Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Июля 2013 в 08:09, доклад
Політфілософію Н.Макіавеллі або нещадно критикують і засуджують, асоціюючи з бездушністю і тиранією, або ж вихваляють, вважаючи максимально ефективною формою державного управління. Нині термін "макіавеллізм" означає політику, що здійснюється підступними методами, не гребує нічим заради досягнення мети [4]. Та варто зважати, що ця доктрина є цілісною системою і може бути оцінена як найвищий злет політичної думки та культури епохи Ренесансу.
Мішин Ігор
Науковий керівник – к.ф.н. Цинтила О.В.
Політфілософія Н.Макіавеллі як наслідок кризи італійського гуманізму
Політфілософію Н.Макіавеллі або нещадно критикують і засуджують, асоціюючи з бездушністю і тиранією, або ж вихваляють, вважаючи максимально ефективною формою державного управління. Нині термін "макіавеллізм" означає політику, що здійснюється підступними методами, не гребує нічим заради досягнення мети [4]. Та варто зважати, що ця доктрина є цілісною системою і може бути оцінена як найвищий злет політичної думки та культури епохи Ренесансу.
XV століття характеризується глибокою кризою і початком кінця італійського гуманізму. Мрії про швидке настання "золотого віку" розбилися об реальність війн, контрреформації, зміцнення феодалізму, експансії; корисливий партикуляризм так і не подолали, а передумови національного об’єднання не розвинули. Цей "період неоднозначний: він визнав людину і людство вищою святинею, але приніс із собою нове зло, замінив поклоніння Батькові небесному поклонінням богові земному" [1,с.225]. У цей час Н.Макіавеллі, завдяки досвіду у державному управлінні, розробляє доволі реалістичну, місцями жорстоку політичну теорію, оригінальну інструкцію з керування державою. Але "книгу зрозуміли далеко не всі і не одразу" [3,с.126], - налякав безкомпромісний цинізм і відкидання етики. Та вчення Макіавеллі було реакцією на тогочасні особливості епохи. Участь у війнах найманців заважало об’єднанню Італії - Н.Макіавеллі вводить поняття "народний спротив" і розглядає його як політичний фактор державної стабільності. Інакшим має бути і правитель: оскільки деспотичні режими в Італії отримали фіаско, філософ вводить поняття "кондот’єра" чи "розумного тирана", який буде правити короткий термін. Макіавеллі не ізольовує свого "ідеального государя" від реальних умов історії, суспільства та політики. Він вводить не трансцендентний образ, а збірний портрет з найкращих якостей політиків минулого та сучасності. У розумінні Макіавеллі "кращі" означає "ефективні", корисні не для конкретної людини-громадянина, а для держави. До речі, фундаментальне "мета виправдовує засоби" ґрунтується на досвіді сучасників Макіавеллі, зокрема Борджіа, який був надзвичайно жорстоким та попри це отримав величезну владу.
Тож політична філософія Н.Макіавеллі стала наслідком кризи італійського гуманізму. Він відкидає схоластику та партикуляризм і замінює їх раціоналізмом, реалізмом; заперечує мораль та гуманізм як явище, необхідне для життя суспільства та політичної діяльності; відкрито говорить про те, що вважалося жорстким і неприпустимим, але цілком закономірним, навіть у наш час. "Дух епохи і характер "Флорентійця" знаходились у нерозривному зв’язку, по суті вони були одним цілим. Говорячи про його [Макіавеллі] трактат не можливо не згадати стару приказку: "Шлях Цезаря, це не шлях раба" [2,с.56].
Список літератури :
1. Бердяев Н. А. Философия свободы; Смысл творчества : [монографія] / Н. А. Бердяев — Москва : Правда, 1989. — 607 с.
2. Виллари, Паскуале. Никколо Макиавелли и его время. Т.1 / Паскуале Вилари. — СПб: «Грядущий день», 1914. — 423с.
3. Хлодовский Р.И. Кризис в
ренессансной Италии и
4. Словник іншомовних слів Мельничука
// [Електронний ресурс] / Режим доступу
http://slovopedia.org.ua/42/