Антиінфляційна політика

Ще у 1993 р. було здійснено кілька спроб обмежити емісію грошей, аби стримати інфляцію. Проте ці спроби були невдалі. У 1994 р. уряд намагався застосувати адміністративні методи для обмеження темпів зростання цін. Це була, по суті, класична політика доходів, яка сповільнювала зростання зарплати, запроваджувала фіксовані ціни на значну кількість товарів і послуг, вводила адміністративне регулювання на валютному ринку тощо. Така політика пригасила темпи зростання цін, але спричинила катастрофічне падіння обсягу виробництва в уже лібералізованій економіці. Крім цього, вона відкинула країну далеко назад у реформуванні економіки[1,с.7].

Дієві заходи щодо згортання інфляції почали здійснювати  лише з приходом до влади у другій половині 1994 р. нового Президента України. З цього часу почався відлік періоду фінансової стабілізації в національній економіці. Співпраця уряду з МВФ та іншими міжнародними організаціями-кредиторами дала змогу отримати додаткові ресурси для проведення реформ і фінансування дефіциту бюджету.

Основою антиінфляційної програми стало приборкання інфляційних очікувань, які здебільшого формувалися за адаптивним принципом і значною мірою корелювали з динамікою валютного курсу українського карбованця. Це полегшувало завдання антиінфляційної політики, бо достатньо було стабілізувати валютний курс. Кредити, отримані від міжнародних організацій, допомогли НБУ сформувати резервний фонд для здійснення інтервенцій на валютному ринку, що стабілізувало курс карбованця[12,с.94].

Продумана політика уряду і НБУ  у 1994—1996 рр. дала змогу успішно здійснити грошову реформу. Рівень інфляції в Україні сягнув рекордно низького значення — 10,1% у 1997 р. Проте фінансова криза в Росії у 1998 р. не могла не позначитися на нашій економічній ситуації. Від північного сусіда вітчизняній економіці також передалися очікування знецінення валюти, що підвищило ціни на енергоносії та прискорило темп інфляції, який у 1998 р. становив уже 20%. Паливна криза в Україні у середині 1999 р., а також недорід у сільському господарстві спричинили стрибок цін на енергоносії та продукти харчування. Внаслідок різних причин темпи інфляції у 2000 р. прискорилися: її рівень сягав 25%[13,с.23].

Згідно з  оцінками фахівців, у вітчизняній  економіці закладено сильний  інфляційний потенціал. Повільний  вихід економіки України із трансформаційного спаду, її неефективна галузева структура та надмірний рівень монополізації, величезний державний борг і дефіцит бюджету загрожують відносній стабільності у сфері цін. Для ліквідації інфляційного потенціалу уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин як необхідних умовах макроекономічної стабілізації та швидкого економічного зростання.

Маючи успіхи у боротьбі з інфляцією, повинні пам’ятати, що це не самоціль. Інфляція – це наслідок негативних процесів в економіці, особливо надмірної кількості грошей до їх товарного забезпечення.

 Враховуючи, що причина інфляції  в Україні, є порушення фундаментальних  економічних пропорцій між попитом і пропозицією, першочергового значення  набувають активно-структурна політика у сфері власності, інвестицій, доходів і цін. Метою цієї політики має бути створення підстав для реального товарного забезпеченя грошей, створення умов для ефективного функціонування саме національних товаропродукуючих структур.

Жорстка монетарна  політика сприяла ліквідації проявів  інфляції. Але, на жаль, вона не лише не ліквідувала, а й сприяла активізації  такого інфляційного чинника, як спад виробництва і посилення стагфляції – інфляційного процесу, який супроводжується падінням обсягів виробництва [12,с.96].

За повідомленням Міністерства статистики України, обсяг помислової продукції зменшився проти відповідного періоду 1995 року на 14,1% (за 10 місяців 1994 року на – 29,7%). Падіння обсягу виробництва зберігається на підприємствах усіх провідних галузей.

 

Таблиця 3.1.

Темпи приросту, зниження обсягів  промислової продукції в Україні  у 1993-1995 роках (у відсотках до відповідного періоду 1995 року).

	1993		1994	1995
				1 квартал	Січень- Квітень	Січень- травень	Січень- червень
Загальний обсяг промислової продукції	- 8,0		- 28,2	- 12,1	- 12,7	- 12,7	- 13,6
Виробництво товарів народного споживання	- 15,9		- 26,7	- 20,3	- 22,5	- 22,0	- 22,4
В тому числі
продовольчі товари		- 10,1	- 18,3	- 16,3	- 18,4	- 17,7	- 18,6
алкогольні  вироби		- 13,9	- 20,2	47,6	38,1	18,8	12,1
непродовольчі товари		- 25,1	- 40,4	32,3	- 34,0	- 34,0	- 33,1

 

Існує елементарна закономірність: якщо в економіці відбувається спад виробництва, то товарне забезпечення грошей зменшується. Створюється ситуація, коли при незмінному абсолютному розмірі грошової маси її відносна величина (відносно товарного забезпечення) збільшується. Відбувається знецінення грошової одиниці. Адже саме виробництво є джерелом поповення товарного забезпечення грошей. А тому результати діяльності у виробництві можуть бути або інфляційним, або антиінфляційним фактором.

Просте обмеження грощової маси хоча й гальмує динаміку цін, але  водночас гнітить виробництво, недозволяє розірвати ланцюг трудових зобов’язань. В українській економіці склалася парадоксальна ситуація, коли поряд з інфляцією виник реальний дефіцит грошей, тобто дефляція.

 Держава має здійснити перехід  до прямої бюджетної підтримки  окремих виробництв, які відповідають пріорітетам її структурної політики і які в змозі за такої підтримки вийти на ринок ефективного господарювання.Досвід розвитку української економіки свідчить, що слід виважено і з наукових позицій підійти до обмежень темпів інфляції і бюджетного дефіциту. Без комплексу активних і супроводжувальних дій вони пригнічують платоспроможність як підприємств, так і населення.

 При цьому потрібен особливий  механізм фінансування з тим,  щоб грошові ін’єкції застосовувались  безпосередньо для виробництва  і ні заяких умов не йшли на погашення боргів, нагромаджених підприємствами значно раніше.

Існує необхідність розділити грошові  потоки між державними підприємствами та комерційно-посередницькими структурами, виключивши можливість прихованої, неконтрольованої емісії за рахунок вторинного використання позичкових і платіжних грошових ресурсів, випуску неліцензованих цінних паперів, які поглинають державні кошти, спрямовуючи їх у тіньовий оборот.

Для забезпечення зазначених засобів  необхідне створення Державного бюджетного банку. Адже державні кошти, розподіл яких здійснюється через мережу комерційних банків, не знаходять свого конкретного призначення внаслідок ряду об’єктивних та суб’єктивних причин. В умовах обмеження інфляції інтереси виживання (поповнення потреби в обігових коштах) мають бути вище інтересів поточного особистого споживання. Сьогодні можна направити більше прибутку на особисте споживання, а завтра його не буде зовсім, бо виробництво припинеться у зв’язку з нестачою обігових коштів, а банк не видасть кредитів з причини малої ймовірності його повернення.

Таким чином, не ліквідувавши падіння  обсягів виробництва, ми не скасуємо чи не найголовнішого інфляційного чинника  – зменшення товарного забезпечення грошей. Сьогодні маємо зробити вибір  між контрольованою інфляцією та подальшим занепадом виробництва та соціальної сфери.

Будь-яка інфляція веде до зростання  рівня цін. При цьому темпи  зростання заробітної плати, як правило, відстають від темпів зростання  цін, тому наслідком інфляції є зниження добробуту населення. Але особливо небезпечною є гіперінфляція.

 

 

Гіперінфляція виявляє руйнівну дію на економіку країни і веде до швидкого зубожіння народу і зростання безробіття. Стрімко зменшуються реальні доходи людей, практично знищуються заощадження. Закриваються підприємства, які не можуть витримати тягар швидкозростаючих витрат. Руйнується механізм заощадження грошей для виробничих інвестицій, адже в таких умовах вигідно бути боржником (“вартість” боргу стрімко зменшується) і невигідно давати в борг і нагромаджуват гроші. Банки ненадають кредити, а якщо надають, то не на тривалий час (кілька місяців) і під грабіжницькі проценти. Як наслідок, руйнується виробництво і торгівля. Країна “проїдає” своє майбутнє, знищуючи основу нормального зростання економіки. Гіпервисокі темпи інфляції в 1993 році, яка супроводжувалася падінням обсягів виробництва, товарообороту, капіталовкладень, погіршенням стану державних фінансів тощо, призвели до кризи грошово-кредитної сиситеми України. Макроекономічні показники досягли значень, які цілком можливо порівнювати з певними показниками світової економічної кризи 30-их років нашого століття.

Таблиця 3.2.

Порівняльна таблиця  макроекономічних показників.

Макроекономічні показники	Світова економічно криза, 1929-1933 рр.	Україна, І півріччя 1993 р. – І півріччя 1994 р.
Обсяг промислового виробництва, %	- 46,0	- 36,0
Зовнішньоторговий обіг, %	- 67,0	- 35,0
К-сть  безробітних, %	25,0	30,0
Реальні доходи населення, %	- 58,0	- 100,0

Із таблиці 3.2. видно, що в Україні в 1993-1994рр. рівень макроекономічних показників приблизно дорівнював рівню світової економічної кризи в 1929-1933рр.

 

 

Темпи розвитку інфляції в Україні за період 1997-2002 рр. подано в таблиці 3.3. [23]:

 

Таблиця 3.3.

Основні макроекономічні  індикатори.

Рік	Місяць	ВВП, млн. грн.	Грошова маса (агрегат М3), млн. грн.	Рівень інфляції (індекс споживчих цін), % до рівня  попереднього місяця.	Рівень безробіття, %
2002	Серпень	136292.00	56300.00	99.80	3.70
2002	Липень	112818.00	53900.00	98.50	3.70
2002	Червень	92501.00	51200.00	98.20	3.73
2002	Травень	75624.00	48800.00	99.70	3.80
2002	Квітень	58544.00	48400.00	100.30	4.00
2002	Березень	42416.00	47400.00	98.90	3.93
2002	Лютий	27540.00	45030.00	99.60	3.89
2002	Січень	14128.00	43619.00	101.00	3.80
2001	Грудень	0.00	45580.00	101.60	3.68
2001	Листопад	188548.00	41500.00	100.50	4.64
2001	Жовтень	170427.00	40750.00	100.20	3.54
2001	Вересень	152006.00	39640.00	100.40	3.60
2001	Серпень	132613.00	38275.00	99.80	3.60
2001	Липень	111225.00	37020.00	98.30	3.70
2001	Червень	91299.00	36952.00	100.60	3.80
2001	Травень	74688.00	35159.00	100.40	4.00
2001	Квітень	58584.00	34092.00	101.50	4.10
2001	Березень	42865.00	33026.00	100.60	4.20
2001	Лютий	27336.00	31637.80	100.60	4.20
2001	Січень	13616.00	30816.80	101.50	4.20
2000	Грудень	175010.00	32084.00	101.60	4.20
2000	Листопад	154046.00	29395.00	100.40	4.18
2000	Жовтень	137384.00	28866.00	101.40	4.20
2000	Вересень	121974.00	28975.00	102.60	4.19
2000	Серпень	104005.00	29485.00	100.00	4.24
Продовження таблиці 3.3.
Рік	Місяць	ВВП, млн. грн.	Грошова маса (агрегат М3), млн. грн.	Рівень інфляції (індекс споживчих цін), % до рівня  попереднього місяця.	Рівень безробіття, %
2000	Липень	87441.00	27098.00	99.90	4.24
2000	Червень	71337.00	28127.00	103.70	4.29
2000	Травень	57871.00	26032.00	102.10	4.39
2000	Квітень	45166.00	25097.00	101.70	4.50
2000	Березень	32731.00	24211.00	102.00	4.50
2000	Лютий	20821.00	22970.00	103.30	4.45
2000	Січень	9930.00	22048.00	104.60	4.30
1999	Грудень	127126.00	22079.00	104.10	4.30
1999	Листопад	116504.00	21042.00	102.90	4.20
1999	Жовтень	103653.00	20899.00	101.10	4.14
1999	Вересень	92324.00	20468.00	101.40	4.12
1999	Серпень	78329.00	19694.00	101.00	4.08
1999	Липень	66349.00	18816.00	99.00	4.02
1999	Червень	55267.00	18579.00	100.10	3.98
1999	Травень	44341.00	17496.00	102.40	4.03
1999	Квітень	34298.00	16680.00	102.30	4.06
1999	Березень	25157.00	15937.00	101.00	4.04
1999	Лютий	15977.00	15366.00	101.00	3.39
1999	Січень	8017.00	15185.00	101.50	3.81
1998	Грудень	102593.00	15718.00	103.20	3.69
1998	Листопад	90752.00	14845.00	103.00	3.51
1998	Жовтень	80847.00	14414.00	106.20	3.34
1998	Вересень	73146.00	14325.00	103.80	3.18
1998	Серпень	61094.00	13756.00	100.20	3.08
1998	Липень	52500.00	13880.00	99.10	3.00
1998	Червень	44238.00	13458.00	100.00	2.91
1998	Травень	35700.00	13305.00	100.00	2.87
1998	Квітень	28060.00	12971.00	101.30	2.85
1998	Березень	20871.00	12960.00	100.20	2.77
1998	Лютий	13055.00	12238.00	100.20	2.64
1998	Січень	6544.00	12074.00	101.30	2.47
1997	Грудень	93365.00	12541.00	101.40	2.33
1997	Листопад	80078.00	11669.00	100.90	2.23
1997	Жовтень	71873.00	11869.00	100.90	2.15
1997	Вересень	65289.00	12355.00	101.20	2.11
1997	Серпень	55099.00	12380.00	100.00	2.06
1997	Липень	47596.00	11539.00	100.10	1.98
1997	Червень	39213.00	11102.00	100.10	1.90
1997	Травень	33219.00	10410.00	100.80	1.86
1997	Квітень	26221.00	10215.00	100.80	1.80
1997	Березень	18728.00	9795.00	100.10	1.70
1997	Лютий	12027.00	9335.00	101.20	1.56
1997	Січень	5920.00	9359.00	102.20	1.38

 

 

 

 

Зобразимо темп розвитку інфляції в Україні в 2001 році графічно:

 

 

 

 

З гістограми на рис. 3.1. видно, що найбільшого рівня  інфляція досягла в січні 2001 року (101,6%), а найменшого – в червні 2001 року (98,3%).

 

Гострота кризового стану функціональної економіки змусила уряд та НБУ докорінно змінити свою політику. Грошово-кредитну політику було змінено з експансійної на жорстку рестрикційну. У 1994 році  монетарна політику НБУ будувалася орієнтуючись на приборкання інфляції.

 

 

Таблиця 3.4.

Динаміка облікової  ставки НБУ та темпів інфляції в  Україні.

Період  часу	Облікова  ставка НБУ, %		Темп  інфляції до попереднього місяця, %	Співвідношення  між обліковою ставкою та темпом інфляції, % ( + , - )
	на  рік	на  місяць
1994
Жовтень:
01.10 – 25.10	140.0	11.7	122.6	-10.9
26.10 – 01.11	300.0	25.0	122.6	2.4
Листопад:	300.0	25.0	172.3	-47.3
Грудень:
01.12 – 11.12	300.0	25.0	128.4	-3.4
12.12 – 31.12	252.0	21.0	121.2	-0.2
1995 рік
Січень	252.0	21.0	118.1	-2.9
Лютий	252.0	21.0	111.4	9.6
Березень
01.03 – 09.03	252.0	21.0	111.4	9.6
10.03 – 28.03	204.0	17.0	111.4	5.6
29.03 – 01.04	170.0	14.2	111.4	2.8
Квітень	170.0	14.2	105.7	8.5
Травень	96.0	8.0	104.6	3.4
Червень	96.0	8.0	104.8	3.2
Липень
01.07 – 14.07	96.0	8.0	105.2	2.8
15.07 – 01.08	60.0	5.0	105.2	-0.2
Серпень
01.08 – 20.08	60.0	5.0	104.2	0.8
21.08 – 31.08	70.0	5.8	104.2	1.6
Вересень	70.0	5.8	114.2	-8.4
Період  часу	Облікова  ставка НБУ, %		Темп  інфляції до попереднього місяця, %	Співвідношення між обліковою ставкою та темпом інфляції, % ( + , - )
	на  рік	на  місяць
Жовтень
01.10 – 09.10	70.0	5.8	109.1	-3.3
10.10 – 31.10	95.0	7.9	109.1	-1.2
Листопад	95.0
Грудень	110.0