовуються в певному порядку. Виокремлюють кілька основних видів листкорозміщення.

При спіральному (почерговому) листкорозміщенні з кожного вузла відходить один листок, що характерно для багатьох рослин, як насінних, так і вищих спорових.

При супротивному листкорозміщенні з кожного вузла відходять по два листки, які містяться один проти одного. Супротивно розміщені листки сусідніх міжвузлів у двох взаємно перпендикулярних площинах, тобто хрестоподібно, завдяки чому листки верхньої пари не затінюють нижньої. Супротивне листкорозміщення характерне для родини ясноткові (шавлія, м'ята).

При кільцевому (мутовчастому) листкорозміщенні від вузла відходять три листки і більше (вороняче око, олеандр, хвощі). Кільцеве листкорозміщення, як і супротивне, у сусідніх мутовках має таке розміщення листків, що кожна верхня мутовка не затіняє нижню. Від справжнього кільцевого листкорозміщення відрізняється несправжнє, яке утворюється внаслідок розростання прилистків до розмірів листків, що характерно для родини маренові.

Прикоренева листкова розетка утворюється в рослин із дуже вкороченим стеблом і майже нерозвинутими міжвузлями.

Незалежно від типу розташування на стеблі листки зорієнтовані до світла так, щоб на поверхню їх падало якнайбільше  світла. Якщо дивитися на облистнені пагони з боку напрямку світла, то неважко виявити, що пластинки одна одну не закривають. Досягається це нерівномірним ростом черешків, їх загинанням, скручуванням, повертанням пагона, неоднаковими розмірами й асиметрією пластинок листків. Таке взаємне розміщення листків називають листковою мозаїкою. Листкова мозаїка характерна для багатьох рослин, іноді зустрічається і зворотне явище. Наприклад, для захисту від яскравого світла листки евкаліпта повернені до світла ребром пластинки.

Розміри листків

Розміри листків варіюють від кількох міліметрів до кількох  метрів. Найбільших розмірів досягають  листки пальм і тропічних папоротей, які досягають понад 15 м.

Але збільшення асиміляційної  площі рослини досягається не великими розмірами листків, а шляхом метамерії — утворенням великої  кількості дрібних листків на одній рослині.

Різноманітність форм листків у межах одного пагона

У межах одного пагона розрізняють  листки низові, серединні і верхівкові.

Низові — недорозвинуті та видозмінені листки, що накопичують поживні речовини або виконують захисну та інші спеціалізовані функції. До таких листків належать луски цибулини, кореневища, покривні луски бруньок, листки, що обгортають нижню частину стебла трав'янистих рослин, сім'ядолі зародків (родина бобові). В основному ці листки безхлорофільні, мають жовтувате, коричневе, блідо-зелене забарвлення.

Серединні — це типові для даного виду листки різноманітної форми і розмірів. Вони становлять основну масу на пагоні, мають зелений колір і виконують функцію фотосинтезу.

Верхівкові  листки містяться у верхній частині пагона, відрізняються від серединних меншими розмірами, простішою формою, іноді іншим забарвленням. Це приквітки, покривні листки квіток та суцвіть, чашолистки, пелюстки, тобто видозмінені листки, що виконують функції захисту, приваблювання запилювачів тощо.

Усі ці форми листків розвиваються не у всіх рослин. Наприклад, у мати-й-мачухи не розвиваються серединні листки, у гравілату міського розвиваються лише серединні листки тощо.

Гетерофілія (різнолистість)

Зміни у формі і структурі  листків на різних вузлах пагона в  межах серединної формації в напрямку знизу догори називають

гетерофілією.

Найчастіше гетерофілія  наявна у водяних рослин, наприклад, у жовтцю водяного підводні листки розсічені, а надводні п'ятилопатеві. Розчленування листків у водному  середовищі зменшує опір води. Гетерофілія  спостерігається і за умов надземного життя. Наприклад, у шовковиці серединні  листки мають і цілокраї листкові пластинки, і лопатеві.

 

ВИСНОВОК 

    до шостого  питання:

В процесі еволюції листок, як один з основних органів рослини, постійно розвивається  і дає  широкий спектр різноманітності  за типом листкової пластинки, їх розмірів, форм, листкорозміщення. За макроскопічними  діагностичними ознаками листка фармацевт  робить правильний висновок про ідентичність та доброякісність ЛР і ЛРС, згідно вимог ДФ ХІ.

7. Метаморфози  листка. Значення й використання  вегетативних органів рослин.

Метаморфози листків

У зв'язку з виконанням різноманітних  функцій листки видозмінюються. Найпоширеніші  видозміни — це колючки, вусики, філодії, листки-луски, листки-пастки для уловлювання комах, приквітки.

Колючки розташовані у вузлах стебел, із пазухи їх виходить бічний пагін. Прикладом таких видозмін є колючки барбарису, на які перетворюються листки.

Вусики підтримують стебло у вертикальному положенні, чіпляючися за опору або за інші рослини. Вусики утворюються у гороху з окремих верхівкових листків складного листка.

Філодії — листкоподібні розширення черешків, які виконують функції листків. Це явище характерне для акацій австралійських, в яких листки в посушливий період року опадають.

Листки-луски поділяють на два види. До перших належать соковиті луски цибулини, в яких відкладаються запасні поживні речовини. До другого — покривні луски, які оберігають рослини від висихання і промерзання (сухі луски цибулини, луски бруньок).

Листки-пастки для уловлювання комах — спеціальні пристосування, що ловлять комах і розщеплюють їх білки до амінокислот, які всмоктуються рослиною. Прикладом може бути росичка, яка росте в помірних широтах на торфовищах. На листках росички, зібраних у розетку, є залозисті волоски з липким секретом. Невеликі комахи затримуються липкими волосками і перетравлюються ферментами, які є в інших волосках. 

Приквітки — листки, у пазухах яких розвиваються квітки.

Чашолистки, пелюстки — частини  квітки, також видозмінені листки, можуть утворюватися і з тичинок (махрові квітки).

Тривалість  життя листків

Тривалість життя листків  визначають із часу появи їх із бруньки  до опадання. У більшості рослин вона становить кілька місяців. Але  є рослини, в яких листки живуть роками, такі рослини називають вічнозеленими. Проте тривалість життя їх листків  становить 1,5—5 років і більше. Вічнозеленість створюється тим, що систематично старі листки змінюються на нові (брусниця та мучниця звичайна, сосна лісова тощо).