Охорона здоров’я та працездатності робітників на підприємствах

МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ

МАРИУПОЛЬСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ГУМАНИТАРНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ

факультет іноземних мов

кафедра англійської філології

Модульна контрольна робота  по охороні праці

на тему:

Охорона здоров’я та працездатності робітників на підприємствах.

Права та обов’язки працедавців та робітників. Права жінок на охорону праці

                                                     Студентки I курсу

                                              спеціальності

                                                                             “Мова та література (англійська)

                                                                                   Жаворонкової Дар’ї Олександрівни

Маріуполь 2010

Зміст

Вступ                                                                                                                                                          3

1. Правове забезпечення охорони здоров’я

та працездатності жінок на виробництві                                                                                                  5

2. Організація охорони здоров'я

та працездатності  на підприємстві                                                                                                                8

3. Спеціальні правила охорони здоров'я

та працездатності на важких, небезпечних та шкідливих роботах                                          12

Висновки

Список використанних джерел

Вступ

Праця – доцільна діяльність людини, в процесі якої вона за допомогою знарядь праці впливає на природу і використовує її в цілях створення споживних цінностей, необхідних для задоволення потреб.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, скерованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в умовах трудової діяльності. Охорона праці сьогодні, як ніколи, важлива. Від виконання норм охорони праці залежить і успішність підприємства, і здоров'я працівників, і, врешті-решт, прибуток і спокійний сон працедавця (власника підприємства). Нещасні випадки на виробництві, як результат недотримання норм, прописаних у нормативно-правових актах, не лише паралізують роботу підприємства, приносячи фінансові та кадрові втрати, але і створюють нервове середовище усередині самого трудового колективу. Тому вивчення і вирішення проблем, пов'язаних із забезпеченням здорових і безпечних умов, в яких протікає праця людини, - одне з найбільш важливих завдань в розробці нових технологій і систем виробництва. Комфортні і безпечні умови праці - один з основних чинників, що впливають на продуктивність і безпеку праці, здоров'я працівників.

Актуальність обраної теми пояснюється тим, що сьогодні не завжди і не в повній мірі власники додержуються охорони праці на підприємстві. Робітники не завжди є обізнаними зі своїх прав, адже частіше за все мають вузьконаправлену технічну спеціальність. З метою фактичного забезпечення нормальних умов праці, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок та чоловіків, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав.

Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, належні, безпечні й здорові умо­ви праці.

Аналіз досліджень по даній темі інших авторів. Значення охорони праці на підприємстві, значення охорони праці жінок досліджували такі автори, як Дріжчана С.В., Прокопенко В.І., Ярхо А.А., Сироватська Л.А., Штефанов Б.І. та ін. Вони визначили основне значення охорони праці, як засіб та процес захисту здоров’я робітника, захисту його прав та свобод незалежно від статі.

Мета моєї роботи - дослідити головні положення охорони здоров’я та працездатності на виробництві, визначити права та обов’язкки робітників на одержання нормальних умов праці та допоміжних засобів (якщо це потріьно за місцем роботи), розглянути спеціальні правила охорони праці на підприємстві.

Для досягнення мети необхідно поставити такі задачі: 

- познайомитися із законодавчими, нормативно-правовими актами охорони праці жінок;

- встановити місце охорони праці  в забезпеченні безпечних і сприятливих умов праці;

- встановити обов’язки власника піприємства щодо забезпечення умов праці, затверджених нормативно-правовими актами;

- встановити обов’язки робітника у дотриманні норм дисципліни та організації праці.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списка використанних джерел.

1. Правове забезпечення охорони здоров’я та працездатності жінок на виробництві

Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства.

Забороняється застосування праці жінок на важких ро­ботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умова­ми праці. Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 p. №256. Забороняється також застосування жіночої праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, що стосуються санітарного та побутового обслуго­вування).

Забороняється залучення жінок до підіймання і пере­міщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщен­ня важких речей жінками затверджено наказом Міністер­ства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 p. №241. Граничними нормами підіймання і переміщення вантажів вважаються при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) — 10 кг, а якщо робота пов'язана з постійним підійманням і переміщен­ням вантажів протягом робочої зміни — 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робо­чої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг.

Законодавство обмежує застосування праці жінок у нічний час. Така праця допускається тільки в тих галузях народно­го господарства, де це зумовлюється особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосу­вання праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України. До роботи у нічний час можуть залуча­тися жінки: медичні працівники, робітниці підприємств хар­чової промисловості. Таке залучення жінок до роботи у нічний час викликано особливою необхідністю, але має постійний, а не тимчасовий характер. Правила про обмеження застосу­вання праці жінок у нічний час, як правило, порушуються на підприємствах приватної форми власності.

Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

До вирішення питання про надання вагітній жінці відпо­відно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможли­вості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку 3 років.

Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років, не можуть залучатися до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також не допускається направлення їх у відрядження. Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надуроч­них робіт або направлятись у відрядження без їх згоди (статті 176, 177КЗпП).

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (за наявністю медичного висновку — до 6 років), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваже­ного ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства. Але і в цьому випадку звільнення допускається з обов'язковим працевлаштуванням.

Жінкам надаються оплачувані відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів, які об­числюються сумарно і надаються жінкам повністю незалеж­но від кількості днів, фактично використаних до пологів. Жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи, надаються відпустки тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів, які обчислю­ються сумарно до пологів з оплатою в розмірі повного заро­бітку, незалежно від стажу та місця роботи (ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Після відпустки у зв'язку з вагітностю і пологами за бажанням жінки їй надається частково оплачувана відпустка для догля­ду за дитиною до досягнення нею віку 3 років з виплатою за ці періоди допомоги за державним соціальним страхуванням.

У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати трива­лістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку.

За рахунок власних коштів підприємства, установи, органі­зації можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості. .

У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами власник або уповноважений ним орган зобов'яза­ний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному ро­бочому році (ст. 180 КЗпП).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або осіб, які фактично здійсню­ють догляд за дитиною, повністю або частково в межах уста­новленого періоду й оформляються наказом (розпоряджен­ням) власника або уповноваженого ним органу. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховується як до загального, так і до безперервного ста­жу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Однак до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зарахо­вується.

2. Організація охорони здоров'я та працездатності на підприємстві

З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності, профілактики травма­тизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я на підприємствах, в уста­новах і організаціях різних форм власності повинні вста­новлюватися єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а та­кож до якості машин, обладнання, будівель та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Власники і керівники підпри­ємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоров'я, передбаче­них законодавством, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей (ст. 28 Основ законодавства України про охорону здоров'я), створити в кожному структурно­му підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотриман­ня прав працівників, гарантованих чинним законодавством.

З цією метою власник забезпечує функціонування систе­ми управління охороною здоров'я, для чого створює на підприємстві підрозділи, які традиційно іменуються служ­бою охорони праці. Діє ця служба на підставі Типового по­ложення, затвердженого наказом Державного комітету Украї­ни по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 p. №73. Служба охорони праці створюється на підприємстві виробничої сфери з чис­лом працюючих 50 і більше чоловік. На підприємстві з чис­лом працюючих менш 50 чоловік функції цієї служби мо­жуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з питань охорони здоров'я. Служба охоро­ни праці підпорядковується безпосередньо керівникові під­приємства і прирівнюється до основних виробничо-техніч­них служб.