Соціальне партнерство в охороні праці

 

 

Проблема забезпечення безпеки праці являє собою  складне завдання. Процес створення  необхідних передумов у нашій країні для її рішення йде дуже повільно, тому що необхідним є комплексний підхід. Тому більша роль приділяється профспілкам, які на всіх рівнях повинні відстоювати декларовані в Конституції України права громадян на охорону праці й здоров'я.

Сьогодні робота профспілок по забезпеченню охорони праці більш ніж актуальна, оскільки її серцевиною є людина на виробництві. Поліпшення умов охорони праці, екологічної обстановки, зміцнення здоров'я трудящих – основні завдання для всіх профспілок й їхніх об'єднань, як на найближчий період, так і на довгострокову перспективу.

Незважаючи на те, що законотворчість  у сфері охорони й умов праці  в цей час здійснюється з урахуванням  сучасних тенденцій й у цілому відповідає вимогам конвенцій Міжнародної  Організації Праці, доводиться констатувати, що питання про охорону праці й забезпечення безпеки на виробництві, гарантії трудових і соціальних прав працюючих стоїть дуже й дуже гостро.

Із сказаного випливає, що, незважаючи на серйозну законодавчу  базу, механізм захисту в області охорони праці не буде працювати повною мірою без взаєморозуміння розв'язуваних проблем у цій сфері й пошуку балансу інтересів між учасниками трудових відносин – роботодавцями й найманими робітниками. Дотримати цього балансу, і покликана система взаємин, називана соціальним партнерством.

Концепція соціального  партнерства, заснована на переговорах, посередництві, експертизі, співробітництві, консультаціях відіграє важливу  роль у рішенні багатьох проблем  соціально трудової сфери. Соціальне  партнерство є основою взаємин між працівниками (профспілками, їхніми об'єднаннями, асоціаціями), роботодавцями (їхніми об'єднаннями, асоціаціями), органами влади, органами місцевого самоврядування з метою обговорення, вироблення й прийняття рішень по соціально-трудовим і пов'язаним з ними економічним питанням, забезпечення соціального миру й суспільного розвитку. Соціальне партнерство здійснюється шляхом взаємних консультацій, переговорів, укладання угод, колективних договорів і прийняття спільних рішень.

Розширення договірних початків у сфері регулювання трудових відносин, підвищення ролі колективних договорів й угод є результатом реалізації нової політики держави в цій області. Здійснюється перехід до договірного регулювання відносин, від "єдності інтересів" роботодавців і працівників до пошуку взаємоприйнятих умов спільної роботи, до соціального партнерства.

Багаторічна діяльність МОП, світовий досвід показують, що соціальне  партнерство – не тільки засіб  стабілізації політичного й економічного розвитку. Стає зрозумілим, що однією з умов ефективності ринкової економіки є створення й підтримка умов для соціального партнерства, заснованого на взаємоповага сторін у трудових відносинах, розумінні проблем один одного, пошуку компромісних шляхів рішення.

Важливим завданням для профспілок є необхідність домагатися укладання й виконання колективних договорів й угод з охорони праці на підприємствах; використання в рамках соціального партнерства можливості галузевих тарифних і регіональних угод для рішення перерахованих вище проблем.

Необхідно посилити вимоги до керівників за забезпечення працівників  сертифікованими засобами індивідуального  захисту відповідно до типових галузевих  норм, використовуючи при цьому всі  надані законодавством права й заходи впливу, профспілкам разом з органами по праці, держінспекціям з охорони праці.

Також слід зазначити, що забезпечення умов праці і його охорон є невідкладною проблемою. Умови, у  яких трудяться працівники, залишають  бажати кращого. Держава, профспілки, їхні партнери, роботодавці й зобов'язані й будуть вирішувати ці проблеми.

Охорона праці є тим  напрямком, де існує тісна взаємодія  профспілок і держави – наочний  прояв соціального партнерства. Розробка всіх нормативно-правових і  підзаконних актів, всіх державних  програм – все це проходить при особистій участі профспілок.

У законодавстві закладений основний принцип: рішення питань охорони  праці здійснюється при взаємодії  органів виконавчої, законодавчої влади, роботодавців і профспілок.

Значна частина соціально-трудових відносин регулюється через договори й угоди, установлюючи баланс інтересів всіх його сторін, тобто реалізацію не тільки прав партнерів, але й виконання прийнятих ними зобов'язань.

Система соціального  партнерства є одним з основних і діючих важелів впливу профспілок на соціально-економічну політику на підприємстві, у галузі й у державі, йому немає альтернативи.

Система соціального  партнерства робить лише перші інституційні кроки, це означає, що, незважаючи на досягнуті  певні успіхи, не можна переоцінювати  рівень ефективності функціонування. Багато в чому залежить підвищення ефективності системи соціального партнерства, що служить цілям захисту соціально-економічних і трудових прав й інтересів працівників, у тому числі в рішенні проблем охорони праці, від консолідації зусиль, солідарності і єдності дій всіх профспілок, профспілкових органів, членів профспілок, які завжди виступають за взаємне співробітництво.

Гострих соціальних конфліктів, які є хвилюючою темою і  які завжди ведуть до втрат суспільного  багатства й соціальних потрясінь можна уникнути при ефективному використанні механізмів соціального партнерства. Таким шляхом, можливо, удасться змінити положення працівників до кращого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Соціальне партнерство  — це ідеологія співробітництва  найманих працівників з власниками капіталу, коли перші не посягають на основи існуючого ладу, а намагаються шляхом реформ і переговорів поліпшити своє становище.

 Узгодження інтересів  найманих працівників і власників  капіталу у сфері соціально-трудових  відносин здійснюється шляхом переговорів і завершується укладанням колективних договорів і угод, тобто колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин є невід'ємною характеристикою системи соціального партнерства.

 У багатьох країнах  система соціального партнерства реалізується через укладання не тільки колективних договорів на підприємствах, а й угод на рівні суспільства загалом або на рівні окремих регіонів (вертикальна система договорів і угод).

 Курс України на  створення ринкової економіки  об'єктивно зумовлює необхідність побудови соціальної держави, що грунтується на соціальному партнерстві між громадянами та державою, робітниками та роботодавцями, виробниками та споживачами. Тому подальша розбудова українського суспільства потребує розвитку процесів конституювання демократичних, політичних та правових механізмів управління соціальними явищами. Соціально-політична сфера влади має наповнюватися різними формами взаємодії громадських організацій і рухів з державою та її структурами.

 Об'єднання роботодавців  у державі також начебто є (наприклад, Український союз промисловців і підприємців, Федерація роботодавців України), але всі вони створені передусім для лобіювання інтересів роботодавців в органах виконавчої і законодавчої влади, а не для переговорів з робітниками.

 Трудове право займає  одне з провідних місць серед  галузей сучасного права України.  Його значення визначається роллю  праці в суспільстві. Кожній  людині, котра реалізує закріплене  в ст. 43 Конституції України право  на працю, доводиться стикатися  з нормами трудового права.

 Отже, предмет регулювання  трудового права становлять дві  групи суспільних відносин, пов'язаних  з трудовою діяльністю в організації:

1) трудові відносини,  які виникають між працівником  і роботодавцем;

2) інші суспільні відносини,  тісно пов'язані з трудовими.

Одні з них передують (наприклад відносини, пов'язані з працевлаштуванням), інші — функціонують одночасно з трудовими відносинами (наприклад, відносини, пов'язані з наглядом і контролем за дотриманням трудового законодавства) чи приходять па зміну трудовим відносинам (трудовий спір стосовно незаконного звільнення працівника з роботи). 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Кодекс законів про працю України в редакції Закону УРСР [Електронний ресурс]: від 20.03.91 № 871-XII [зі змін. та доп.]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08.– 17.05.2012. – Назва з екрана.
2. Ляшенко, Т.В. Соціальне партнерство: шлях до ринкової держави [Текст] / Т.В. Ляшенко// Юридичний вісник. – 2006. –  №18. – 20 с.
3. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності [Електронний ресурс] : Закон України від 23.09.99 № 1105-XIV. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14. – 17.05.2012. – Назва з екрана.
4. Про охорону праці [Електронний ресурс] : Закон України від 14.10.92 № 2694-XII. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12. – 02.06.2011. – Назва з екрана.
5. Семигин, Г.Ю. Социальне партнерство в сучасному світі [Текст] / Г. Ю. Семигин //  Актуальні проблеми економіки. – 2000. - N 8. - C. 172-183.