Контрольна робота з "Охорона труда у галузі"

Для забезпечення найкращих  умов висвітлення, оптимальна освітленість повинна встановлюватися з урахуванням  світлових властивостей (коефіцієнта  відбиття) робочої поверхні, розмірів оброблюваної деталі, частоти й тривалості періодів відпочинку протягом робочого дня, характеру трудового процесу зокрема, точності зорової роботи.

До пасивних засобів підвищення працездатності, що одержує все більше поширення на виробництві, ставляться методи оздоровчого впливу на організм людини - аерація, водні процедури, аероіонізація, ультрафіолетове опромінення. Найбільший ефект одержують при їхньому використанні при роботі в екстремальних умовах (у шахтах, у гарячих цехах із застосуванням більших фізичних зусиль, при дії інтенсивного шуму й вібрації й т.д.).

Аерація - інтенсивна вентиляція, при якій під впливом різниці питомих ваг зовнішнього й внутрішнього повітря й впливом вітру на стіни й покрівлю вдало створюється керований і регульований повітрообмін через відкриваючі фрамуги й стулки вікон. При використанні природної вентиляції не можна надмірно збільшувати обмін зовнішнього й внутрішнього повітря, тому що це може привести до підвищення концентрації сторонніх газів і пилу в повітрі й до переохолодження організму працюючих внаслідок збільшення швидкості руху повітря, або зменшити повітрообмін, оскільки не буде необхідного припливу свіжого повітря.

Відомо відбудовний  вплив на організм людини інших оздоровчих методів - водних процедур (душ, обтирання, умивання, гігієнічні ванночки й т.д.). В умовах виробництва вони є засобами відновлення працездатності й засобами адаптуванні до екстремальних умов. Для відновлення працездатності водні процедури застосовуються, як правило, при середній і важкій фізичній роботі в гарячих цехах, у шахтах, при ремонті нагрівальних печей і казанів і т.д. З метою підвищення працездатності водні процедури можуть застосовуватися й протягом робочого дня, і по його закінченні.

Фізіологічними й клінічними дослідженнями встановлено, що при обмеженні або позбавленні людини природного світла наступає так зване світлове голодування, в основі якого ультрафіолетова недостатність вона виражається у виникненні гіпо- і авітамінозу (недолік вітаміну Д), порушення фосфорно-кальцієвого обміну (з'являється карієс зубів, рахіт і ін.), ослаблення захисних сил організму, зокрема , схильності до багатьом захворюванням. Ці зміни погіршують самопочуття й спричиняють зниження працездатності, швидку стомлюваність і збільшення строків відновлення сил. Для профілактики світлового голодування доцільно використовувати стимулюючу дію ультрафіолетових променів. Відомо, що застосування додаткових доз ультрафіолетових променів сприятливо впливає на організм людини, підвищує його працездатність, поліпшує самопочуття й сприяє зниженню захворюваності[9, c. 134-136].

До оздоровчих засобів  підвищення працездатності також ставиться  іонізація повітря на виробництві. Нормативні величини іонізації повітряного  середовища виробничих приміщень регламентуються санітарно-гігієнічними нормами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я.

Іонізація повітря - процес перетворення нейтральних атомів і  молекул повітряного середовища в електричні заряджені частки (іони). Іони в повітрі виробничих приміщень можуть утворюватися внаслідок природної, технологічної й штучної іонізації.

Природна іонізація  відбувається повсюдно й постійно в  часі в результаті впливу на повітряне  середовище космічних випромінювань  і часток, що викидаються радіоактивними речовинами при їхньому розпаді. Технологічна іонізація відбувається при впливі на повітряне середовище радіоактивних, рентгенівських випромінювань, термоемісії, фотоефекта й ін. іонізуючих факторів, обумовлених технологічними процесами. іони, Що Утворяться при цьому, поширюються в основному в безпосередній близькості від технологічної установки. Важливо, щоб рівень іонізації повітряного середовища підтримувався на певному рівні, тобто не перевищував і не був нижче гранично припустимих значень.

 

 

3.Аналіз небезпечних  і шкідливих факторів при роботі 

на ПЕОМ.

 

Перелік шкідливих і  небезпечних виробничих факторів, які  впливають на людину при роботі на ЕОМ, наведено у таблиці 5.1 згідно з  ГОСТ 12.0.003 - 74 [21].

Таблиця 5.1 – Шкідливі і небезпечні фактори виробничого середовища

№ п/п Назва фактора  Джерела виникнення Характер дії

1 Підвищення значення  напруги в електричному ланцюзі  Мережа електричного струму(380/220 В) Небезпечний

2 Підвищений рівень  статичної електрики Екран дисплея  і діелектричні поверхні Небезпечний

3 Підвищена іонізація  повітря Статична електрика Шкідливий

4 Підвищені рівні шуму  та вібрації Пристрої охолодження  ЕОМ, друкувальні пристрої Шкідливий

5 Пряме та відбите  світло Зовнішні джерела світла, діючі на екран Шкідливий

6 Підвищена пульсація світлового потоку Лампи денного світла (люмінесцентні), екран монітора Шкідливий

7 Розумове перенапруження  Тривала розумова праця Шкідливий

Продовження таблиці 5.1

№ п/п Назва фактора  Джерела виникнення Характер дії

8 Підвищена запиленість  повітря Стан системи кондиціонування і вентиляції, перевантаженість робочих місць Шкідливий

9 Перенапруження аналізаторів  Тривале знаходження перед монітором,  шум обладнання Шкідливий

10 Монотонність праці  Тривале виконання однотипної  праці, рідка зміна пози Шкідливий

11 Емоційне перевантаження  Стреси, що виникають від монотонної  праці, загальної емоційної напруги,  непередбачуваних невдач та проблем  під час виконання завдань  Шкідливий

Нормами значення напруги  в електричному ланцюзі є значення Ih=0,3mA, Uд=2В [22]. Нормованими величинами рівня статичної електрики є 60кВ/м при дії до 1 години до 20 кВ/м [23]. Пряма та відбита блискість повинні бути відсутніми зовсім [24].

Нормою коефіціенту  пульсації світлового випромінювання є 10-20% [20]. Концентрація пилу у приміщенні не повина перевищувати 4 [25].

Джерелами шуму на ІОЦ  є принтери та охолоджувальна система  ЕОМ. Згідно норм[20,29,30] у приміщенні ІВЦ рівні звуку не повинні  перевищувати 50 дБА. Згідно ГОСТ 12.1.012-90[31] рівень вібрації для категорії 3, тип  В, в умовах “комфорту” не повинен перевищувати 75 дБ.

 

 

 

4.Охорона праці  в проекті організації будівництва  (ПОБ)

 

 

Згідно з СниП ІІІ–4–80* і ДБНА 3,1–5–96 –будівництво об’кту повинно бути забезпечено документацією  по організації будівництва та виробництву  робіт, без яких будьякі роботи забороняються.

В проекті організації  будівництва (ПОБ), розробляються питання  охорони праці що стосуються санітарного  обслуговування всіх робочих, організації  будівельного майданчика і його штучного освітлення, безпечного розташування автотранспорту та будівельних машин і механізмів, влаштування тимчасових і постійних комунікацій, комірок та внутрішньо–будівельних шляхів, визначення меж та позначення зон постійно та потенційно діючих небезпечних виробничих факторів і ін..

В проекті виробництва робіт (ПВР) охорона праці конкретизується і детально пропрацьовується до рівня інженерних рішень розрахункового, проектно–конструктивного та організаційного характеру. Вцілому інженерні рішення з охороні праці за своїм характером поділяються на три групи:

– загально–майданчикові;

– технологічні;

– спеціальні.

Загально–майданчикові інженерні рішення відібражаються на будівельних генеральних планах та в пояснюючих записках.

В процессі розробки ПОБ  та ПВР питання охорони праці  узгоджуються з групою спеціалістів будівельно–монтажних організацій (головний механік, головний енергетик, головний технолог, керівник виробничо–технічного то планового відділів, старший інженер з охорони праці). Старший інженер з охорони праці кординує розробку питань охорони праці в проектній документації, контролює своєчасність та якість рішень,що приймаються.

Найважливішим питанням з охорони праці на будівельних  генеральних планах та технологічних  картах є визначення зон, які можуть бути постійно чи потенційно діючими  небезпечними виробничими факторами.

Зони з постійно діючими  небезпечними виробничими факторами  для виключення доступу до них  сторонніх осіб повинні бути огородженні  згідно з ГОСТ 23407–78 захисними огородженнями. При влаштуванні будівельно–монтажних робіт в цих зонах необхідно здійснюватиорганізаційно–технічні заходи, які забезпечують безпеку робітників.

Зони з потенційно діючими небезпечними виробничими  факторами (зони переміщення автотранспорту, обладнання чи їх частини робочих  органів, місця над якими здійснюється переміщення вантажопідйомними кранами вантажів, ділянки території поблизу будівлі що будується, поверхи бадівель і споруд в одному захваті, над якими відбувається монтаж чи переміщення вантажів,) огороджуються сигнальними огородженнями.

Для безпечного виконання транспортних, навантажувально–розвантожувальних робіт будівельний майданчик влаштовується в повній відповідності з будівельним генеральним планом, в якому пердбачаються внутрішньо будівельні шляхи з твердим покриттям кільцевої системи необхідної ширени з поширенними майданчиками для навантаження –розвантаження та розвороту транспорту, складські майданчики поблизу шляхів і підйомно–транспортних засобів, вирівняні (зпохилом ≤ 5є) та утрамбовані, зимою очищені від снігу та криги; сигнальні та обмежувальні надписи і знаки для транспортних засобів та пішоходів; раціональні та безпечні перетини шляхів руху автотранспорту з іншими видами транспорту та технологічними комунікаціями.

Ширина проїзджої частини  шляху повинна бути 3.5м – при  русі транспорту в одному напрямку та 6.0м – при русі в двох напрямках. Радіуси заокруглень тимчасових шляхів приймаємо не менше 10м, а при русі панеле возів та інших крупно габаритних шляхів – не менше 12м.

При влаштуванні внутрішньо–будівельних шляхів необхідно дотримуватись мінімальних відстаней між:

– шляхом і складом  – 0.5 ... 1.0м; шляхом і задізничними коліями  – 6.5...12.5м (в залежності від вильоту  стріли ктана і його розташування);

– дорогою та огорожею, яка огороджує будівельний майданчик  ≥ 1.5м;

– шляхом і бруківкою траншеї для суглинистих грунтів – 0.5 ... 0.75м, для

піщаних – 1.0 ... 1.5м.

Для безпечного проведення проведення будівельних операцій на будівельному майдончику повинні бути встановленні знаки дозволяючого, забороняючого, попереджуючого, нагадуючого характеру з чіткими надписами , вказують в’їзди та виїзди транспорту, напрямки руху розвертання і розїзду, стоянці при навантажувально–розвантажувальних роботах, швидкість руху, межі небезпечних зон, ділянки руху пішоходів і т.п.

Навантажувально–розвантажувальні роботи повинні виконуватись, як правило, механізованим способом завантаження автотранспорту матеріалами та конструкціями відбувається згідно з його вантажопідйомністю, та також діючими вимогами по габаритам вантажів що перевозяться. При цьому важливо забезпечити стійке положення вантажів при їх транспортуванні.

Відстані між автомобілями, які знаходяться одночасно під  навантаженням, чи які стоять одне за одним, повинна бути не менше 1.0м, а  між розташованими по фронту робіт  – не менше 1.5м. Наближення автомобіля до елементів споруди – не ближче ніж 0.5м. Відстань між автомобілями та штабелем вантажу – 1.0м.

Постійні та тимчасові  навантажувально–розвантажувальні майданчики і приоб’ктні комірки обладнуються механізованими то напівмеханізованими  пристроями, а при незначних об’ємах робіт – засобами малої механізації. Механізований спосіб навантажувально–розвантажувальних робіт є обов’язковим для вантажів вагою більше ніж 50кг.

Перенесення вантажів в  ручну дозволяється по рівній та горизонтальній поверхні: для чоловік старших 18 років – не більше 50кг, для жінок старших 18 років – не більше ніж 20кг. Навантаження та розвантаження в ручну допускається тільки при невеликому об’ємі робіт.

При проектуванні санітарно–побутового забезпечення працюючих на будівельних майданчиках керуємось ГОСТ 22853–86, нормативними вимогами по проектуванню допоміжних приміщень промислових підприємств, рекомендацією по проектуванню типових будівель і приміщень будівельно–монтажних організацій, а також гігієнічними вимогами до влаштування санітарно–побутових приміщень для робітників будівельних та будівельно–монтажних організацій.

Приміщення санітарно–побутового призначення можуть розташовуватись:

– в типових інвентарних  будівлях;

– в адміністративних будівлях та в комплексах на будівництві великих  промислових об’ктів;

– в стаціонарно побутових  приміщеннях призначених для  робітників  об’єкту що будується;

– в побутових окремих  будівлях чи в спеціально виділених  приміщеннях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 18

Оцінити: а) загальну економічну ефективність витрат підприємства на охорону праці Езо (грн./грн.) загальних витрат; б) загальну економічну ефективність капітальних вкладень в охорону праці Еек (грн./1 грн. капвкладень); в) розрахувати строк, за який окупляться капітальні вкладення Тк (років) за величиною їх загальної економічної ефективності Еек (грн./ 1 грн. капвкладень). На основі отриманих знань зробити висновок про доцільність впровадження фінансованого комплексу заходів з охорони праці.

Загальні капвкладення в реалізацію комплексу К=7134 грн., річні експлуатаційні (поточні) витрати Рт=121 грн., загальна річна економія за рахунок покращення умов праці від реалізації комплексу Ео=1445 грн., коефіцієнт економічної ефективності капвкладень в охорону праці Е=0,2.