Екологiчна безпека товарів народного споживання

(учебное заведение)

 

 

 

Реферат

На тему:

 

«Екологiчна безпека  товарів народного споживання»

 

 

 

 

                                                                               

 

 

 

 

 

 

                                                                                Пiдготувала:

                                                                                    Студентка гр.

                                                                                    Данькив Виктория

                                                                               Провiрив:

(преподаватель)

 

                                           Краматорск 2012г.

Змiст

Вступ 3

1.  Шляхи потрапляння шкідливих речовин у грунт. 3

2.Класифікація забруднень. 4

3.  Стан грунту в Україні……………………………………………………………………………10

Список лiтератури 11

 

Вступ

 

Фрукти для людини є  цінними постачальниками різноманітних  мінеральних речовин, особливо калію, магнію, кальцію, заліза.

Поряд із вище зазначеними  елементами фрукти можуть містити деякі  важкі метали в дозах, якi значно перевищують ГДК (гранично допустима концентрація), що є наслідком забруднення навколишнього середовища, використовуючи засоби захисту від шкідників і хвороб. Мідь, свинець, миш'як потрапляють на фрукти при обробці рослин хімічними препаратами; фтор, стронцій, уран, радій та іншi можуть потрапляти разом з деякими мінеральними добривами, особливо фосфорними або калійними.

Акумуляція шкідливих  речовин у фруктах в основному  відбувається через грунт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Шляхи  потрапляння шкідливих речовин  у грунт.

 

 Різні  шкідливі  речовини, більшість з яких антропогенного  характеру, можна розділити за  джерелами надходження цих забруднень в грунт:

• З атмосферними опадами

 

 Багато хімічних сполук, що потрапляють в атмосферу в результаті роботи підприємств потрапляючи в повiтря, розчиняються в крапельках атмосферної вологи і разом з опадами випадають у грунт. Це, взагалi, гази - оксиди сірки чи азоту та ін. Більшість з них не просто розчиняються в атмосферi, а утворюють хімічні сполуки разом з водою, що мають кислотний характер. Таким чином і утворюються кислотні дощі.

 

• При безпосередньому поглинаннi грунтом газоподібних сполук

 

  У суху погоду гази можуть безпосередньо поглинатися грунтом, особливо вологою.

• З рослинними опадами

 Різні шкідливі сполуки,  в будь-якому агрегатному стані,  поглинаються листям через продихи  або осідають на їх поверхні. Потім, коли листя опадає, всі ці сполуки надходять знову-таки в грунт.

 

 

 

 

 

2.Класифікація забруднень.

 

2.1. ЗАБРУДНЕННЯ АГРОХIМIКАТАМИ.

 

 Ведення інтенсивного  сільського, господарства неможливе  без застосування мінеральних  добрив для підтримки і підвищення  родючості грунту. Практика застосування  добрив розширюється і вдосконалюється.  Поряд з мінеральними добривами  розширюються масштаби використання  органічних добрив. Проте хімізація  землеробства передбачає раціональне  використання добрив.          Шкідлива дія добрив дає про себе знати при проникненні у водні джерела.  Накопиченні вище допустимих норм у рослинах, вони спричиняють фітотоксичну дію (при дуже високих дозах внесення) і порушують природний кругообіг елементів. Причиною цього може бути недотримання технічних умов транспортування і збереження добрив, технології використання і недостатнє очищення від шкідливих домішок.    Головними причинами негативного впливу мінеральних добрив є недосконалість використовуваних форм і недостатня вивченість закономірностей їх впливу на біосферу. Перш за все це стосується процесів міграції інші середовища, впливу на родючість грунту та токсичності для живих організмів при надмірному накопиченні.      Незважаючи на те що мінеральні добрива використовують уже понад півтора століття, проблема оптимізації їх використання опрацьована недостатньо. Такий стан пояснюється тим, що протягом тривалого часу цей процес розглядався односторонньо, переважно в аспекті отримання максимального врожаю. Питанням впливу їх на природне середовище приділялося мало уваги. Лише під впливом негативних фактів, що свідчило про те, що інтенсивне використання мінеральних добрив може мати шкідливі наслідки, наукові пошуки в цьому напрямку розширилися. Проте і сьогодні одна з найважливіших проблем раціонального використання добрив - визначення оптимальної дози, яка б забезпечувала досить високі врожаї сільськогосподарських культур і не призводила б до забруднення навколишнього середовища, - залишається невирішеною.   Застосування надмірно високих доз мінеральних добрив як правило, призводить до накопичення неорганічних їх форм в продукції рослинництва і міграції в інші середовища.         Найбільш екологічно небезпечними є азотні добрива, особливо нітратні їх форми. Вміст нітратів у рослинах різко підвищується при внесенні понад 500 кг/га.             У рослинах нітрати під дією ферментів і за участю молібдену та інших мікроелементів перетворюються у амінокислоти і білки. Деяка кількість вільних радикалів постійно наявна в плазмі рослин. Потрапляючи з їжею в шлунок, нітрати можуть перетворюватися на нітрити або в нітрозоаміни.    В Україні проводяться заходи щодо зниження нітратів у сільськогосподарських продуктах. Проте відсутність добре оснащених лабораторій, складність методів контролю поки що не дозволяють забезпечити тотальний контроль за якістю сільгосппродукції.    У той же час дані науково-дослідних установ і досвід свідчать про те, що нітрати легко розчинні у воді, тому при належному промиваннi водою, вимочуванні і кип'ятінні їх вміст в продуктах різко зменшується (на 20-40 %).   Джерелом нітратного і амонійного забруднення можуть також бути стічні води промислових, комунальних підприємств та тваринницьких комплексів, викиди комбінатів з виробництва добрив тощо. Частина діючої речовини мінеральних добрив може потрапляти в річки та озера з непристосованих для їх збереження складів, при транспортуванні та внесенні, зокрема авіацією. Всі перераховані джерела характеризуються порівняно локальним поширенням забруднюючих речовин, їх високою концентрацією і тривалим впливом на середу.       Значно менші втрати діючої речовини спостерігаються при внесенні фосфорних добрив. Завдяки здатності до адсорбції їх комплексоутворення в присутності кальцію, заліза, алюмінію фосфору зв'язується в грунті і може потім поступово використовуватися рослинами. Але це не знижує забруднення їм водних систем, оскільки велика кількість фосфору потрапляє в річки та озера з відходами комунальних підприємств і тваринницьких комплексів.          Використання калію хлориду при внесенні калійних добрив призводить до накопичення в грунті хлору, який несприятливо діє на ряд сільськогосподарських культур.           Отже, надмірне внесення мінеральних добрив не тільки не підвищує родючість грунту, а й у значною мірою викличе загрозу забруднення природних вод і пригрунтовому шару повітря, погіршує якість врожаю сільськогосподарських культур, комулятівним характером дії небезпечно впливає на здоров'я людини. 

 

 

2.2. ЗАБРУДНЕННЯ ПЕСТИЦИДАМИ.

 

 Отрутохімікати, які використовуються для захисту рослин і тварин, що отримали назву пестицидів. Під терміном "пестициди" тепер об'єднується близько 1000 хімічних сполук, на основі яких світова промисловість випускає понад 80 тис. продуктів. Загальне виробництво пестицидів в світі досягло 2 млн. т. У середньому на один гектар у світовому масштабі вноситься 0,3 кг пестицидів, а в країнах Західної Європи - понад 3 кг.               У залежності від призначення пестициди поділяються на  такі основні групи: гербіциди (для боротьби з бур'янами рослин), зооциди (для боротьби з шкідливими хребетними, переважно гризунами), інсектициди (для боротьби зі шкідливими комахами), фунгіциди (для боротьби з хворобами рослин, що викликаються грибами) та ін.           Ведення сільського і лісового господарства в сучасних умовах немислиме без використання пестицидів. Відомо, що в економічно слаборозвинутих країнах до 50% урожаю гине від бур'янів, шкідників і хвороб, а в промислових державах - лише 5,5-25%. За даними ФАО, щорічні втрати врожаю в сільському господарстві світу оцінюються в 75 млрд. доларів, у т.ч. від шкідників втрати оцінюються в 30, від хвороб -- в 25 і від бур'янів - у 20 млрд. доларів. У США витрати на пестициди становлять щорічно близько 4 млрд. доларів і дозволяють одержати додаткової продукції на 15-18 млрд. доларів.            Незважаючи на те що до виробництва, збереження і внесення пестицидів існують окремі вимоги (повинні бути отруйними для шкідливих організмів і безпечними для людини, свійських тварин і навколишнього фауни; повинні бути стандартними за складом, стабільними при збереженні і мати маленькі дози витрачання), вони все ж мають високий ступінь отруйності, і особливо ті, що містять стійкі з'єднання. Таким чином, обробка сільськогосподарських або інших угідь пестицидами забруднює навколишнє середовище. Вони адсорбуються органічними речовинами грунтів і мінеральними колоїдами.            Незважаючи на відносно локальне застосування пестицидів, деякі з них поширилися на всій планеті. Наприклад, в Антарктиді за десятки тисяч кілометрів від зон застосування пестицидів льодовиковий панцир нагромадив понад 2000 т ДДТ (найбільш канцерогенний і мутагенний препарат), який був заборонений для застосування ще понад 20 років тому. В організмі риб і пінгвінів, які живуть біля берегів цього материка, і тепер знаходять цей пестицид.             За даними багатьох наукових установ, з часом шкідники виробляють стійкість не тільки до одного, а навіть до декількох пестицидів. Тому доводиться збільшувати дозу отрутохімікатів на одиницю сільськогосподарської продукції, що призводить до зростання надходження їх у навколишнє середовище. Отже, пестициди все більше залучаються в кругообіг речовин у природі і стають негативним діючим фактором в біосфері. Стійкість до факторів середовища (сонячне світло, кисень, мікробіологічне розкладання, можливість отрутохімікатів тривалий час зберігатися) здебільшого визначає їх небезпеку. Найбільш стійкі до розкладання є хлорорганічние з'єднання. Фосфорорганітчние і карбамідні з'єднання розкладаються протягом декількох десятків днів після застосування. Часто продукти розпаду виявляються токсичніша, ніж вихідна речовина. Найбільш небезпечна концентрація цих речовин в ланцюгах харчування.              Більшість пестицидів токсичні для багатьох живих організмів, у т.ч. і людини. Накопичені в рослинних тканинах, вони потрапляють при поїданні кормів худобою у тканини тварин, де відкладаються в неприпустимою концентрації. З фруктами людина поглинає і накопичені в них пестициди або продукти їх розпаду, які поступово накопичуються в організмі, викликаючи низку фізіологічних порушень з небажаними наслідками.     Як свідчить світова практика, при неправильному застосуванні пестициди для людини дуже токсичні. При спеціальному вивченні виявлена їх мутагенна активність - здатність змінювати спадковість. Частина пестицидів є канцерогенними. У деяких людей пестициди викликають алергічну реакцію.          Внаслідок широкого застосування пестицидів різко скоротилася кількість запилювачів на посівах сільськогосподарських культур. Досить сказати, що 80% всіх рослин опиліваются комахами, тому їх загибель призводить до зниження врожаю.         Незважаючи на негативний вплив на живі організми, пестициди поки що не можуть бути зняті з виробництва, так як з їх допомогою зберігається значна частина врожаю. Зробити це можна лише тоді, якщо будуть знайденої ефективні і нешкідливі для навколишнього середовища заходи боротьби з шкідниками, хворобами рослин і бур'янами. Вже застосовується інтегрована система захисту рослин. Вона передбачає для боротьби зі шкідниками та хворобами поруч з пестицидами застосування агротехнічних і меліоративних заходів та використання біологічних методів.       Усі складові частини цієї системи доповнюють одна одну, і лише виконання всього комплексу заходів забезпечує високу економічну ефективність і відносну прийнятність для навколишнього середовища. Біологічні методи регулювання кількості шкідників є найбільш перспективними.            У Державній програмі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів України на 1991 -1995 рр.., І на період до 2005 р. передбачено застосування біологічних засобів захисту сільськогосподарських культур під шкідників і хвороб на площі 20 млн. га, майже на кожному другому гектарі сільськогосподарських угідь.                Багатообіцяючим напрямком є створення бактеріальних і вірусних препаратів селективної дії для комах-шкідників. Такі препарати вже проходять перевірку в багатьох країнах.        Ще одним важливим напрямком боротьби з шкідниками сільського і лісового господарства стануть так звані пестициди третього покоління. Йдеться про препарати з числа гормонів, антігормонов та інших речовин, які діють на біохімічні системи відповідних видів комах і організмів.  Охорона грунтів від надлишку добрив має ряд спільних організаційних заходів з охороною грунтів від надлишку пестицидів. В Україні давно ведеться контроль над забрудненням грунтів сільськогосподарських районів, в оточенні міст і промислових центрів, а також на фоновому рівні. У грунтах сільгоспугідь контролюються всі пестициди, їх вміст визначається відразу після обробок, а також в наступні періоди, щоб визначити швидкість розкладання.             З метою дослідження токсичності та окремих можливих наслідків від застосування пестицидів під час вступу їх у кормові ланцюга в 60-ті роки в Києві був створений Всесоюзний (нині Київський) науково-дослідний інститут гігієни і токсикології пестицидів, він вивчає токсикологію як вітчизняних, так і закордонних препаратів. На базі інституту функціонує єдина державна система контролю за вмістом пестицидів у харчових продуктах. Ухвалене рішення про включення до десть на харчові продукти даних про вміст залишків пестицидів. Встановлені також норми вмісту пестицидів у воді та інших об'єктах навколишнього середовища.  Грунти територій, що прилягають до міст і промислових комбінатах, контролюються на вміст у них важких металів. У виділених пунктах України 2-3 рази на рік відбирають проби грунту і снігу для подальшого аналізу на органічні та неорганічні забруднюючі речовини. Складається карта розподілу забруднення на території України. Ці дані є цінним джерелом інформації, їх використовують при розробці та вжиття заходів щодо зниження забруднення навколишнього середовища отрутохімікатів.

 

2.3. ЗАБРУДНЕННЯ ВАЖКИМИ  МЕТАЛАМИ.

 

 Даний вид забруднень  вже становить значну небезпеку,  тому що важкі метали нерідко  володіють високою токсичністю  і здатністю до акумуляції  в плодах. З важких металів,  сполуки яких забруднюють грунт,  можна назвати Cd (кадмій), Cu (мідь), Cr (хром), Ni (нікель), Co (кобальт), Hg (ртуть), As (миш'як), Mn (марганець).

 

2.4. ЗАБРУДНЕННЯ РАДІОАКТІВНИМИ РЕЧОВТНАМИ.  

 

 Радіоактивні з'єднання  стоять дещо відособлено за  своєю небезпеки, перш за все  тому, що за своїми хімічними  властивостями вони практично  не відрізняються від аналогічних  НЕ радіоактивних елементів і  легко проникають у всі живі  організми, вбудовуючись в харчові  ланцюжки. З радіоактивних ізотопів  можна відзначити як приклад  один найбільш небезпечний - 90Sr (ст?? онцій-90). Даний радіоактивний  ізотоп має високий вихід при  ядерному поділі (2 - 8%), великий період  напіврозпаду (28,4 року), хімічну спорідненість  з кальцієм, а, значить, здатність  накопичуватися в кісткових тканинах  тварин і людини, відносно високу  рухливість в грунті. Сукупність  вищезгаданих якостей роблять  його дуже небезпечним радіонуклідом. 137Cs (цезій-137), 144Ce (церій-144) і 36Cl (хлор-36) також є небезпечними радіоактивними  ізотопами. Хоча існують природні  джерела забруднень радіоактивними  сполуками, але основна маса  найбільш активних ізотопів з  невеликим періодом напіврозпаду  потрапляє в навколишнє середовище  антропогенним шляхом: в процесі  виробництва та випробувань ядерної  зброї, з атомних електростанцій, особливо у вигляді відходів  і при аваріях, при виробництві та використанні приладів, які містять радіоактивні ізотопи і. т. д.

3.  Стан грунту в  Україні.

 

  Лабораторіями щорічно проводиться аналіз забруднень грунту, перш за все, грунтові зразки перевіряються на наявність пестицидів. Більшість показників відображають, в цілому, благополучну ситуацію з грунтом.  Однак, пестицидне навантаження коливається по районах від 0,31 кг/га до 4,06 кг/га. Асортимент пестицидів, що застосовуються в Україні, в останні 5 років зазнав істотних змін. На зміну хлорорганічним і фосфорорганічних сполук прийшли пестициди нового покоління з групи сульфонілсечовини, триазолів, перетроідов. Істотно знижено застосування ртутьвмісних препаратів, фунгіциди представлені, в основному, медьсодержащімі препаратами. Норма витрати таких препаратів низька і складає 5-200 г/га. Для охорони здоров'я населення України та навколишнього природного середовища, необхідно вживати заходів з наведення порядку регламенту застосування пестицидів. Це особливо стосується фермерських і селянських господарств. Зараз фітосанітарна обстановка в їх садах не контролюється службою захисту рослин, фермери не навчаються правилам роботи з пестицидами, а їхня продукція недостатньо контролюється на вміст токсичних елементів і залишкової кількості пестицидів. Запобігти потрапляння шкідливих та отруйних мінеральних речовин на фрукти можливо шляхом дотримання доз і термінів хімічної обробки та внесення добрив, раціонального поєднання біологічних, механічних та хімічних засобів захисту, органічних і мінеральних добрив. 

 

Список лiтератури

 

1. «Вплив атмосферного  забруднення на властивості грунтів» - М.: МГУ, 1990.

2. Державний доповідь  «Про санітарно-епідеміологічну  обстановку в Україні у 1994 році»  -- Київ: Комітет Держсанепіднагляду  України, 1995.

3. Добровольський Г. В., Гришина Л. А. «Охорона грунтів» - М.: МГУ, 1985.

4. Ільїн В. Б. "Важкі  метали в системі грунт-рослина» - Новосибирск: Наука, 1991.

5. Круглов Ю. В. «Мікрофлора  грунту та пестициди» - М.: Агропромиздат, 1991.

6. Реуце Н., Кирста С.  «Боротьба із забрудненням грунту»  - М.: Агропромиздат, 1986.

7. Соколова Т. А., Дронова  Т. Я. «Зміна грунтів під  впливом кислотних випадінь»  - М.: МГУ, 1993.