Ознаки та юридичне значення актів державного управління. Відмінність актів державного управління від інших правових актів

       Розпорядження – це акти державного управління, які в залежності від юридичних наслідків поділяються на урядові розпорядження та адміністративні розпорядження. Урядові розпорядження можуть видаватися як одноособово (Президентом, прем’єр-міністром), так і Кабінетом Міністрів України. Адміністративні розпорядження – першими особами місцевої виконавчої влади (головою місцевої державної адміністрації).

     Норм  права ці акти не встановлюють, набирають  чинності з моменту прийняття, оскільки мають вирішувати питання оперативного характеру. Урядові розпорядження  в силу вимог життя та завдань  управління можуть тлумачити нормативні акти, на виконання яких видані.

     Розпорядження – акт державного управління, який приймається в одноособовому порядку. Це заява про те, що даний закон або інший нормативний акт має бути застосований до відповідного конкретного випадку. Розпорядження ототожнюється з вимогою. Його юридична сила залежить як від характеру питань, що вирішуються, так і від конкретного носія владних повноважень – автора розпорядження.

     Розпорядження, яке приймається від імені  виконавчого комітету його головою  для оперативного вирішення питань, що розв’язані рішенням цього органу, має індивідуальний характер, якщо його видано для внутріапаратного використання.

     Керівники відділів, управлінь, інших підрозділів  у складі виконкомів видають накази, які є актами індивідуального  характеру, та інструкції, що подають механізм реалізації актів нормативного характеру.

     Акти  керівників підприємств та установ - накази, розпорядження, інструкції - мають  індивідуальний характер, вони конкретизують  застосування відповідних нормативних  актів.

      Наказ ректора ВУЗу належить до локальних нормативних актів, що видаються державними установами та організаціями всіх форм власності для регламентації своїх внутрішніх питань і які поширюються на членів цих організацій (наприклад, нормативні накази керівників підприємств, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про порядок накладення дисциплінарних стягнень тощо). Акти цієї групи спрямовані на деталізацію вимог загальної норми права стосовно умов діяльності відповідного колективу.  

      3. Відмінність актів  державного управління від інших правових актів.

      Акти  державного управління мають усі  ознаки, що притаманні правовим актам  державних органів. Разом з тим  вони мають свої характерні особливості.

      При співвідношенні різноманітних правових актів витримується принцип верховенства закону, який є вищою формою виявлення державної влади. Закон приймається вищим органом державної влади та є джерелом для усіх інших державних актів, у тому числі і для актів державного управління, що видаються на підставі та на виконання закону. Акти державного управління підзаконні. Як акт вищого органу державної влади закон має найвищу юридичну силу. Він не може бути скасований, змінений чи призупинений яким-небудь іншим актом. Акт державного управління має похідний від закону характер. Він видається тоді, коли це прямо зазначено у законі. Акт державного управління пов’язаний з досягненням часткового результату, його адресати конкретно визначені, як і окремі юридичні приписи, що містяться в акті, внаслідок чого акт державного управління має підзаконний характер - у ньому не може бути проявлена державна влада у тій повноті, як це може мати місце в законі.

      Акт державного управління, як підзаконний  акт не може змінити або скасувати  закон. Законами ж може бути скасований, змінений або призупинений будь-який акт державного управління

      У статті 92 Конституції України закріплене певне коло питань, які визначаються виключно законами України. Актом державного управління не може вирішуватися питання, що за Конституцією України належить до компетентних органів законодавчої влади. Тому незаконними є акти управління, видані органами виконавчої влади, якими вносяться доповнення, уточнення, поправки, корективи іншого характеру, до будь-яких кодексів, інших актів законодавчої влади, норми яких регулюють суспільні відносини у відповідних регіонах чи галузях.

     Акти  державного управління і управлінські рішення мають як спільні риси, так і відмінності. Управлінські рішення є проявом соціального  управління, підсумковою формою відповідного управлінського циклу. Управлінські рішення - це програми і директиви, плани та прогнози, акти планування і рішення трудових колективів, наукові рекомендації та методичні вказівки, технічні норми, умови, нормативи, правила, настанови тощо. Де-які елементи внутрішньої структури актів державного управління збігаються з елементами структури управлінських рішень: мета, відповідальні виконавці, строки, засоби досягнення мети. Але на відміну від актів державного управління, управлінські рішення можуть мати будь-яку документальну форму, сфера їх дії більш обмежена порівняно з актами державного управління, невиконання актів державного управління може тягти за собою застосування юридичних санкція, оскарження яких також передбачене законодавством. Управлінське рішення не має ніяких спеціальних засобів захисту. 

     Висновки

       Роль і значення актів державного  управління у здійсненні повсякденних  управлінських функцій великі. Вони  здійснюють великий вплив на  різноманітні сфери суспільного  життя. З їх допомогою держава  регулює відносини, що складаються  у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності. При цьому вирішуються різні за своїм характером та обсягом питання. У актах державного управління відображаються усі боки діяльності державного управління (організація, контроль, охорона суб’єктивних прав, боротьба з правопорушеннями та т.п.).

     Незважаючи  на те, що правова система України  ще й досі має значну низку актів  державного управління, що залишилися або з загальносоюзного законодавства, або з законодавства Української  РСР, які закріплюють пріоритет  інтересів державного апарату над інтересами людини, вже починають з’являтися норми, спрямовані насамперед на захист інтересів громадян, їх об’єднань інших об’єктів управління. Цей процес має прискорюватися, оскільки Україна прагне увійти до єдиного правового простору цивілізованих країн. 
 

     Завдання 1

     Головний  лісничий Боярського лісгоспу затримав і доставив у приміщення лісгоспу, а потім в місцеве відділення міліції водія вантажної автомашини Жученко за проїзд автомобілем по забороненій лісовій зоні.

     Визначте  правомірність дій головного лісничого.

     Перерахуйте коло посадових осіб, уповноважених.

     Відповідно  до ч. 2 ст. 262 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення“ головний ліснмчий не мав права затримувти водія.

     Адміністративне затримання провадиться:

     органами  внутрішніх  справ;

     органами  прикордонної служби;

     старшою в місці розташування озоронюваного  об’єкта посадовою особою воєнізованої охорони;

     посадовими  особами Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;

     органами  Служби безпеки України. 

     Завдання 2

     Президент України своїм указом призначив  нового Голову Державного Митного Комітету України, усунувши від цієї посади попереднього Голову, а також відмовився підписати  черговий закон, прийнятий Верховною  Радою України.

     Дайте правову оцінку діям Президента України, мотивуючи відповідь посиланнями на відповідні законодавчі акти. 

      Відповідно  до ч. 3 ст. 114 Конституції України  Міністр оборони  України,  Міністр  закордонних справ України призначаються  Верховною  Радою  України  за  поданням  Президента України,  інші  члени  Кабінету  Міністрів  України  призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

      Отже, Голову Державного Митного Комітету України Президент не вправі усувати. 

     Відповідно  до Закону України «Про Президента Української СРС» в ч. 2 та 3 ст. 5 визначено, що Президент підписує закон, прийнятий Верховною Радою, не пізніше ніж в десятиденний строк з дня передачі його на підпис.

     В разі незгоди з законом Президент  не пізніше ніж в двотижневий  строк має повернути закон із своїми запереченнями у Верховну Раду для повторного обговорення і голосування. Якщо Верховна Рада більшістю голосів підтвердить раніше прийняте нею рішення, законн вважається прийнятим. Президент зобов’язаний підписати його в десятиденний строк з дня повторної передачі його на підпис. 
 
 
 

Список  літератури:

1. Конституція України // www. portal.rada.gov.ua/;
2. Україна. Закони. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Чинне законодаавство зі змінами і допов. станом на 15 березня 2008 р. – К., 2008;
3. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій. – К., 1998;
4. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дяченко та ін.. – К.,2005.