Технологія настилання підлоги картами килимової мозаїки

 

 

РОЗДІЛ 6. ОЦІНКА ЯКОСТІ ОБЛИЦЮВАННЯ.

Вимоги до поверхонь, облицьованих плитками.

Правильність облицьованої плитками поверхні перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м, рейкою з виском та виском. Шви між плитками мають бути рівними, а вищербленість кромок плиток не повинна бути більшою за 0,5 мм.

Відхилення, що допускаються при облицюванні вертикальних поверхонь, подано у табл. 1.

 

Таблиця 1. Відхилення, що допускаються при облицюванні вертикальних поверхонь (мм)

Найменування відхилень.	Плитки.
	Керамічні, мозаїчні	Полістиро -льні
Відхилення облицьованої поверхні від вертикалі на 1 м.	1,5	1
Те саме, на висоту приміщення.	4	—
Відхилення швів від вертикалі і горизонталі на 1 м.	1,5	2
Те саме, на довжину ряду.	3	—
Відсутність збігу у профілях архітектурних витягнутих деталей на стиках і швах.	0,5	—
Проміжки між поверхнею і прикладеним двометровим правилом.	2	До 1 мм
Товщина швів.	1,5—2,5	0,5

 

Плиточна підлога має бути виконана так, щоб простильний шар, прошарок під плитками і плиткове покриття щільно прилягали один до одного і міцно зчеплювались між собою. В облицювальному шарі не повинно бути великих черепашок і повітряних мішків. Виконана підлога з усіх видів плиток і плит повинна бути рівною, щоб проміжок між нею і прикладеним двометровим правилом не перевищував 4 мм. Окремі плитки на підлозі можуть западати або виступати з площини підлоги не більше ніж на 1 мм. Шви між плитками повинні бути прямолінійними у межах кожного ряду плиток. Відхилення швів від прямої лінії не повинно перебільшувати 10 мм на 10 м довжини шва.

Товщина швів між плитками розміром до 200 мм не повинна бути більше 2 мм, а між плитками і плитами понад 200 мм — більше 3 мм.

 

6.1. Дефекти плиткового облицювання.

 

Розглянемо основні дефекти плиткових облицювань, причини їх виникнення та способи усунення.

 

Відшарування плиток від поверхні прошарку буває при застосуванні у розчинах низько-марочних неякісних цементів; забрудненого поза нормою глиняними або органічними домішками піску; перевищення товщини прошарку під плитками (більше 15 мм); укладання плиток на прошарок, що почав тужавіти; укладання плиток запилених, забруднених і не зволожених водою (якщо останнє передбачається технологією). Щоб встановити цей дефект, окремі підозрілі місця простукують киянкою. Глухий звук свідчить про дефект ділянки покриття. Щоб усунути цей дефект, плитки, що погано утримуються на поверхні, знімають, а пошкоджені місця очищають від розчину до простильного підготовчого шару, потім очищають від пилу і рясно змочують водою. Після цього підготовлені ділянки поверхні знову облицьовують новими плитками.

Щілини на окремих керамічних плитках виникають при застосуванні неякісних, погано обпалених плиток. Щоб усунути такий дефект, пошкоджені плитки разом з прошарком, що був під ними, зрубують з поверхні, а на їх місце укладають нові якісні плитки.

Нерівності швів утворюються внаслідок неохайної роботи плиточника, а також при облицюванні поверхні без перевірки швів контрольними пристроями і без шнура. Цей дефект усувати після закінчення облицювання певної ділянки поверхні дуже важко, бо викривлення шва одного ряду плиток спричинює до викривлення інших рядів. Тому за рівністю швів плиточник має весь час слідкувати у процесі своєї роботи, щоб не допускати такого дефекту. Якщо ж виникне необхідність переробити роботу, то поверхню очищають від старих плиток і облицьовують новими, додержуючись правильних прийомів робіт і необхідного контролю по ходу облицювання.

Забруднення плиткового покриття виникає при неохайній роботі і несвоєчасному видаленню з поверхні розчину або мастики, що виступає з швів під час облицювання. Щоб усунути з поверхні бризки і патьоки від цементного розчину, їх обережно, аби не пошкодити облицювання, зчищають лопаткою. Потім ці місця промивають 2—3 %-ним розчином соляної кислоти і всю поверхню промивають водою.

Місця, забруднені мастикою, промивають розчинником (скипідаром, бензином або гасом), після чого всю поверхню витирають сухими ганчірками і промивають водою.

РОЗДІЛ 7. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ.

До початку роботи в будівельній організації кожен працівник повинен пройти інструктаж з техніки безпеки. Інструктаж буває вступний, первинний і повторний.

Вступний інструктаж, тобто короткочасне навчання (не менше як 10 год), адміністрація будівельної організації повинна організувати для всіх категорій працівників, яких приймають на роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу роботи за даною спеціальністю, посади. Вступний інструктаж провадиться у кабінеті з охорони праці або у спеціально обладнаному приміщенні за заздалегідь розробленою і затвердженою програмою. Після перевірки знань у спеціальному журналі позначкою і власноручним підписом робітника підтверджується проходження ним інструктажу.

        Первинний інструктаж проводять безпосередньо на робочому місці працюючих, показуючи безпечні прийоми і методи праці. Після цього їх допускають до самостійної роботи. Повторний інструктаж вони проходять не пізніше ніж через 6 міс.

 

До виконання лицювально-плиткових робіт допускаються особи не молодші за 18 років, які пройшли:

• професійну підготовку;
• медичний огляд і визнані придатними до роботі за даною професією;
• вступний інструктаж з охорони праці;
• навчання (стажування) безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з питань охорони праці і отримали посвідчення на право самостійної роботи;
• первинний інструктаж на робочому місці.

Лицювальник-плиточник не допускається до роботи в таких випадках:

• з появою на робочому місці в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння;
• при відсутності спецодягу і спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту відповідно до діючих норм і правил з охорони праці;
• у випадку хвороби;
• при порушенні правил, норм і інструкцій з охорони праці.

Лицювальник-плиточник зобов`язаний:

• виконувати усі вказівки по дотриманню правил охорони праці;
• виконувати роботу, по якій проінструктований і до якої він допущений;
• утримувати робоче місце протягом робочого дня в чистоті і порядку, не захаращувати робоче місце і проходи матеріалами;
• працювати тільки справним інструментом, пристосуваннями і механізмами і застосовувати їх тільки за призначенням;

Лицювальник-плиточник повинен бути ознайомлений з небезпечними і шкідливими виробничими факторами, що діють на робочому місці:

• небезпека одержання травм;
• запиленість при роботі з цементом, вапном, керамічною плиткою, і т.п.;
• небезпека ураження електричним струмом.

Лицювальник-плиточник зобов`язаний використовувати у своїй роботі засоби індивідуального захисту: окуляри, респіратори, запобіжні пояси. Приміщення, у яких виконується робота з використанням пилоподібних в`язких матеріалів, клеїв, складів, повинні бути забезпечені вентиляцією.

Перед початком роботи лицювальнику-плиточнику потрібно підготувати робоче місце: віддалити зайві предмети, правильно підготувати і розташувати матеріали, інструмент, механізми, переконатися в їх справності, а також перевірити справність риштовання, лісів, колисок, видалити сторонніх осіб, очистити проходи від сміття, бруду, а в зимовий час - від снігу і льоду та посипати піском.

При роботі з синтетичними матеріалами для захисту шкіряного покрову рук від впливу хімічно шкідливих з`єднань застосовують захисні пасти і мазі.

При виконанні робіт на висоті повинні використовуватися інвентарні підмости і ліси, що мають огородження.

Забороняється користатися підвісними сходами і випадковими риштуваннями (бочками, шухлядами).

При роботі з цементом, вапном і іншими пильними речовинами необхідно користуватися засобами індивідуального захисту (окулярами, респіраторами).

При різанні і перерубанні керамічних плиток необхідно користуватися захисними окулярами.

Під час роботи при відбитті старої штукатурки і плитки роботу треба виконувати в захисних окулярах. Відбивання штукатурки слід робити легко, поступовим ударом молотка на довгій ручці, знаходячись, по можливості, далі від місця її падіння.

Для перенесення і збереження інструмента лицювальник-плиточник повинен користуватися сумкою або ручною шухлядою. Гострі частини інструмента слід захищати чохлами.

Роботи з наклеювання лицювальних матеріалів на вогненебезпечних мастиках або клеях слід виконувати в денний час. При необхідності штучного освітлення приміщень застосовуються переносні електролампи тільки у вибухозахищеному виконанні.

     Плиткові і  лицювальні матеріали слід складувати  у штабелі висотою не більше 1 м. Складувати штучні матеріали, інструмент і пристосування на  похилій поверхні слід на спеціальних  підставках, що перешкоджають ковзанню.

Засоби підмащування повинні мати робочі настили з зазором між дошками не більше 5 мм. Забороняється сідати або ставати на поруччя лісів або риштовання, а також стрибати по настилу.

 

Після закінчення робіт лицювальнику-плиточнику необхідно:

• забрати інструмент і пристосування, упорядкувати робоче місце;
• очистити робоче місце від залишків матеріалу і будівельного сміття;
• спецодяг і засоби індивідуального захисту зберігати у відведеному місці;
• про неполадки, що виникли під час роботи, повідомити бригадиру або майстру;
• відключити електроінструменти і механізми від електромережі;
• здати на зберігання ручний інструмент і запобіжний пояс; прийняти теплий душ чи ретельно вимити водою з милом обличчя і руки.

 

 

ВИСНОВОК.

         Сучасна мозаїка - мистецтво з багатовіковою історією. В його витоків коштують древні греки і римляни, які таким чином прикрашали вілли і палаци. Як правило, мозаїкою викладали підлогу будівель, а стіни прикрашали фресками. В результаті народжувалися красиві величні простори. В кожної імперії мозаїчне мистецтво набувало свого власного характеру. Римська мозаїка завжди відрізнялася крупною кладкою, тому не дивлячись на складну техніку, в ній немає вишуканості і витонченості. А ось мозаїка візантійських храмів і усипалень, навпаки, славиться делікатними прийомами. Лиця святих, одяг на візантійських мозаїчних картинах виконаний ювелірно. На Русі це мистецтво з'явилося після прийняття християнства. Але не стало поширеним. Ціна мозаїки виявилася дуже високою, адже привозити її доводилося з інших країн, а на Русі смальту робити не уміли. Опісля сім століть відродженням древнього мистецтва зайнявся Михайло Ломоносов, його мозаїчні панно зберігаються в Ермітажі і Російському музеї. Завдяки великому ученому в Росії було створено велику кількість декоративних панно в техніці римської або візантійської мозаїки. Роботи ж під керівництвом Ломоносова створювалися в стилі академічного живопису і мозаїкою є лише за матеріалом. Ця техніка найбільш популярна і у наш час. Так створюються копії робіт відомих художників - від Леонардо до експресіоністів. Оригінальну московську мозаїку можна побачити, спустившись в метро. Більш того, мозаїчні прикраси сьогодні популярні при оформленні інтер'єру в звичайних квартирах і будинках. Можливості цього мистецтва безмежні.

    Виробники і продавці стверджують, що сучасний вітчизняний ринок пропонує найширший асортимент художньої мозаїки. Недавно, наприклад, з'явилася на ринку серія «знаки зодіаку», яка має стійкий попит. І природно, ціни на вітчизняну продукцію в два рази нижче, якщо на продукцію, вироблювану за кордоном (наприклад, італійську). Пояснюється це територіальною віддаленістю від України і дорожнечею перевезень. Якщо квадратний метр українського панно може коштувати 1000-7000 євро, то аналогічний «західний» обійдеться на 20-30 % дорожче. Все більше фірм спеціалізуються на виробництві мозаїки, нарощують об'єми і здешевлюють продукцію.

Найбільш креативний підхід - реалізувати в мозаїчному панно авторський сюжет. Компютерні програми та спеціальне обладнання для точної різки криволінійних елементів дозволяють у всіх подробицях відтворювати найскладніші малюнки і плавні переходи кольору. У гонитві за ексклюзивною обробкою не варто забувати, що найбільш цікаві мозаїчні малюнки виходять не тільки завдяки кольору, але ще і фактурою, розміром. А так же способом укладання і поєднанню тессер з різних матеріалів: скла та кераміки, смальти і каменю. Іноді буває цілком достатньо кількох оригінальних декоративних мозаїчних вставок в комбінації з керамічною плиткою або керамогранітом, щоб додати у ваш інтерєр особливий шарм і колорит.

       І якщо ви ще не вирішили, як оформити те або інше приміщення будинку або офісу, то подумайте про те, що мода не владна над музикою, ув'язненим в камені.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

 

1. В.И. Горячов, В.А. Неелов Облицовочные работы - плиточные и мозаичные. М. Высшая школа, 1984.

2. Ивлиев А.А. Отделочные строительные работы: Учеб. для нач. проф. образования. М.: Издательский центр "Академия", 2004. - 488 с.

3. Технология строительного производства. Учебник / А.А. Афанасьев, Н.Н. Данилов, В.Д. Копылов - М.: Высш. шк., 2001.

4. Технология строительного производства: Учебник/Литвинов О.О., Беленев Ю.И., Бубура Г.М. и др.: Под ред. О.О. Литвинова и Ю.И. Беленева. - Киев.: Вища школа, 1985.

5. Журавлев И. П., Мороз Л.А. Облицовщик. Мастер отделочных строительных работ. Феникс. 2005.320с.

6. Справочник строителя отделочника / Швец П.И., Глинним В.А., Титов Ю.А. - Киев: Будивельник, 1986.

Підручник для учнів проф. - техн. навч. закладів освіти. - К.: Техніка, 1997. - 304с.: іл.

 

7. В.І. Горячев. Облицювальні роботи.

 

8. Є.К. Карапузов. Матеріали і технології в сучасному виробництві.

 

9. П.В. Кривенко. Матеріалознавство для будівельників.

 

10. ДБН 3.04.01 - 87. Ізоляційні та опоряджувальні покриття.

 

11. Є.К. Карапузов. Сухі будівельні суміші.

 

12. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці  — 3-тє вид., перероб. і доп. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2006. — 336 с. — ISBN 966-8013-11-5.