Принципи адміністративного права

       МІНІСТЕРСТВО  ВНУТРІШНІХ СПРАВ  УКРАЇНИ  

         ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСТИТЕТ

                                 ВНУТРІШНІХ СПРАВ

  Навчально-науковий  інститут підготовки фахівців  кримінальної міліції 

              Кафедра адміністративного  права та процесу 

                             КУРСОВА РОБОТА

                

                  Дисципліна: адміністративне право  

                                            Тема :

              «Принципи адміністративного  права» 

                                              

                                          Виконав: курсант гр.ІКМ-10-8

                      рядовий міліції Кофан А.

                             Перевірив: доцент,професор кафедри,к.ю.н.,

                                        Полковник міліції  Салманова О.Ю 
 

   

                                          Харків-2011 

План

Вступ

Розділ 1.Розробка поняття принципів адміністративного  права України

Розділ 2. Поняття принципів, їх значення,система,ознаки

Розділ 3. Основні принципи адміністративного права України

Розділ4. Класифікація принципів адміністративного права України

Висновки

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Необхідність  подальшого вдосконалення адміністративно-правового  регулювання суспільних відносин у  процесі розбудови правової, демократичної  та соціальної держави в Україні  потребує глибокого вивчення цілої  низки питань теорії адміністративного  права, одним із яких є питання  про систему принципів цієї фундаментальної  галузі вітчизняного права. Треба враховувати, що за роки незалежності України значно змінилися не тільки принципи галузей права, а й головні іх джерела — економіка, політика, мораль, ідеологія, соціальне життя тощо. Зміна системи принципів веде до встановлення нових пріоритетів у діяльності органів державної влади та орієнтує їх на захист загальнолюдських цінностей, а саме прав і свобод людини та громадянина.

Метою роботи є розгляд системи принципів сучасного адміністративного права, висвітлення їх ролі в подальшому вдосконаленні законодавства України та забезпеченні реалізації прав і свобод людини та громадянина у сфері публічного управління. Адже сьогодні повільне впровадження адміністративної реформи, численні й справедливі критичні оцінки населенням результатів роботи парламенту та уряду країни свідчать про недостатню ефективність державного управління та необхідність якісного оновлення механізму адміністративно-правового регулювання. Оскільки дієвість правової системи України багато в чому залежить від рівня легітимності приписів законодавчих та інших нормативно-правових актів, відповідної правосвідомості громадян, видається доцільним звернутися саме до аналізу питань щодо змісту ідеологічної складової зазначеного механізму, яку повинні відображати насамперед оновлені сучасні принципи адміністративного права.

Проте фундаментальні правові дослідження принципів адміністративного права у даній юридичній науці досі відсутні, що зумовлює актуальність обраної теми, її теоретичне і практичне значення.

Мета  і завдання роботи. Метою є створення цілісної концепції стосовно принципів адміністративного права,систематизація,узагальненого наявного,опрацьованого матеріалу.

Для досягнення визначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

- з’ясувати  поняття та зміст принципів адміністративного права;

-  розглянути систему принципів адміністративного права,ознаки запропонованих принципів;

- визначити загальні данні про принципи адміністративного права;

- здійснити аналіз  обраної літератури;

- висвітлити  основні класифікації принципів  адміністративного права;

- розглянути відповідні види принципів;

- проаналізувати досвід розробки принципів адміністративного права деякими вченими;

Предметом дослідження є обрана література стосовно запропонованої теми.

Об’єктом  дослідження основні принципи адміністративного права України.

Структура роботи зумовлена її метою і предметом.  Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та літературу. 
 
 

 Розділ 1. Розробка поняття  принципів адміністративного  права України

 Важливим  питанням у теорії адміністративного  права є визначення поняття загальних  принципів адміністративного права. Дослідження цього питання впливає  на розуміння та подальше вдосконалення  самого адміністративного права, проведення реформування його інститутів, системи  адміністративного законодавства, механізму адміністративно-правового  регулювання управлінських відносин, правотворчої та правозастосовчої діяльності.

 У вітчизняній  правовій літературі це питання залишається  недостатньо розробленим та майже  не буває предметом окремих наукових досліджень. Це й обумовлює актуальність дослідження поняття як загальних, так і спеціальних принципів  адміністративного права, яке, на нашу думку, завжди відрізнятиметься своєчасністю та дозволить краще зрозуміти  й засвоїти теорію для вирішення  практичних завдань у сфері публічного управління.

 Слід  зазначити, що дослідженням галузевих  принципів права займалися як українські, так і російські вчені: В. Б. Авер´янов, О. П. Альохін, К. К. Афанасьєв, Ю. П. Битяк, Д. Галліган, І. П. Голосніченко, С. Д. Князєв, Ю. М. Козлов, А. М. Колодій,О. П. Коренєв, В. Я. Настюк, Ю. М. Стари- лов, Ю. О. Тихомиров, Г. Й. Ткач, В. А. Юсупов та інші. Але, разом із тим, поняття принципів адміністративного права України, на нашу думку, досліджене недостатньо та має певною мірою фрагментарний характер.

 У зв´язку  з цим метою даної статті є  визначення поняття та з´ясування сутності сучасних принципів адміністративного  права України. Вважаємо, що визначення понять набуває в науковому пізнанні особливого значення. Адже наука, яка  не має чіткого термінологічного апарату, не може називатися наукою. А  до того часу, поки немає наукового  визначення того чи іншого терміна, немає  й чіткого розуміння його сутності, відсутній критерій розрізнення одних предметів від інших. При цьому виникнення понять — об´єктивна закономірність становлення та розвитку людського мислення.

 Перш  за все, треба визначитись з тим, що є поняття, та що означає визначити  поняття. Розповсюдженими в літературі є наступні підходи:

 —поняття  — це форма мислення, завдяки  якій відображаються загальні та суттєві  ознаки предметів, які взяті в  їх єдності. З сутності понять випливає їх роль у пізнанні [1];

 — поняття  — це думка, у якій узагальнені  в клас та виділені з певної множини  предмети на основі сукупності суттєвих ознак, які загальні тільки для цих  виділених предметів [2].

 Сучасне вчення про поняття не можна вважати  досконалим хоча б тому, що існує  принаймні п´ять його визначень. Одне з найпоширеніших визначень: поняття  — це форма мислення, за допомогою  якої відображається множина предметів  у їх істотних і загальних ознаках. Згідно з другою точкою зору, поняття  тлумачаться як ціла система знань. Таке розуміння поняття йде від  Г. В. Ф. Гегеля. Третя точка зору зараховує  до понять і ті уявлення, які позначаються словами-іменниками. Подібна точка  зору фактично підтримується чи не всіма авторами підручників з  логіки. Представники четвертої точки  зору фактично ототожнюють поняття  з тими судженнями, у яких розкривається  сутність тих чи інших предметів  або явищ. П´ята точка зору йде  від Г. Фреге: поняття розглядається  як одномісний предикат. Так, статус понять іноді поширюється і на сферу  будь-яких предикатів (подібне розуміння  цього терміна зумовлене специфікою формалізованої мови математичної логіки, а саме — числення предикатів) [3].

 Поняття служать одним із найважливіших  засобів духовного освоєння людиною  оточуючого її світу та для того, щоб у подальшому освоїти його практично. Воно виконує дві основні  функції: пізнавальну та комунікативну. Створення понять — важкий діалектичний процес. Він передбачає активність суб´єкта й включає в себе низку логічних прийомів, найважливішими із яких є аналіз та синтез, порівняння, абстрагування й узагальнення. Визначення поняття — це логічна операція, завдяки якій розкривається його зміст. Оскільки зміст будь- якого поняття складають загальні і суттєві ознаки предметів дійсності, то визначення поняття є разом з тим розкриттям сутності відповідного предмета [4].

 Наукові погляди на принципи права

 Термін "принцип" використовується у  багатьох науках та має різний зміст  для вчених. У філософії під  принципом розуміють першооснову, основне правило побудови світу, а в логіці він є центральним  поняттям, основою системи, який являє  собою узагальнення та розповсюдження яко- го-небудь положення на усі явища  тієї області, з якої даний принцип  абстрагований [5]. В етиці принцип  — внутрішнє переконання, максима, яка задає загальну настанову  щодо ставлення до дійсності, нормам поведінки та діяльності [6].

 Звертаючись до енциклопедичної літератури, треба  зазначити, що В. І. Даль розумів принцип  як наукове або моральне начало, підвалину, правило, основу, від якої не відступають [7]. Ф. Брокгауз та І. Ефрон  визначали принцип як першооснову (пер- шопочаток), як те, що є основою  для існуючого, об´єднує в думці  й у дійсності сукупність фактів, а також керівне правило [8].

 Радянська теорія права, виходячи з ідеологічних постулатів тотожності права і закону, розглядала принципи як особливості  права. Наприклад, В. М. Семенов визначав принципи радянського права як загальні основні якісні особливості права  й усіх його ознак як державного регулятора суспільних відносин, що зумовлені  базисом соціалістичного суспільства  і політикою радянської держави, які виражають соціалістичний характер радянського права та закономірності його переростання в єдині норми комуністичного співжиття

 [9] . Уявляється, що зазначений підхід  є застарілим, оскільки значно  звужує роль і призначення  принципів у праві. Принципи  права — самостійне різнопланове  явище і не може бути зведене  лише до особливостей права  та його ознак. Принципи можуть  і не бути закріплені в нормативно- правових актах, а існувати  як правові ідеї. Вони не обмежені  рамками конкретного закону, а  набагато ширші за змістом  і є здобутком усієї цивілізації.  Законодавець при створенні нормативно-правових  актів може погоджуватись і  брати на озброєння ті чи  інші правові ідеї, але останні  не випливають тільки з позитивного  права, бо вони існують об´єктивно  і випливають з природнього  права.

 У сучасній теорії права принципи визначаються саме як об´єктивно притаманні праву  відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов´язування), які  пред´являються до учасників суспільних відносин в цілях гармонійного поєднання  індивідуальних, групових та суспільних інтересів

 [10] . Або як керівні ідеї, положення,  провідні засади, що визначають  зміст і спрямованість правового  регулювання суспільних відносин [11]; керівні засади (ідеї), які зумовлюються  об´єктивними закономірностями  існування й розвитку людини  та суспільства, і визначають  зміст та спрямованість правового  регулювання [12].

 Таким чином можна стверджувати, що на сучасному єтапі розвитку теорії права вчені переважно схиляються до визначення принципів через ідеї. Але, наприклад,

 А. М. Колодій при визначенні принципів  права намагається поєднати як підхід, за якого принципи є головними  рисами, так і те, що вони є ідеями. На його думку, принципи права — це такі відправні ідеї існування права, які виражають найважливіші закономірності та підвалини даного типу держави і права, є однопорядковими із сутністю права і становлять його головні риси, відрізняються універальністю, вищою імперативністю і загальнозначимістю, відповідають об´єктивній необхідності побудови та зміцнення певного суспільного ладу [13].