Поняття і сутність конкурентних переваг

У разі вибору цієї стратегії  головним завданням є концентрація на конкретній групі споживачів, сегменті ринку або на географічно відокремлений  ринку. Ідея полягає в тому, щоб  добре обслуговувати конкретну  мету, а не галузь в цілому.

Передбачається, що організація таким чином зможе обслуговувати вузьку цільову групу краще, ніж її конкуренти. Така позиція забезпечує захист від всіх конкурентних сил. Фокусування може також мати на увазі лідерство за витратами або індивідуалізацію продукту (послуги).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Ключові фактори успіху в конкурентній боротьбі

     Ключові фактори успіху (або конкурентні переваги) – це характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу), а також одним підприємствам галузі над іншими. Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від: особливостей галузей; сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу та етапу «життєвого циклу» галузі.  
       Ключові фактори успіху базуються на: науково-технічному рівні виробництва та продукту; рівні маркетингу; рівні менеджменту; організаційно-технічному рівні виробничих процесів; фінансово-економічному рівні підприємства; рівні персоналу. 
      Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації наведених ключових факторів успіху, але для процвітаючого підприємства будь-якої галузі кожний із них може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі. 
       Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об’єкта дослі-джень: товару, виробництва, підприємства, галузі, держави тощо. 
В стратегічному управлінні найчастіше конкурентоспроможність розглядається в двохаспектах: 
    1. конкурентоспроможність товару (продукції) тобто ступінь його від-повідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обрано-го ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо. 
    2. конкурентоспроможність підприємства — це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складо-вих: технології, ресурсів, менеджменту (особливо — стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо. 
    Конкурентоспроможність продукції. Виразом конкурентоспроможно-сті підприємства є продукція, яку воно виготовляє. Більшість моделей, що використовуються для аналізу «портфелю підприємства», базується на визначенні конкурентоспроможності продукції. Кожний з етапів життєво-го циклу товару має специфічні характеристики конкурентоспроможності. Так, на перших етапах зародження та вихід на ринок – ними можуть бути швидкість проектних робіт і час виходу на ринок. Далі на перший план виходять показники рентабельності, продуктивності  
    Кожний продукт або послуга цінні настільки, наскільки вони можуть за-довольняти потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той чи інший продукт або послугу, будуть використовуватися об’єктивні та суб’єктивні, кількісні та якісні параметри й показники.    

Параметри конкурентоспроможності – це найчастіше кількісні харак-теристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конку-рентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (різних типів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Підводячи підсумки, слід зазначити, що для виживання або перемоги в жорсткій конкурентній боротьбі будь-яка організація повинна мати певні переваги перед своїми конкурентами. Знання можливостей компанії і джерел конкурентної впливу дозволить виявити напрямки, де компанія може піти на відкриту конфронтацію з конкурентами, а де – уникнути її. 
    Чим більше організація має конкурентних переваг перед справжніми і потенційними конкурентами, тим вище її конкурентоспроможність, живучість, ефективність, перспективність. Для цього необхідно підвищувати науковий рівень управління, завойовувати нові конкурентні переваги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Беляев В.И. Маркетинг: основы теории и практики. – М.: КНОРУС, 2005. – 672 с.
2. Бурцева Т.А., Сизов В.Ц., Цень О.А. Управление маркетингом. – М.: Экономитъ, 2005. – 271 с.
3. Зуб А.Т. Стратегический менеджмент. – М.: Проспект, 2007. – 432 с.
4. Лапуста М.Г. Справочник директора предприятия. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 912 с.
5. Маркова В.Д. Маркетинг менеджмент. – М. Омега-Л, 2007. – 204 с.
6. Океанова З.К. Маркетинг. – М.: Проспект, 2007. – 424 с.
7. Панкрухин А.П. Маркетинг. – М.: Омега-Л, 2007. – 656 с.
8. Парахина В.Н., Максименко С.В., Панасеенко С.В., Стратегический менеджмент. – М.: КНОРУС, 2007. – 496 с.
9. Петров А.Н. Стратегический менеджмент. – СПб.: Питер, 2007. – 496 с.