Зміст та ефективність антикризового управління

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Зміст та ефективність антикризового управління»

 

 

 

 

Виконала:

Студентка факультету

Економіки та управління

Групи МН-08-1

Горяна Ю.В

 

 

 

 

 

 

 

Кременчук 2012 р.

Сутність та відмітні особливості антикризового управління підприємством  

  

Висока імовірність виникнення і розвитку кризи в процесі  діяльності будь-якого підприємства зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління. Останнім часом цей термін набув значного поширення, однак розуміння сутності цього напряму управління, його змісту, особливостей, теоретичного підґрунтя ще знаходиться на стадії формування. Це спричинює різні підходи та тлумачення, нетотожність оцінок окремих базових положень.

Розглядаючи сутність та завдання антикризового управління, усі дослідники єдині в думці стосовно його специфічності. Основні відмінності, що притаманні антикризовому управлінню,

полягають у наступному:

1) специфічність мети  здійснення - збереження підприємства як господарюючого суб'єкта та відновлення його життєздатності;

2) використання специфічного  управлінського інструментарію, тобто  засобів та прийомів управлінського впливу; антикризове управління не може бути зведено, наприклад, до пошуку резервів зростання продуктивності праці, скорочення витрат, пошуку нових ринків збуту, реструктуризації активів та пасивів - ці заходи повинні здійснюватися постійно, незалежно від стану підприємства, хоча в умовах кризи вони і стають антикризовими за своїм спрямування; досягнення визначених задач вимагає застосування нестандартного, і навіть неприйнятного, в нормальних умовах складу управлінських засобів;

3) відокремлення суб'єктів  здійснення, які мають відповідну  фахову підготовку, повноваження, знання та навички, беруть на себе відповідальність за результати своєї діяльності;

4) суттєві ресурсні обмеження,  пов'язані з неможливістю або  складністю отримання додаткових  ресурсів, насамперед - фінансових, оскільки  залучення фінансових ресурсів  в умовах низької (навіть від'ємної) кредитоздатності та інвестиційної привабливості є надзвичайно складним управлінським завданням;

5) суттєві часові обмеження,  обумовлені можливими агресивними  діями кредиторів підприємства та виникненням загрози ініціювання банкрутства та обмеження дієздатності існуючого керівництва підприємства;

6) орієнтація управлінських  зусиль не тільки на зовнішні  прояви ускладнень та проблем,  а й на їх глибинні корені (причини появи), що є перешкодою повторення кризи;

7) підвищена ризикованість управлінських рішень, що приймаються та реалізовуються, у зв'язку з високим ступенем нестійкості (напруження) господарської системи;

8) підвищення значимості інформаційно-аналітичної підтримки управлінських рішень, що приймаються, порівняно більший обсяг використання аналітично-розрахункових та прогностичних процедур;

9) орієнтація на мінімізацію  втрат усіх зацікавлених осіб - власників, персоналу, кредиторів, держави;

10) використання інноваційних  рішень, креативного підходу до визначення типу поведінки в кризовій ситуації та пошуку шляхів виходу з неї;

11) забезпечення високої  ефективності управлінського впливу  потребує більш високих фінансових  та інтелектуальних витрат, відповідно  має більшу вартість порівняно  з нормальними умовами господарювання.

Узагальнюючи наведене вище можна дати наступне тлумачення терміну  „антикризове управління" - постійно організоване спеціальне управління, в основу якого покладена система  методів та принципів розробки та реалізації специфічних управлінських  рішень, що приймаються відокремленим суб'єктом в умовах суттєвих ресурсних та часових обмежень, підвищеного ризику, фінансових та інтелектуальних витрат для відновлення життєздатності підприємства та недопущення його ліквідації як господарюючого суб'єкта.

Об'єктом антикризового  управління є виникнення та поглиблення  кризи розвитку підприємства, що має негативні наслідки для життєдіяльності підприємства, її усунення та запобігання.

Враховуючи різноманітність кризових явищ та наявність багато-варіантності в їх прояві, можуть реалізовуватися різні концепції (моделі) здійснення антикризового управління по відношенню до окремих параметрів:

1) залежно від впливу  на початок кризового періоду:

• „наближення" - суть якої полягає у створенні умов для  прискорення настання кризи, у тому числі за рахунок відповідного впливу на фактори-провокатори кризи;

• „віддалення" - яка передбачає створення передумов для відстрочки прояву кризи (перенесення тяжкості втрат на майбутні періоди);

• „невтручання" - у перебігу якої відсутні управлінські зусилля, спрямовані на початок кризового періоду;

2) залежно від впливу  на кінцевий результат:

• „запобігання виникненню" - сутність якої полягає в підготовці та реалізації таких управлінських заходів, які унеможливлюють виникнення кризових явищ;

• „стабілізація положення" - при реалізації якої головна увага приділяється забезпеченню керованості системи в перебігу проходження кризового стану;

• „ пристосування" - сутність якої полягає в забезпеченні мінімізації  зовнішніх негативних впливів та використання переваг позитивних впливів;

• „вихід з кризи" - метою  якої є завершення кризового періоду

незалежно від його наслідків, у тому числі негативних;

3) залежно від характеру  поведінки протягом кризового  періоду:

•„сприяння розгортанню" - сутність якої полягає в реалізації спеціальних дій та заходів, спрямованих на найбільш швидке визрівання протиріч, що обумовили виникнення кризи, та активізацію їх прояву;

• „нейтралітету" - сутність якої полягає в неприйнятті будь-яких управлінських заходів, а лише в  накопиченні ресурсів;

• „боротьба з негативними  проявами та наслідками" — при реалізації цієї концепції антикризове управління орієнтується на переборення кризи;

4) залежно від об'єкта  управлінських зусиль:

• „наслідки кризи" - при  використанні якої антикризове управління орієнтоване на наслідки розгортання  кризи з метою їх мінімізації;

• „причини кризи" - при  використанні якої антикризове управління спрямовується на локалізацію або  усунення причин виникнення кризи;

•„тривалість кризи" - метою якої визнається скорочення терміну проходження кризи;

• комбіноване антикризове  управління, яке передбачає використання різноманітного інструментарію залежно від об'єкта управлінських зусиль;

5) залежно від залучення  зовнішніх ресурсів та фахівців:

• зовнішнє антикризове  управління, яке здійснюється за ініціативою  зовнішніх агентів (кредиторів, держави  тощо) та з залученням зовнішніх  ресурсів;

• внутрішнє антикризове  управління, яке здійснюється виключно за ініціативою власників та керівництва  підприємства та базується на використанні внутрішніх ресурсів та резервів;

• комбіноване антикризове  управління, в перебігу якого використовуються різноманітні джерела ресурсів.

Використовуючи медичну  термінологію [191], у рамках анти-кризового  управління має проводитися комплексне „лікування" підприємства: 1) симптоматичне - спрямоване на подолання симптомів; 2) патогенетичне - орієнтоване на процес, перебіг хвороби; 3) етіот-ропне - у перебігу якого безпосередньо ліквідується причина хвороби. Тільки поєднання названих видів очікування" забезпечує високу ефективність антикризового управління.

 

Функціональний  зміст антикризового управління підприємством    

Використовуючи процесний  підхід для розкриття сутності антикризового управління, доцільним є виокремлення та розгляд п'яти функцій (цілевизначення, планування, організація, мотивація, контроль) та двох з'єднувальних процесів (прийняття рішень та комунікації), що об'єднують окремі функції в єдиний процес управління.

Функція „Цілевизначення" обумовлює орієнтацію управління на досягнення певних цілей управління, під якими розуміється майбутній стан об'єкта управління, який передбачається досягти.

Такими цілями повинні  визнаватися наступні (подаються  за ієрархією значущості):

• виведення підприємства зі стану юридичного банкрутства;

• недопущення ініціювання  банкрутства підприємства;

• локалізація кризових явищ;

• фінансова стабілізація підприємства;

• запобігання повторенню кризи;

• моніторинг життєздатності та реалізація профілактичних заходів.

Необхідно розрізняти теперішні (актуальні) та наступні цілі (завдання).

Функція «Планування» передбачає розробку стратегії та тактики досягнення встановлених цілей та завдань, складання планів та графіків реалізації окремих заходів антикризового управління, орієнтованих на досягнення визначеної мети антикризового процесу та вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення як в цілому по підприємству, так і по його окремих структурних підрозділах.

Функція „Організація" у  процесі антикризового управління забезпечує практичну реалізацію прийнятих  планів з фінансового оздоровлення підприємства та виведення його зі стану кризи, тобто відповідає за процес їх виконання. З функцією „Організація" пов'язано і питання розподілу матеріальних, фінансових та трудових ресурсів між окремими напрямами антикризового процесу, створення умов для виконання запланованого графіка проведення окремих заходів. Важливу роль у виведенні підприємства зі стану кризи відіграє визначення питань вертикальної та горизонтальної координації персоналу підприємства під час реалізації плану антикризових дій, опанування ними сучасних методів та прийомів діагностики фінансового стану підприємства та його оздоровлення.

Функція „Мотивація" забезпечує використання мотиваційних регуляторів  суб'єктів антикризового процесу, персоналу та власників підприємства, яке опинилося в кризовому стані. Ця функція має поєднувати матеріальні (економічні) інтереси суб'єктів антикризового управління з моральними, психологічними мотивами. Перші полягають в адекватній оцінці кваліфікації, управлінських знань та навичок залучених спеціалістів - антикризових менеджерів у вигляді фіксованої оплати (гонорару) або в поєднанні з досягнутими успіхами в оздоровленні даного підприємства (виплата частини отриманого прибутку, передача пакета акцій тощо). Другі - ґрунтуються на таких потребах кожної особистості, як самореалізація в професійній діяльності, отримання задоволення від досягнутих результатів, забезпечення поваги суспільства та оцінки результатів праці.

Функція «Контроль» у процесі антикризового управління забезпечує нагляд і перевірку відповідності функціонування підприємства до встановлених показників плану фінансового оздоровлення, передбачає розробку стандартів його перебігу у вигляді певної системи кількісних показників, що дають змогу перевіряти результативність та ефективність окремих заходів, своєчасно вносити зміни до розробленого плану фінансового оздоровлення.

З'єднувальний процес „Прийняття рішень" в антикризовому управлінні забезпечує вибір методів дослідження кризового стану, конкретної тактики фінансового оздоровлення з великої кількості альтернативних варіантів, які мають бути розроблені та запропоновані фахівцями з антикризового управління, обгрунтованість прийняття або відхилення окремих пропозицій зовнішніх санаторів та інвесторів стосовно умов їх участі в антикризовому процесі.

У сучасному розумінні  антикризове управління - це система  подолання кризових явищ, яка складається  з ряду підсистем, відповідно до функціональних сфер підприємства. Найчастіше виокремлюються такі підсистеми:

• антикризове операційне управління;

• антикризове фінансове  управління;

• антикризовий маркетинг;

• антикризове управління персоналом;

• антикризове організаційне  управління тощо.

Визначені підсистеми не функціонують ізольовано. Реалізація мети потребує узгодження та координації дій з окремих напрямів. Тільки за цих умов результат - виведення підприємства зі стану кризи, фінансове оздоровлення - буде не тільки досягнуто, але й закріплено.

 

Методологічні засади та обмеження антикризового управління    

Визначення методологічних основ та обмежень антикризового  управління має базуватися на опануванні світової теорії та практики менеджменту, їх творчому розвитку з урахуванням, по-перше, соціально-економічних умов діяльності підприємств у нашій державі, по-друге, специфічних завдань даного функціонального напряму управління.

Сучасний етап розвитку теорії та практики менеджменту визначається взаємним погодженням принципів  та інструментів управління, розроблених  у рамках трьох домінуючих концепцій (підходів) -процесна, системна та ситуаційна, а також концептуальних положень стратегічного управління. Теоретичні положення антикризового управління ґрунтуються на творчому поєднанні (інтеграції) усіх названих теорій управління.

Суб'єкт антикризового  управління має чітко уявляти  основні функціональні елементи підприємства як системи, враховувати їхню роль та значення в розгортанні кризових явищ, можливості щодо усунення ознак кризового стану та забезпечення життєздатності підприємства.