Серце і його діяльність

     Ефективність  комплексного лікування оцінюють за припиненням або зменшенням частоти  і тяжкості нападів, відмовою від  застосування або зменшення кількості  використаних медикаментів; за динамікою  велоергометричних досліджень, термінами повернення до роботи або перебування на інвалідності, тривалістю ремісії захворювання.

2.4. Гіпертонічна хвороба

     Гіпертонічна  хвороба характеризується підвищенням артеріального тиску: систолічного вище 160мм рт. ст. (21,3 кПа) і діастолічного – 90мм рт. ст. (12,7 кПа). Це пов'язано зі збільшенням тонусу судин, що створює підвищену опірність кровотоку. Основною причиною гіпертонічної хвороби є порушення функцій вищих відділів ЦНС, розлад нейрогуморальних механізмів. До чинників, що спричиняють підвищення артеріального тиску, відносять психоемоційні перенапруження, часті стреси, надмірну розумову працю, атеросклероз, спадковість, ожиріння, діабет, клімакс, паління тощо. Хвороба має хронічний перебіг з періодичними загостреннями, гіпертонічними кризами і періодами відносного благополуччя (ремісія). Проявляється вона головним болем, шумом у вухах, запомороченням, підвищеною дратливістю, зниженням працездатності. При гіпертонічній кризі ці симптоми різко посилюються, з'являється біль у м'язах і суглобах, виникають гострі розлади зору, блювота, іноді хворі втрачають свідомість.

     Гіпертонічну  хворобу лікують комплексно, застосування різних методів лікування буде залежати від стадії хвороби. В першу чергу призначають ліки, що знижують артеріальний тиск (гіпотензивні препарати); усувають або максимально зменшують дію чинників, що викликали його підвищення; призначають дієту зі зниженням у їжі кухонної солі; використовують засоби фізичної.

     Лікувальна  фізична культура призначається  для: нормалізації процесів збудження  і гальмування в ЦНС, моторно-судинних рефлексів і судинного тонусу, порушеної регуляції артеріального  тиску; загального зміцнення організму  і емоційного стану хворого; підвищення його працездатності. Застосування форм ЛФК проводять відповідно до призначеного щадного, щадно-тренуючого та тренуючого рухових режимів.

     Методика  застосування фізичних вправ при  гіпертонічній хворобі в усіх рухових режимах передбачає використання спеціальних вправ, якими є вправи на розслаблення м'язів, дихальні та для вестибулярного апарату. Вони сприяють зниженню артеріального тиску і нормалізують порушену вестибулярну функцію.

     Лікувальний масаж проводиться для урівноваження  процесів збудження і гальмування  в корі головного мозку; зменшення  тонусу периферичних судин і артеріального  тиску; нормалізації діяльності серцево-судинної системи в цілому і психоемоційного  стану. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон  верхньогрудних і шийних спинномозкових сегментів, голови, шиї і комірцевої зони, використовуючи погладжування, розтирання, розминання.

     Фізіотерапія  націлена на підсилення процесів гальмування в ЦНС; зменшення тонусу периферичних судин і артеріального тиску; покращання обмінних процесів, підвищення загальної реактивності і загартування організму. Використовують обтирання, обливання, купання, повітряні і сонячні ванни, УФО загальне і поперекової ділянки. Механотерапію застосовують у вигляді тренажерів для покращання діяльності серцево-судинної системи, розвитку загальної витривалості, підвищення фізичної працездатності. Використовуються велотренажери, весловий тренажер, водяні велосипеди, універсальні тренажери типу "Здоров'я . Навантаження мають бути помірної інтенситвності, але довготривалі.

     У лікарняний період реабілітації застосовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію. Лікувальну фізичну культуру призначають після покращання стану хворого, зниження тиску і зникнення скарг, що пов'язані із загостренням захворювання та гіпертонічним кризом. Використовують її в умовах постільного або напівпостільного рухового режиму.

     У постільному руховому режимі ЛФК  застосовують у формі лікувальної  ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Лікувальну гімнастику що триває 10-12 хв, проводять індивідуально з вихідних положень лежачи на спині з високо піднятим узголів'ям і сидячи на ліжку. Напівпостільний режим передбачає адаптацію хворого до вставання і ходьби. Лікувальна гімнастика, що триває 15-25 хв, виконується з вихідних положень лежачи, сидячи і стоячи. Вправи втягують у роботу середні і великі м'язові групи.

     Фізіотерапія  націлена на підсилення процесів гальмування в ЦНС, зниження тонусу периферичних судин, розширення судин нирок, покращання кровообігу і обміну речовин. Застосовують електрофорез лікарських речовин, що підсилюють процеси гальмування та розширюють судини, електросон. гальванізацію, діадинамотерапію, ампліпульсотерапію.

     Механотерапію використовують у вигляді велотренажерів і веслового тренажера застосовують у хворих для тренування серцево-судинної системи, підвищення фізичної працездатності. Працетерапія націлена на збереження загальної працездатності і підтримання психоемоційного стану хворого. Рекомендують помірну працю в садку, на городі. 

Висновки

     Захворювання  серця – це непередбачувана хвороба. Лікувальна фізкультура показана на початкових стадіях захворювання і компенсованому стані системи кровообігу, який характеризується відсутністю суб’єктивних ознаках недостатності при звичайних повсякденних і звичних навантаженнях а також при хронічних захворюваннях серцево-судинної системи. В цьому випадку фізична культура застосовується з метою покращення кровообігу (як метод профілактики порушень кровообігу), а також для розвитку резервних можливостей серцево-судинної системи в цілому за допомогою поступово зростаючих навантажень.

     Для визначення фізичного навантаження при серцево-судинній патології  необхідно врахувати: прояви основного захворювання та ступінь коронарної недостатності; особливості хвороб, що супроводжують основну попередню фізичну підготовленість та адаптованість до фізичних навантажень.

     Заняття фізичними вправами (в розумних межах) допомагає хворому зміцнити свій стан здоров’я, попередити утворення нових хвороб або ускладнень.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

1. Филиппов А. В. Болезни сердца. Современное лечение и профилактика. – СПб.: Невский проспект, 2005. – 126с.
2. Заболевания сердца и реабилитация: учеб. пособие/ под. ред. Поллока, Шмидта. – К.: Олимп. лит., 2000. – 408с.
3. Ващук Ф. симптоми захворювання серця// Будьмо здорові, 2009. – 2. – С. 6-8.
4. Хворостінка В. М., Моїсеєнко Т. А., Журавльова Л. В. Факультативна терапія, підручник. – 2-е вид. – Х.: ФАКТ., 2003. – 888с.
5. Колесникова Н. Що таке коронарна хвороба?// Будьмо здорові, 2008. – 12. – С. 5.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

      Вступ…………………………………………………………………...3

1. Захворювання серцево-судинної системи………………………...4
2. Профілактика основних захворювань серцево-судинної системи засобами фізичних вправ…………………………………………...5
1. Недостатність кровообігу……………………………………5
2. Інфаркт міокарда……………………………………………..9
3. Стенокардія………………………………………………….14
4. Гіпертонічна хвороба………………………………………17

      Висновки………………………………………………………………20

      Список використаної літератури…………………………………….21 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Міністерство  освіти і науки України

Волинський  національний університет імені  Лесі Українки

Інститут  філології та журналістики 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

Профілактика захворювань серцево-судинної системи засобами фізичних вправ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                          Підготувала

                                                                                         студентка 23-У групи

                                                                                  Хохрякова Ірина 
 
 
 

                                                                           
 
 
 

Луцьк-2010