Травматизм на виробництві та його соціально-економічні наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

 

 

Реферат

 

З дисципліни: «Охорона праці»

 

 

На тему: «Травматизм на виробництві та його соціально-економічні наслідки»

 

 

 

 

Студентки ІІІ курсу

Групи 6.402-1

Чалої О.В.

 

 

 

Кривий Ріг

2012 р.

 

Вступ

Як показує світовий досвід безпека праці є основною гарантією  стабільності та якості будь-якого  виробництва.

До того ж відсутність нещасних випадків позначається на професійній активності працюючих, на моральному кліматі в колективі, скорочує витрати на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних для здоров'я умовах.

Виробничий травматизм не тільки завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

За даними Міжнародної  організації праці, щороку у світі  фіксується приблизно 125 млн нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками.

На сьогодні зареєстровано  близько 60—150 млн випадків захворювань, пов’язаних з працею, 60 млн працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн працівників не працездатні з причин невідповідності стану умов і безпеки праці санітарним вимогам.

Як свідчать статистичні  дані, на підприємствах, в установах, організаціях України всіх форм власності  щоденно травмується в середньому понад 200 працівників, з них близько 30 стають інвалідами і 5—6 осіб одержують  травми зі смертельним наслідком.

Ризик стати жертвою нещасного  випадку на виробництві або постраждати  від профзахворювання в Україні  у 5—8 разів вищий, ніж у розвинутих країнах.

Незадовільний стан умов і  безпеки праці, високий рівень травматизму  та професійних захворювань зумовлюються комплексом об’єктивних і суб’єктивних причин.

Досягти істотного поліпшення ситуації з охороною праці можна  лише за умови, коли одночасно із заходами щодо забезпечення поступового зростання економіки держави буде вжито ефективних заходів щодо усунення зазначених недоліків за обома напрямами.

 

1. Виробничий травматизм і його класифікація

 

Виробничий травматизм - явище, що характеризується сукупністю виробничих травм.

Виробнича травма - травма, отримана працівником  на виробництві й викликана недотриманням  вимог безпеки праці.

До травматизму на виробництві  відносять:

• Нещасні випадки;
• Професійні хвороби;
• Професійні отруєння.

Нещасний випадок на виробництві - це обмежений у часі або раптовий вплив на працівника небезпечного фактора  виробничого середовища чи середовища помешкання, який відбувся в процесі  виконання ним трудових обов’язків чи завдань керівника і наслідок якого заподіяна шкода його здоров’ю або настала смерть.

Розрізняють нещасні випадки  пов’язані з роботою та виробництвом, а також нещасні випадки, пов’язані  з роботою.

Також нещасні випадки  класифікують за видами:

• Нещасні випадки без втрати працездатності;
• Нещасні випадки з тимчасовою втратою працездатності;
• Нещасні випадки зі стійкою втратою професійної працездатності;
• Групові нещасні випадки (коли потерпіли одночасно двоє і більше людей);
• Нещасні випадки зі смертельним випадком.

Професійні хвороби –  захворювання, у розвитку яких переважно  роль відіграють несприятливі умови  праці – професійні шкідливості.

Класифікують професійні хвороби за шкідливістю дії:

• фізичних факторів (променева хвороба, вібраційна хвороба)
• хімічних речовин (гострі й хронічні отруєння)
• виробничого впливу (пневмоконіоз, бронхіт)
• фізичного перенапруження і травматизації (неврити, бурсити)
• біологічних факторів (інфекційні та паразитарні захворювання).

Професійні отруєння - сюди належать отруєння шкідливими речовинами не більше ніж протягом однієї робочої  зміни.

Гострі професійні отруєння спричиняються в основному шкідливими речовинами гостроспрямованої дії.

 

2. Причини виробничого травматизму

 

Причини виробничого травматизму  поділяються на:

• Технічні причини котрі можна охарактеризувати як причини, що залежать від рівня організації праці на виробництві, а саме: недосконалий технологічний процес, конструктивні недоліки обладнання, інструментів та пристосувань, недостатня механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів, засобів сигналізації та блокувань, недостатня міцність та надійність машин, шкідливі властивості оброблюваного матеріалу тощо. Ці причини інколи називають конструктивними або інженерними.
• Організаційні причини, що повністю залежать від рівня організації праці на виробництві. До них можна віднести: незадовільний стан території, проїздів, проходів, порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, порушення технологічного регламенту, порушення правил і норм при транспортуванні, складанні і зберіганні матеріалів і деталей; порушення норм і правил при плановому технічному обслуговуванні та ремонті обладнання, транспортних засобів і інструменту; недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів і інструменту не за призначенням; відсутність або незадовільне огородження робочої зони; відсутність або невикористання засобів індивідуального захисту тощо.
• Санітарно-гігієнічні причини, до котрих можна віднести: перевищення (відносно) запиленості та загазованості повітря робочої зони; відсутність або недостатнє природне освітлення, підвищену пульсацію світлового потоку; підвищений рівень шуму та вібрації, інфразвукових та ультразвукових коливань на робочому місці; підвищений рівень ультразвукової та інфрачервоної радіації тощо.
• Психофізіологічні причини, до котрих відносяться фізичні, нервово-психічні перевантаження працюючих.

Психофізіологічні причини - грубі  помилки в діях, пов'язані з  фізіологічним (втомленість), психічним (підвищена дратливість) або хворобливим  станом працівників. Найбільш частими  конкретними причинами виробничого  травматизму на виробничих підприємствах  є: відсутність інструкцій з охорони  праці; робота на несправному обладнанні або на обладнанні без засобів  захисту; відсутність засобів проти  випадкового ураження працівників  електричним струмом; відсутність  драбин, які б відповідали вимогам  правил техніки безпеки; розвантаження  і транспортування вантажів без  застосування відповідних механізмів і пристосувань; користування несправним реманентом, пристосуванням та інструментом.

Також окрім вище сказаних причин на виникнення виробничого травматизму  можуть впливати такі фактори попередні нещасні випадки, психофізіологічний стан потерпілих. При цьому несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, залежними від особливостей особистого стану потерпівших (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

 

 

3. Основні заходи щодо запобігання виробничого травматизму

 

З метою зменшення матеріальних збитків і моральної шкоди  від виробничого травматизму  та професійних захворювань на підприємствах  різної форми господарювання розробляються:

1. заходи профілактики, що передбачають конкретні завдання;
2. термін їх виконання;
3. необхідні ресурси для їх реалізації;
4. способи контролю за їх здійсненням.

 

Основні заходи по запобіганню  травматизму передбачені:

• в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці;
• в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту;
• в прогнозуванні виробничого травматизму;
• раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів.

Основне завдання нормативно-технічної  документації з безпеки праці - сприяти  передбаченню небезпеки і прийняттю  найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд.

Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці розробляється  з урахуванням характеру потенційно небезпечних факторів, рівня їх небезпечності  і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Заходи із запобігання  та боротьби з виробничим травматизмом та професійними захворюваннями розробляються  на підставі їх аналізу конкретних ситуацій та конкретних умов праці  і узгоджуються з професійними спілками.

 

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників  на виробництві поділяються на:

· технічні;

· санітарно-виробничі;

· медико-профілактичні;

· організаційні.

 До технічних заходів  належать:

· модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;

· перепланування розміщення обладнання;

· впровадження автоматичного  та дистанційного керування виробничим обладнанням.

· раціональне архітектурно-планувальне  рішення при проектуванні і будівництві  виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних  норм і правил;

· створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії;

· проведення комплексної  механізації і автоматизації  виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобіганню  аваріям, вибухам і пожежам на виробництві;

· розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих  і небезпечних факторів.

· засоби сигналізації, дистанційне  управління, зміна технологічних  процесів на більш безпечні, вдосконалення  конструктивних характеристик машин, механізмів, вдосконалення колективних  та індивідуальних засобів захисту  працюючих та ін.

Неабияке значення для  забезпечення безпеки праці і  запобігання виробничому травматизму  мають основні технічні засоби безпеки: огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування.

Санітарно-виробничі заходи включають:

· придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників  від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів тощо;

· влаштування нових і  реконструкцію діючих вентиляційних  систем, систем опалення, кондиціонування;

· модернізація штучного і  природного освітлення;

· централізоване питне водопостачання;

· забезпечення нормальних параметрів повітряного виробничого  середовища;

· заходи по боротьбі з шумом  та вібрацією, обладнання зон відпочинку;

· реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

· придбання молока, засобів  миття та знешкодження шкідливих  впливів;

· організація профілактичних медичних оглядів;

· організація лікувально-профілактичного  харчування.

До організаційних заходів  належать:

· проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки.