Рослини

 
 

1.3.  Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 

     Реформування  загальної середньої освіти відповідно до Закону України “Про загальну середню  світу” передбачає реалізацію принципів  гуманізації, демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетенцій.

     Відповідно  до цього змінюються і підходи  до оцінювання навчальних досягнень  школярів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає вираховування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

     Визначення  рівня навчальних досягнень учнів  є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому  підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетенцію, тобто загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, здібностях, цінностях, набутих завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Воно формується передусім на основі опанування змістом загальної середньої освіти.

     Виявити рівень такого опанування і покликане  оцінювання.

     Об’єктом  оцінювання навчальних досягнень учнів  є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

     Основними функціями оцінювання навчальних досягнень  учнів є:

• контролююча;
• навчальна;
• стимулюючо-мотиваційна;
• виховна.

 

     З метою забезпечення об’єктивного асоціювання  рівня навчальних досягнень учнів нині діє 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів, в основі якої лежать чотири рівні навчальних досягнень учнів:

• початковий;
• середній;
• достатній;
• високий.

 

     Міністерством освіти України визначено такі критерії оцінювання знань учнів, отриманих на уроках музики: [3] 

Рівні навчальних досягнень  учнів	Бали	Критерії  оцінювання навчальних досягнень учнів
І початковий	1	Учень сприймає та виконує музичні твори  на початковому рівні, небагатослівно їх характеризує, демонструє слабо сформоване художньо-образне мислення, елементарні навички та вміння у практичній музичній діяльності.
	2	Учень володіє незначною частиною тематичного  матеріалу, має слабо сформований  рівень сприйняття музичних творів, виявляє недостатньо сформоване вміння та навички, володіє незначною частиною спеціальної муз. термінології, його словниковий запас дозволяє викласти думку на елементарному рівні.
	3	Учень здатний сприймати та виконувати окремі фрагменти муз. творів з конкретним образно-художнім змістом, знає незначну частину муз. тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та словниковим запасом.
ІІ середній	4	Учень здатний сприймати та виконувати муз. твори на репродуктивному рівні, але не розуміє художньо-образної сфери музичних творів, застосування знань та спеціальної музичної термінології на практиці задовольняє. (задовільне)
	5	Учень володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи виконати окремі муз. твори, котрі  мають художньо покрутну словесну, понятійну основі, але не завжди вміє інтерпретувати муз. твори, що вимагають абстрактного художнього мислення; виявляє недостатнє знання спеціальної муз. термінології, його словниковий запас небагатий.
	6	Учень здатний сприймати і відтворювати значну частину муз. матеріалу, але має слабо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує  муз. твори, його розповідь потребує уточнень і додаткових запитань; учень виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз – інтерпретацію муз. твору, порівняння, висновок щодо прослуханої чи виконаної музики.
ІІІ достатній	7	Учень здатний сприймати та виконувати муз. твори, але робить непереконливі  висновки, непослідовно викладає свої думки, допускає термінологічні помилки; учень знає найважливіший тематичний музичний матеріал, але знання нестійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у муз. діяльності учня.
	8	Учень вміє сприймати і виконувати муз. твори, досить повно аналізує художньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення. Йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень, не завжди вміє поєднувати муз. твори та життєві явища; Недостатньо володіє спеціальною муз. термінологією  при аналізі музичних явищ.
	9	Учень виявляє глибоке засвоєння тематичного муз. матеріалу, але допускає несуттєві неточності у використанні спеціальної музичної термінології, які потребують зауваження чи коригування, трапляються поодинокі недоліки у виконанні муз. твору і художньо-образному оформленні його роздумів про прослухану музику; не завжди самостійно систематизує та узагальнює музичний матеріал.
ІV високий	10	Учать має міцні, грунтовні знання. Але, аналізуючи муз. твори, допускає неточність у формулюваннях та спеціальній  музичній термінології, не завжди обґрунтовано може довести свою думку щодо музичних явищ, йому важко виконати окремі фрагменти муз. твору. Зазначені неточності може виправляти самостійно.
	11	Учень володіє тематичним музичним матеріалом у повному обсязі, вміє використовувати набуті знання. Вміння і здібності у нових музичних завданнях, демонтує повноту знань спеціальної музичної термінології, їхнє усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, аналізувати, інтерпретувати муз. твори, асоціювати життєвими явищами, застосовувати здобуті знання у музичній діяльності.
	12	Учень має глибокі, свідомі знання тематичного  музичного матеріалу, здатний їх систематизувати, узагальнити, свідомо  сприймати та виконувати муз. твори, широко застосовувати асоціативні зв’язки між муз. творами, творами інших мистецтв та життєвими явищами; вільно та свідомо використовувати спеціальну музичну термінологію у роздумах, висновках та узагальненнях щодо прослуханого чи виконаного твору, пропонує нетипові, цікаві художньо-творчі уявлення; рівень світосприйняття і світовідчуття мистецького мислення достатньо високий; самостійно і творчо використовує набуті знання, вміння та здібності в музичній діяльності, має найвищий рівень творчого самовиявлення у різних видах музичної діяльності.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ.

Урок  музики та основні  форми його організації 
 

     За  десятиліття існування системи  обов’язкової загальної шкільної освіти накопичено великий досвід у галузі теорії та практики музично-естетичного виховання учнів. За ці роки було зроблено багато позитивних кроків, внесено багато докорінних змін у систему музичних зайнять у загально-освітній школі.

     На  різних етапах розвитку школи музичні  заняття проводилися в різних формах, і в 40-х роках у якості основної форми навчально-виховного процесу встановився урок. До того часу існували такі форми музичних зайнять, як екскурсія та практичні зайняття з різних видів музичної діяльності.

     Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти, кожний вчитель шукає свої напрямки у навчанні. Дуже важливо не втратити головне – людину, як особистість, яка не тільки має знання з історії, економіки чи права, а й здатна розуміти і відчувати прекрасне, а отже, співчувати іншим людям.

     У 80-х роках ХХ століття уроки музики називались уроками співів. Однією з найважливіших змін стало перейменування уроків співу в уроки музики. За цим, здавалось би, незначним зовнішнім фактом приховано дуже важливий внутрішній зміст. Адже уроки співу, як правило, обмежували своє завдання навчанням школярів хоровому співу та незначним основам музичної грамоти. Зайомство з музикою було зведене майже виключно до репертуару, освоєному в класі на уроках. До того ж такий репертуар був обмежений порівняно невеликими виконавськими можливостями учнів. А от уроки музики, в жодній мірі не заперечуючи важливість хорового співу, ставлять перед собою більш широке завдання – ввести учнів у світ великого музичного мистецтва, навчити їх любити та розуміти музику, все багатство та розмаїття її форм та жанрів. Іншими словами кажучи, метою уроків музики в ЗОШ є виховання музичної культури учнів як необхідної частини їх духовної культури.

     Поняття “музична культура” досить об’ємне. Воно включає в себе такі аспекти:

     а) морально-естетичні почуття і  переконання, музичні смаки і  запити;

     б) знання, навички і вміння, без  яких неможливо засвоїти музичне  мистецтво (сприймання, виконання);

     в) музичні, творчі здібності, які визначають успіх музичної діяльності.

     На  уроках музики учні знайомляться з  кращими зразками української народної музики, фольклору, творами композиторів-класиків, масовими піснями. Основою виховання  музичної культури учнів є засвоєння  саме класичної спадщини. Важливим завданням музичного виховання в школі є формування, як уже згадувалося, музичної культури учнів у процесі спілкування з музикою, внаслідок чого формуються їхні інтереси, погляди, смаки тощо.

     Доба  технічного прогресу розширила можливості слухання музики. Якщо декілька десятиріч тому уява про музику пов’язувалась лише з концертним залом, то в наш час все виглядає зовсім інакше. Учні розширюють свій музичний світогляд за допомогою телевізорів, магнітофонів, програвачів, комп’ютерів, аудіо і відеозаписів, касет тощо. В таких умовах музичне виховання набуває ще більшої значимості.

     Основною  формою організації музично-виховної роботи в школі є урок музики. Він включає в себе різні види музичної діяльності учнів:

• спів;
• музично-ритмічні рухи;
• гра на дитячих музичних інструментах;
• слухання музики;
• музична грамота.

     На  уроках музики панує особлива емоційна атмосфера. Це пов’язане з тим, що музика – це мова почуттів. Вона хвилює, викликає в дітей певні настрої і переживання. Отримані враження посилюються під впливом учителя, який передає свої почуття не тільки у виразному виконання твору, але і в слові, міміці, жестах. Таким чином, концентруючи увагу учнів на звучанні музики і розвиваючи їхню увагу, вчитель допомагає дітям увійти у світ музики, музичних образів і яскраво відчути їх виразність.

     Уроки музики мають багато як спільних, так  і відмінних рис. Кожен урок повинен  бути добре продуманий та спланований  наперед, адже без цього не можна  доясгнути добрих результатів. Вчитель  повинен чітко сформулювати перед  собою мету і завдання уроку, визначити зміст та його структуру, засоби і методи, прийоми роботи. До кожного уроку вчитель повинен дуже уважно готуватися. Сама підготовка до уроку залежить від педагогічних вмінь та майстерності вчителя. При підготовці до уроку слід також враховувати вікові особливості учнів, їх музичну підготовку.

     Щоб спілкування на уроці музики було продуктивним, вчитель повинен добре  знати  своїх учнів, їх особливості  та можливості, і виходячи з цього  знання, правильно планувати та виконувати  спілкування. Оскільки на уроці музики переважають колективні форми спілкування, важливо знати склад класу, його музично-творчий потенціал, систему взаємовідносин, психологічні і перш за все ціннісні особливості учнів, які впливають на ефективність спільної діяльності.[4, 123].

     У зміст уроку входять твори різні за характером, настроєм, а тому для досягнення його цілісності важливо добре визначити його структуру, тобто послідовність різних видів музичної діяльності. Вчитель повинен підходити творчо до побудови уроку, тільки тоді структура уроку буде гнучкою. Урок повинен проходити по заздалегідь наміченому плану, однак у процесі можливі несподівані ситуації та непердбачувані ускладнення. У таких випадках вчитель повинен вміти швидко зорієнтуватися в ситуації, що склалася, і вміти оперативно перебудувати хід уроку, враховуючи ті обставини, що виникли непердбачено. Професійний досвід вчителя дозволяє йому не розгубитися в такій ситуації і в кожному конкретному випадку прийняти відповідне правильне рішення. 
 

2.1.  Типи уроків 

     Кожний  шкільний предмет має, як уже згадувалося, свою специфіку.  Головним завданням одних – озброїти учнів науковими знаннями, інших – допомогти оволодіти певними способами діяльності. Музика – це предмет, основною метою якого є формування досвіду емоційно-ціннісних відносин між людьми. Саме ця особливість предмету зумовлює і особливі типи та форми проведення уроків.

     Традиційними  є такі типи уроків:

1. Організаційний;
2. Комбінований;
3. Домінантний (переважає один із видів музичної діяльності: спів, слухання, МРР, гра на ДМІ, творчі завдання).
4. Контрольно-перевіряючий;
5. Комплексний;
6. Урок-інтерв’ю;
7. Урок-захист;
8. Телеурок з використанням учбових програм;
9. Тематичний;
10. Підсумковий, заключний.

     У 70-х роках ХХ століття Д. Кабалевський створив принципово нову систему музичних зайнять. В її основі лежить тематична єдність. Відповідно до тематичної побудови в його програмі виділені і певні типи уроків музики:

• урок введення в тему;
• урок поглиблення теми;
• урок узагальнення;
• заключний урок-концерт.

     Методистами України, провідними вчителями музики були запропоновані і розроблені нові різноманітні, цікаві, корисні та демократичні типи уроків, до яких належать:

• урок вікторина;
• урок-оркестр;
• урок-конкурс;
• урок-подорож;
• урок-“круглий стіл”;
• урок-самопізнання;
• урок-картинна галерея;
• урок-конференція.

     Урок-вікторина, урок-концерт проводяться в кінці півріччя з метою підсумувати знання учнів.

     Урок-подорож вибудовується на відображенні в музиці картин природи (“Подорож по морях та океанах”, “Подорож по Україні” і ін.).

      Урок-“круглий стіл” – це насамперед слухання музики і бесіда про неї.

      Урок-вікторина має на меті перевірку знать учнів і може проводитися після завершення вивчення якогось навчального матеріалу чи теми.

      Урок-конкурс – це творче змагання учнів на краще виконання пісні чи музичного твору.

      Урок-оркестр розвиває в учнів почуття колективної творчості. Граючи на простеньких дитячих музичих інструментах – таких як сопілочка, тамбурин, дзвіночки, діти вчаться музикувати у колективі. Проявивши трішки фантазії, на музичні інструменти можна перетворити і зовсім „немузичні”, на перший погляд, речі – гребінець, дзвоник, пляшечку з-під Коли, наповнену горохом тощо.

      Безперечно, що цей список можна продовжувати, доповнювати, розширювати. Кожен може внести щось своє, оригінальне, нове у  проведення уроку музики. Важливо при цьому не ставити собі за мету втілення нової форми лише заради форми. Адже ці оригінальні нетрадиційні форми проведення уроків повинні мати на меті покращення засвоєння учнями навчального матеріалу.

     Кожнен  урок музики має свою специфіку. При цьому головна мета одних – допомогти оволодіти певними засобами діяльності, інших – розвинути творчу уяву та здібності учнів. Деякі з уроків підводять до глибоких роздумів про музику, а інші просто настроюють на веселий лад. Та вчитель завжди повинен усвідомлювати головне завдання уроку: чи то повторення музичного матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і навичок, засвоєння нових понять, закономірностей або ж прагнення до реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому уроці.