Генна Інженерія

        За останніми  підрахунками експортні втрати  США склали 20 мільйонів дол. тільки  через те, що Франція морально  не готова купляти і культивувати  гм-маїс. Австрія і Люксембург  законодавчо заборонили виробництво генетичних мутантів, а грецькі фермери під чорними прапорами і з плакатами в руках увірвалися на поля Беотії (Центральна Греція) і знищили плантації, на яких британська фірма “Зенека” експериментувала з помідорами. 1300 англійських шкіл вилучили зі своїх меню їжу, яка містить трансгенні рослини. З 1995 року діє заборона Євросоюзу на ввезення яловичини зі Сполучених Штатів, вважається, що там забагато гормонів.

        Найближчим  часом Європейський союз має  прийняти ясний спосіб мічення  всіх продуктів – чи містяться в них гм-інгредієнти, а якщо так, то які саме і що там змінено. На сьогоднішній день внутрішній ринок ЄС і досі залишається бастіоном, недоступним для біотехнічних компаній. В ЄС дозволені лише 18 гм-продуктів (в США таких продуктів нараховуються десятки, а скоро і сотні), з них 13 – рослинного походження. Це стійкі до гербіцидів соя, рапс, кукурудза і цикорій, Bt-кукурудза, а також гвоздика зі зміненим забарвленням квіток. В 30 країнах світу діє правило, відповідно до якого упаковки продуктів, при виготовленні яких використовувались досягення генної інженерії, повинні містити відповідну інформацію, щоб споживачі могли самі робити свій вибір. Проте у багатьох випадках, наприклад, коли гм-соя використовується для виготовлення м’ясних напівфабрикатів, виробники про це покупцям не повідомляють.

2.4 Переваги  генної інженерії

        Вчені та  піарщики від біотехнології стверджують,  що генетична інженерія нічим  не відрізняється від звичайних  методів селекції рослин і  тварин, просто результатів можна досягти набагато швидше. За умов стрімкого зростання населення на планеті швидкість, з якою можна продукувати організми з новими корисними властивостями, справді є дуже вагомим фактором “за” генетичну інженерію.

        За допомогою  генетичної інженерії можна збільшити вміст корисних речовин і вітамінів порівняно з “чистими” сортами. Наприклад, можна вставити вітамін А в рис, для того щоб вирощувати його в регіонах, де люди відчувають його нестачу. Можна значно розширити ареали посіву сільськогосподарських продуктів, пристосувавши їх до екстремальних умов, таких як засуха і холод. Шляхом генетичних модифікацій можна значно зменшити інтенсивність обробки полів пестицидами та гербіцидами, оскільки гм-рослини вже самі мають імунітет до певних шкідників або вірусів. Генетично зміненим продуктам можна надати лікувальних властивостей. Наприклад, уже створені банан з вмістом анальгіну і салат, який самостійно виробляє вакцину проти гепатиту В. Їжу з гм-продуктів можна зробити дешевшою, смачнішою і менш вибагливою щодо умов зберігання. Кардинально можна змінити катастрофічну ситуацію з лісами – легенями нашої планети. Їх тепер можна буде вирощувати набагато швидше і з меншими затратами. Деревина стане набагато доступнішою: створюватимуться плантації швидкоростучих і стійких до впливу гербіцидів монокультур, які не матимуть природних конкурентів.

III. Проблеми  і перспективи

3.1. Проти генної інженерії

Підвищена небезпека алергічних реакцій 

        Загрозу масового захворювання, викликаного вживанням у їжу трансгенних продуктів ледве вдалося попередити у 1996 році вченими штату Небраска. Завдяки тестам на тваринах виявилось, що ген бразильського горіха, введений в ДНК сої, здатен викликати смертельно небезпечну алергію у багатьох людей, чутливих до цього горіха. Люди, котрі страждають від харчових алергій (а це приблизно 8% американських дітей), наслідки яких можуть бути найрізноманітнішими – від простого нездужання до раптової смерті – ледве не стали жертвами впливу чужих протеїнів, вбудованих в ДНК звичайних харчових продуктів. Тестування гм-продуктів на алергітиках не входить до обов’язкової програми випробування нових продуктів, а те, що алерген був вчасно помічений, можна назвати щасливою випадковістю, інакше життя тисяч людей, котрі не переносять горіхів, опинилися б під загрозою.   

Можлива токсичність і небезпека  для здоров’я

        У 1989 році одна з найбільших  японських хімічних компаній Showa Denko поставила на американський  ринок новий гм-варіант відомої  харчової добавки L-tryptophan. В результаті 37 чоловік загинули, а більш ніж 5000 стали інвалідами з потенційно смертельним діагнозом – синдром еозіафільної міалгії (EMS, невиліковна і дуже болюча хвороба крові). Крім того, добре відомо, що проявів токсичної дії білка можна чекати більш ніж тридцять років. Білки, з яких складаються гм-продукти, принципово нові, оскільки є гібридами білків рослинного і тваринного походження. Чи достатньо для з’ясування їх безпеки встановленого зараз трьохрічноо терміну випробувань? 

Стійкість до впливу антибіотиків

        Для того, щоб зрозуміти, чи  “вбудувався” потрібний ген  в ланцюжок ДНК, спеціалісти-генетики  мітять його спеціальним “маркером”. Частіш за все в ролі такого  маркера виступає ген стійкості  до антибіотиків. Якщо потрібна  клітина після “опилення” новим геном витримує дію цього антибіотика, значить цілі досягнуто і ген успішно вмонтований. Проблема полягає в тому, що одного разу вмонтувавши ген в ДНК, вивести його вже не можливо. В результаті виникає подвійна небезпека. По-перше, вживання в їжу стійких до антибіотиків продуктів незворотно нейтралізує дію антибіотиків, які приймаються в якості ліків. По-друге, поява великої кількості антибіотикостійких рослин може потягнути за собою появу антибіотикостійких бактерій. Дещо подібне спостерігалось кілька років тому в Данії, коли тисячі людей виявились жертвами епідемії сальмонельозу, викликаної новим, стійким до антибіотиків, штамом сальмонели.  

Вихід трансгенів з-під контролю

        На кожну упаковку з насінням генетично модивікованого Bt-бавовника фірми  Monsanto нанесений напис: “У Флоріді не садити на південь від Тампи (60-е шосе). Не для комерційного використання і продажу на Гаваях”. Що ж заставило керівництво цього біотехнологічного гіганта так обмежити посівні площі своїх культур? Виявляється, на Гаваях доволі поширений дикий родич бавовника Gossypium tomentosum, а в Південній Флоріді - Gossypium hirsutum. Обидва вважаються фермерами бур’янами. Можна тільки здогадуватись, яких збитків завдасть опилення гм-бавовником свого дикого родича-бур’яна. В результаті вийде стійкий до пестицидів і гербіцидів, невибагливий до температурного режиму, байдужий до жуків і паразитів плодовитий супербур’ян. Приблизно те ж саме може трапитись і з багатьма іншими видами культурних рослин, таких, як рапс, картопля, томати або боби. Всі вони мають досить поширених диких родичів, котрі найчастіше виступають бур’янами по відношенню до основної культури.

        До речі, навіть  культурний рапс часто є бур’яном  для інших культур, але через  свою вибагливість він вважається бур’яном незначним. Генетично ж змінений рапс розбещеним назвати не можна. Озброєний сучасною наукою, він дасть фору по виживанню будь-якій культурі, в компанію до якої його насіння занесе вітер. І пшеничні поля можуть досить швидко перетворитися на технічні рапсові. Вже були зафіксовані випадки, коли гм-рапс наділив стійкістю до гербіцидів свою родичку-бур’ян – дику гірчицю.

Поява супершкідників

        Якщо точніше, то такі вже з’явились. На Bt-кукурудзі вже живе коробочний (бавовниковий) черв’як, якому найбільш цінний природний пестицид  Bacillus thuringensis (Bt), як ранковий чай у ліжко. Наївно думати, ніби шкідники на атаки збоку людства не зреагують і перестануть поїдати врожаї, просто загинувши. Можливо не зразу, але мутанти, здатні їсти гм-рослини, обов’язково з’являться, і ми не знаємо, які там ще властивості вони отримають надодачу. Людство втягенться у своєрідну “гонку озброєнь”, а остання, як пам’ятаємо, загрожувала третьою ядерною війною і кінцем світу.

3.2 Екологічні ризики

       Вже доведено, що гм-рослини, такі, як тютюн  або технічний рис, який використовують  для виробництва пластику і  лікарських речовин, смертельно  небезпечний для гризунів, що  живуть на полі або поруч  з ним. Поки що ці рослини вирощують лише на еспериметальних полях, але що трапиться після повного вимирання їх в районах масових посівів – не береться сказати ніхто.

      Дещо подібне сталося  з озером Вікторія в 60-х роках  минулого століття, коли в нього  заселили нільського окуня. Потрапивши в сприятливе середовище і володіючи безсумнівною перевагою в силі, витривалості і плодючості, цей водний житель за лічені роки скоротив чисельність конкуруючих видів в декілька десятків раз, а більш ніж 200 видів знищив повністю. А через кілька десятиліть виявилось, що в прибережній зоні щезли ліси, береги були розмиті, а ерозія грунту досягла небачених досі темпів. Фактично, лише один чужий для  екосистеми вид, порушивши баланс, суттєво змінив її характеристики, і далеко не в кращий бік.

         Всупереч  біотехнологічній пропаганді останні  дослідження показали, що американські  фермери, які вирощують трансгенні  рослини, використовують як мінімум  стільки ж, а в деяких випадках  і більше пестицидів, ніж звичайно. Сільськогосподарські культури з генами стійкості до гербіцидів складали приблизно 70% усіх трансгенних культур, посаджених у 1998 році. Користь від використання цих культур полягає у тому, що фермери можуть використовувати таку кількість певного гербіциду,  яку вони захочуть, знищуючи бур’яни і не наносячи шкоди самим культурам. Вчені підрахували, що через вирощування стійких до гербіцидів рослин, використання токсичних гербіцидів широкого спектра дії, створених, щоб знищувати буквально все живе довкола, зросло в масштабах всієї планети приблизно втричі. 

        Дослідники, які  проводили експерименти в Мічиганському  державному університеті кілька  років тому, встановили, що створення  резидентних до вірусів трансгенних  рослин змушує ці віруси трансформуватися у нові, більш небезпечні форми. А вчені Орегону виявили, що генетично змінений мікроорганізм  Klebsiella planticola примудрився “з’їсти” практично всі поживні речовини, які знаходились у ґрунті. Агенство з охорони навколишнього середовища США у 1997 році виступило з аналогічними заявами з приводу трансгенної бактерії Rhizobium melitoli, яку раніше дозволив використовувати американський уряд.

        Завдяки “супервластивостям”  вбудованих генів деякі генетично  змінені рослини чи тварини  неминуче почнуть придушувати  дикі види таким же чином, як це часом трапляється із занесеними екзотичними для даної місцевості видами. Що станеться, коли у відкриті водойми будуть запущені короп, лосось, форель, які важать і їдять удвічі більше, ніж їх дикі родичі?

        Живі організми  без всілякої еволюції поміщаються в середовище, яке просто не знає, як до них пристосуватися. Ось в чому принципова різниця між селекційною роботою і генетичними експериментами. Маніпуляції з генами не залишають часу на перевірку – зашкодить це довкіллю чи ні? Зворотній же шлях знайти буде набагато важче.

3.3 Соціально-економічні ризики

        Широке поширення  патентованих трансгенних продуктів  загрожує знищити сільське господарство  у тому вигляді, в якому воно  існує ось уже понад 12 тисяч  років. Патентовані технології, такі як “Термінатор”, зроблять насіння вирощуваних гм-рослин не здатними сходити і примусять сотні мільйонів фермерів відмовитись від практики розподілу насіння і збереження частини на наступний сезон. Фермери будуть змушені купляти дороге гм-насіння у транснаціональних біотехнологічних монополій. Якщо не перешкоджати цим тенденціям, то видача патентів на сільськогосподарські рослини і тварини призведе до появи всесвітнього “біологічного кріпосного права”, коли фермерам доведеться брати в оренду цих рослин і тварин у біотехнологічних конгломератів типу Monsanto. Дрібні фермери і фермери-представники аборигенних народів будуть позбавлені своїх земель, і вибір споживача стане диктуватися групою транснаціональних корпорацій. Села зникнуть з обличчя планети. Сотні мільйонів фермерів і с/г робітників в усьому світі втратять засоби до існування. Видача патентів на гм-рослини понизить статус живих істот до рівня напівфабрикатів і призведуть до багаточисленних страждань. Критики біотехнології називають її “принизливою наукою”, яка опустила всі форми життя до рівня обривків інформації, генетичного коду, який може бути скомбінованим і перекомбінованим як завгодно за чиєюсь забаганкою. Тобто йдеться вже не лише про соціально-економічні ризики, а й про проблеми етичного характеру.

3.4 Альтернатива генній інженерії

        Єдина реальна  на сьогоднішній день альтернатива  генній інженерії це органічне  господарство. Тисячі ферм в Європі, США та країнах, що розвиваються  переходять на органічний спосіб  виготовлення продовольства. Це означає повернення до традиційної гармонії праці, відмову від будь-якого насилля над природою. На органічних фермах корови пасуться на зелених лугах, їх не приковують до годівниць і не фарширують “білками”, а земля родить без всілякої хімії і генної інженерії. 

        Приблизно  двадцять тисяч таких гармонійних  господарств нараховується в  Австрії, у Франції ринок органічного  продовольства прокручує $ 700 000 000 і щороку збільшується на 20%. Гармонійна їжа стає все більш популярною. І продають її не лише у магазинах для багатих ексцентриків. Органічні продукти – від полуниць і яловичини до вина і шоколаду – в Європі можна зустріти всюди: у супермаркетах, в компаніях, які розвозять продукти по домівках, ледве не в кожній маленькій лавочці. Органічна їжа обходиться споживачам дорожче, але люди готові платити за те, щоб овочі і фрукти, які попадуть на їх стіл, не поливали ядами і не удобрювали “хімією”, а тварини, чиє м’ясо вони їдять, паслися на лугах, а не проводили все життя у стресовому стані – під дахом, по коліна у гної жуючи корм, виготовлений з трупів інших тварин.