Демографічні процеси та демографічна політика в сучасному суспільстві

     У 1900 році в Китаї та країнах південноазіатського  субконтиненту проживало 765 млн. осіб (47% усього населення Землі), далі за чисельністю йшли Росія - 130 млн.. США - 76 млн.. Японія - 45 млн., Німеччина - 43

      Франція - 41 млн. та Індонезія - 38 млн. У великих країнах Латинської Америки Бразилії і Мексиці проживало 18 113 млн. людей відповідно.

     У XX сторіччі населення Землі збільшилось більш ніж на З млрд. чоловік, тобто майже в 2,9 рази. Найшвидше воно зростало в Латинській Америці (в 6,1 рази) та в Африці (в 4,7 рази), найповільніше - в Західній Європі (в 1,7 рази) та колишньому Радянському Союзі (в 2,1 рази). Причина цього - міграції населення. Вони значно прискорили зростання населення в Західній півкулі, Австралії і Новій Зеландії. Мали значення і наслідки двох світових війн, особливо згубних для країн Західної Європи і колишнього Радянського Союзу. Демографічне становище СРСР погіршилось ще й унаслідок громадянської війни та проведення масових репресій у роки сталінізму. Найзначнішим був природний приріст населення у країнах третього світу. Тут показник був значно вищим, ніж у розвинутих країнах. Про значне прискорення темпів приросту населення Землі протягом історії людства свідчить такий факт - за останнє тисячоліття населення збільшилось у і 8 разів. При цьому для першого його подвоєння потрібно було 600 років, для другого-230, для третього - понад 100 років, а для останнього - всього понад 40 років. На сьогодні чисельність населення Землі перевищує 6 млрд. осіб і продовжує зростати.

     З 1950 по 1983 рік населення світу збільшилось  на 2133 млн. чоловік, або на 84,4%, у тому числі населення Латинської Америки - на 136,4; Африки на 135,5; Азії - на 94,7; Австралії й Океанії - на 89,6; Північної Америки - на 55,8; колишнього Радянського Союзу - на 51,4; Західної Європи - на 24,7. Середньорічний приріст населення планети склав 64,6 млн. чоловік, у тому числі в 50-іроки 53,3,в1960-і 66,7, в 1970-і 70,3 і в 1980-1983 76,8 млн. чоловік. У 1987 році населення Землі досягаю 5 млрд. чоловік, а у 2000 - 6 млрд. осіб.

     Необхідно відзначити, що наприкінці XIX - на початку XX сторіччя найбільший приріст населення спостерігався в Європі (висока народжуваність при відносно низькій смертоносні). У перші два десятиліття XX сторіччя такий тип відтворення населення спостерігався вже і в більшості країн Латинської Америки. В Європі в той же час значно знизилась народжуваність при незначному зменшенні смертності. В країнах Азії й Африки у зв'язку з високою смертністю (не зважаючи на високу народжуваність) приріст населення був незначним. Голод і смерть (особливо дітей до одного року) забирали мільйони чоловік.

     За  даними Всеукраїнського перепису населення  загальна чисельність населення  в Україні на 5 грудня 2001р. становила 48 млн. 416 тис. осіб, що на 0,95% менше від очікуваних прогнозів. Чисельність міського населення в цілому в Україні становила 32 млн. 538 тис. (67%) осіб, сільського 15 млн. 878 тис. (32%). Таким чином, чисельність міського населення порівняно з поточним роком зменшилась на 2,3 %, а сільського збільшилась на 1,8%, що свідчить про наявність певної демографічної тенденції. 54% населення України (25 млн. 941 тис. осіб) становлять жінки. 46% (22 млн.475 тис. осіб) чоловіки.

     Зменшення населення за рахунок низького рівня  народжуваності в багатьох індустріально  розвинутих країнах і вибуховий  ріст у найбідніших державах - це той контраст, який загрожує перетворитись  в одну з великих соціально-економічних  і політичних проблем найближчих десятиліть.

     Введена у 60-ті роки минулого сторіччя програма за контролем народжуваності не принесла позитивних результатів. Справа в тому, що бум народжуваності сприяв різкому  омолодженню сімей, особливо у недостатньо  розвинутих країнах.

     Значний вплив на зміни народжуваності мають  міграційні процеси. Європейські країни вимушені змінювати закони про в'їзд  та укріплювати свої кордони, щоб  знизити наплив іммігрантів з  країн третього світу. Україна в  цій ситуації є перехідною зоною  для сотень тисяч вихідців з країн  південноазіатського регіону.

     Основні причини світового демографічного вибуху можна звести до наступних  чинників:

• різко скоротилась дитяча смертність (особливо у віці до одного року) у країнах третього світу, які дають максимальні показники народжуваності;
• зросла середня тривалість життя населення;

     - смертність перемістилась із пререпродуктивної групи до пострепродуктивної групи і перестала виступати як обмежуючий фактор народжуваності;

     - зріс демографічний потенціал за рахунок збільшення відсотку молодих людей у країнах третього світу.

     Показники народжуваності у Європі свідчать про  скорочення чисельності населення. Без іммігрантів, які постійно поповнюють населення Німеччини, воно щорічно  зменшується на 150 тис. осіб.

     Переселенці у якійсь мірі можуть вирішити проблему ринку робочої сили у Європі, але  для "третього світу" міграція на північ не буде спасінням від росту  населення.

     При збільшенні чисельності населення  зростає кількість молодих людей  по відношенню до людей старшого покоління. Це, у свою чергу, обумовлює додаткові  витрати, тому що фактично працеспроможний  вік у розвинутих країнах розпочинається з 19,5 років, а початок старості -65 років, тобто наступає за 5 років  відносно середньої тривалості життя (70 років).

      Використана література 

1. Агаджанян Н.А. Проблема адаптации и экологии человека. Экология человека. Основные проблемы. М., Наука, 1988, с.93-103.

2. АлексееваТ.И. Адаптивные процессы в популяциях человека. М., изд-во МГУ, і 986.

3. АндреевВ.Г. Геополитика и мировые войны XX в., США, 1999, № 11,с.81

4. АллисонА. Геология наука о вечно меняющейся Земле. М, Мир, 1984,с.75

5. БачинськийГ.А. Социоэкология. К., 1991,с. 154

6. Б і л я ц ь к и й С.,Хох люка Демографія найголовніший чинник майбуття: Україна, Аспекти праці, № 5,2000, с.45-49

7. Гржимек Б. Экологические очерки о природе и человеке. М.. Прогресс. 1998. с.442-450

8. Губськпй Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К., Наукова Думка, 1998, с.391

9. Социальная значимость факторов вынужденной миграции (Демография миграции). Социс.,№ 1. 2001. с. 103-109

10. Энштеин А. Собрание научных трудов. т.З., М., наука. 1996. 73-79с.

11. Экология, № 6. 2001, 403-408 с.

12. Ермаков Ю.Г. Экологическое прогнозирование. Проблемы и тенденции. Окружающая среда. М., Мысль. 1983, 165-1 70 с.

13. Иванов С. Экологические последствия роста населения, глобальный консенсус. МЭМО, № 10, 1995. с.108

14. Казначеев В.П. Адаптация и конституция человека. Новосибирск, Наука. 1986

15. Клименко М.О. Антропогенні зміни і стан здоров'я населення.

16. Регіональні  екологічні проблеми. К., ВГЛ „Обрії", 2002, с 157-158

17. Человек в свете современных экологических проблем. Эколоп1я,№6, 2001.403-408 с.

18. КоммонерБ. Замыкающийся круг. Л., 1974_:с134

19. Максаковський В.П. Географическая картина мира. Глобальные проблемы человечества. Ярославль, 1996, с.108

20. Москвитин В. Анализ демографической ситуации в Украине и других странах мира. Бизнес. Информ., № 5. 1997, с.10

21. Регент.Г. Миграция в цивилизованных формах закономерна и физически выгодна. Человек и труд, № 3, 1998 с.4-9

22. Рівне  вечірнє Перший результат Всеукраїнського перепису населення. Газета № 58, выд З І.05.2002

23. Слука  П. Беженцы. География вынужденной миграции. География., № 44, с. 1-4.

24. B.Campbell. Ekologia czfowieka. PWN. Warsawa, 1995.

25. Z.Chrominski Zagrozenia bytn wspotczesnego cztowieka. Zeszyty Naukowe WSIN Radomsn. Radom, 1993.

26. Haeckel E. Genezellt Morpholjqie der Orqanismen. Bd.l. Berlin, 1986,s.377

27. A.Kalinowska (p.red) Wybrane zagadnienia z ekologii I ochrony srodorviska. Uniwerrsyteckie Centrum Bodan nad Srodowiskiem Prsyrodniczym. Warsawa, 1992.

28. I.Lisiewicr Zdrowie cztowieka a przemyst. PAN/ Warsawa. 1995

29. I.Sachs. Strategic transformacjі u produ XXI wieku. Polskie Towarystwo Wspotpracy z Klubem Pzymskim. Warsawa, 1993.