Травматизм на виробництві та його соціально-економічні наслідки

· застосування комп'ютерних  методів прикладного й інструментального  забезпечення, що значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;

· робота з професійного відбору;

· здійснення контролю за дотриманням  працівниками вимог інструкцій з  охорони праці.

· організація раціонального  режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання;

· дотримання трудової та технологічної  дисципліни, правил та норм з охорони  праці, проведення планово-запобіжних ремонтів, рівень кваліфікації штатних  працівників, відомчий та громадський  контроль за виконанням робіт, та ін.

У кожному підприємстві щорічно  розробляються заходи щодо профілактики виробничого травматизму й професійних  захворювань які включаються  в колективні договори, забезпечуються технічною документацією, джерелами  фінансування та матеріальними ресурсами.

 

4. Соціально-економічні наслідки виробничого травматизму

праця безпека травматизм виробничий професійний

Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють не тільки моральні, соціальні, а й значні економічні збитки. Тому визначення економічних  наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні як держави, так і виробництва.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної  працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

Розмір відшкодування  встановлюється відповідно до ступеня  втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров’я. Власник має повністю відшкодувати втрачений потерпілим заробіток  у розмірі, що відповідає встановленому  МСЕК відсотку втрати професійної працездатності потерпілого.

Розмір одноразової допомоги потерпілому визначається колективним  договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї  повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку  потерпілого на кожного утриманця.

Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи: загальнодержавні витрати і збори K; втрати і збитки виробничих підприємств С_в.

Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності визначаються за формулою:

 

 

де  — розміри витрати і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров’я в кожному випадку втрати працездатності;

В — величина еквівалента  заробітної плати, невиплаченої за час  хвороби робітника в розрахунковому періоді.

Втрати, які несе суспільство, включають:

• втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;
• суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;
• суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;
• суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах);
• суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.

У кожному випадку втрати працездатності сума еквівалента неодержаної  робітником заробітної плати В розраховується за формулою:

,

де В¢ — сума заробітної плати за три місяці, які передували захворюванню;

n — кількість відпрацьованих  днів за ці місяці;

Т — тривалість хвороби в робочих  днях.

Економічні втрати виробничих підприємств та організацій при  тимчасовій чи довготривалій непрацездатності працівників колективу С_п встановлюються за формулою:

 

,

де Р — втрати кількості  виробленої продукції за період непрацездатності. Їх у кожному випадку непрацездатності визначають за формулою:

 

де а — коефіцієнт, який враховує поправку до кількості  виробленої продукції внаслідок  різниці в кваліфікації потерпілого  усередненого розряду і середньооблікового працівника та розраховується відношенням  тарифного коефіцієнта розряду  потерпілого K_ф до тарифного коефіцієнта розряду середньооблікового працівника K_с;

Р₀ — середньоденний виробіток продукції, що припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

Т_і — тривалість хвороби;

С_і — втрати і збитки, котрі несе безпосередньо організація при втраті працівником працездатності;

ПВ — допомога по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування.

Більш спрощена методика врахування матеріальних втрат унаслідок травматизму  і захворювань дається А.Н. Гржегоржевським.

Загальні матеріальні  втрати внаслідок травматизму і  захворювання можна обчислити за формулою:

 

де П_т — матеріальні наслідки травматизму;

Т_б — матеріальні наслідки захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами праці.

До основних елементів, які  складають матеріальні наслідки травматизму (П_т), належать:

• вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (П₁);
• вартість недоданої продукції в результаті травматизму (П₂);
• інші матеріальні витрати (П₃), в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.

 

де О_б — середня оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілого за день;

П_р.д — кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків.

Вартість недоданої продукції  в результаті нещасних випадків (П₂) розраховується за формулою:

 

де В_д — середньоденний виробіток одного робітника, грн;

П_р.д — кількість робочих днів, втрачених у результаті травм.

Розмір інших втрат  унаслідок травматизму (П_З) можна встановити за формулою:

 

П_З = С₁ + С₂ + Д + З_к + П_с,

де С₁ — кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих;

С₂ — кошти на лікування амбулаторних хворих;

Д — доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу;

З_к — витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм;

П_с — розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім’ям.

 

Таким чином, П_т = П₁ + П₂ + П_З.

Матеріальні витрати в  результаті захворювань визначаються за формулою:

Т_б = (О_б ´ П_р.д + В_д) · 0,25,

де О_б — середня оплата листків непрацездатності за день;

П_р.д — число робочих днів, втрачених у результаті захворювання;

В_д — середньоденний виробіток одного працюючого;

0,25 — коефіцієнт, який  враховує питому вагу трудозатрат, пов’язаних з несприятливими умовами праці в загальному числі втрат через захворювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Необхідно знати, що цілковито безпечних  та нешкідливих умов праці немає. Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність певних шкідливостей та небезпеки, наслідком яких є профзахворювання та травматизм.

Травматизм на виробництві не випадково  почали прирівнювати до національного  лиха. Він завдає не лише багато горя і страждань конкретним людям, їхнім  рідним та близьким, а й безпосередньо  впливає на економіку країни, бо ці особисті трагедії зливаються в  чималі суспільні втрати, негативно  позначаються на рівні життя народу.

За даними Міжнародної Організації  Праці (МОП), щороку в світі фіксується близько 125 млн нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогоднішній день зареєстровано близько 60--150 млн випадків захворювань, пов'язаних з працею, 60 млн працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн працівників непрацездатні з причин невідповідності умов і стану безпеки праці санітарним вимогам.

Незважаючи на заходи, що вживаються роботодавцями щодо створення безпечних  та нешкідливих умов праці на кожному  робочому місці, центральними та місцевими  органами виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд за станом охорони  праці в різних галузях економіки, рівень виробничого травматизму  та профзахворюваності залишається ще досить високим.

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 215 с.

2. Грищук М.В. Основи охорони  праці: Підручник. -К.: Кондор, 2005. -238 с.

3. Лапін В.М. Основи охорони  праці: Навчальний посібник. -Львів: ЛБІ НБУ, 2004. -142 с.

4. Охорона праці в Україні:  Нормативні документи/ Упоряд. О.М. Роїна, Ред. О.А. Кривенко. - К.: КНТ, 2004. -436 с.

5. Охорона праці: Запитання та  відповіді/ Ред. Ю. Зубенко. -К., 2000. -404, с.

6. Основи охорони праці: Підручник  для студ. вуз./ За ред. М.П. Купчика, М.П. Гандзюка -К.: Основа, 2000. -12 с.

7. Охорона праці: Вступний інструктаж  з охорони праці/ Укл. Георгій Георгійович Лесенко. - К., 2000. -122 с.

8. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 2-е вид. / За ред. М.П. Гандзюка. -К.: Каравела, 2004. - 408 с.

9. О.Г. Вільсон. Охорона праці.  Навчально-методичний посібник. - Видавництво  КНУБА, 2002. - 364 с.

10. Указ Президента України «Про  невідкладні заходи щодо запобігання  виробничому травматизму та професійним  захворюванням» від 13.07.2001р. №515/2001

 

 

Размещено на Allbest.ru