Правове регулювання припинення юридичних осіб

Курсова робота на тему:

«Правове регулювання  припинення юридичних осіб»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..	3
Розділ І.  Правове регулювання припинення діяльності суб’єктів господарювання………………………………………………………………	5
1.1. Поняття та сутність припинення діяльності суб’єктів господарювання…………………………………………………………….	5
1.2. Способи та значення припинення діяльності суб’єктів господарювання……………………………………………………………..	8
1.2.1. Ліквідація юридичних осіб……………………………………..	8
1.2.2.  Реорганізація юридичних  осіб………………………………..	10
Розділ ІІ. Правове регулювання добровільного припинення діяльності суб’єктів господарювання…………………………………………………..	13
2.1. Підстави  та наслідки добровільного припинення  діяльності суб’єктів господарювання……………………………………………………	13
2.2. Стадії добровільного  припинення діяльності суб’єктів  господарювання…………………………………………………………….	14
Розділ ІІІ. Банкрутство як підстава ліквідації………………………………	18
3.1 Ліквідація  юридичних осіб при визнанні  банкрутом…………………	18
3.2 Процедура  визнання юридичної особи банкрутом…………………..	21
Висновки………………………………………………………………………	28
Список використаних джерел………………………………………………	31

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми курсової роботи. Економічна система сучасної України перебуває в стані розвитку, що породжує необхідність постійно вдосконалювати правові норми, які регулюють господарську діяльність юридичних осіб. В умовах економічних перетворень, що тривають в Україні, господарсько-правовий інститут ліквідації юридичних осіб набуває все більшого значення. Це зумовлено рядом причин: ринкові відносини у вітчизняній економіці на сучасному етапі характеризуються активним перерозподілом капіталу і власності, а юридичними формами такого перерозподілу виступають реорганізація і ліквідація юридичних осіб; реорганізація і ліквідація є основними способами здійснення політики роздержавлення і приватизації; за роки перетворень розроблено широку законодавчу базу, яка регулює створення, діяльність і припинення юридичних осіб різних форм, однак прогалини у законодавстві про реорганізацію або ліквідацію часто спричиняють тяжкі негативні наслідки для майнового обігу; проблема захисту майнових інтересів кредиторів (у першу чергу громадян) набула вже не юридичного і навіть не економічного, а політичного характеру.

Підстави та порядок  ліквідації юридичних осіб знаходять  своє закріплення у ряді нормативно-правових актів, що належать до законодавства  про приватизацію, банкрутство, перетворення державних підприємств, антимонопольно-конкурентного  законодавства. Тут слід враховувати дві обставини: по-перше, його багаторівневість (кодекси, закони, укази, постанови уряду, нормативно-правові акти міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади), а по-друге, наявність актів як загальної, так і галузевої дії. Це не полегшує ані теоретичного осмислення, ані практичного застосування зазначених норм права.

Питання законодавчого  регулювання припинення юридичних  осіб з початку розбудови ринкової економіки в Україні тією чи іншою  мірою були предметом дослідження як учених-господарників, так і цивілістів. Зокрема, вирішенню проблем, що виникали при припиненні юридичних осіб, приділяли увагу: Р.Г. Афанасьєв, О.М. Вінник, Г.Д. Джумагельдієва, В.В. Джунь, Г.Л. Знаменський, О.Р. Кібенко, О.В. Кузнєцов, І.М. Кучеренко, В.А. Малига, В.К. Мамутов, В.І. Марков, Б.М. Поляков, І.О. Пушко, Н.О. Саніахметова, В.В. Радзивілюк, І.В. Спасибо-Фатєєва, С.О. Тєньков, М.І. Тітов, О.В. Тітова, Я.М. Шевченко, В.С. Щербина, О.С. Янкова та інші. Проте в теорії права та у практиці діяльності юридичних осіб залишаються проблеми, які необхідно вирішувати. 

Мета курсової роботи. Мета роботи є аналіз  припинення юридичних осіб на основі комплексного аналізу законодавства, практики його застосування та відповідних теоретичних засад.

Метою роботи зумовлено  виконання таких завдань:

• визначити поняття та сутність припинення діяльності суб’єктів господарювання;
• проаналізувати способи  та значення припинення діяльності суб’єктів господарювання;
• з’ясувати підстави та наслідки добровільного припинення діяльності суб’єктів господарювання;
• дослідити стадії добровільного припинення діяльності суб’єктів господарювання;
• вивчити процедуру ліквідації юридичних осіб при визнанні банкрутом;

Об’єктом  курсової роботи є суспільні відносини, що виникають у процесі припинення юридичних осіб.

Предметом роботи є правові питання ліквідації юридичних осіб.

 

 

Розділ  І.  Правове регулювання припинення діяльності суб’єктів господарювання

1.1.Поняття та сутність припинення діяльності суб’єктів господарювання

 

Припинення  суб'єкта підприємницької діяльності є таким же закономірним та органічним процесом, як і створення.

Згідно ст. 30 ГКУ припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється  шляхом    його   реорганізації   (злиття,   приєднання,    поділу,  перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених  ним органів, за рішенням інших осіб  -  засновників  суб'єкта  господарювання  чи їх правонаступників,  а  у  випадках,  передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду [4].

Поняття припинення діяльності суб'єкта господарювання відсутнє в  законодавстві України. Проте в  доктринальному розумінні припиненням  вважаються юридичні умови, за яких суб'єкти господарювання втрачають право  провадити господарську діяльність та, відповідно, втрачають підприємницьку правосуб'єктність з моменту внесення відповідного запису до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

З прийняттям нових ГК та ЦК України законодавець насамперед розширив поняття суб'єкта господарювання. Так, відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнані: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, під припиненням  суб'єктів господарювання слід розуміти припинення не лише юридичних, але й  фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 59 ГК України та ст. 104 ЦК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється в результаті реорганізації, передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або шляхом ліквідації [2, 4].

Підставами припинення підприємства є певні фактичні обставини, з  якими закон пов'язує припинення його діяльності. Вони установлюються як законодавством, так і установчими  документами суб'єкта господарювання.

Способи припинення — це визначений законодавством порядок  припинення діяльності юридичної особи, який визначає право відповідного органу приймати рішення про припинення діяльності підприємства. Як випливає з процитованої статті Господарського кодексу, можливими є як добровільний, так і примусовий спосіб (порядок) припинення діяльності суб'єкта господарювання.

У першому випадку  рішення щодо припинення діяльності підприємства приймає власник майна, на основі якого створена відповідна підприємницька структура, або уповноважений власником орган. Підставами для добровільного припинення діяльності суб'єкта господарювання можуть бути як об'єктивні причини, наприклад досягнення мети, фінансово-економічний стан, так і суб'єктивні, скажімо, небажання власника продовжувати підприємницьку діяльність.

У другому випадку припинення діяльності (у примусовому порядку) здійснюється за рішенням господарського суду. Підставами для примусового  припинення діяльності суб'єкта господарювання можуть бути порушення законодавства  як при створенні, так і під час його господарської діяльності, а також визнання підприємства банкрутом. Підстави та порядок визнання підприємства банкрутом визначаються Законом України від 30 червня 1999 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [5, с. 77].

Суттєва різниця між ліквідацією  та реорганізацією полягає у тому, що в першому випадку має місце  остаточне припинення будь-якої діяльності якогось суб'єкта господарювання, у  другому - припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову. В обох випадках "припинення суб'єкта господарювання" суб'єкт, що припиняється, більше не існуватиме. У зв'язку з ліквідацією суб'єкта припиниться і його діяльність, у зв'язку ж із реорганізацією вона триватиме, але вже не в колишній (яка існувала до реорганізації), а в новій організаційно-правовій формі суб'єкта господарювання.

Тобто можна сказати, що головна  відмінність двох способів припинення суб'єктів господарювання (ліквідації та реорганізації) полягає в юридичних наслідках факту припинення їх існування, у наявності або відсутності правонаступництва.

Таким чином, сутність припинення діяльності суб`єктів господарювання полягає у зміні форми його діяльності (якщо має місце реорганізація), або повне припинення діяльності суб`єкта господарювання (тобто, остаточний розрахунок з кредиторами та виконання зобов`язань перед контрагентами, закриття банківських рахунків, закриття реєстрових записів в управліннях пенсійного фонду, податкової та інше).

 

 

 

 

 

1.2. Способи та значення припинення діяльності суб’єктів господарювання

 

Як було зазначено  вище, припинення діяльності суб'єктів  господарювання здійснюється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, — за рішенням суду (ст. 59 ГКУ) [4].

Таким чином, під  реорганізацією розуміють припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов'язків до правонаступника в порядку загального правонаступництва. Під правонаступником розуміють юридичну особу (юридичних осіб), до якої (яких) переходять усі права та обов'язки реорганізованої юридичної особи. Стаття 59 ГК України та ст. 104 ЦК України визначають чотири шляхи припинення суб'єкта господарювання: злиття, приєднання, поділ та перетворення.

Під ліквідацією  розуміють такий спосіб припинення суб'єкта господарювання, при якому  на майбутнє неможлива будь-яка діяльність та його існування і який пов'язаний з ліквідацією його справ і майна, відсутністю правонаступника.

Закон передбачає дві правові форми припинення підприємства: ліквідацію і реорганізацію.

 

1.2.1. Ліквідація юридичних осіб

 

Дослідження ліквідації юридичних осіб слід почати із з’ясування поняття та сутності даного поняття. Сутність ліквідації проявляється в її особливих ознаках.

Ліквідація  є однією із форм припинення діяльності юридичних осіб. Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок ліквідації [13, с. 33]

Мамутов В.К. визначає ліквідацію к припинення діяльності суб’єкта господарювання, його особистих та майнових прав і обов’язків. Визначаючи поняття ліквідації Дзера О.В. вказує, що ліквідація юридичної особи також є формою припинення її діяльності, але при ліквідації юридичної особи немає правонаступництва [27, с. 423].

Коментар до ЦК України містить положення про те, що ліквідація юридичної особи передбачає її припинення, при цьому юридична особа перестає існувати без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб. Ліквідація повинна забезпечувати захист інтересів як кредиторів, так і учасників юридичної особи. Правила ліквідації окремих видів юридичних осіб встановлюються законодавством, що регулює їх діяльність [11, с. 321].

Для з’ясування сутності ліквідації важливим є той  факт, що діяльність юридичної особи  може бути припинена як в добровільному порядку (за ініціативою даного суб’єкту), так і в примусовому порядку (на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України).

Відповідно  до ст. 104 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення ЇЇ платоспроможності або банкрутства встановлюється законом [2].