Гігієна житла, особиста гігієна, гігієна харчування

       Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характеру її фактури та розкрою одягу. Для виготовлення тканин для одягу використовуються текстильні волокна різного походження (натуральні, хімічні). Натуральні органічні волокна — найдавніший вид тканинних матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозні) органічних волокон належать бавовна, льон, сизаль, джут, прядиво та ін. До органічних волокон тваринного походження (білкові) належать вовна і шовк. Для виготовлення деяких видів спецодягу можуть використовуватися неорганічні (мінеральні) волокна, наприклад азбест. 
Останніми роками все більшого значення і поширення набуває інша група текстильних волокон — хімічні. Як і натуральні, вони можуть бути органічними і неорганічними. Проте останні застосовуються тільки для виготовлення спеціальних видів одягу.

       За  призначенням розрізняють побутове (домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове та ін.), спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове та лікувальне (ортопедичне  та ін.) взуття. У поєднанні з одягом взуття є важливим атрибутом нашого туалету, воно має велике естетичне  значення, відбиваючи культуру, виховання  та національні традиції і формуючи зовнішній вигляд людини.

       Взуття  має відповідати таким загальним  гігієнічним вимогам: 
• Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору та його добру вентиляцію. 
• Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і формування кістково-м'язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною культурою і під час виконання трудових операцій. 
• Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів. 
• Не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних речовин у концентраціях, здатних у реальних умовах експлуатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та ін.) на шкіру ступні і організм у цілому. 
• Відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям організму. 
• Легко чиститися і висушуватися, тривалий час зберігати 
вихідні форму та гігієнічні властивості. 
Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з якого воно виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних особливостей та експлуатаційних якостей. 
Для виготовлення взуття використовують різні натуральні і штучні матеріали. Багато показників, за якими судять про переваги й недоліки того чи іншого матеріалу і можливості використання його у взутті різного призначення, збігаються з тими, які характеризували гігієнічні властивості тканин та одягу: теплопровідність, вологопоглинання, повітропроникність та паропроникність.

4. Гігієна харчування

       Харчування - необхідна і перша передумова життя. Розумне (раціональне) харчування забезпечує постійність внутрішнього середовища організму (гомеостаз) і підтримує його життєві прояви при різноманітних умовах праці й побуту. Без сумніву, будь-яке достатньо тривале відхилення від принципів раціонального харчування буде негативно впливати на організм.

       Гігієнічна  оцінка харчових продуктів - це оцінка якісного складу і їхньої біологічної  цінності, тобто оцінка вмісту білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних  солей (макро- і мікроелементів), а також оцінка їх енергетичної цінності, або калорійності. Гігієнічну оцінку харчових продуктів проводять хімічним шляхом або за таблицями хімічного складу. Санітарна експертиза харчових продуктів передбачає оцінку доброякісності продуктів і придатності їх до вживання.

       На  підприємствах громадського харчування, в магазинах, складах харчові продукти повинні відповідати вимогам державних стандартів (ДЕСТ) або технічним умовам (ТУ), мати сертифікат якості. Залежно від якості, харчові продукти поділяють на:

       1.  Доброякісні - продукти, які відповідають  ДЕСТам або ТУ і можуть використовуватись без обмежень.

       2.  Нестандартні, до яких належать  продукти, які мають певні відхилення  від ДЕСТу, однак це не перешкоджає їх реалізації (наприклад, курячі яйця масою, меншою 40 г),

       3.  Умовно придатні - це продукти, які  можна використати після додаткової  обробки.

       4.  Сурогати - продукти із зниженою  цінністю, які використовують як замінники натуральних, наприклад ячмінна та жолудева кава. Вони допускаються до реалізації за умови, що споживач повідомлений, який продукт йому пропонується,

       5.  Фальсифіковані - це такі, в яких  навмисно змінено якісний склад  для того, щоб приховати певні  вади або ознаки псування від  споживача. Такі продукти заборонено  реалізувати населенню.

       6.  Недоброякісні - ті, що абсолютно  не придатні для харчування ні в якому вигляді й мають виражені ознаки псування (гниття, згіркнення тощо).

      Доброякісність  харчових продуктів встановлюють органолептичним і лабораторним методами.

      В економічно розвинених країнах виробництво  продуктів харчування поставлене на промислову основу, стає дедалі багатоетапнішим. Ускладнюється технологія обробки харчових продуктів, що здебільшого призводить до їх забруднення сторонніми речовинами. Тому нині у високорозвинених країнах населення надає перевагу екологічно чистим продуктам харчування.

      Однак для отримання високих врожаїв  застосовують засоби хімічного захисту  сільськогосподарських рослин, мінеральні та органічні добрива, що за певних умов негативно позначається на якості продуктів харчування. Потрібно дотримуватися загальновідомих правил: зберігати продукти в холодному місці, раніше приготовлену їжу (супи, борщі, каші, м'ясні страви) перед вживанням не лише підігріти, а й піддати відповідній термічній обробці.

      Слід  пам'ятати, що копченості (м'ясо, риба) можуть містити канцерогени, наприклад, бенз(а)пірен, нітрозоаміни. Вміст канцерогенів у продуктах значною мірою залежить від технології копчення і за певних умов його можна істотно знизити. Однак лікарі не рекомендують вживати часто копченості, особливо людям, які мають проблеми зі шлунком, печінкою, підшлунковою залозою, стравоходом тощо.

      Потрібно  також уникати обвуглення продуктів, їх обробки на відкритому вогні. Не можна багаторазово використовувати для смаження жири, вживати продукти, що зберігалися тривалий час, і тим більше — вкриті пліснявою.

      Важливе значення мають посуд і пакувальний  матеріал, де зберігаються продукти харчування. Не варто користуватись алюмінієвим  посудом для приготування їжі, зберігати  продукти у пластмасовій тарі, не призначеній  для цього.

      Харчування  має бути біологічно повноцінним  і раціональним. Внаслідок харчування одними і тими самими продуктами можна  викликати харчовий дефіцит, при  якому захисні сили організму  послаблюються. Шкідливі для здоров'я  нерегулярне харчування, а також  переїдання.

      Розглядаючи питання безпечного харчування, звернемо увагу на такий важливий продукт, як гриби. Нагадаємо, що, особливо останніми  роками, масового характеру набувають  випадки отруєння грибами. Це пов'язано  насамперед з елементарним незнанням, особливо міським населенням, для  якого гриби не є традиційним  продуктом, які з них їстівні, а які отруйні. 
 

5. Список  літератури

1. «Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології» Даценко І.І., Габович Р.Д.
2. «Загальна гігієна з основами екології» Кондратюк В.А., Серегета В.М., Бойчук Б.Р. та ін.
3. «Безпека життєдіяльності»  Я. І. Бедрія.
4. «Безпека життєдіяльності людини» Лапт В М