Промислові та побутові відходи міст. Методи та спроби їх утилізації

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

на тему:

«Промислові та побутові відходи міст. Методи та спроби їх утилізації.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

  Вступ

1. Промислові та побутові відходи.
2. Утилізація відходів.

   2.1. Проблеми, які стимулюють розвиток утилізації відходів.

   2.2. Утилізація відходів: складування.

   2.3. Утилізація відходів: захоронення

   2.4. Утилізація відходів: зливання водойми.

   2.5. Утилізація відходів: спалювання

   2.6. Утилізація відходів: переробка.

Висновок

Список  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В даний  час у світі в атмосферу, водойми  і ґрунт щорічно надходить  більш 50 млрд. т. відходів енергетичних, промислових, сільськогосподарських  виробництв і комунально-побутового сектора, у тому числі від промислових  підприємств - більш 150 млн. т. У навколишнє середовище викидається близько 100 тис. штучних хімічних речовин, з  яких 15 тис. вимагають особливої  уваги. У той же час щорічно  синтезується більш 100 нових хімічних сполук.

У більшості  випадків поки важко оцінити можливий негативний їхній вплив на навколишнє середовище. Сьогодні в середньому на кожного жителя планети в рік  видобувається близько 20 т. сировини, яка з використанням 800 т. води і 2,5 кВт енергії переробляється в  продукти споживання і приблизно 90-98% йде відходи.

Усі міста  з їхньою високою концентрацією  населення відрізняються утворенням великої кількості промислових  та побутових відходів.

Звісно, що структура відходів залежить від  національних особливостей та традицій населення. У містах Індії частка харчових відходів мізерна, а в США, навпаки, досягає 21%. Для міст розвинених країн характерна велика частка у  відходах пластику різних видів.

Між містами  країн щодо цього є відмінності. Міста Франції та Великобританії щорічно дають промислових відходів до 50 млн. т. кожне, у ФРН — до 61 млн. т., в Італії — до 44 млн. т. До цього додаються ще побутові відходи, кількість яких в містах Франції, Великобританії та Італії складає 17 млн. т. на рік, а у ФРН — 20 млн. т. на рік. У містах Японії відходів утворюється 920 — 2120 г. на одну людину за добу, у Франції — 620 г. Це звичайна кількість для промислово розвинених країн. Найбільшу кількість відходів у розрахунку на одну людину мають США - їх тут 0,47 — 0,52 т./рік або 1450 г./день. Загальний світовий об'єм відходів перевищує 300 млн. т. Загальний об'єм твердих відходів в Україні складає 10—11 млн. т. на рік. Звалищами зайняті 2600 га земель. Вважається, що в середньому їх в містах утворюється приблизно 1 тонна на одну людину на рік.

Проблема  відходів має високу гостроту через  низьку швидкість їхнього розкладання. Папір руйнується через 2—10 років, консервні  банки майже за 100 років, поліетиленові  матеріали — за 200 років, пластмаса  — за 500 років, а скло для повного  розкладу вимагає 1000 років.

Особливу  категорію міських відходів складають  стічні води. В Україні за 1988 рік  було випущено 18,7 млрд. стоків, з них 2,6 неочищених. Ступінь забруднення стічних вод оцінюють в «еквівалентах побутових стоків» — ЕПС. Один ЕПС дорівнює кількості органічної забруднюючої речовини, що виробляється однією людиною за добу. Для окислення 1 ЕПС потрібно 60 г. кисню.

У нашій  країні є дуже великі резерви використання вторинних ресурсів. Це шлях до режиму економії, що сприяє переходу від екстенсивних до інтенсивних факторів економічного росту, оздоровлення економіки України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Промислові та побутові відходи

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про Відходи). Відходи також є об'єктом права власності (Ст.8 Закону про Відходи). Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої.

Історично «на вигляд» завжди були рідкі  і газоподібні відходи промислові забруднення води і повітря —  і вони ставали об'єктом першочергового контролю і регулювання, у той  час як тверді відходи завжди можна  було відвезти подалі або закопати — просто тим або іншим способом прибрати «з очей геть». У прибережних  містах відходи досить часто просто скидалися в море. Екологічні наслідки поховання сміття через забруднення  підземних вод і ґрунтів виявлялися іноді через декілька років або  навіть через декілька десятків років, проте були від цього не менш руйнівні.

У суспільній свідомості поступово сформувалася ідея про те, що закопування відходів в землю або скидання їх у море — це неприпустиме перекладання проблем  сьогодення на плечі нащадків. Паралельно окреслилася й інша тенденція: чим  жорсткіше було законодавство з  контролю стану води і повітря, тим  більше вироблялося твердих токсичних  відходів, оскільки всі методи очищення газоподібних і рідких середовищ  призводять до концентрації забруднювачів  у твердій речовині: в мулі, опадах, золі тощо.

Загальний обсяг відходів у світі сягає  майже 800 млрд. т., з них твердих відходів понад 300 млрд. т..

Класифікувати тверді промислові відходи  можна за такими ознаками:

• за галузями промисловості (відходи паливної, металургійної, хімічної та інших галузей);
• за конкретними виробництвами (відходи сіркокислотного, содового, фосфорокислотного та інших виробництв);
• за агрегатним станом (тверді, рідкі, газоподібні);
• за горінням (горючі та негорючі);
• за методами переробки;
• за можливостями переробки (вторинні матеріальні ресурси (ВМР), що переробляються або плануються надалі перероблятися, і відходи, що на даному етапі розвитку економіки переробляти недоцільно);
• за рівнем небезпеки (промислові відходи поділяються на чотири класи небезпеки).

Класи небезпеки відходів:

Перший  — надзвичайно небезпечні

Другий  — високонебезпечні

Третій  — помірнонебезпечні

Четвертий — малонебезпечні

Клас  небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних  речовин розрахунковим методом  або згідно з переліком відходів, наведених у Державному класифікаторі  відходів. На всі види відходів розробляється  технічний паспорт згідно з Міждержавним стандартом ДСТУ-2195-93, дія якого поширюється  на 10 країн СНД.

Промислові відходи

Різноманітні  відходи промисловості, наприклад  шлаки, та відходи промислового сільського господарства, комунально-побутові відходи  можуть бути джерелом або сировиною  для видобутку чи виробництва альтернативних видів палива.

Відходи — непридатні для виробництва  даної продукції види сировини, її залишки, що не вживаються, або речовини, які виникають в результаті технологічних  процесів, які не підлягають утилізації у даному виробництві. Відходи одного виробництва можуть використовуватися  як сировина для іншого. Бажано щоби шкідливі відходи обов'язково нейтралізовувалися, але економічно це зазвичай неможливо. Відходи, що видаляються з газовими потоками виробництва, є викидами.

Побутові відходи

Побутові  відходи — тип відходів, що створюються  у житлово-комунальному господарстві (побуті).

Екологія

 

 

Майже всі  побутові відходи в Україні захоронюються на полігонах. Переважна їх більшість працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів. Водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Практично ні на одному з них не знешкоджується фільтрат. Майже усі полігони потребують невідкладної санації та рекультивації. Не вирішуються питання створення нових полігонів. Половина полігонів побутових відходів приймає промислові відходи. Крім того, у багатьох містах триває процес утворення несанкціонованих звалищ побутових відходів.

Частина сміттєконтейнерів виготовляється без кришок, що призводить до підвищення вологості побутових відходів, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у морозну погоду, у зв'язку з чим ускладнюється транспортування та стає практично неможливою подальша переробка побутових відходів. Через несвоєчасне вивезення побутових відходів контейнери стають місцем розповсюдження гризунів, шкідливих комах та небезпечним джерелом інфекцій.

У результаті комплексної переробки ТПВ утворюються  шлаки, зола та відходи сортування, які є екологічно небезпечними і  потребують знешкодження. Серед існуючих технологій переробки ТПВ найнебезпечнішим для довкілля є технології ферментації  та спалювання вихідних ТПВ.

Збирання

 Пересувний  компактний смітник — найкращий  для приватної забудови

Збирання  побутових відходів є основним завданням  санітарного очищення населених  пунктів і здійснюється спеціальними автомобілями спеціалізованих цехів (підприємств). Для збирання та тимчасового  зберігання побутових відходів використовуються контейнери для сміття.

В Україні  у сільських населених пунктах  відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з побутовими відходами та санкціоновані звалища  відходів. Питання збирання твердих  побутових відходів вирішується  або територіальними громадами, або наявне стихійне викидання сміття. При цьому побутові відходи складуються  у природних рельєфних утвореннях — балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднювальними речовинами, потрапляють у водні об'єкти.

Правове регулювання

Державні  органи та місцеві адміністрації  можуть сприяти цьому процесові, приймаючи відповідні юридичні акти: закони про обов’язкову рециклізацію, заборони на захоронення певних відходів та їх складових, вимоги купувати продукцію вторинної переробки, здійснюючи передоплату ліквідації відходів.

Для правового  регулювання поводження з твердими побутовими відходами, в Україні  Кабінетом Міністрів України  прийнято одноіменну програму у 2004, що була розбита на два етапи для реалізації відповідно у 2005—06, 2007—11 роках. Метою Програми є створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації, знешкодження та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Програма має на меті:

• зменшити обсяги захоронення побутових відходів шляхом упровадження нових сучасних високоефективних методів їх збирання, перевезення, зберігання, переробки, утилізації та знешкодження;
• розробити та впровадити нове обладнання у сфері поводження з побутовими відходами;
• реформувати систему санітарного очищення;
• забезпечити організацію контролю за чинними та закритими полігонами побутових відходів для запобігання шкідливому впливу на довкілля та здоров'я людини, рекультивацію земельних ділянок після закриття полігонів;
• створити умови для ефективного використання побутових відходів як енергоресурсу та дослідно-промислового впровадження комплексної переробки і утилізації їх ресурсоцінних компонентів;
• забезпечити впровадження механізованого сортування побутових відходів з вилученням ресурсоцінних компонентів, переробкою їх на матеріали та вироби.

 

 

 

2.Утилізація відходів

Бурхливий процес світового економічного розвитку породив безвідповідальне ставлення  людей до природи. Він привів до вольових рішень, які виявилися і можуть у найближчій перспективі виявитися  згубними для екосистем, які формувалися  тисячі й мільйони років. Екологічна система нашої планети стоїть перед загрозою деградації. Це парниковий ефект, дефіцит кисню і озонові  діри, кислотні дощі, згубні концентрації радіоактивних ізотопів, різних хімічних забруднень ґрунту, води і харчових продуктів.

За твердженням  британського журналу The Economist, тверді відходи, - це екологічна проблема, що викликає найбільшу заклопотаність жителів розвинених країн. Тому утилізація відходів віддавна є важливою проблемою розвинених країн.

Історично «на виду» завжди були рідкі та газоподібні відходи - промислові забруднення води та повітря - і вони ставали об'єктом першочергового контролю і регулювання, в той час, як тверді відходи завжди можна було відвезти подалі або закопати - просто тим або іншим способом прибрати «геть з очей». Це також називалося гордим виразом «утилізація відходів». У прибережних містах відходи досить часто просто скидалися в море. Екологічні наслідки утилізації відходів - через забруднення підземних вод і ґрунтів - виявлялися іноді через кілька років або навіть кілька десятків років, проте були від цього не менш руйнівні. У суспільній свідомості поступово сформувалася ідея про те, що закопування відходів в землю або скидання їх у море - це неприпустиме перекладання проблем на плечі нащадків. Паралельно намітилася й інша тенденція: чим жорсткіше було законодавство з контролю води та повітря, тим більше вироблялося твердих токсичних відходів, так як всі методи очищення газоподібних і рідких середовищ призводять до концентрації забруднювачів у твердій речовині: в мулах, опадах, попелі і т.д.

В даний  час в розвинених країнах виробляється від 1 до 3 кг побутових відходів на душу населення в день, що складає десятки  і сотні мільйонів тонн на рік, причому, в США, наприклад, ця кількість, збільшується на 10% кожні 10 років. У  зв'язку з відсутністю місць для  захоронення цієї величезної кількості  відходів на Заході заговорили про  кризу відходів або кризу звалищ. У японських гаванях насипані «сміттєві остров» з гір побутових відходів, вироблених в метрополіях; в США міста на Північно-Східному узбережжі відправляють своє сміття в інші країни в океанських баржах. Історія найбільш злощасної з таких барж – Munroe, яка протягом року плавала від порту до порту, намагаючись «сплавити» сміття з Нью-Джерсі, і повернулася додому, так і не вивантажили жодної тонни, потрапила у всі екологічні хрестоматії та підручники, як найбільш яскрава ілюстрація кризи звалищ.