Підвищення  ролі експортних виробництв в економічному зростанні. Спостерігається поступове  прискорення зростання виробництва  в експортоорієнтованих галузях  економіки і перерозподіл фінансових ресурсів в економіці від решти секторів до сировинного та експортоорієнтованого секторів, зокрема й через банківську систему. Обсяг експорту товарів та послуг України за 2010 р. становив 63067,1 млн дол. США, імпорту – 66180,2 млн дол. (приблизно на рівні відповідних показників 2007 року). Порівняно з 2009 р. експорт збільшився на 27,9% (на 13773,1 млн дол.), а імпорт – на 30,8% (на 15573,6 млн дол.). Починаючи з 2006 року спостерігається негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке обумовлене від’ємним сальдо зовнішньої торгівлі товарами. У 2010 р. воно становило 3113,1 млн дол. (у 2009 р. також негативне – 1312,6 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 0,95 (у 2009 р. – 0,97) [6].

      3. На тлі другої хвилі світової  фінансової кризи не залишився осторонь світових процесів й український фондовий ринок. Це пов’язано головним чином із виходом з українського ринку, як і зі світового, частини іноземних інвесторів, так званих спекулянтів, а також із нестабільною політичною ситуацією в Україні .

      Тобто в економіці України при вільному перетоку капіталу спостерігалися цілком ринкові тенденції пошуку надприбутків, що в умовах посилення сировинної орієнтації на світових ринках, відповідно, посилило на етапі другої хвилі експортну  та сировинну складові вітчизняної економіки.

      Третю хвилю світової кризи ми спостерігаємо  з 2008 року. Наслідками цього етапу  світової фінансової кризи стала  серія банкрутств провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових ринках та, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економічних систем. Третя хвиля світової фінансової кризи примусила уряди провідних країн переглянути свою політику щодо фінансових ринків. Зокрема, уряди США, Великобританії, Німеччини, Росії, країн Бенілюксу тощо прийняли рішення про державну підтримку окремих фінансових установ, які переживають фінансові труднощі.

      Того  ж очікують інвестори і від  уряду України. Але проблеми, які  у США та інших розвинених країнах призвели до іпотечної і фінансової криз, та проблеми, які можуть сформувати негативні тенденції в розвитку економіки України , істотно різняться.

      Для вироблення рішень, котрі справді  дозволять пом’якшити вплив світової кризи на економіку Україні, необхідно проаналізувати, через які канали найбільш відчутним може бути цей вплив.

      Наразі  фондовий канал впливу світової фінансової кризи на Україну не стане насправді  найболючішим. Сьогодні він лише створює  певний тиск на валютний ринок, оскільки відбувається відплив спекулятивного капіталу. Значного впливу цього каналу на розвиток реального сектора в Україні не буде. По-перше, на організованому фондовому ринку здійснюється незначна частка угод. А по-друге, слід зазначити, що на частку іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, до яких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5—7% усіх інвестицій [7].

      Щодо  інших каналів впливу, то вони чутливіші  для економіки України.

      Перший  канал — зовнішньоторговельний. Через поширення проблем на фінансових ринках уже відбувається зменшення світового попиту. Рецесія у провідних економіках світу супроводжуватиметься насамперед зменшенням інвестиційного попиту, динаміки обсягів будівництва і, відповідно, призведе до зниження цін на продукцію металургії та машинобудування.

      Такі  тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність української економіки  від експорту, частка якого у ВВП  становить понад 47%, негативно позначаться  на динаміці розвитку експортного виробництва, а далі — на галузях, які безпосередньо й опосередковано залежать від експорту.

      Другий  канал — банківська система. На сьогодні досить високою є частка присутності  іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий сектор України — один із лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій (19% усього накопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить на 01.01.2011 40,6 % і перевищує порогове значення межі економічної безпеки на рівні 30% [6].

      З огляду на велику частку транснаціональних фінансових корпорацій у банківському секторі України, негативний вплив світової фінансової кризи може поширюватись опосередковано — якщо материнські компанії зазнаватимуть збитків та матимуть проблеми з ліквідністю.

      У цьому аспекті слід зазначити, що процеси інвестування та розвитку вітчизняних виробництв — більше залежні від кредитування, ніж від фондового ринку. 13,7 % інвестицій в основний капітал фінансується за рахунок кредитів. І найбільш залежними секторами є сільське господарство, будівництво, переробна промисловість, зокрема хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки.

      Один  із ризиків фінансової кризи для  України, — подорожчання банківських  кредитів, зменшення обсягів кредитування населення і, як наслідок, скорочення внутрішнього споживання в країні. Після того як іноземні банки зіткнулися з проблемою ліквідності, вони почали обережніше ставитися до кредитування банків з країн, що розвиваються.

      Третій  канал — борговий. Наприкінці дев’яти місяців 2010 року обсяг валового зовнішнього боргу становив 85,7% ВВП, або 111,623 млрд дол. США. Згідно із дослідженнями, проведеними МВФ, максимально допустимою сумою зовнішнього боргу для країн із низьким та середнім рівнем доходів є сума на рівні 49,7% ВВП; при перевищенні цього рівня ймовірність розгортання фінансових криз становить близько 70%.

      Погіршення  ліквідності світових фінансових ринків може істотно уповільнити кредитування української економіки. Як наслідок, українські позичальники зазнають труднощів  із рефінансуванням своїх кредитних  зобов’язань на зовнішніх ринках.

      Більше  половини приросту (60,8%) валового зовнішнього боргу в 2010 році сформувалося в секторах державного управління та грошово-кредитного регулювання. Зовнішні зобов’язання цих секторів зросли на 8,5 млрд дол. США (на 35,3%) до 32,5 млрд дол. США (23,7% від ВВП). Слід зазначити, що у структурі зовнішнього боргу значною є частка короткострокового капіталу (40,3%). Саме цей капітал у разі раптового його відпливу може стати одним із чинників дестабілізації курсу національної валюти.

      Сьогоднішні умови розвитку вітчизняної економіки істотно відрізняються від тих, які існували у 1998 році, коли Україна також зазнала впливу потужної світової фінансової кризи. Проте сучасні реалії не покращують, а погіршують характеристики стійкості національної системи до фінансових шоків. Так, якщо у 1997—1998 роках рівень корпоративних боргів був низьким і корпоративний сектор не був настільки залежним від зовнішнього фінансування, то на сьогодні, як уже зазначалося, національна фінансова система стала більш залежною від зовнішніх потоків капіталу.

      З урахуванням розвитку світової кризи  і уряд, і Національний банк уже  вжили після 2008 року низку заходів, які дозволять зменшити ризик  істотного впливу. Це і пакет антиінфляційних  заходів, і заходи з підвищення стійкості  банківської системи, комплекс заходів із мінімізації впливу проявів світової фінансової кризи на економіку України тощо.

      Крім  того, певним страховим полісом для  України є Євро-2012. Якщо запланований комплекс робіт буде виконано, то ми гарантовано матимемо значний приплив  капіталу каналами прямих іноземних інвестицій, середньо- та довгострокових кредитів. Адже така подія у світовому масштабі розглядається інвесторами як іміджева з невисоким рівнем ризику фінансування.

      Наявні  загрози потребують як від влади, так і від підприємців певної реакції та прийняття додаткових запобіжних заходів.

      Наша  криза не циклічна, а стадіальна, що супроводжується глибокими структурними     змінами,     становленням     нового технологічного способу виробництва, становленням постіндустріального  суспільства. Україна сьогодні використовує надзвичайно важливі надбання постіндустріалізму (комп’ютеризацію, інформаційно-комунікаційні технології, інтернет, мобільний зв’язок тощо).

      Нам потрібна економічна політика, яка  б гарантувала 5-6% зростання ВВП протягом найближчих 10-15 років. Це своєрідний коридор виживання. Це українське диво, яке ми могли б створити. Є статистика світового банку, що лише 7 країн у минулому десятилітті мали такі темпи в прирості ВВП. Нашою спільною метою є перетворення України на європейську державу з високим добробутом українських громадян, а для цього потрібно протягом п’ятьох найближчих років подвоїти ВВП, знизити інфляцію до 6%, частки державних підприємств – до 10% [7], інтегруватися до європейської спільноти, що дасть можливість нашій державі прискорити своє культурне відродження, зміцнити демократію, верховенство права та ринкові засади в економіці. Країни ЄС – це найстаріші та найміцніші демократії світу, долучення до яких означатиме зобов’язання української влади дотримуватися демократичних, правових та соціальних стандартів.

Список  використаних джерел

1. Грязнова  А.Г. Антикризисный менеджмент. – М.: Просещение, 2008. – 238 с.
2. Градов А.П. Национальная экономика. – СПб: Специальнаня литература, 2009. – 184 с.
3. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. пос. – К. : ЦУЛ, 2008. – 432 с.
4. Коротков П.М. Антикризове управління. – М.: Наука, 2007. – 504 с.
5. Ларионов И.К. Антикризисное управление. – М.: Дашков и Ко, 2008. – 472 с.
6. Сайт Національного Банку України [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.bank.gov.ua
7. Сайт державного комітету статистки [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ukrstat.gov.ua