Поведінкова реакція населення упри надзвичайних ситуаціях

Самостійна  робота №6 Поведінкові реакції населення  у НС. (4години)

 

1. Психофізіологічні аспекти стану  людей у вогнищах НС.

Якби була можливість наочно порівняти  сучасну людину з людьми, які жили 20-30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості. І, незважаючи на все це, людина за минулий період пройшла шлях від першої кам’яної сокири до польоту в космос.

Усе це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці. Розвиток психіки – це результат еволюції нервової системи: під впливом навколишнього середовища ускладнюється нервова система.

þ Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

 

þ Психічні процеси – це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо).

 

þ Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

 

þ Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини  тісно пов’язана  з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна  розцінювати ані як подію, яка  породжена тільки зовнішньою стимулюючою  ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями  людини.

¢	Дослідами встановлено, що в 70% нещасних випадків, що трапляються  у сфері виробництва, винуватцями  є самі люди.

Звідси постає принципово важливе  питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без  причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує досвід, залежать від безлічі різноманітних  факторів і комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або  фізіологічні властивості, порушення  емоційного стану, недостатність знань  й досвіду) або фактори зовнішнього  середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають  на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Усім живим істотам притаманна перша сигнальна система –  реакція на подразнення органів  чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку як реакція на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє. Саме ці рівні розвитку нервової системи  і визначають типи поведінки людини. Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.

þ Інстинктивна поведінка – це дії, вчинки, які успадковуються видом “Homo sapiens”. На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов’язані із самозбереженням, продовженням роду тощо.

 

þ Поведінка за навичками – це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок, людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без неї (спроби і помилки).

 

þ Свідома поведінка – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.

Розрізняють свідомість окремої людини і її самосвідомість. Результат першої – це знання конкретної людини про  світ, а другої – знання людини про  саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Індивідуальна свідомість спрямовується як на зовнішній, так  і на внутрішній світ. Такі показники  самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості.

Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є  похідними від її психіки.

 

Емоційні  якості людини

Вплив конкретної ситуації на поведінку  людини визначається тим, як людина переживає  цю ситуацію. Переживання ситуації, різноманітні реакції людини на неї  розуміють як емоції.

Емоції – це психічні процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання.

Прояв емоційного життя людини відбувається у таких станах, як афекти, власне емоції, почуття, настрій і стрес.

Афект – це найсильніша емоційна реакція. Афект повністю захоплює людину і підкоряє її думки і рухи. Він завжди ситуаційний, інтенсивний і відносно короткий. Афект постає як наслідок якогось сильного потрясіння. В афекті змінюється увага: знижується можливість переключення, забувається все, що відбувалося до події, яка викликала афектну реакцію (стан ейфорії після звільнення від небезпеки, ступор при повідомленні про смерть).

Власне  емоції – це більш тривалі реакції і ті, що виникають не тільки внаслідок події, яка сталася, а й ті, що передбачаються або згадуються.

Почуття – стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення.

Настрій – найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або несприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту.

ПОЗИТИВНІ

натхнення

ентузіазм

успіх

впевненість та ін.

ВТОРИННІ

образа

провина

заздрість

злорадство  та ін.

ПЕРВИННІ

страх

тривога

радість

гнів  та ін.

  Емоції

НЕГАТИВНІ

лють

переляк

страх

горе  та ін.

 

 

Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби, до втечі. Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо). Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна – зростає ефективність діяльності; пасивна – ефективність діяльності різко зменшується.

 

Людина, як і тварина, народжується з певними емоційними реакціями. Це первинні емоції: страх і тривога як прояв потреб у самозбереженні; радість як реакція задоволення від реалізації потреб; гнів як наслідок обмеження потреби у рухах. Вторинні емоції у людини формуються внаслідок її соціальності та усвідомлення власного “Я”. Ці емоції не пов’язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, злорадство, пихатість тощо).

Головне в природі емоцій – залежність їх від потреб (цілей) та дефіцит  прагматичної інформації.

Кілька прикладів негативних емоцій: лють, страх, переляк, горе тощо.

Позитивні емоції: натхнення, ентузіазм; людина безстрашна, якщо має вичерпні відомості про те, як вийти з  небезпечного становища; почуття торжества, тріумфу виникає тільки у того, хто подолав великі перешкоди на шляху до мети; успіх підбадьорює, породжує почуття впевненості у власних силах.

¢	Емоційна врівноваженість  сприятливо впливає на життєдіяльність  людини і зменшує її схильність до небезпеки.

Пізнавши психіку людини, можна  знайти шлях до підвищення безпеки  її життєдіяльності.

Нервово-психічні порушення, які мають  місце при надзвичайних ситуаціях  поряд з травматичними тілесними  пошкодженнями, займають важливе місце  у наданні медичної допомоги потерпілим. Ці зміни, особливо на фоні анатомо-фізіологічних  змін органів і систем, вимагають  особливого підходу до реабілітації порушень нервової системи у вогнищах катастрофи та на етапах  евакуації  потерпілих.

Руйнівна дія стихійних лих, технологічних і екологічних  катастроф в ряді випадків порівнюється із такими в районі воєнних дій.

Поведінка багатьох людей в таких  екстремальних ситуаціях істотно  змінюється і в ряді випадків потрібна допомога медичних працівників.

Практично у кожної людини у важких умовах виникає перенапруження психоемоційної сфери. Виникають мимовільні реакції  організму, як відповідь на незвичайну ситуацію.

Розрізняють декілька форм психічної  напруги:

• інтелектуальна;
• емоційна;
• вольова;
• мотиваційна та ін.

Наслідки психоемоційної напруги  можуть бути оцінені як мужність і  стійкість. Однак така реакція відмічається не у всіх людей. Частіше спостерігаються такі стани, як збудження, гальмування, страх, який у окремих людей переходить в паніку, відчуття втоми, (фрустрація).

Всі названі стани характеризуються порушеннями процесів мислення, емоціональних та рухових реакцій.

На вираження таких відхилень  впливають такі фактори:

• конституційний нахил;
• загальний рівень розвитку;
• інтелект людини, особи;
• інформування про ситуацію яка виникла;
• звичний тип реагування на стрес.

Мають значення також фактори, які  послаблюють нервово-психічну сферу  при виникненні НС:

• фізичні перевантаження;
• психоемоційні перевантаження;
• тривала монотонна діяльність або чекання;
• вимушена бездіяльність;
• недостатність, (або надлишок) інформації;
• якість харчування;
• ступінь узгодженої праці в колективі.

У всіх учасників екстремальної  ситуації включаються механізми  психологічного захисту, що проявляється в різних типах реагування.

В перші години і добу після катастрофи у людей, в тому числі і тих, які не потерпіли, виникають наступні стани:

1. Збудження, яке проявляється насторогою, вразливістю, тривогою, яка у частини людей переростає в страх, жах і панічний стан.
2. Гальмування, яке проявляється зниженням розумової і рухової активності, відчуженням, у окремих людей – ступором.
3. Перехідні стани – розгублення, здивування, нерозуміння, істерика.

У частини людей з’являється відчуття втоми в результаті виснаження нервово-психічних процесів. У інших виникає стан фрустрації, тобто пригнічення і напруга, пов’язані із сприйняттям перешкод, як непереборних. В такому стані люди відчувають гнітючу напругу, тривогу, можуть стати агресивними, злими.

Поведінка стає спрощеною – примітивною  і нелогічною. Спостерігається намагання  уникнути всякої ситуації і як наслідок, немотивовані проступки і дії.

Форми фрустрації:

• астенічна – апатія, відчуття безсилля, пригнічення, невпевненість, страх;
• спінічна – подразливість, гнів, агресивність.

Вираження і тривалість таких станів залежить від характеру особистого сприйняття екстремальної ситуації, а також ступеня підготовленості людини до надзвичайних дій і типу його реагування на стрес.

У окремих людей чи груп осіб виникає психічний шок, який проявляється в двох формах – еректильній і ступорозній. Еректильна форма шоку характеризується збудженням, нецілеспрямованою діяльністю, метушливістю; реакціями втечі, в тому числі і назустріч небезпеці; ступорозна форма – апатією, байдужістю, бездіяльністю.

Паніка, як крайній стан напруженості, може охоплювати одну людину або групу  людей. Вона проявляється нестриманим, неконтрольованим намаганням свідомості уникнути небезпеки. При цьому розум уступає місце інстинктам. В деяких ситуаціях стан паніки має “епідемічні” властивості. Це так зване психічне зараження. Воно може бути емоційнопозитивним і емоційнонегативним. Важливо відмітити, що небезпека, яка викликала у людей психічний панічний настрій може бути тільки реальною, а також уявною. Остання частіше виникає при недостатній інформації про ситуацію. В таких випадках з’являються слухи і домисли, які сприяють розвитку панічних настроїв.