Традиційні методи здоров’я

 
 
 
 
 

Реферат на тему:

„Традиційні методи здоров’я” 

 

     В комплексному підході до традиційних  методів здоров’я слід в першу чергу виділити загальний напрямок – дотримання здорового способу життя. Здоровий спосіб життя – це діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров'я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках.

    Здоровий  спосіб життя передбачає знання і  дотримання режиму навчання та відпочинку, правил харчування й особистої гігієни, визначення й обов'язкове виконання  фізичних вправ, які забезпечують оптимальний  руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків, алкоголю, тютюну. При цьому велике значення має правильний вибір індивідуальних оздоровчих систем або їхнє поєднання  та практичне використання з метою  зміцнення здоров'я (самомасаж, загартовування, дихальні вправи, аутогенне тренування тощо).

    Дотримання  здорового способу життя впливає  на формування, збереження та зміцнення  здоров'я, сприяє інтелектуальному і  духовному розвиткові особистості, успішному навчанню.

    Спосіб  життя впливає й на фізичний стан здоров'я людини. Оптимальний руховий  режим сприяє гармонійному розвиткові її тіла і забезпечує високий рівень функціонування систем організму. Це, у свою чергу, є умовою високої  працездатності людини. На фізичне  здоров'я позитивно впливає дотримання правил особистої гігієни, режиму навчання і відпочинку, правильного харчування, загартовування, а також ряд інших  чинників, які зумовлюють

    позитивне функціонування організму.

    Здоровий  спосіб життя людини, позитивно впливаючи  на стан її здоров'я, на її духовність, моральні орієнтири, формування певних рис характеру (напр., волі, оптимізму, цілеспрямованості) та інші якості, полегшує переборювання психоемоційних навантажень, стресових ситуацій, що свідчить, у  свою чергу, про високий рівень її психічного здоров'я.

    Підтриманню такого рівня сприяє, наприклад, релаксація, аутогенне тренування, метод словесно-образного  емоційно-вольового управління станом людини.

    Духовне здоров'я та краса – нерозривні поняття, а краса – це гармонія всебічних якостей особистості, що забезпечує її цілісність.

    Здоровий  спосіб життя людини допомагає їй зрозуміти, у чому полягає сенс життя. Він виховує певною мірою співчуття, доброзичливість, терпимість до оточуючих.

    Здоровий  спосіб життя також сприяє самореалізації особистості. Спосіб самореалізації індивіда залежить від його устремлінь, а  також від шкали моральних  цінностей, яка склалася в його уяві.

    Поміркуйте  про себе і спробуйте визначитись  у тому, хто ви і що ви собою  становите. Зафіксуйте дані самоаналізу, а після закінчення школи знову себе перевірте і зіставте результати.

    Отже, здоровий спосіб життя сприяє зміцненню  соціального здоров'я особистості  та суспільства в цілому. Він включає  в себе

    цінності  високого порядку, оскільки спрямований  на гуманізацію й активізацію  людської діяльності, удосконалення  індивідуальних якостей особистості.

    Вчений  І.П.Павлов стверджував: «Здоров'я –  це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок...»

      Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між  народами і зміцнення миру".

      Сама  мета гармонійного (всебічного) розвитку особистості є продуктом історії  розвитку людства. Але умови для  її реалізації особистість одержує  лише на певному етапі історичного  розвитку. Всебічний розвиток людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх напрямках  діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній та ін.). Але для  цього потрібно розвинути структуру  особистості, зробити її комунікативною, здатною до перетворюючої художньої  діяльності, сформувати ціннісні орієнтації. Це можливо за умови різноманітності  змісту, форм і способів діяльності людини та їх оптимального поєднання  у процесі її культурного розвитку.

      У процесі культурного розвитку людина послідовно діє у трьох напрямках. Перш за все, вона засвоює культуру, виступаючи об'єктом її впливу. Іншими словами, під впливом культури формується людська особистість, розвиваються її здібності.

      По-друге, у процесі творчої діяльності особа створює нові культурні цінності, виступаючи в даному випадку як суб'єкт культурної творчості (пошук нових шляхів, засобів, раціональних методів фізичного виховання тощо).

      Нарешті, третій аспект культурного розвитку полягає в тому, що культура інтегрується в суті самої особи, яка функціонує в культурному середовищі як конкретний носій культурних цінностей, поєднуючи в собі загальне, властиве культурі в цілому, і особисте, привнесене в культуру на основі індивідуального життєвого досвіду, рівня знань, світогляду тощо.

      Специфічною основою змісту фізичної культури як особливої і самостійної галузі культури є раціональна рухова активність людини як фактор її підготовки до життєдіяльності  через оптимізацію фізичного  стану. Вона виникла і розвинулась  одночасно з загальною культурою  людства. Майже одночасно (ще в первісному суспільстві) виник і один з її основних компонентів — фізичне виховання; пізніше виникають спорт і фізична рекреація.

      В особистішому аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку її фізичних сил і рухових навичок та здоров'я. Вона дозволяє з допомогою своїх специфічних засобів і методів розкривати потенційні фізичні можливості людини.

      Діяльність  у галузі фізичної культури має і  матеріальні, і духовні форми  вираження. Впливаючи на біологічну сферу людини комплексом засобів  і методів, фізична культура неминуче впливає на інтелектуальну, емоційну, духовну сфери особистості в силу єдності та взаємообумовленості функціонування матеріального і духовного в людині.

      З матеріальною культурою фізична  культура пов'язана процесом рухової  діяльності, яка є її головним змістом, що матеріалізується у фізичних якостях  людини. Крім того, вона спирається на матеріальну базу (спортивні снаряди, інвентар, майданчики, зали, палаци та ін.).

      З духовною культурою фізична культура пов'язана наукою, спортивною етикою, естетикою, тощо.

      Таким чином, характеризуючи фізичну культуру, необхідно розглядати щонайменше три  аспекти.

      1. Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; онтимізацію здоров'я і працездатності.

      2. Предметно-ціннісний  аспект представлений матеріальними (матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.

      3. Результативний аспект  характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності. Найсуттєвішим результатом повноцінного використання фізичної культури є виховання готовності людини взяти на себе відповідальність за свій фізичний стан і здоров'я після закінчення шкільного курсу "фізична культура".

      Таким чином, фізичну культуру можна визначити як сукупність досягнень суспільства у створенні і раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямованого фізичного та духовного Удосконалення людини.

      Термін "фізична культура" використовується і в інших, вужчих значеннях., наприклад, кажуть про "фізичну культуру особистості", розуміючи під цим втілені  в самій людині результати використання матеріальних і духовних Цінностей  фізичної культури в широкому розумінні  цього поняття.

      Отже, фізичну культуру особистості можна  визначити як сукупність властивостей людини, які набуваються у процесі  фізичного виховання І виражаються  в й активній діяльності, спрямованій  на всебічне удосконалення своєї  фізичної природи та ведення здорового  способу життя

      "Фізичною  культурою" називають навчальну  дисципліну в школі, профілактичні  І лікувальні заняття в лікарнях  та Інших аналогічних закладах, вона широко використовується  у виробничій сфері та ш  У цих випадках, щоб уникати  плутанини, необхідно користуватись  терміном, додаючи відповідні прикметники, "особиста фізична культура", "шкільна фізична культура", "лікувальна фізична культура", "виробнича фізична культура" тощо

      У змісті фізичної культури і пов'язаних з нею явищах умовно можна виділити дві основні частини (сторони)

      • функціонально-забезпечуючу, представлену всім тим цінним, що створюється І використовується суспільством як спеціальні засоби, методи й умови їх застосування, що дозволяють оптимізувати фізичний розвиток та забезпечити певний рівень фізичної підготовленості людей,

      • результативну, представлену позитивними  результатами у фізичному розвитку і підготовленості, що стали наслідком  використання цих засобів, методів  і умов.

      Названі сторони фізичної культури єдині. Перша  сторона ніби переходить у другу  завдяки практичній діяльності у  процесі фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчій діяльності та масовому фізкультурно-спортивному  русі Проте між сторонами фізичної культури на певних етапах й розвитку можуть виникати несуттєві і навіть суттєві невідповідності їх причиною є неузгодженість окремих елементів  змісту. Наприклад, при високому рівні  матеріального забезпечення і низькому рівні кваліфікації фахівців неможливо  досягти належного рівня фізичної підготовленості

      Фізична культура є результатом багатогранної  творчої діяльності суспільства  Вона успадковує культурні цінності, створені суспільством на попередніх етапах, і розвиває їх залежно від  політичних, економічних, матеріальних можливостей певної Історичної епохи

      Основні сфери та напрямки впровадження фізичної культури передбачені Главою II Закону України "Про фізичну культуру і спорт". Показниками стану  розвитку фізичної культури є:

      • рівень здоров'я, фізичного розвитку та підготовленості різних верств населення,

      • ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності,

      • рівень розвитку системи фізичного  виховання,

      • рівень розвитку самодіяльного масового спорту,

      • рівень забезпеченості кваліфікованими  фахівцями,

      • рівень впровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу,

      • відображення явищ фізичної культури у творах мистецтва І літератури,

      • матеріальна база,

      • рівень спортивних досягнень. 

      Велике значення у вихованні дівчат, майбутніх жінок і матерів, мають гімнастичні вправи. Вони, як засіб фізичного виховання, повинні, на думку Ж. Руссо, забезпечити дівчатам прекрасну будову тіла, розвинути грацію і силу, підготувати до легких пологів і народження здорового потомства. Адже здоров'я матерів є одним з вирішальних факторів, які зумовлюють здоров'я народжених ними дітей. У свою чергу, здоров'я жінок дітородного віку формується протягом всього попереднього періоду життя і, особливо, у підлітковому віці. Проте у попередні роки увага підліткової медичної служби зосереджувалося на хлопчи-ках-підлітках. Цей пріоритет був зумовлений їхньою майбутньою військовою службою. 1 тільки останнім часом почали усвідомлювати важливість збережен- . ня здоров'я дівчаток як майбутніх матерів, змістилися акценти на збереження їхнього соматичного і репродуктивного здоров'я.