Ефективні метидо антикризового управління

В економічно і соціально розвинутих країнах  соціальне партнерство стало  звичним, оскільки керівники цих  держав давно зрозуміли: якщо вони не хочуть соціальних потрясінь, якщо вони стоять на позиціях забезпечення соціального  миру і зацікавлені в процвітанні  країн і населяють їх народів, то проблеми соціального партнерства  та діалогу повинні стати головними  у внутрішній політиці.

Сучасні реалії такі, що приватна власність  на засоби виробництва стала в  світі переважаючою. Якщо є клас власників власності, відповідно є  і клас найманих працівників. Їх інтереси різняться істотно. Якщо бізнес прагне до підвищення ефективності виробництва, зниження витрат і отримання максимального  прибутку, то найманий працівник зацікавлений в тому, щоб якомога дорожче  продати свої професійні вміння та здатність обслуговувати бізнес. Примирити їх може тільки обопільне  розуміння того, що реалізація їхніх  інтересів один без одного неможливе.

У Європі досвід соціального діалогу між  працівниками та роботодавцями має  давню історію - зокрема, в Німеччині  перше галузеве тарифна угода  була укладена ще в 70-х рр.. XIX ст.

5. ДОСВІД  АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ В КРАЇНАХ  З РОЗВИНЕНОЮ РИНКОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Світова економічна криза 1929-1933 рр.. з особливою  силою вразив США.

Навесні 1933 р., коли криза досягла свого  апогею, у президентській виборчій кампанії перемогу здобув Франклін Делано Рузвельт (1882-1945), до цього двічі обирався губернатором Нью-Йорка.

Ф. Рузвельт, був далекоглядний політик, який розумів необхідність радикальних  заходів для створення в країні ефективно діючого антикризового  механізму, проведення соціальних реформ, здатних призупинити розвиток масового руху протесту в Америці по революційному  шляху.

Рузвельт  за підтримки своїх найближчих радників, які отримали прізвисько «мозковий  трест», провів ретельну підготовку позитивної соціальної програми, яка включала в себе питання реформування адміністративної та почасти судової влади, питання  економічного планування (тут його радники частково враховували результати радянського досвіду планування) і законодавчого регулювання  економіки за галузями. В останньому розділі спостерігалася велика різноманітність - від проектування будівництва гідроелектростанції  з одночасним освоєнням річкової долини в штаті Теннессі до виробництва  консервів.

Сукупність  антикризових заходів, спрямованих  на державне регулювання американської  економіки, розроблених урядом Рузвельта  отримала в історії США назву  «нового курсу», основні реформи  якого були проведені в період перших «ста днів» його президентства, коли Конгрес прийняв велику кількість  законів, що охоплюють усі сфери  соціально-економічному і політичному  житті країни.

Сенс  політики «нового курсу» було розкрито Рузвельтом у промові перед виборцями: у вигляді елементів економічного планування з метою «більш справедливого  розподілу багатств і товарів  і пристосування істотних елементів  економічної організації до потреб народу».

У XX в. теорія соціальної держави, приділяла значну роль соціального партнерства, була розроблена Людвігом Ерхардом (ФРН) і  Гуннаром Мюрдалем (Швеція), в політекономічних працях яких чітко позначені цілі політичного та економічного розвитку держав на користь суспільства.

Існує достатньо  прикладів того, що проведення стратегічних змін є надзвичайно відповідальною і важким завданням. Деякі нові стратегії  можуть бути реалізовані легше, ніж  інші, особливо якщо вони не вимагають  змін загальних уявлень про те, як підприємство повинно конкурувати  на ринку.

Наприклад, принципові нововведення Лі Яккоки в  управлінні фірмою Сhrysler не привели  до фундаментальних змін у стратегічному  управлінні. Яккока звільнив багатьох віце-президентів компанії (поставивши на їх місця своїх людей), змінив деякі системи, зробив упор на економію, призначивши собі річну зарплату в один долар, і знайшов нове рекламне агентство. Ці трансформації призвели до посилення вже існуючих всередині  компанії тенденцій. Саме керівництво  Лі Яккоки, проголошена ним місія, його енергія сприяли змінам в  більшій мірі, ніж проведення нової  конкурентної стратегії.

ВИСНОВОК

Одним із ефективних методів антикризового  управління, що одержав свій розвиток в Україні відносно недавно, є  процес реструктуризації. Реструктуризація – це комплексна оптимізація системи  функціонування підприємства відповідно до вимог зовнішнього оточення і  розробка стратегії його розвитку, що сприяє принциповому поліпшенню управління, підвищенню ефективності і конкурентоздатності  підприємства і продукції, що випускається, на базі сучасних підходів до управління, у тому числі методології управління якістю .

Отже,можна  зробити висновок, що  антикризове  управління має дуже важливе значення для підприємств усіх рівнів та форм власності.  Але , нажаль,  в Україні  йому приділяють недостатню увагу, особливо це стосується проактивного або  іншими словами попереджувального кризу  управління. Адже, чим раніше підприємство проаналізує потенційну кризу тим  з більшою ймовірністю воно зможе  подолати її з найменшими втратами  та за коротший період часу.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Горевский А.С., Коваленков С.С. Антикризисное управление. – М.: ИНФРА-М, 2006.
2. Багровец А.Н. Антикризисное управление в организации: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2005.
3. Дэниэлс Д.Д., Радеба Л.Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции / Пер. с англ. – М.: Дело Лтд, 2001.
4. Киреевский К.В. Основы менеджмента и управления. – М.: , 2005.
5. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. — К: КНЕУ, 2000. — 360 с
6. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с.
7. Король В.С. Антикризовий менеджмент в умовах ринкової трансформації економіки: Автореф. ... канд. екон. наук (08.06.02) / НАН України; Ін-т регіон досліджень. – Л., 2001. – 20с.