Технологія настилання підлоги картами килимової мозаїки

Ceresit СЕ 35 Super рекомендовано застосовувати для заповнення швів у підлогах. Виробляють 9 кольорів.

 

CS 25 MicroProtect

  

Високоеластичний силіконовий шов для стиків і примикань.

 

Властивостi.

 • захист від грибка  та плісняви; 

 • висока адгезія, у тому числі й до гладких  поверхонь;

 • висока еластичність;

 • підвищена стійкість  до побутових миючих засобів;

 • водостійкий;

 • стійкість до  механічних пошкоджень і забруднень;

 • для внутрішніх  і зовнішніх робіт.

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ

 ПЛИТКОВИХ РОБІТ.

3.1. Підготовка поверхні підлоги до настилання.

 

Мозаїчна підлога складається з двох шарів: підготовчого (простильного), що виконується з цементного розчину, і опоряджувального з мозаїчного розчину. Товщина підготовчого шару має бути не менше 20 мм, опоряджувального — 20—25 мм.

При влаштуванні мозаїчних підлог необхідно виконати такі технологічні операції:

• перевірити поверхню основи і відбити на стінах лінії чистої підлоги;
• очистити і насікти або надряпати сталевою щіткою поверхню основи;
• укласти поздовжні маяки для влаштування підготовчого шару;
• змочити основу водою;
• прогрунтувати основи цементним молоком; укласти і ущільнити цементний розчин;
• укласти маяки або жилки для влаштування мозаїчного покриття;
• укласти, розрівняти і ущільнити шар мозаїчного розчину;
• видалити маяки і заповнити шви мозаїчним розчином;
• відшліфувати підлоги і остаточно їх опорядити; витягнути плінтуси.

 

До початку влаштування мозаїчної підлоги за допомогою водяного рівня на стінах рисками відмічають рівень чистої підлоги. За цими позначками шнуром, натертим крейдою або іншим пігментом, відбивають лінії, що вказують верхню межу підлоги.

Бетонну основу підлоги очищають від сміття, бруду і пилу. Для кращого зчеплення підготовчого шару підлоги з основою вона повинна бути шорсткою. Крім того, з неї необхідно зчистити плівку цементного каменю так, щоб подекуди відкрилась поверхня щебеню. Тому на основі вручну або за допомогою електромолотка насікають борозни на відстані 5—б см одна від одної, 3—5 мм завглибшки. Зколені частки бетону видаляють, після чого всю поверхню обробляють сталевими щітками, зчищаючи з неї плівку цементного каменю. Обов’язково перед укладанням мозаїчної плитки ґрунтуємо поверхню підлоги.

 

3.2. Технологія настилання підлоги

картами килимової мозаїки.

 

         В останні роки плити для керамічних мозаїчних підлог робляться у вигляді килимової мозаїки. Килимова мозаїка набирається з шматків кераміки квадратної, прямокутної або шестигранної форми, з довжиною сторін у 20 або 25 мм і шириною в 6-7 мм. Після набору малюнка на лицьову поверхню камінчиків наклеюють папір; одержувані листи («килими») з мозаїки мають розміри від 200 * 200 мм до 300 * 600 мм. Килимова мозаїка застосовується лише на потужних міжповерхових перекриттях або по землі на бетонній основі.

         Килимову мозаїку укладають окремими листами папером вгору на шарі клеєвого розчину шириною в 1,5-2,0 см, складу 1:3 до 1:4, з пісочної підготовці шириною в 2,0-3,0 см.             Після того як розчин затвердіє, папір копітко змивають, а шви між окремими каменями мозаїки заповнюють цементним молоком, розрівнюють по поверхні підлоги щітками; цементне молоко залишається на поверхні камінчиків мозаїки, змивають водою. Заливку швів цементним молоком з успіхом підміняє обробка укладених плит мозаїки поверхневим вібратором, що викликає наповнення швів речовиною знизу з нижчого шару.

      При укладанні плит килимової мозаїки потрібно забезпечити повітрю вільний вихід з-під листя, навіщо в папері потрібно за раніше виконати ряд маленьких отворів. При виготовленні, також при укладенні килимової мозаїки потрібно дивитися, щоб камінці мозаїки утворили рівну поверхню, тому що шліфовка вже покладеної килимової мозаїки неможлива. Виступаючі ж гострі кути або краї окремих частин мозаїки істотно знижують якість підлоги.

    

Рис. 1. Карта килимової мозаїки: а — кутова; б — фризова.

 

Основу підлоги до настилання карт килимової мозаїки підготовляють так само, як і під час опорядження звичайними керамічними плитками. Вздовж підлоги майже ніколи не можна розмістити ціле число карт, тому карти, що створюють на поверхні певний рисунок, розміщують симетрично відносно осей приміщення, а проміжки між поверхнею, опорядженою цілими картами, і стінами опоряджують кусками, які нарізають із цілих карт килимової мозаїки так, щоб на них не потрапляли елементи рисунка.

Спочатку на підготовленій основі за допомогою шнура, натертого сухим пігментом, відбивають дві взаємно перпендикулярні осьові лінії 1 (Рис. 2). Потім від кожної осі в один і другий бік насухо розкладають карти килимової мозаїки, щоб визначити, яка кількість цілих карт розміститься на підлозі. Зовнішню межу їх у кутах відмічають і забивають у цих місцях штирі 2. Це саме можна зробити не розкладанням карт, а розмічуванням основи за допомогою лінійки і кутника.

Рис. 2. Послідовність опорядження підлоги картами килимової мозаїки: 1 — осі розмітки; 2 — штирі; 3 — пристінна смуга; 4 — кутова маячна карта; 5 — фризова карта; 6— шнур; 7 — шар розчину; 8 — рядова карта.

Після розмічування поверхні у встановлених кутах (де були забиті штирі) на рівні чистої підлоги укладають по одній кутовій маячній карті 4. Натягнувши між ними шнури, вздовж коротких стін приміщення укладають пристінні ряди карт, які в подальшому служитимуть маячними рядами. Між цими рядами натягують шнур і, орієнтуючись на нього, укладають третій пристінний ряд карт, перпендикулярний до двох перших. Після цього, поступово пересуваючи шнур 6 паралельно цьому ряду, опоряджують решту підлоги рядовими картами. В кінці опорядження біля четвертої стіни укладають фризовий ряд карт. Коли вся підлога опоряджена цілими картами, заповнюють проміжки біля стін кусками відповідного розміру, вирізаними з цілих рядових карт.

Карти укладають на попередньо нанесений шар цементного розчину 7 завтовшки 1,5—2 мм. Нанесений розчин з решета посипають сухим цементом. Цемент у верхньому шарі розчину, змішуючись з водою, перетворюється у цементне тісто, яке заходить у шви між плитками і сприяє кращому зчепленню їх з розчином. Притиснуту до розчину карту присаджують ударами ляпавки, щоб розчин заповнив шви між плитками. Це буде помітно на папері, який зволожиться у місцях швів. Шви між картами за шириною мають бути такі ж самі, як і між плитками.

Горизонтальність карт контролюють рейкою з рівнем, а якість опорядження двометровим правилом.

Після опорядження всієї підлоги і затвердения розчину папір змочують водою і після розмокання зчищають скребачками або мітлами. Очищену від паперу підлогу посипають змоченою у воді тирсою і остаточно очищають від розчину та рештків паперу. Після цього підлогу промивають водою.

3.3. Затирання швів.

 

Ceresit CE-42 зачиняють чистою холодною (від +15 до

+20 ° С) водою, і  перемішують з використанням  низько-оборотних механічних змішувачів (400-800 об / хв) до отримання однорідної  маси без грудок. Витримують технологічну  паузу близько 3 хвилин і знову  перемішують розчин. Слід звернути увагу, щоб суміш мала рівномірний колірний тон. Передозування води призводить до втрати затіркою гарантованих властивостей і погіршення технологічних характеристик.

Ceresit CE 40 випускається готовим до використання.

Приготовлений розчин укладають на плитки облицювання гумової теркою або гумовим шпателем і, переміщаючи інструмент під кутом до облицювання, вдавлюють у шви. Надлишок розчину збирають шпателем з поверхні облицювання і знову заповнюють їм шви. Затерту поверхню промивають вологою, часто споліскують губкою. Розчин що залишився на облицювання відразу ж після його схоплювання слід змити вологою губкою. Щоб не вимити затірку зі швів, не рекомендується поспішно і інтенсивно змивати матеріал з поверхні шва. Висохлий цементний наліт від затирання легко може бути вилучений сухою м'якою ганчіркою на наступний день.

Для запобігання пересихання та викрашування затирання у швах, їх рекомендується змочувати мокрою губкою після схоплювання розчину.

 

 

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ.

 

Робоче місце організовують так, щоб необхідні матеріали та інструмент були зручно розміщені по фронту робіт; була підведена електроенергія для підключення електроінструментів.

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць. Робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення на іншу.

Бригадир і кожен член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові.

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, - зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами.

 

Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях - ящики для розчину, інструменти тощо. Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подавання їх на робоче місце. Тому у спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують плитки, розкроюють лінолеум, приготовляють розчини і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

Під час виконання робіт обов'язково слід дотримуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише при справних пристроях.

 

Робоче місце опоряджувальника має бути добре освітлене природним світлом. Для роботи з сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари розчинників, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити протягом години не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні.

 

Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати у шафу інструменти, вимкнути струм, підведений до електроустаткування, закрити пускові пристрої на замок.

 

 

РОЗДІЛ 5. ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ.

 

 

        Удосконалення нормування праці  у будівництві в умовах ринкової  економіки є актуальним, оскільки  нормування праці виступає як  засіб встановлення та забезпечення  контролю над величиною затраченої  праці, що сприяє зростанню продуктивності  праці, забезпеченню ритмічності  та ефективності будівельного  виробництва. За допомогою норм  праці визначаються необхідні  затрати робочого часу на виконання  будівельних, монтажних та ремонтно-будівельних  робіт (далі — будівельні роботи); розраховуються чисельність працівників  та розмір оплати їх праці; розробляються кошторисні норми; здійснюється поточне, перспективне  та прогнозне планування тощо.

        Організація нормування праці  у будівельній галузі регламентується  законодавством України, нормативними  документами Міністерства праці  та соціальної політики України, Державного комітету України  з будівництва та архітектури, а також цим Положенням.

       Нормування праці працівників, зайнятих у будівництві, базується на системі норм праці, що складають нормативну базу з праці. Для нормування праці працівників у будівництві застосовують такі види норм праці: норми часу; норми виробітку; норми обслуговування; норми чисельності. Найбільш розповсюдженими у будівництві є норми часу, які застосовуються для відрядної оплати праці робітників.

       При почасовій оплаті працівникам  встановлюються нормовані завдання. Визначаються норми виробітку  в будівництві у натуральних одиницях вимірювання конкретного виду робіт (продукції), виконаного за 1 годину (хвилину).

Норма виробітку машини (норма продуктивності машини) в будівництві — встановлений обсяг робіт (продукції), який вона має виконати за одиницю робочого часу в умовах визначеної організації виробництва та праці робітників, які зайняті її керуванням або обслуговуванням.

       Робітників, щойно прийнятих у  будівельну організацію, роботодавець  повинен до початку виконання  доручених їм робіт ознайомити  з діючими в ній формами  і системами оплати праці, нормами  праці, тарифними сітками тощо, передбаченими  колективним договором. Норма вважається  впровадженою, якщо більш ніж 2/3 робітників  виконують її не менш ніж  на 90–100 відсотків. В усіх будівельних  організаціях незалежно від форм  власності, організаційно-правових  форм та підпорядкування норми  праці для робітників віком  до 18 років установлюються у відповідності  до законодавства, враховуючи скорочену  тривалість робочого дня.

 

       Для робітників, яких прийнято на роботу в будівельну організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, робітників, які пройшли навчання безпосередньо на виробництві, а також в інших випадках, передбачених законодавством, установлюються знижені норми виробітку за погодженням з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом.