Экология Мариуполя

                             МАРІУПОЛЬ-ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ

                                                                                                                           Б.С.  Зензура

                              Національний університет харчових  технологій                      

                                                        Література

1. Населення міста Маріуполя. Маріупольська міська рада // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://marsovet.org.ua/articles/show/article/65
2. Новини міста Маріуполя. Маріупольська міська рада // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://marsovet.org.ua/news/show/id/2164
3. Німеччина допоможе покращити екологію Маріуполя. Вікно в Німеччину [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.dw.de/німеччина-допоможе-покращити-екологію-маріуполя/a-15742577-1
4. http://uk.wikipedia.org/

Вступ

Маріуполь – унікальне  півмільйонне місто, індустріальний центр  країни,  порт, металургійний та машинобудівний центр, курорт обласного значення, в  якому поєднується колорит різних етнічних груп, культурних традицій та освітніх тенденцій. Населення міста  нараховує 484871 осіб станом на 1 вересня 2012 року (за матеріалами Маріупольської міської ради) [1]. Але також місто  Маріуполь є зоною екологічної  кризи. В місті діють два великі металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільше в Україні машинобудівне підприємство — концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України. У промисловості Донецької області частка Маріуполя — 37,5%, в Україні біля 7%. У зв'язку зі стабільною роботою більшості великих підприємств, місто постійно стикається з екологічними проблемами. Кожен рік в атмосферу міста скидається близько 370 тисяч тонн, тобто на одного мешканця в середньому припадає 780 кілограмів шкідливих речовин за рік. Завдяки цим факторам у Маріуполі найвищий показник онкологічних захворювань серед інших міст на Україні. Саме це місто являється дуже забрудненою зоною в Україні. У Маріуполі знаходиться найбільший цвинтар в Європі, за останніми підрахунками він налічує близько ста тисяч могил і щорічно на ньому ховають приблизно 5 тисяч людей. Отже, актуальність дослідження полягає у з’ясуванні чому така екологічна криза має місце в курортному місті України та чи є перспективи зміни екологічної ситуації на краще.

Метою дослідження є аналіз показників екологічної кризи в  Маріуполі та аналіз перспектив зміни  цієї ситуації. Основними завданнями є з’ясування показників промислового забруднення Маріуполя, забруднення  ґрунтів та аналіз місцевих проблем  гідросфери.  

Основними джерелами, якими  користувався автор є (за методикою  Марка Акимовича Варшавчика) масові  - сайти Маріупольської міської ради, підприємств міста Маріуполя та місцевої преси,  а також статистичні показники життєдіяльності міста. Одиничні джерела –  це розпорядження Маріупольського міського голови.

До основних показників промислового забруднення належать пило газові викиди та смог. Це пов’язане з не зовсім продуманим розташуванням свого  часу майданчиків для будівництва  підприємств Азовсталі і Маркохім (передбачалася економія в транспортних витратах, як під час будівництва в 30-х роках ХХ століття, так і під час подальшої експлуатації). Це призвело до того, що згідно розі вітрів, в основному всі викиди відносяться до центральних районів Маріуполя.

Пилогазові викиди підприємств формують над містом тяжкий темно-фіолетовий смог, що містить шкідливі домішки в концентраціях, які в багато разів перевищують гранично допустимі. У структурі забруднювачів Маріуполь абсолютний рекордсмен України з сумарних викидах в атмосферу чадного газу, оксидів азоту, формальдегіду. Основна динаміка структури забруднювачів - постійне збільшення викидів пилу (у тому числі металів), що візуально визначається в межах міста, так в 2007 році два металургійні комбінати (що становлять близько 99% викидів) викинули 14404,3 тонн пилу, в 2009 році 16060,5 тонн, а в 2011 році 21125,0 тонн. У житлових районах, що безпосередньо прилягають до промислових гігантів, концентрація бензапірену (канцероген) коливається в межах 6-9 ГДК ((ПДКСР = 0,000001 мг / м ³)), фтористого водню, аміаку, формальдегіду - 2-3,5 ГДК, пилу, оксидів, вуглецю, сірководню - 6-8 ГДК, двоокису азоту - 2-3 ГДК. Було зафіксовано випадки перевищення ГДК по фенолу в 17 разів, а бензапірену до 13-14 разів.

Проблеми гідросфери також  є доволі актуальними в місті  Маріуполі сьогодні. У тяжкому  становищі перебуває Азовське море поблизу міста. Вилов риби по всьому морю скоротився за останні 30-40 років  у десятки разів. Море в районі Маріуполя темно-бурого кольору, особливо в центральній частині набережної, де впадає річка Кальміус, стік якої, як і стік її правобережного притоку  річки Кальчик, на 70-80% сформований з шахтних і стічних вод. У Таганрозьку затоку потрапляють міські стічні води Маріуполя та його найбільших промислових підприємств, що мають самостійні випуски. На якість морської води в Таганрозькій затоці несприятливо позначається прибережна морська течія, що формується під впливом стоку річки Дон. Течією відносить забруднені води Дону і стічні води Таганрога на захід, у бік Маріуполя. Прозорість морської води в районі Маріуполя знижується до 0,5 метра, у той час як у відкритій частині Азовського моря прозорість води складає 8 метрів. Азовське море є внутрішнім морем. Процеси водообміну, а, отже, і процеси самоочищення йдуть в ньому вельми уповільнено. Період водообміну Азовського моря становить 60-80 років.

Сток Кальміусу і скиди стічних вод підприємств Маріуполя призводять до зниження вмісту кисню в придонному шарі моря практично до нуля, особливо в літній час. Це викликає періодичні замори риби. Замори посилюються в післяпаводковий період, коли з підвищенням швидкості та інтенсивності прибережної морської течії із дна мілководдя піднімається накопичений за багато років великий шар донних відкладень техногенного походження. Акваторія Азовського моря щорічно забруднюється азотними та фосфатними добривами.

Забруднення ґрунтів також  є проблемою дуже актуальною сьогодні. Територія міста Маріуполя, особливо його прибережна частина, захаращена залишками  металевих конструкцій та звалищами  виробничих відходів, пересічена численними залізничними коліями. Багато робиться в Маріуполі для утилізації промислових  відходів. На базі переробки доменних шлаків створене виробництво будівельних  матеріалів і виробів. Однак обсяг  накопичених промислових відходів продовжує зростати і досяг вже 2,5 млрд. т. У 2008 році за кількістю новостворених  небезпечних відходів - 121,4503 тис. тонн (18,9% обласного обсягу) Маріуполь  зайняв друге місце в області  після Макіївки, а за обсягом накопичених  токсичних відходів - 182,9894 тис. тонн - четверте місце після Макіївки, Донецька та Дзержинська. У межах  Маріуполя (станом на 2007 рік) є ділянки  території, ґрунти яких містять значно перевищують середні по області  концентрації важких металів.

Таким чином, аналіз основних показників екологічної кризи в  місті Маріуполі дає підстави твердити, що криза має місце на цієї території. Але постає питання  чи є перспективи покращити ситуацію в місті. Відповіддю стають активні  громадські рухи кінця 2012 року за чисте  повітря на теренах Маріуполя.  Восени 2012 року у Маріуполі відбулася  одна з найбільших акцій протесту за останні 20 років.  Близько 10 тисяч маріупольців вийшли на мітинг за чисте повітря, повідомляють організатори акції. Чергова хвиля обурення екологічною ситуацією в місті здійнялася після того, як наприкінці вересня міськрада ухвалила Програму охорони та оздоровлення навколишнього середовища Маріуполя до 2020 року. Екологи у цьому зв’язку б'ють на сполох, запевняючи, що документ є декларативним.

Але практика показую, що Маріупольська  міська рада активно приймає участь у покращення екологічної ситуації в регіоні. Так, зважаючи на складний екологічний стан у місті, особливо при настанні несприятливих метеорологічних  умов, необхідність створення комфортного  середовища для мешкання жителів, відповідно до ініціативи громадськості щодо сумісного  проведення перевірок контролюючих органів та громадськості  роботи пилегазоочисного обладнання на металургійних підприємствах, керуючись ч.3 ст.18, пп.1 п «б» ст. 33, ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Міський голова міста Маріуполя підписав Розпорядження від 29.11.2012 № 692р «Про затвердження складу робочої групи з питань проведення перевірок підприємств-забруднювачів при несприятливих метеорологічних умов» [2] .

Незважаючи на досить важку  екологічну обстановку Маріуполь продовжує  залишатися кліматичним і бальнеологічним  курортом. На думку фахівців екологічну ситуацію може покращити лише підвищення плати за забруднення навколишнього  середовища, а також підвищення екологічної  самосвідомості громадян України. Проблему визнали і на міжнародному рівні. Так, ініціатором пілотного проекту  «Чисте повітря» виступило Генеральне консульство Німеччини в Донецьку. Учасниками проекту стануть  місцева  влада, науковці маріупольських університетів  і насамперед - власники заводів  «Метінвестхолдинг»[3] .