Охорона здоров’я та працездатності робітників на підприємствах

Для виконання функціональних обов'язків фахівці з охорони праці наділяються певними правами, наприклад, безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу ви­робництв, механізмів устаткування та інших засобів виробництва в разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих та ін. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати в письмовій формі лише поса­дова особа, якій підпорядкована служба охорони праці. Роз­порядження фахівця з охорони праці може відмінити лише керівник підприємства. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

На власникові підприємства також лежить обов'язок здійснення постійного контролю за додержанням працівни­ками технологічних процесів, правил поводження з машина­ми, механізмами, устаткуванням та іншими засобами вироб­ництва, використанням засобів колективного та індивідуаль­ного захисту і виконанням робіт відповідно до вимог з охо­рони праці.

Законодавство про охорону здоров'я передбачає й обо­в'язки працівників. Згідно зі ст. 10 Основ законодавства України про охорону здоров'я громадяни зобов'язані піклу­ватися про своє здоров'я. Стосовно трудового законодавства цей обов'язок полягає в тому, що працівники зобов'язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці; додержуватися зобов'язань з охорони праці, передбачених колективним договором; проходити у встановленому порядку по­передні та періодичні медичні огляди тощо. Відповідно до ст. 11 Основ законодавства про охорону здоров'я іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно прожи­вають на території України і працюють на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності та господа­рювання, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки в галузі охорони здоров'я, як і громадяни України.

На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія скла­дається з представників власника, профспілок, уповноваже­них трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства. Однак рішення комісії носять рекомендаційний характер, що взагалі знижує ефективність її роботи.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони здоров'я при виконанні трудових обов'язків. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про охорону праці" фінансування охорони праці здійснюється з фондів охорони праці. Такі фонди утворюються на підприємствах, у галузях і на дер­жавному рівні відповідно до Положення про державний, га­лузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств.

Підприємства можуть використати кошти фонду охоро­ни праці тільки на заходи, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існую­чого рівня охорони праці на виробництві.

Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних про­грам з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих про­грам, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-тех­нічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'я­занням проблем охорони праці.

На власникові також лежить обов'язок організувати за свої кошти проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) ме­дичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, а також щоріч­ного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Проведения медичних оглядів покладено на ме­дичні заклади, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.           

Власник має право притягнути працівника, який ухиляєть­ся від проходження обов'язкового медичного огляду, до дис­циплінарної відповідальності й зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Всі працівники при прий­нятті на роботу і в процесі виконання обов'язків за трудо­вим договором повинні проходити на підприємстві навчан­ня і перевірку знань з питань охорони праці, надання пер­шої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки та дії при виникненні аварій згідно з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17 лютого 1999 p. №27. Ці обов'язки працівників відповідають вимогам ст. 10 Основ законодав­ства України про охорону здоров'я.

Посадові особи, відповідно до Переліку посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну пе­ревірку знань з охорони праці, затвердженого наказом Держкомітету України по нагляду з охороною праці від 11 жовт­ня 1993 p. №94, до виконання ними своїх обов'язків, а також періодично, один раз у 3 роки, проходять навчання і перевірку знань з охорони праці, тех­нологічної безпеки і надзвичайних ситуацій на виробництві.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструк­таж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повтор­ного чи позапланового інструктажу для працівника протя­гом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах і повторної перевірки знань, питання щодо працевлаштування праців­ника вирішується згідно з чинним законодавством. При не­задовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. По­вторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

3. Спеціальні правила охорони здоров'я та працездатності на важких, небезпечних та шкідливих роботах

На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюва­них у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціаль­ний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту: маски, респіратори, захисні окуляри, запобіжні поя­си і т. ін., а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. У той же час власник або уповно­важений ним орган повинен компенсувати працівнику витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуально­го захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зо­бов'язаний замінити їх за свій рахунок.

На роботах, пов'язаних із забрудненням, працівникам видається безплатно за встановленими нормами мило, а там, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, — змиваючі, знешкоджуючі засоби. Перелік робіт і професій, що дають працівникам право на отримання мила, встанов­люється власником або уповноваженим ним органом за узго­дженням з профспілковим органом.

На роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. Підприєм­ства самостійно вирішують питання, пов'язані з безоплат­ною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів.

Молоко видається по 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості в дні фактичної зайнятості працівника на робо­тах, пов'язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин. Не допускається оплата молока грішми, заміна його іншими товарами і продуктами, крім рівноцінних — кефі­ром, кислим молоком тощо.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці на­дається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування. Лікувально-профілактичне харчування видається у ви­гляді гарячих сніданків перед початком роботи. В окремих випадках допускається видача цих сніданків під час обідньої перерви. Працівникам, які одержують безплатне ліку­вально-профілактичне харчування у зв'язку з особливо шкід­ливими умовами праці, молоко не видається.

Працівники гарячих цехів і виробничих дільниць забез­печуються безкоштовно газованою солоною водою. Цехи і виробничі дільниці, на які поширюється це правило, визнача­ються органами санітарного нагляду за погодженням з влас­ником або уповноваженим ним органом.

На навантажувально-розвантажувальних роботах встанов­лено граничні норми підіймання, перенесення і пересування вантажів. Забороняється перенесення одним вантажником ван­тажів, більших за 80 кг. Якщо вага вантажу (кожного місця окремо) перевищує 50 кг, то підйом і зняття вантажу зі спи­ни вантажника повинні проводитися за допомогою інших працівників, а перенесення такого вантажу допускається на відстань, не більшу за 60 м.

Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалювальних приміщен­нях, вантажникам і деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються в робочий час. Власник або уповноважений ним орган зобов'я­заний обладнувати приміщення для обігрівання і відпочин­ку працівників. Питання про кількість і тривалість перерв і про обладнання місць обігрівання вирішується власником або уповноваженим ним органом і виборним профспілковим органом підприємства. Тривалість і розподіл перерв вста­новлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюється скорочена тривалість робочого часу — не більш 36 годин у тиждень (ст. 51 КЗпП). Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на скорочену тривалість ро­бочого часу, затверджується в порядку, встановленому зако­нодавством.

За роботу зі шкідливими і важкими умовами праці пра­цівникам надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів, за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 17 листопада 1997 p. №1290.

Додаткові компенсації і пільги з урахуванням специфі­ки умов праці на конкретному підприємстві можуть визна­чатися колективним договором або угодою.

Висновки

              Можна зробити наступні висновки:

1. Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, належні, безпечні й здорові умо­ви праці. Найважливіші норми щодо охорони здоров'я працівників на виробництві закріплені в Законі України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p., у трьох главах КЗпП (глава XI "Охорона праці", глава XII "Праця жінок", глава XIII "Праця молоді"), а також у підзаконних актах — положеннях, пра­вилах, інструкціях, актах соціального партнерства, локаль­них нормативно-правових актах.

2. Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин забезпечується наданням їм рівних з чо­ловіками можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. З метою фактичного забезпечення рівноправності, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав.

3. Забороняється застосування праці жінок на важких ро­ботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умова­ми праці. Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 p. №256.

4. Забороняється також застосування жіночої праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуго­вуванню).

5. Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

6. Жінкам надаються оплачувані відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів, які об­числюються сумарно і надаються жінкам повністю незалеж­но від кількості днів, фактично використаних до пологів. Жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи, надаються відпустки тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, які обчислю­ються сумарно до пологів з оплатою в розмірі повного заро­бітку, незалежно від стажу та місця роботи (ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Після відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами за бажанням жінки їй надається частково оплачувана відпустка для догля­ду за дитиною до досягнення нею віку 3 років з виплатою за ці періоди допомоги за державним соціальним страхуванням.

7. Законодавством про працю передбачені й інші гарантії в галузі охорони праці жінок.